Підручники Адміністративне право Адміністративне право України ЗАХИСТ ВІД ВПЛИВУ ІНФОРМАЦІЇ, ЩО Є ШКІДЛИВОЮ ДЛЯ ОСОБИ, ЯК ПРИНЦИП ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРАВА I. В. ПАНОВАЗАХИСТ ВІД ВПЛИВУ ІНФОРМАЦІЇ, ЩО Є ШКІДЛИВОЮ ДЛЯ ОСОБИ, ЯК ПРИНЦИП ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРАВА I. В. ПАНОВА
| Адміністративне право - Адміністративне право України |
УДК 351.751 I. В. ПАНОВА,
кандидат юридичних наук, доцент,
доцент кафедри адміністративного права
навчально-наукового інституту права, економіки та соціології
Харківського національного університету внутрішніх справ
ЗАХИСТ ВІД ВПЛИВУ ІНФОРМАЦІЇ, ЩО Є ШКІДЛИВОЮ ДЛЯ ОСОБИ, ЯК ПРИНЦИП ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРАВА
Досліджено актуальні аспекти захисту особи від впливу шкідливої інформації як принцип інформаційного права в контексті інформаційної безпеки України.
ПАНОВА И. В. ЗАЩИТА ОТ ВЛИЯНИЯ ИНФОРМАЦИИ, ЯВЛЯЮЩЕЙСЯ ВРЕДНОЙ ДЛЯ ЛИЧНОСТИ, КАК ПРИНЦИП ИНФОРМАЦИОННОГО ПРАВА
PANOVA I. PROTECTION FROM INFLUENCE OF INFORMATION THAT IS HARMFUL FOR A PERSON AS A PRINCIPLE OF INFORMATIONAL LAW
Current aspects of person’s protection from the influence of harmful information as a principle of informational law in the context of informational security of Ukraine are researched..
Конституційною підставою для обмеження інформаційних прав за розповсюдження шкідливої інформації є захист основ конститу-ційного ладу держави, моральності суспільст-ва і здоров'я громадян [1].
За роки незалежності в Україні відбувся суттєвий прогрес щодо розвитку вітчизняної інформаційної сфери як особливої системи суспільних відносин, які виникають в усіх сферах життя і діяльності суспільства та держави в результаті одержання, використання, поширення і зберігання інформації. Насампе-ред це стосується законодавчого закріплення права особи на інформацію та захисту від не-гативного впливу шкідливої інформації, трансформації моделі відносин між органами державної влади та засобами масової інформації, створення національних систем і мереж інформації тощо.
Незважаючи на свої особливості, інформа-ційне право набуває рис зрілої правової сис-теми. Це стосується розвитку та структуру-вання окремих інститутів інформаційного права, деяких інших явищ, що потребують окремого аналізу. Незважаючи на те, що будь-якої загальновизнаної системи інформаційно-го права сьогодні в науці не існує, кожна нау-кова школа обґрунтовує власну точку зору.
Принципи інформаційного права України базуються на положеннях основних консти-туційних норм, які закріплюють інформаційні права та свободи, гарантують їх здійснення, а також на особливостях та юридичних власти-
востях інформації як об'єкта правовідносин.
Принципи є узагальнюючим відображен-ням змісту всієї галузі права, забезпечують єдність процесу його становлення, реалізації, охорони та вказують на тенденцію розвитку галузі інформаційного права в майбутньому. Отже, поняття принципів інформаційного права є важливим інструментом теоретичного аналізу галузі інформаційного права, її пред-мета, методу, галузевого механізму правового регулювання. Поряд із цим принципи права є складовою системи інформаційного права.
Необхідно відзначити, що в правовій науці, зокрема у сфері інформаційного права, окремим проблемам розвитку інформаційних пра-вовідносин присвятили свої праці як україн-ські, так і російські вчені: А. Б. Агапов,
A. В. Анісимов, І. В. Арістова, О. А. Баранов, Ю. М. Батурін, І. Л. Бачило, М. М. Биченок,
B. М. Брижко, В. Д. Гавловський, В. П. Горбулін, О. Г. Додонов, В. Г. Заблоцький, А. В. Іщенко, Р. А. Калюжний, І. П. Козаченко, Я. Ю. Кондра- тьев, В. В. Костицький, В. А. Копилов, О. В. Ко- хановська, П. У. Кузнецов, 3. В. Кузнецова, А. І. Марущак, О. Г. Марценюк, А. А. Письмен- ницький, А. О. Рось, В. Я. Рубан, Г. П. Стежка, А. В. Стрельников, В. Г. Хахановський, В. С. Цим- балюк, М. Я. Швець, Ю. С. Шемшученко то що. Разом з тим, інформаційне право в Украї- ні й досі перебуває в стадії розвитку і станов лення. Розрізнені норми, що існували в мину- лому, регулювали окремі суспільні відносини в інформаційній сфері (порядок доступу до
© Панова І. В., 2010
інформації, правове регулювання інформацій-ної безпеки, рекламної діяльності тощо). Утім, увагу вчених більше привертали аспекти захи-сту державних інтересів в інформаційній сфері, натомість проблеми захисту від впливу інформації, яка є шкідливою для особи в інформа-ційній сфері залишаються поза увагою.
Принцип заборони створення та розповсю-дження інформації, яка є шкідливою або не-безпечною для особи, має за мету захист прав та законних інтересів особи від впливу шкід-ливої інформації, наприклад, пропаганди вій-ни, насильства, жорстокості тощо. Розповсюдження такої інформації може призвести до порушення прав і свобод громадян у сфері інформації, дестабілізації суспільства (ст. 46 Закону України «Про інформацію») [2].
Необхідно зазначити, що головним об'єк-том негативного інформаційного впливу в даному випадку є свідомість людини, оскільки саме вона зумовлює людську діяльність (або бездіяльність) і саме через неї проявля-ється дисфункціональний вплив на групову і масову свідомість. Інформаційно-психологічна безпека людини розглядається як такий стан захищеності її психіки від впливу різноманітних інформаційних чинників, при якому надійно функціонує особистий механізм пси-хологічної адаптації, тобто забезпечується адекватне інформаційне сприйняття навколи-шнього світу і самого себе як суб'єкта інформаційних відносин.
До речі, Доктрина інформаційної безпеки України серед життєво важливих інтересів в інформаційній сфері закріплює захищеність особи від негативного інформаційно-психо-логічного впливу, визначає викривлену, недо-стовірну та упереджену інформацію, що за-вдає шкоди національним інтересам України, та зовнішні негативні інформаційні впливи на суспільну свідомість через засоби масової інформації, а також мережу Інтернет як реальні та потенційні загрози інформаційній безпеці України [3].
Виокремлення проблеми інформаційної безпеки людини в самостійний напрям має об'єктивні причини. По-перше, внаслідок глобальної інформатизації збільшуються ма-сштаби й ускладнюються зміст і структура інформаційних потоків, суттєво посилюється інформаційний тиск на психіку людини. Це потребує формування нових механізмів і способів її виживання в динамічному інформа-
ційному середовищі. По-друге, взаємодія пси-хіки людини з цим середовищем характеризу-ється якісною специфікою, оскільки не має адекватних аналогів в інформаційній взаємо-дії біологічних, технічних, соціотехнічних та інших систем. І по-третє, центральним об'єк-том інформаційного впливу є психіка людини. Саме від окремих осіб, їх взаємозв'язків і від-носин залежить функціонування соціальних суб'єктів різного рівня складності - від малої соціальної групи до населення країни в цілому.
Засобами інформаційно-психологічного за-хисту людини є механізми внутрішньоособис-тої опірності, що включають базові вольові установки [4, с 35]. Ці засоби проявляються в процесі взаємодії людини з іншими соціальни-ми суб'єктами або з інформаційним середовищем шляхом запобігання чи нейтралізації за-грозливих чинників, спроможних завдати шкоди психічному і фізичному здоров'ю.
Дуже поширеними є ситуації, коли людина взаємодіє не наодинці з іншим суб'єктом, а у складі групи, певної соціальної спільноти, за-стосовуючи при цьому різні засоби захисту. Така група є суб'єктом інформаційно-психологічного захисту окремої особи. Це спостерігається, зокрема, в сім'ях, релігійних та етнічних спільнотах, політичних партіях, фінансово-економічних структурах, органах державної влади й управління. Таким чином, суб'єктами інформаційно-психологічного за-хисту особи можуть бути: 1) сама людина з її внутрішніми психологічними можливостями щодо самозахисту; 2) соціальні групи і спільноти, що надають людині підтримку й допо-могу психологічними засобами; 3) держава і суспільство, що підтримують чи допомагають людині через діяльність певних соціальних інститутів.
Відповідно вирізняються три основні рівні організації інформаційно-психологічного за-хисту. На суспільному рівні захист реалізу-ється шляхом регулювання інформаційних потоків у системі розповсюдження масової інформації, а також застосуванням відповід-них способів, методів і засобів обробки та оцінки інформації в процесі соціальної взає-модії. Суб'єктами захисту на цьому рівні є держава і суспільство через діяльність певних соціальних інститутів (системи освіти, систе-ми поширення духовних і культурних ціннос-тей, традицій, соціальних норм тощо).
На груповому рівні захист реалізується за
допомогою поширення й використання внут-рішньо-групових інформаційних джерел і потоків, а також специфічних для конкретних соціальних груп та організацій способів взає-модії, переробки та оцінки інформації. На цьо-му рівні суб'єктами психологічного захисту є соціальні групи та організації (сім'я, суспільні, політичні, релігійні та інші об'єднання).
На особистому рівні захист реалізується на основі специфічних механізмів вольової поведінки, які утворюють систему індивідуального інформаційно-психологічного захисту. На цьому рівні розрізняються механізми осо-бистого захисту від внутрішніх і зовнішніх негативних інформаційних впливів.
З метою забезпечення інформаційної без-пеки здійснюються певні захисні заходи, які можна об'єднати в наступні групи:
- регулювання інформаційних потоків і зв'язків, зокрема їх обмеження;
- цілеспрямоване інформування, зокрема поширення просвітницької інформації;
- застосування способів, методів і засобів регулярного надання соціально важливої інфо–мації;
формування механізмів колективного за-хисту від негативних інформаційно-психо-логічних впливів;
- виховання індивідуальної здатності до інформаційно-психологічного спротиву.
Використання першої групи заходів на особистому рівні пов'язане з відмовою людини від використання певної інформації або джерел чи каналів її поширення (наприклад, відмова від перегляду рекламної продукції) через перевірку її достовірності.
Друга група пов'язана з організацією інфо-рмаційних потоків, що спрямовані на запобі-гання та нейтралізацію впливів певних інформаційних чинників, які можуть мати негативні наслідки (наприклад, при виникненні чуток поширюються відомості, що нейтралізують їх вплив). На особистому рівні це проявляється в ініціативному пошуку додаткової інформації з різних джерел і в організації її надходження іншими каналами. До речі, А. В. Анісимов вважає, що аспект одержання й аналізу інфо-рмації для забезпечення власної безпеки і прийняття адекватних рішень слід включити до розгляду концепції інформаційної безпеки України [5].
Третя група включає різноманітні форми регулярного надання соціально важливої ін-
формації, зокрема через систему освіти, під-готовки та перепідготовки кадрів, поширення духовних і культурних цінностей, підтримки традицій, морально-етичних норм. Держава повинна забезпечити кожному суб'єктові ін-формаційних відносин право на одержання повної, достовірної і своєчасної інформації; ніхто не вправі порушити інтереси суб'єкта інформаційних відносин шляхом якогось інформаційного впливу. Власні інтереси мають поєднуватися з інтересами оточуючих.
Четверта група пов'язана з організацією колективного захисту, який ґрунтується на механізмах ідентифікації людини з певними соціальними спільнотами. Це означає викори-стання людиною групових оцінок, норм і ду-мок, а також її орієнтацію на внутрішньо-групові інформаційні джерела. Для цього мо-жуть застосовуватися різні прийоми і засоби, зокрема формування позитивного морально-психологічного клімату в колективах, актуалі-зація відчуття приналежності особи до конк-ретної організації, підтримка неформальних лідерів, що виступають як авторитетні внут-рішньо-групові джерела інформації.
П'ята група спрямована на набуття люди-ною практичного досвіду безпечної інформа-ційно-комунікаційної взаємодії (наприклад навчання з використанням спеціалізованих форм психологічної підготовки) для форму-вання індивідуального психологічного меха-нізму самозахисту [6, с 31-33].
Для України головна проблема сьогодні полягає в тому, що людина існує в забрудненому інформаційному середовищі, в якому неможли-во приймати рішення. Шлях розв'язання цієї проблеми - створення нормального робочого середовища, в якому можливий доступ до ін-формації та прийняття корисних, насамперед для конкретної людини, рішень.
Розуміння особливостей і закономірностей негативного інформаційного впливу на люд-ську свідомість стає не тільки обов'язковим елементом загальної людської культури, а й необхідною умовою для виживання і безпеки в сучасному світі. Людина, яка володіє цими знаннями, спроможна самостійно створити психологічний фільтр для інформаційних по-токів, що впливають на її свідомість, сформу-вати установку на аналітичне і критичне став-лення до будь-якої інформації, що надходить від зовнішнього середовища.
Таким чином, у регулюванні інформацій-
них правовідносин принцип захисту від впли- застосування, зміцненню законності в інфор-
ву інформації, яка є шкідливою для особи, маційно-правовому просторі. Крім того, вра-
становить основний елемент механізму пра- ховуючи сучасні реформаційні процеси у
вового регулювання, що відображає в нормах сфері державного управління, даний принцип,
інформаційного права закономірності та тен- має бути спрямований на ідеологічне онов-
денції розвитку суспільного життя, сприяє лення діяльності всіх державних і правових
глибшому розумінню та постійному вдоско- інститутів суспільства в руслі пріоритету прав
наленню галузі інформаційного права, її ін- і свобод людини й громадянина. ститутів, механізмів правотворчості й право-
Література
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
2. Про інформацію : закон України від 2 жовт. 1992 р. № 2657-XII // Відомості Верховної Ради. -1992. - № 48. – Ст. 650.
3. П–о Доктрину інформаційної безпеки України : указ Президента України № 514/2009 [Електронний ресурс]. Режим доступу:
4. Информационно-психологические проблемы безопасности личности и общества // Тезисы докладов научно-практического семинара (г. Санкт-Петербург, 26-27 ноября 1997 г.). - СПб. : Акад. нац. безопас-ности, 1997. - 42 с.
5. Інформаційна безпека України: сnoтність та проблеми [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.niurr.gov.ua/ukr/publi shing/рапогатаЗ _4/kr_stil_a.htm.
6. Горбулін В. П. Проблеми захисту інфо–маційного простору України : монографія / В. П. Горбулін, М. М. Биченок. - К. : Інтертехнологія, 2009. 136 с
Надійшла до редколегії 05.09.2010
< Попередня Наступна >