Радник

---

ШЕВЧЕНКО Л.В., здобувач (Київський національний університет внутрішніх справ)

СИСТЕМА ЗАХОДІВ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ

У статті аналізуються заходи цивільного захисту населення, їх зміст, види та особливості. Розглядається зміст додаткових заходів, запропонованих автором, та аргументи щодо доцільності їх включення до дефініції, яка міститься в ст. 1 Закону України «Про правові засади цивільного захисту».

Ключові слова: цивільний захист населення, заходи цивільного захисту, організаційні заходи, природоохоронні заходи, соціально-реабілітаційні заходи, гуманітарні заходи.

Забезпечення прав громадян на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха – це один з найважливіших обов'язків держави. Держава, як га-рант цього права, створює систему цивільної охорони, яка має на меті захист населення від небезпечних природних та техногенних явищ.

Кожна людина у випадках аварій, катастроф стихійних лих

повинна мати можливість захистити себе, свою сім'ю і надати допомогу постраждалим. Цього вимагає саме життя, наша дійсність. Науково-технічний прогрес значно збільшив можливості виробництва, але приніс з собою техногенну та екологічну небезпеку для людини і навколишнього середовища.

Треба відзначити, що людина на всіх стадіях свого розвитку була тісно пов'язана з навколишнім світом. Зараз людство все більше і більше відчуває на собі проблеми, які виникають під час проживання у високоіндустріальному суспільстві.

Небезпечне втручання людини в природу різко посилилося, розширився його обсяг, воно стало багатогранне і зараз загрожує стати глобальною небезпекою для людства.

Практично щодня в різних куточках нашої планети виникають так звані «надзвичайні ситуації», про які повідомляється в засобах масової інформації: катастрофи, стихійні лиха, чергові аварії, збройні конфлікти чи акти тероризму. Кількість надзвичайних ситуацій зростає лавиноподібно, тільки за останні 20 років кількість небезпечних явищ зросла в 2 рази. Відповідним наслідком є зростання кількості жертв і матеріальних збитків як в промисловості, так і на транспорті, в побуті, в армії тощо. Саме тому важливим чинником є захист населення в надзвичайних ситуаціях.

Слід визнати, що зазначена проблематика турбує протягом багатьох років вчених різних галузевих наук. Серед зазначеного кола науковців необхідно виділити наукові здобутки таких вчених: С.О. Кузніченко, А.С. Філіпенко, Л.А. Жукову, А.В. Матвєєва, А.І. Коваленка.

На сьогодні відносини у сфері цивільного захисту регулюються Законами України "Про правові засади цивільного захисту" [1], "Про Цивільну оборону України" [2], "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" [3], "Про аварійно-рятувальні служби" [4], "Про пожежну безпеку" [5], "Про війська Цивільної оборони України" [6] та "Про загальну структуру і чисельність військ Цивільної оборони" [7].

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правові засади цивільного захисту» цивільний захист – це система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, які загрожують життю та здоров'ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період [1].

Як видно з вищенаведеної дефініції, законодавець вказує на чотири види заходів цивільного захисту населення, але вони не повністю розкривають спектр можливостей, що застосовуються та можуть застосовуватися при ліквідації надзвичайних ситуацій, пов'язаних із захистом населення та територій. На наш погляд, повинні використовуватися профілактичні, природоохоронні, соціально-реабілітаціні та гуманітарні заходи.

Розглянемо їх зміст та види детально.

Профілактичні заходи – це завчасне проведення заходів з недопущення або усунення причин та передумов виникнення джерел надзвичайних ситуацій антропогенного походження, а також обмеження збитків від них.

Їх основними завданнями є:

- проведення комплексу профілактичних заходів, спрямованих на виявлення та запобігання найбільш ймовірних у місті надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- забезпечення реальної готовності органів управління, сил та засобів, призначених для оперативного реагування на надзвичайні ситуації при їх виникненні та ліквідації їх наслідків;

- підвищення ролі і впливу органів місцевого самоврядування у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

- підготовка населення, керівного складу і фахівців з питань цивільного захисту населення до дій при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Профілактичні заходи особливо важливі, тому що будь-яку надзвичайну ситуацію краще попередити, аніж потім проводити заходи по її ліквідації та реабілітації постраждалих.

Природоохоронні заходи – це система заходів, спрямованих на збереження та відновлення природних ресурсів і навколишнього середовища, на надання більш гармонійного, збалансованого характеру відносинам людини і біосфери, підтримання природного перебігу процесів у біосфері, збереження генетичного різноманіття (генофонду) живих організмів, екологічно обґрунтоване використання як окремих видів тварин і рослин, так і будь-якої екосистеми в цілому.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 17 вересня 1996 р. «Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів» [9], до природоохоронних заходів належать: охорона і раціональне використання водних ресурсів; охорона атмосферного повітря; охорона і раціональне використання земель; охорона і раціональне використання мінеральних ресурсів; охорона і раціональне використання природних рослинних ресурсів; охорона і раціональне використання ресурсів тваринного світу; збереження природно-заповідного фонду; раціональне використання і зберігання відходів виробництва і побутових відходів; ядерна і радіаційна безпека.

Отже, представлені об’єкти дають можливість говорити про комплекс явищ, які підпадають під необхідність їх охорони та застосування спеціальних заходів.

Соціально-реабілітаційні заходи – це комплекс лікувально-профілактичних, реабілітаційних та оздоровчих заходів, спрямованих на відновлення психофізіологічних функцій, оптимальної працездатності, соціальної активності рятувальників та інших осіб, що залучалися до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, а також постраждалого населення, передусім неповнолітніх дітей.

Аналіз наслідків надзвичайних ситуацій природного характеру і техногенних катастроф свідчить, що у людей, які стали їх жертвами, проявляється широкий спектр синдромів, зокрема депресія, тривожність, специфічні посттравматичні страхи, розлади сну, соціальної поведінки, пам’яті, уваги, виникають проблеми з навчанням, соматичні скарги, які вимагають корекції.

Несприятливі чинники різних надзвичайних ситуацій не тільки погіршують стан здоров’я, але й ускладнюють перебіг супутніх захворювань, що в значній мірі знижує рівень здоров’я. Тому проблема відновлювального лікування постраждалих у результаті надзвичайних ситуацій набуває першорядного значення.

Гуманітарні заходи – це заходи, що здійснюються з метою полегшення тягаря населення, особливо в умовах, коли місцева влада не в змозі або не прагне налагодити його забезпечення життєво необхідними предметами споживання.

Також це безоплатні колективні або індивідуальні дії міжнародних організацій, державних і громадських організацій різних країн, конфесійних та інших структур, приватних осіб та інших учасників дій, спрямованих на ліквідацію всіх або частини наслідків надзвичайних ситуацій, першочергове життєзабезпечення населення, що постраждало у надзвичайних ситуаціях, або його евакуацію з небезпечної зони, надання населенню медичної, соціальної та інших видів допомоги.

Заходи з надання гуманітарної допомоги можуть проводитися як в рамках операції з підтримки миру, так і самостійною програмою.

Таким чином, у результаті проведеного розгляду змісту додаткових заходів та їх аргументації можна зазначити, що було б доцільно включити вищеперераховані заходи до дефініції, яка міститься у ст. 1 Закону України «Про правові засади цивільного захисту», а саме: «цивільний захист – це система профілактичних, організаційних, природоохоронних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних, соціально-реабілітаційних, інженерно-технічних та гуманітарних заходів…».

Як висновок можна сказати, що завчасне застосування запропонованих заходів дозволить уникнути раптовості і швидкого розвитку більшості надзвичайних ситуацій, а від цього зменшити час, призначений на організацію захисту населення.

Список використаної літератури:

1. Про правові засади цивільного захисту: Закон України вiд 24.06.2004 р. // ВВР. – 2004. – № 39. – Ст. 488.

2. Про Цивільну оборону України: Закон України вiд 03.02.1993 р. // ВВР. – 1993. – № 14. – Ст. 124.

3. Про захист населеня і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Закон України від 08.06.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 28. – Ст. 1155.

4. Про аварійно-рятувальні служби: Закон України вiд 14.12.1999 р. // ВВР. – 2000. – № 4. – Ст. 25.

5. Про пожежну безпеку: Закон України вiд 17.12.1993 р. // ВВР. – 1994. – № 5. – Ст. 21.

6. Про війська Цивільної оборони України: Закон України вiд 24.03.1999 р. // ВВР. – 1999. – № 19. – Ст. 172.

7. Про загальну структуру і чисельність військ Цивільної оборони: Закон України вiд 22.12.1998 р. // ВВР. – 1999. – № 5-6. – Ст. 40.

8. Конституції України. – К., 1996.

9. Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. № 1147 // bin/laws/main.cgi?nreg=702-2004-%EF.

< Попередня   Наступна >