Радник

---

О. В. ЯЦЮК

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВСТАНОВЛЕННЯ МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ

ПЛАТНИКА ПОДАТКІВ ЯК ОДНА З ФУНКЦІЙ ПІДРОЗДІЛІВ

ПОДАТКОВОЇ МІЛІЦІЇ

Розглядаються актуальні питання правового регулювання процедури встановлення місцезнаходження платника податків та зазначають проблеми реалізації положень нормативно-правових актів, що її регламентують, на практиці. Особлива увага приділяється підвищенню ролі підрозділів податкової міліції у запобіганні створенню та функціонуванню фіктивних підприємств.

ign: justify; text-indent: 1.0cm; mso-pagination: none; background: white; mso-layout-grid-align: none; text-autospace: none;">Ключові слова: адміністративно-правове забезпечення, підрозділи податкової міліції, підприємницька діяльність, фіктивні підприємства.

Одним із напрямів модернізації державної податкової служби України є удос­коналення податкового законодавства та методології адміністрування податків, зокрема, процесів реєстрації та обліку платників податків в органах державної податкової служби, з чітким визначенням прав та обов'язків як платників податків, так і органів державної податкової служби України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Украї­ні» контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислен­ня, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів по­датків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установле­них законодавством, покладено на органи державної податкової служби (надалі -органи ДПС)[1].

Прогалини діючого законодавства перешкоджають органам ДПС виконувати функції щодо виявлення фактів необлікованих та прихованих доходів, запобіган­ня та руйнування схем ухилення суб'єктами господарювання від оподаткування, виявлення «тіньового» сектору економіки та повною мірою забезпечувати кон­троль за дотриманням платниками податків податкового законодавства, повнотою та своєчасністю сплатою платежів до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів.

Слід зазначити, що питання організаційно-правового забезпечення протидії підрозділами податкової міліції ухиленню від оподаткування розглядали в науко­вих, науково-методичних роботах та рекомендаціях В. Білоус, А. Брезвін, І. Бон­дарчук, А. Дашкевич, О. Долгий, Т. Скоромцова, С. Совершенна, А. Солдатенко, В. Лисенко та інші науковці. Разом із тим, проблеми, пов'язані з перспективними напрямами підвищення якості запобігання діяльності фіктивних підприємств, за­лишилися недостатньо розкритими. Інформацію з цього приводу можна отрима­ти переважно з нормативно-правових актів, які постійно змінюються та оновлю­ються, окремих листів та роз'яснень, які надаються державними органами. Тому, метою запропонованої статті є вироблення перспективних напрямів вдосконален­ня правового забезпечення діяльності підрозділів податкової міліції щодо вста­новлення місцезнаходження платників податків.

Відповідно до вказаної мети були поставлені та розв'язані такі завдання: 1) визначити компетенцію підрозділів податкової міліції щодо встановлення місцезнаходження платників податків, котрі не знаходяться за юридичною (фак­тичною) адресою; 2) відмежувати заходи зі встановлення місцезнаходження плат­ників податків та кримінально-процесуальний захід розшуку платника податків; 3) запропонувати пропозиції з удосконалення законодавства, що визначає прядок встановлення місцезнаходження платників податків.

При здійсненні контрольних повноважень органами ДПС мають місце факти: суб'єкти підприємницької діяльності (далі - СПД) не знаходяться за юридичною (фактичною) адресою, вказаною у свідоцтві про державну реєстрацію, тобто підпадають під ознаки фіктивності. СПД, що не знаходяться за вказаною адресою реєстрації, часто функціонують, порушуючи вимоги податкового законодавства: невчасно подають податкову звітність або і зовсім її не подають, мають борг зі сплати податків, обов'язкових платежів чи зборів, має місце невідповідність грошового обороту підприємства з розмірами виплачуваних податків, недоплата податків, заявления значних сум до відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) по експортним операціям. Деякі з вказаних СПД взагалі зареєстро­вані з метою незаконного формування податкового кредиту підприємствам основ­ним платникам і відіграють важливу роль у «тіньових» схемах протизаконної мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від оподаткування[2].

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України[3] та до положень пункту 5 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»[4] місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону, вис­тупають від її імені (виконавчий орган) і вказуються у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» з метою забезпечен­ня органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інфор­мацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості про місцезнаходження юридичної осо­би, дати та номеру запису про проведення державної реєстрації юридичної осо­би, дати та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номе­ри записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (стаття 17 цього Закону)[5].

У той же час у багатьох випадках юридична особа фактично не знаходиться за документально вказаним місцезнаходженням. Постійна юридична адреса яв­ляється проблемним місцем в проекції діяльності різних невеликих підприємств. Складність виникає під час оренди офісних приміщень, адреси яких, подаються та фіксуються у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, плата за які постійно змінюється. Як наслідок, представницькі орга­ни юридичної особи постійно змінюють своє місцезнаходження, без внесення змін до офіційних документів, чим вводять в оману органи виконавчої влади та прямо перешкоджають ведення контролю з боку державних органів.

Таким чином, однією з прогалин законодавства є відсутність санкцій за неви­конання вимог перереєстрації під час зміни адреси місцезнаходження СПД, недо­сконалістю чинного законодавства щодо порядку реєстрації місцезнаходження суб'єкта господарювання. Єдиним джерелом даних про місцезнаходження юри­дичної особи є виключно відомості реєстраційної картки, яка подається для про­ведення відповідної реєстраційної дії[6].

Зокрема, підчас державної реєстрації юридичної особи не вимагається жод­них підтверджуючих документів щодо якості заявленої адреси та відомостей про неї (постійна, орендна, суборендна).

Оцінка результатів роботи органів ДПС, податкової практики в цілому, дозво­ляє зазначити, що поліпшення діяльності податкових органів щодо мобілізації коштів до бюджетів, збільшення їх доходно! частини та заходи з мінімізації подат­кового боргу, неможливе без належної організації діяльності підрозділів податко­вої міліції щодо встановлення за зверненнями структурних підрозділів податково­го органу фактичного місцезнаходження платника податків та розшуку осіб, які ухиляються від сплати податків. Розв'язання вказаних завдань для податкової служби є надзвичайно актуальним, оскільки ухилення від сплати податків плат­никами набуло значних масштабів в Україні.

Необхідно підкреслити, що саме податкова практика сформувала нове понят­тя - «встановлення фактичного місцезнаходження платника податків за звернен­ням підрозділів податкового органу», цей захід слід відмежовувати від поняття розшуку осіб - платників податків, які переховуються від слідства та суду, що по­лягає у процесуальному сенсі виконання вказаних дій. Розшук осіб, які перехову­ються від слідства та суду, здійснюється у межах кримінальної справи, порушеної відносно особи, яка вчинила злочин (злочини), тобто дії (бездіяльність), що підпадають під кваліфікуючі ознаки в частинах статей Кримінального кодексу Украї­ни[7], підслідних підрозділам податкової міліції. Розшук таких неплатників здійснюється згідно процесуального набору дій, регламентованих КПК України[8].

Захід, що має назву встановлення місцезнаходження суб'єкта господарюван­ня, котрий ухиляється від сплати податків і має ознаки фіктивності, проводиться без порушення кримінальної справи, не є процесуальною дією.

Заходи щодо встановлення місцезнаходження платників податків-боржників податкова міліція здійснює у випадках, коли:

· направлені платнику податків податкові повідомлення про його обов'язок сплатити суму податкового зобов'язання (визначену податковим органом) та (або) податкові вимоги за узгодженими сумами податкових зобов'язань, не сплачених у встановлені строки, з повідомленням, що все його майно і майнові права перебу­вають у податковій заставі, повертаються з відміткою відділення зв'язку «Адре­сата не знайдено» і складено акт перевірки, що підтверджує відсутність перебу­вання такого платника за юридичною адресою;

· під час організації перевірки підрозділом податкового органу, обслуговую­чому дану територію, що уповноважений на проведення такої перевірки, встанов­лена відсутність СПД, стосовно якого планується перевірка, за їх юридичною та фактичною адресою;

· у діях посадових осіб підприємств, установ, організацій, місцезнаходження яких встановлюється підрозділом податкової міліції, вбачаються ознаки злочину, розслідування якого відноситься до компетенції податкової міліції;

· у різі коли відповідні підрозділи податкової міліції отримали вмотивований запит на встановлення фактичного місцезнаходження платника податків від підрозділів податкових органів, який має борг за податковими зобов'язаннями і місцезнаходження якого податковому органу встановити не вдалося;

· у випадках, коли під час здійснення підрозділами податкової міліції службо­вої діяльності, були встановлені факти, що платник податків не знаходиться за ад­ресою реєстрації, чи про це отримана оперативна інформація, інформація зі звер­нень, заяв та повідомлень[9].

Норми, якими слід керуватися при проведенні заходів щодо встановлення місцезнаходження платників податків, містяться, в основному, в наступних зако­нодавчих актах: Законах України: «Про державну податкову службу в Україні», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про міліцію», відомчими наказами та інструкціями ДПА України.

Порядок застосування заходів щодо встановлення місцезнаходження плат­ників податків визначений Порядком обліку платників податків, зборів (обов'яз­кових платежів), затвердженим наказом ДПА України від 19 лютого 1998 року № 80[10], а також наказом ДПА України від 27 травня 2008 року № 355[11], про за­твердження рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів дер­жавної податкової служби України при організації та проведенні перевірок плат­ників податків.

У випадку, якщо встановлено відсутність платника податків (боржника) за йо­го місцезнаходженням (місцем проживання чи розташування), або такий платник змінює своє місцезнаходження (місце проживання, розташування) без повідо­млення про це відповідного податкового органу чи органу державної реєстрації, проводяться заходи щодо встановлення фактичного місцезнаходження платника податків, засновників, службових, посадових, відповідальних та афілійованих осіб або їх законних представників. Для документального підтвердження факту відсутності платника за місцем його знаходження (проживання, розташування) працівник податкового органу здійснює виїзд за юридичною та фактичною адре­сами платника податків. За наслідками такого виїзду складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Крім зазначеного заходу, проводяться інші можливі заходи щодо встановлення місцезнаходження платника. Якщо ці заходи не дозволили встановити місцезнаходження, а направлені податкові повідомлен­ня, листи та вимоги повертаються з відміткою відділення зв'язку «Адресата не знайдено», матеріали передаються до підрозділу податкової міліції.

Стосовно кожного платника податків, відсутність якого виявлено за місцезна­ходженням (місцем проживання), та не з'ясовано його фактичне місцезнаходжен­ня, підрозділи органів державної податкової служби (погашення прострочених податкових зобов'язань, обліку платників податків, контрольно-перевірочної ро­боти фізичних осіб чи інші) готують та передають підрозділам податкової міліції запит на встановлення фактичного місцезнаходження (місця проживання) плат­ника податків за формою, що затверджується центральним органом державної по­даткової служби. Щодо кожного встановлюваного платника податків оформ­ляється один окремий запит незалежно від кількості порушень та несплачених видів податків. До Єдиного банку даних про платників податків-юридичних осіб та Реєстру фізичних осіб відповідного рівня вносяться дані про подання запиту. Згідно Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), за­твердженого наказом ДПА України від 19 лютого 1998 року № 80, до матеріалів, що передаються до підрозділу податкової міліції, включаються акт перевірки місцезнаходження платника податків, інформація про вжиті заходи щодо з'ясу­вання фактичного місцезнаходження платника податків, усі отримані відомості про платника податків (у тому числі про фактичне місце проживання, про допу­щені порушення податкового законодавства, суму податкового боргу, дані про афілійованих осіб, розширені реєстраційні відомості про платника податків (код, назва, дата реєстрації (перереєстрації), відомі адресні дані, відомості про відкриті/закриті банківські рахунки, види діяльності (по КВЕД) та всі інші наявні реквізити[12].

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених Наказом від 27.05.2008 №355, документальною формою концентрації інформації про підстави встанов­лення місцезнаходження платників податків, в діях яких вбачаються ознаки зло­чину, та результатів проведення відповідних заходів, є облікова справа. Встанов­лення місцезнаходження суб'єктів підприємницької діяльності, правопорушення яких не підпадають під склад злочину, здійснюються оперативними співробітни­ками податкової міліції без заведення облікової справи. В такому випадку ведеть­ся журнальний облік[13].

Отримавши письмовий запит, керівник відповідного підрозділу податкової міліції дає письмове розпорядження на проведення заходів щодо встановлення місцезнаходження вказаного у запиті платника податків.

Для відкриття облікової справи працівник податкової міліції, який отримав матеріали запиту до виконання, складає план заходів щодо встановлення місцез­находження СПД. План затверджується відповідним начальником структурного підрозділу податкової міліції, або, за його відсутності - заступниками. Після цьо­го формується облікова справа з описом документів, яка реєструється в спеціаль­ному журналі за встановленою формою.

Про результати здійснених заходів щодо встановлення місцезнаходження за запитом податкового органу, який очолює перевірку, оперативний підрозділ по­даткової міліції, що виконує завдання згідно запиту, зобов'язаний у 10-денний термін дати відповідь у встановленій формі.

Якщо місцезнаходження платника податків, відносно якого було відкрито облікову справу, встановлено, співробітник податкової міліції, в провадженні яко­го вона знаходиться, направляє інформацію про фактичне місцезнаходження (пе­ребування, проживання, розташування) такого платника податків до відповідного податкового органу чи податкового керуючого та до відділу обліку платників по­датків. Крім того працівник податкової міліції забезпечує явку такого платника податків до відповідного податкового органу (шляхом вручення платнику по­датків або його посадовим особам письмового запрошення про необхідність явки до органу ДПС для проведення з ним співбесіди).

Якщо за допомогою проведених заходів місцезнаходження платника податків не встановлено, співробітник податкової міліції, що веде таку справу, обґрунтовує висновок про причини неможливості його встановлення та письмово повідомляє ініціатору про те, що місцезнаходження платника податків не встановлено, або місцезнаходження встановлено і запросити відповідну особу в податковий орган неможливо через причини, які вказує у службові записці (знаходиться за кордо­ном, в місцях позбавлення волі, на довготривалому лікуванні тощо)[14].

Про закриття облікової справи оперативний співробітник складає вмотивова­ний рапорт про проведені заходи та їх результати, яким звітує начальнику тери­торіального підрозділу податкової міліції.

У разі отримання достатніх підстав та встановлення у діяннях платника по­датків ознак злочину, розслідування якого віднесено до компетенції податкової міліції, чи в разі порушення кримінальної справи та оголошення такої особи в розшук, матеріали облікової справи можуть використовуватися при відкритті відповідних справ оперативного обліку.

Високий рівень організації взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби і підрозділами податкової міліції створюють найбільш ефективні умови для виконання функції щодо встановлення місцезна­ходження платників податків. Мають суттєве значення для мінімізації податково­го боргу також правове, інформаційне та методичне забезпечення виконавців за­значених процесів, їх компетентність щодо прийняття та реалізації управлінських рішень при виконання поставлених завдань. Своєчасно встановлений факт відсутності платника податків за вказаною ним адресою місцезнаходження, опе­ративно проведені працівниками податкової міліції заходи щодо встановлення місцеперебування платника податків сприяють підвищенню ефективності роботи підрозділів податкових органів, погашення прострочених податкових зо­бов'язань, підвищення рівня виконавчої та платіжної дисципліни, податкового обов'язку платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонда­ми, запобіганню і руйнуванню «тіньових» схем ухилення від сплати податкових надходжень, попередження, припинення роботи фіктивних, транзитних підприємств (фірм), «податкових ям». Подальші наукові пошуки слід спрямувати на дослідження шляхів підвищення рівня відповідальності платників податків за відомості, які вони подають до державних органів під час реєстрації як СПД.

1. Про державну податкову службу в Україні: Закон України // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 6. - Ст. 37. 2. Бірюков Г.М., Гриневич А.Г., Дудник Л.М., Ники-форчук Д.Й. Загальноісторичні основи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одер­жаних злочинним шляхом: монографія. - Ірпінь: Національний університет ДПС Украї­ни, 2009. - С. 94-95. 3. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 року № 435 - IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-44. - Ст. 356. 4. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: Закон України від 15 травня 2003 року N 755-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2001. -№ 31-32. - Ст. 263. 5. Там само. 6. Там само. - С. 4. 7. Кримінальний кодекс України: Офіц. видання. - К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2001. - 400 с. 8. Бояров В.І., Варфоло-меєва Т.В., Вернидубов І.В., Гончаренко В.Г., Гончаренко СВ., Дороніна В.П. Криміналь­но-процесуальний кодекс України: наук.-паркт. коментархтаном на 1 березня 2008 р. / Верховний Суд України / В.Т Маляренко (заг. ред.), В.Г. Гончаренко (заг. ред.) - Вид. 5, перероб. та доп. - К.: Юристконсульт, 2008. - 896 с. 9. Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів) : [Наказ ДПА України за ста­ном на 03.02.2010. - № 80]: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://search.lig-azakon.ua/l_doc2.nsf/linkl/REG2612.html. 10. Там само. 11. Про затвердження Методич­них рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податко­вої служби України при організації та проведенні перевірок платників податків : [Наказ ДПА України за станом на 03.02.2010. - № 355]: [Електронний ресурс]. - Режим досту­пу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=v0355225-08. 12. Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів) : [Наказ ДПА України за станом на 03.02.2010. - № 80]: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/ l_doc2.nsf/linkl/REG2612.html. 13. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків : [Наказ ДПА України за станом на 03.02.2010. - № 355]: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.nau.ua/ doc/?code=v0355225-08. 14. Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів) : [Наказ ДПА України за станом на 03.02.2010. - № 80]: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: REG2612.html.

< Попередня   Наступна >