Радник

---

М. П. МЕЛЬНИК

ПОНЯТТЯ ДОКАЗІВ У АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

Розглянуто поняття доказів в адміністративному судочинстві України на підставі аналізу законодавчого визначення, ознак та порівняння терміну доказів в інших видах судочинства.

Ключові слова: поняття доказів в адміністративному судочинстві України, озна­ки доказів, фактичні дані, засоби доказування, встановлений порядок одержання та дослідження доказів.

Поняття - це складна логічна й гносеологічна категорія. Питання про сутність поняття є надто складним. Немає поки єдиної думки серед філософів, психологів та логіків стосовно того, що саме являє собою поняття.

-grid-align: none; text-autospace: none;">Поняття доказів відноситься до числа фундаментальних категорій. Адже від правильного розуміння цього поняття залежить і напрям пошуку доказів, і вміння їх використовувати в процесі встановлення істини[1].

Правильне визначення поняття доказів має принципове значення для вирішення багатьох процесуальних питань. Воно допомагає практичним працівникам правильно орієнтуватися в питанні про те, які фактичні дані і об'єкти матеріального світу і за яких умов можуть мати значення доказів у справі, цілеспрямовано здійснювати їх пошук, виявлення, своєчасно проводити фіксацію та вилучення[2].

На перший погляд проблеми визначення доказів в адміністративному судо­чинстві України не повинно бути, оскільки законодавець легалізував цю дефініцію. Так, згідно ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України (на­далі - КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фак­тичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані вста­новлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових речових доказів, висновків експертів[3].

Незважаючи на те, що в законі закріплене поняття судових доказів, учені-процесуалісти по-різному тлумачать питання про сутність судових доказів, що зали­шається предметом суперечки в літературі[4].

Досліджуючи проблему категорії доказів в адміністративному судочинстві, автор вважає, що необхідно приділити увагу тлумаченню даного терміну саме в науці адміністративного судочинства, оскільки існують різні підходи до його виз­начення.

Так, на думку однієї групи вчених, а саме А.Т. Комзюка, Н.О. Армаш, О.М. Бандурки, А.В. Басова, В.К. Матвійчика, І.О. Хар доказами в адміністратив­ному судочинстві у конкретній адміністративній справі є будь-які фактичні дані (інформація), які добуваються або встановлюються судом під час розгляду спра­ви за допомогою джерел і засобів доказів, про наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть учать у справі та занесені до документів або технічних засобів, які фіксують адміністративний процес у конкретній справі, що мають значення для правильного вирішення справи і дове­дені в судовому засіданні як докази у цій справі[5].

Інша група вчених: P.O. Куйбіда, О.А. Банчук, І.Б. Куліушко, Р.І. Корнута, В.Л. Миринченко, О.М. Пасенюк та В.Г. Перепелюк зазначають, що докази - це інформація про обставини у справі, яка одержана судом із визначених частиною першою статті 69 КАС України джерел - засобів доказування. На підставі цієї інформації суд встановлює наявність або відсутність: обставин, якими сторони (а так само інші особи, які беруть участь у справі) обґрунтовують свої вимоги та заперечення; інших обставин, що мають значення для вирішення справи[6].

Е.Ф. Демський вважає, що доказами є не факти і обставини, а фактичні дані, на підставі яких суд, орган (посадова особа) чи уповноважений суб'єкт встанов­люють наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечен­ня осіб, які беруть участь у справі[7].

Наведені позиції науковців є різними, що не дає можливості встановити найбільш ґрунтовне визначення всіх аспектів доказів в адміністративному судо­чинстві України. Тому для дослідження даної проблеми проаналізуємо ознаки до­казів, оскільки як зазначає В.Ф.Асмус, поняття - це думка про предмет, що виділяє в ньому суттєві ознаки[8].

Безпосередньо в науці адміністративного судочинства вченні-процесуалісти виділяють такі ознаки доказів.

Н.О. Армаш, О.М. Бандурка, А.В. Басов, В.К. Матвійчик, І.О. Хар зазначають, що нормативне визначення доказів має бути розкрито з огляду на його складові, під якими слід розуміти: 1) будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встанов­лює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі; 2) інші обставини, що мають значення для пра­вильного вирішення справи; 3) ці дані встановлюються судом на підставі пояс­нень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і ре­чових доказів, висновків експертів[9].

На думку А.Т. Комзюк, В.М. Бевзенко та Р.С. Мельник, виходячи з поняття до­казів та інших законодавчих положень, якими закріплені процесуальні особли­вості доказів, можемо зробити такі висновки про їх ознаки: 1) це будь-які фак­тичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність оспорюва­них обставин; 2) докази як відомості про факти представляють собою відобра­ження реальних фактів, є їх відтворенням, яке дозволяє судити про властивість цих фактів вже після того, як вони стали надбанням минулого; 3) докази, тобто будь-які фактичні дані (інформація), можуть бути представлені у різній формі; 4) докази отримуються у встановленій процесуальним законом (КАС України) формі; 5) докази, які використовують для прийняття об'єктивного, повного та за­конного рішення по адміністративній справі, мають відповідати певним вимогам, тобто докази мають бути належними та допустимими (ст. 70 КАС України); 6) жоден доказ, який містить інформацію про предмет доказування (обставини публічно-правового спору), не має для суду наперед встановленої сили (ч. 1 ст. 86 КАС України)[10].

Неоднозначне тлумачення ознак доказів в адміністративному судочинстві зу­мовлює їх аналіз та виділення в інших видах судочинства.

Так, в господарському процесі, на думку М.К. Треушникова, судові докази ма­ють, по-перше, зміст, тобто інформацію про шукані факти (юридичні, доказові), що володіє властивістю відносності, по-друге, процесуальну форму, яка іме­нується в законі засобами доказування, і, по-третє, визначений процесуальний по­рядок одержання і дослідження доказової інформації і самих засобів доказуван­ня».

С.В. Васильєв, Л.М. Ніколенко вважають, що судові докази характеризуються такими ознаками: 1) судові докази - це відомості про факти; 2) судові докази - це відомості про факти, що підлягають встановленню для вирішення конкретної гос­подарської справи; 3) судові докази - це відомості про факти, отримані з передба­чених у законі засобів доказування; 4) судові доказування - це відомості про фак­ти, отримані в законному порядку[12].

У доказах в цивільному процесі більшість науковців виділяють три ознаки, а саме вони характеризуються: змістом, що його складають фактичні дані про об­ставини справи, які необхідні для правильного вирішення процесуальною фор­мою, в якій закладена така інформація - засоби доказування; встановленим про­цесуальним порядком одержання, дослідження та оцінки змісту й процесуальної форми (доказової інформації та засобів доказування)[13].

В.І. Тертишніков пропонує виділяти такі ознаки доказів: а) не факти, не обста­вини, а фактичні дані, тобто відомості про факти; б) будь-які фактичні дані, тоб­то жодні докази не мають заздалегідь встановленої сили для суду; в) дані, одер­жані у процесуальній формі, тобто в зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами; г) такі фактичні дані, що вказують на наявність чи відсутність фактів підстави позову і фактів, що обґрунтовують заперечення проти позову, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, тобто такі дані, що належать до цієї справи, до шуканого факту[14].

У кримінальному процесі ученні-процесуалісти окремо ознаки доказів не виз­начають. Але проаналізувавши визначення, запропоноване В.М. Тертишник, С.В. Слинько, а саме доказами у кримінальній справі є будь-які, одержані у встановле­ному законом порядку, достовірні фактичні дані, які можуть служити засобами встановлення об'єктивної істини[15], ми можемо виділити наступні ознаки доказів у кримінальному процесі: 1) фактичні дані; 2) одержані у встановленому законом порядку; 3) засіб для встановлення об'єктивної істини (процесуальною формою).

Наведені вище позиції вчених-процесуалістів та їх аналіз дають нам підстави виділити такі основні ознаки доказів в адміністративному судочинстві України:

1. Будь-які фактичні дані. Згідно ст. 69 КАС України, доказами в адміністра­тивному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює на­явність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильно­го вирішення справи.

Необхідно зазначити, що фактичні дані є ні чим іншим, як відомостями про факт, тобто це інформація, за допомогою якої можна пізнати (з'ясувати) сам факт. Відомості про факт (інформація) подається до суду для аналізу адміністративним судом такої інформації про певні події, дії або стан (юридичні обставини) і цю функцію здійснюють суб'єкти, які беруть участь у розгляді справи. На підставі цієї інформації в суді складається враження про правовідносини, які стали пере­думовою звернення до суду. Інформація може мати правдоподібний і явно неправ­дивий характер[16].

Таким чином, співвідношення факту і відомостей про факт розкривається у такий спосіб. Факт - це явище об'єктивної соціальної дійсності. Факти існують незалежно від того, чи знають про їх особи, що здійснюють судовий розгляд. Відомості про факт - це інформація, за допомогою якої ми можемо пізнати факт. Істинна інформація веде до того, що можливість пізнання факту стає дійсністю, помилкова інформація перешкоджає реалізації цього[17].

Важливо відмітити, що в адміністративному судочинстві ряд науковців підтримують інформаційну концепцію тлумачення терміну фактичні дані.

2. Засоби (джерела) доказування. Засоби доказування є зовнішнім виражен­ням доказів. Відповідно до ст. 69 КАС України, засобами доказування (джерела­ми доказів) в адміністративному процесі можуть бути: 1) пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників (ст. 76 КАС України); 2) показання свідків (ст. 77 КАС України); 3) письмові докази (ст. 79 КАС України); 4) речові докази (ст. 80 КАС України);5) висновки експертів (ст. 82 КАС України).

Доказом є власне зміст пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників (не­залежно від того, допитані вони як свідки чи ні), показань свідків, письмових до­казів, речових доказів, висновків експертів, тобто інформація про обставини, що міститься у них і має значення для вирішення справи[18].

3. Визначений законом порядок встановлення та дослідження фактичних да­них. Нормативне визначення доказів в адміністративному судочинстві не виділяє такої ознаки як додержання вимог процесуальної форми отримання, дослідження та оцінки засобів доказування. Лише ч. 2 ст. 69 КАС України, зазначає, що дока­зи суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати нада­ти додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які бе­руть участь у справі, або з власної ініціативи. Але дана правова норма, не дивля­чись на прогресивний підхід по відношенню до ст. 32 Господарсько-процесуаль­ний кодекс України (надалі - ГПК України)[19] та ст. 57 Цивільний процесуальний кодекс України (надалі - ЦПК України)[20], які не містять у визначенні доказів та­кої ознаки, встановлює лише порядок подання, а не дослідження доказів.

Автор вважає, що до нормативного визначення доказів в адміністративному судочинстві необхідно внести зміни із зазначенням, що саме на підставі фактич­них даних суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин.

Дане твердження грунтується на ст. 32 ГПК України, яка у нормативному виз­наченні доказів в господарському процесі запровадила таку ознаку доказів та статтях 70-72, 86 КАС України, які встановлюють визначений законом порядок одержання та дослідження доказів адміністративним судом (правила належності та допустимості доказів, обов'язок доказування, підстави для звільнення від до­казування, оцінку судом доказів).

Важливо відмітити, що встановлений законом порядок встановлення наяв­ності чи відсутності обставин як ознака доказів є предметом теоретичних досліджень та обгрунтувань.

Так, С.М. Стахівський процесуальну форму доказів у кримінальному судо­чинстві розглядає як сукупність правових вимог, які пред'являються до доказової інформації щодо її одержання з передбаченого законом процесуального джерела та в установленому законом порядку[21].

В.І. Перепелюк вважає, що умовами надання фактичним даним статусу до­казів є наступні: 1) вони повинні мати відношення до предмету доказування, тоб­то вони повинні стосуватись справи. 2) належні фактичні дані повинні бути одер­жані і закріплені в передбаченому законом порядку. Елементами цього порядку є: уповноважена на одержання доказу посадова особа (орган); незабороненість дже­рела; процесуальна форма одержання; спосіб закріплення і підтвердження; мож­ливості перевірки достовірності фактичних даних[22].

На думку, Л.М. Ніколенко, фактичні дані повинні набувати статус судових до­казів таким чином: 1) докази, що додаються до позовної заяви або відзиву на по­зовну заяву - з моменту їх надання до справи особою, що бере участь у справі; 2) докази, витребувані судом в осіб, у яких вони знаходяться, - з моменту їх надан­ня суду; 3) речові докази - з моменту винесення ухвали суду щодо залучення ре­чового доказу до справи; 4) докази, що надають особи, які беруть участь у справі, окремо від позовної заяви або відзиву на позовну заяву - з моменту винесення ух­вали суду щодо задоволення клопотання особи, яка бере участь у справі, щодо за­лучення доказу до матеріалів справи; 5) висновок експерта - з моменту його на­дання суду експертом або експертною установою, якій суд доручив проведення експертизи; 6) свідчення свідків (згідно з проектом ГПК) - з моменту їх оголо­шення в залі судового засідання особою, яку суд викликав як свідка за клопотан­ням особи, що бере участь у справі[23].

Отже, доказами в адміністративному судочинстві України є - відомості (інформація) про факт, на підставі якої адміністративний суд у визначеному зако­ном порядку (отримання, дослідження та оцінки) встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішен­ня справи, які одержують на підставі засобів (джерел) доказування (пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових речових доказів, висновків експертів).

IF Стахівський С.М. Теорія і практика кримінально-процесуального доказування / Національна академія внутрішніх справ. - К., 2005. - С. 118. 2F Ляш А.О., Ста­хівський С.М. Докази і доказування у кримінальному судочинстві: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини «Україна» / Ю.М. Грошевий (ред.). - К.: Ун-т «Україна», 2006. - С. 16. 3F Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року. Із змінами, внесеними згідно із Законом № 808-VI від 25.12.2008 (станом на 24.04.2009 р.) // Відомості Верховної Ради Украї­ни. - 2005. - № 35-36, 37. - С. 446. 4F Ніколенко Л.М. Доказування в господарському су­дочинстві: Навчальний посібник. - Одеса: Фенікс; Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. - СІ 10. 5F Кодекс адміністративного судочинства України: науково-практичний коментар / Н.О. Армаш, О.М. Бандурка, А.В. Басов [та ін.]; за заг. ред. А.Т Комзюка. -К.: Прецедент; Істина. - С. 280; Науково-практичний коментар до Кодексу адміністра­тивного судочинства України. В 2-х т. Т 1 (вид. 2-е, змін, та доп.) / за заг. ред. В.К. Матвійчука. - К.: Алерта, КНТ, 2008. - С. 493, 494. 6. Кодекс адміністративного судочинства України: науково-практичний коментар / За заг. ред. Р. О. Куйбіди (видання друге, доповнене). - К.: Юстиніан, 2009. - С. 336. 1. Дамський, Е.Ф. Адміністративно-процесуальне право України: навч. посіб. - К.: Хрінком Інтер, 2008. - Бібліограф. -С.147. 8. Асмус В.Р. Логіка. - М.: Госполитиздат, 1947. - С. 396. 9. Кодекс адміністра­тивного судочинства України: науково-практичний коментар / за заг. ред. А.Т. Комзю-ка. - К.: Прецедент; Істина. - С. 275-276; Науково-практичний коментар до Кодексу адміністративного судочинства України. В 2-х т. Т. 1 (вид. 2-е, змін. Та доп.) За заг. ред. В .К. Матвійчука. - К.: Алерта, КНТ, 2008. - С. 489. 10. Комзюк А.Т., Бевзенко В.М., Мельник Р.С. Адміністративний процесе України: Навч. посіб. - К.: Прецедент, 2007. -С. 278, 280. 11. Треушников М.К Судебные доказательства. - М., 1997. - С. 85, 86. 12. Васильєв С. В., Ніколенко Л.М. Доказування та докази у господарському процесі України. - X.: Еспада, 2004. -СІ 14. 13. Цивільний процес: Навч. посібник. / А.В. Андрушко, Ю.В. Білоусов, Н.Л. Бондаренко. - За ред. Ю.В. Білоусова. - К.: Наукова думка; Прецедент, 2004. - С 96.; Штефан О.О. Цивільне процесуальне право України: навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2009. - С 120. 14. Цивільно- процесуальний кодекс: науко­во-практичний коментар. - X.: Інформаційно-правовий центр «Ксилон», 2006. - С 72. 15. Тертишник В.М., Слинько С.В. Теорія доказательств - X, 1998р. - С 11. 16. Науко­во-практичний коментар до Кодексу адміністративного судочинства України. В 2-х т. Т 1 (вид. 2-е, змін. Та доп.) За заг. ред. В.К. Матвійчука. - К.: Алерта, КНТ, 2008. -С 276 17. Васильєв С. В., Ніколенко Л.М. Доказування та докази у господарському про­цесі України. - X.: Еспада, 2004. - С 112,113. 18. Кодекс адміністративного судочинст­ва України: науково-практичний коментар / за заг. ред. А.Т Комзюка. - К.: Прецедент; Істина. - С 277 19. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р. // Відомості Верховної Ради. - 1992. - № 6. - С 56. 20. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року (станом на 25.04.2009 р.) // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 40-41, 42. - С 492. 21. Стахівський С.М. Теорія і практика кримінально-процесуального доказування / Національна академія внутрішніх справ. -К., 2005. - С128. 22. ПерепелюкВ.І. Адміністративний процес. Загальна частина: Навч. посібник. - 2-ге видання, змінене і доповнене. - К.: Центр навч. літ., 2004. - С 215. 23. Ніколенко Л.М. Доказування в господарському судочинстві: Навчальний посібник. -Одеса: Фенікс; Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. - С 134.

< Попередня   Наступна >