Радник

---

Є.В. ЮРКОВА

СТРУКТУРА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ

На основі аналізу теорії адміністративно-правової охорони права власності, міжнародно-правових джерел, вітчизняного законодавства, вчень про природу і струк­тура інтелектуальної власності, сформульована структура адміністративно-правової охорони інтелектуальної власності в України.

Ключові слова: інтелектуальна власність, адміністративно-правова охорона, адміністративна відповідальність.

Одним із важливих напрямів адміністративно-правової охорони, яка пережи­ває в сучасних умовах період динамічного теоретичного і практичного становлен­ня, є охорона інтелектуальної власності, позаяк інтелектуальні діяльність у XXI ст. стає одним із найбільш важливих напрямів соціально корисної діяльності1.

Розробкою проблем структури адміністративно-правової охорони інтелекту­альної власності в Україні займались вчені В.Д. Базидевич, В.В. Галунько, С.Г. Гордієнко, П.П. Крайнє, А.П. Сергеев, П.М. Цибульов та ін. Поряд з цим як теорія адміністративного права, так і в правозастосовча діяльність суб'єктів публічно

ї адміністрації у зазначеній сфері потребує подальших пошуків з метою забезпечення ефективної охорони суб'єктів права інтелектуальної власності засо­бами адміністративного права.

Функція охорони права власності суб'єктів інтелектуальної власності ба­зується на нормах Конституції України, відповідно до ст. 41 якої кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. При цьому відзначимо тезу С. Г. Гордієнка: історично об'єкти інтелектуальної власності майже ніколи не були частиною цивільних кодексів більшості європейських країн. А в сучасному зарубіжному законодавстві перева­га в цій сфері надається спеціалізованому законодавству2. В сучасних умовах юридична охорона інтелектуальної власності має комплексний характер, в якому поєднано норми цивільного, адміністративного, господарського та інших галузей права при практичному домінуванні норм цивільного права. Адже загальні поло­ження інституту інтелектуальної власності законодавчо прописані саме в ЦК Ук­раїни, відповідно до якого право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелек­туальної власності.

Незважаючи на те, що об'єкти права інтелектуальної власності мають свої специфічні ознаки і характеристики, різнорідні за своїм призначенням, засобами та методами правової охорони, їх об'єднують спільні сутнісні ознаки. Усі об'єкти права інтелектуальної власності: є результатами або проявами творчої розумової праці людей; є нематеріальними; становлять нові, оригінальні ідеї, знання, інфор­мацію; виражаються в об'єктивній формі, доступній для людського сприйняття; мають вартісну оцінку, як і інші результати людської праці; розміщуються на ма­теріальних носіях, які можуть тиражуватись і одночасно використовуватися бага­тьма особами; захищаються законом (авторським та суміжними правами, патент­ним правом)3.

Відповідно до Конвенції про застосування Всесвітньої організації інтелекту­альної власності (ВОІВ) інтелектуальна власність включає право, що стосується: літературних, художніх і наукових творів; виконавської діяльності артистів, зву­козаписи, радіо- і телевізійних передач; винаходів у всіх галузях людської діяль­ності, наукові відкриття; промислових зразків; товарних знаків, знаків обслугову­вання, фірмених найменувань і комерційних позначень; захисту від недобро­совісної конкуренції, а також усіх інших прав, що відносяться до інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, літературній і художній галузях4.

У свою чергу, згідно з Угодою про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS), підписаною в рамках ГАТТ у 1993 р., до інтелектуальної влас­ності належать: авторське право і суміжні права; товарні знаки; географічні по­значення; промислові зразки; патенти; топології (топографії) інтегральних мікро­схем; охорона закритої інформації; здійснення контролю за антикорупційною практикою в договірних ліцензіях5.

Таким чином, у міжнародних нормативно-правових актах не існує єдиного підходу до структури інтелектуальної власності.

Ще більше розмаїття щодо зазначеного феномена бачимо у науковій літера­турі із зазначеної проблематики6. При цьому, влучною є кваліфікація, здійснена В.Д. Базилевичем: усі види інтелектуальної власності поділено на чотири великі групи: по-перше, авторські і суміжні права: літературні, наукові, художні твори; комп'ютерні програми; бази даних; виконавська діяльність, фонограми та відеог­рами; передачі теле- і радіомовлення; по-друге, право промислової власності: ви­находи (нові рішення конкретних технічних проблем); промислові зразки (нові оригінальні художньо-конструкторські рішення виробу, що визначають його ди­зайн, естетичний вигляд, зовнішнє оформлення тощо); корисні моделі (нові, оригінальні конструкторські рішення певних пристроїв: пристрої, пристосування тощо); раціоналізаторські пропозиції (нові користі технічні рішення щодо вдоско­налення техніки, що використовується, продукції, яка виробляється, способів уп­равління, контролю тощо); по-третє, засоби індивідуалізації учасників цивільно­го обігу та продукції, що ними виробляється: товарні знаки (умовне символічне позначення товарів), знаки обслуговування (умовне символічне позначення по­слуг, що надаються), фірмове найменування (назви, терміни, найменування); гео­графічні зазначення (вказівки на походження товарів, послуг або найменування місця їх походження); по-четверте, нетрадиційні об'єкти інтелектуальної влас­ності: нові сорити рослин, породи тварин; компонування інтегральних мікросхем; комерційні таємниці7.

Таким чином, в юридичній літературі та джерелах права не вироблено єдино­го підходу до структури інтелектуальної власності. Усе це вимагає для потреб її адміністративно-правової охорони запропонувати класифікацію, яка найповніше б забезпечила права суб'єктів інтелектуальної власності засобами адміністратив­ного права. Для цього необхідно більш детально розглянути межі адміністратив­но-правової охорони інтелектуальної власності, яка характеризуються наступни­ми основаними рисами: 1) є складовою комплексного міжгалузевого інституту охорони суб'єктів інтелектуальної власності; 2) суб'єкти публічної адміністрації здійснюють адміністративно-правову охорону інтелектуальної власності трьома основними способами: а) шляхом здійснення державної реєстрації об'єктів інте­лектуальної власності та видання на них охоронних документів; б) застосуванням до порушників режиму інтелектуальної власності засобів адміністративного при­мусу; в) у процесі адміністративного провадження за скаргами та заявами суб'єктів інтелектуальної власності; 3) основними суб'єктами публічного управ­ління, які здійснюють адміністративно-правову охорону суб'єктів інтелектуаль­ної власності, є посадові особи і органи Державного департаменту інтелектуаль­ної власності та МВС України; 4) провідне місце в системі адміністративно-пра­вової охорони інтелектуальної власності щодо попередження протиправних пося­гань займає державна реєстрація об'єктів промислової власності та видання на них охоронних документів (патенту, свідоцтва), яку здійснює патентне відомство; 5) адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності здійсню­ється посадовими особами ОВС України, державними інспекторами з питань інтелектуальної власності та деякими іншими суб'єктами публічного управління шляхом застосування до порушників режиму інтелектуальної власності засобів адміністративного примусу (складання на порушників, які допускають незаконне використання охоронюваних творів і об'єктів, протоколів про адміністративні правопорушення за ст.ст. 51-2, 164-6, 164-7, 164-9, 164-13 КУпАП); 6) різновидом охорони права інтелектуальної власності є протидія Антимонопольного комітету України та ОВС України діянням, які визначені законодавством як недобро­совісна конкуренція8.

Таким чином, для потреб адміністративно-правової охорони найбільш прий­нятною є класифікація інтелектуальної власності за критерієм форми її охорони: до першої групи доцільно віднести ті види інтелектуальної власності охорона якої здійснюється за допомогою видачі на неї охоронних документів (адміністратив­но-правова охорона); до другої - інтелектуальну власність, яка підпадає під публічну охорону шляхом притягнення фізичних осіб, які допустили порушення режиму такої власності до адміністративної відповідальності (адміністративно-правовий захист). Виходячи із зазначеного, природною буде подальша градація всередині кожної із груп.

Суть охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності полягає в тому, що автор (розроблювач) об'єкта інтелектуальної власності або інша визнана законом особа одержує від держави виключні права на створений об'єкт інтелектуальної власності на визначений період часу. Ці права регламентуються охоронним доку­ментом, що видається власнику об'єкта інтелектуальної власності9.

Адміністративно-правова охорона права інтелектуальної власності відносить­ся до спеціальної юрисдикційної форми охорони, яка здійснюється ДДІВ, який утворений відповідно до Постанови KM України від 4 квітня 2000 р. № 601 як урядовий орган державного управління. Основними його завданням є: забезпе­чення реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності; прогнозу­вання і визначення перспектив і пріоритетних напрямків розвитку у сфері інте­лектуальної власності; організаційне забезпечення охорони прав на об'єкти інте­лектуальної власності10.

ДДІВ здійснюється державна реєстрація патентів України на: 1) винаходи; 2) корисні моделі; 3) промислові зразки; 4) топографії інтегральних мікросхем; 5) на знаки товарів та послуг; 6) назви місць походження товарів і прав на вико­ристання реєстрованих кваліфікованих зазначень походжень товарів; 7) декла­раційні патенти на секретні винаходи11.

Таким чином_ до адміністративно-правової структури охорони інтелектуаль­ної власності в Україні належать: винаходи; корисні моделі; промислові зразки; топографії інтегральних мікросхем; знаки товарів та послуг; назви місць поход­ження товарів і права на використання реєстрованих кваліфікованих зазначень походжень товарів; деклараційні патенти на секретні винаходи.

Що стосується адміністративно-правового захисту режиму інтелектуальної власності то серед джерел публічного права він широко представлений у КУпАП. Зокрема, законодавець визнав суспільно шкідливими та встановив адміністратив­ну відповідальність за такі проступки: ст. 51-2 КУпАП «Порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності», ст. 164-3 «Недобросовісна конкуренція», ст. 164-6. «Демонстрування і розповсюдження фільмів без державного посвідчен­ня на право розповсюдження і демонстрування фільмів», ст. 164-7 «Порушення умов розповсюдження і демонстрування фільмів, передбачених державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів», ст. 164-9 «Незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних», ст. 164-13 «Порушення законодав­ства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчи­тування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва»12.

Посадові особи ДДІВ, ОВС України, Антимонопольний комітет України, де­які інші суб'єкти публічного управління здійснюють адміністративно-правовий захист інтелектуальної власності шляхом складання на порушників режиму інте­лектуальної власності адміністративних протоколів за вищезазначеними статтями КУпАП.

При цьому відповідно до Цивільного кодексу України, законів України від: 21 квітня 1993 р. № 3116-ХП «Про охорону прав на сорти рослин», 15 грудня 1993 р. № 3687-ХП «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», 15 грудня 1993 р. № 3688-ХП «Про охорону прав на промислові зразки», 15 грудня 1993 р. № 3689-ХП «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», 23 грудня 1993 р. № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права», 31 травня 1995 р. № 189-ВР «Про приєднання України до Бернської конференції про охорону літературних і художніх творів (Паризького акта від 24 липня 1971 року, зміненого 2 жовтня 1979 року)», 5 жовтня 1997 р. № 621-ВР «Про охорону прав на топографії інтег­ральних мікросхем», 16 червня 1999 p. № 752-XIV «Про охорону прав на зазна­чення походження товарів», 23 березня 2000 р. № 1587-ІП «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних про­грам, баз даних» та ін., до об'єктів права інтелектуальної власності віднесено авторські права на твори у галузі науки, літератури, мистецтва: літературні пись­мові твори; виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори; комп'ютерні програми; бази даних; музичні твори; 6) інші мистецькі твори; аудіовізуальні тво­ри; твори образотворчого мистецтва; 9) твори архітектури; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва; 12) ілюстрації, карти, плани креслення; сценічні об­робки творів; 14) похідні твори; 15) збірники творів, обробок фольклору, енцик­лопедії; 16) тести перекладів та ін.13

Таким чином, до структури об'єктів адміністративно-правового захисту інте­лектуальної власності відносить широко коло авторських творів, визначених за­конодавством України.

Отже, робимо такі висновки:

1) Одним із важливих напрямів адміністративно-правової охорони, що пере­живає в сучасних умовах період динамічного теоретичного і практичного станов­лення, є охорона інтелектуальної власності;

2)для потреб адміністративно-правової охорони інтелектуальної власності найбільш прийнятною є її класифікація на два великих види, за критерієм форми охорони: а) інтелектуальну власність охорона якої здійснюється за допомогою державних охоронних документів; б) інтелектуальну власність, яка підпадає під публічну охорону шляхом притягнення фізичних осіб, які допустили порушення режиму такої власності до адміністративної відповідальності;

3) до структури адміністративно-правової охорони інтелектуальної власності в Україні віднесено: винаходи; корисні моделі; промислові зразки; топографії інтегральних мікросхем; на знаки товарів та послуг; назв місць походження то­варів і прав на використання реєстрованих кваліфікованих зазначень походжень товарів; деклараційних і деклараційних патентів на секретні винаходи;

4)до структури об'єктів адміністративно-правового захисту інтелектуальної власності віднесено широко коло авторських прав визначених законодавством Ук­раїни.

Таким чином, структура адміністративно-правової охорони інтелектуальної власності визначається комплексом немайнових об'єктів творчої діяльності, що охороняються за допомогою патентів та засобів адміністративного примусу.

I. Галунько В.В. Адміністративно-правова охорона права власності в Україні»: Дис. ... доктора юрид. наук. - X., 2003. - С. 275. P. Гордієнко С. Г. Пізнання сфери захисту інтелектуальної власності в Україні: методологічні проблеми: Монографія. - К., 2008. -С. 121. 3. Базидевич В.Д. Інтелектуальна власність: Підручник. - К., 2006. - С. 134.

4. Конвенция учреждающая Всемирную организацию интеллектуальной собственности: Подписанная в Стокгольме 14 июля 1967 года и измененная 2 октября 1979 года.

5. Базилевич В.Д. Цит. праця. - С. 129. 6. Крайнев П.П. Інтелектуальна економіка: управ­ління промисловою власністю. - К., 2004. - 448 с, Мэггс П. Интеллектуальная собст­венность: Пособие для специалистов; [пер. с анг. Л.А. Нежинской]. - М., 2000. - 396 с. 7. Базилевич В.Д. Цит. праця. - С. 131-133. 8. Юркова Є.В. Межі адміністративно-пра­вової охорони права власності інтелектуальної власності в України // Форум право. - 2007. - № 3. - С. 710-713 : [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.nbuv. gov.ua/eournals/FP/2009/09gvs.pdf.. 9. Цибулъов П.М. Основи інтелектуальної власності: Охорона права на об'єкти інтелектуальної власності. Захист прав інтелектуальної влас­ності / П. М. Цибульов: [Електронний ресIрс] // 8 грудня 2009. - Режим доступу: http://www.referatik.com.ua. - Назва з екрану. 10. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р. № 977 «Про затвердження Положення про Державний департа­мент інтелектуальної власності»: за станом на 1 січня 2009 р // Офіційний вісник України. -2000. -№ 25. -С. 140.-Ст. 1060.II. Положення про державні реєстри: [Еле­ктронний ресурс] // Офіційний веб-портал Державного департаменту інтелектуальної власності. - 8 гIPня 2009. - Режим доступу : ua/registers.html. -Назва з екрану. 12. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. № 8073-Х: за станом на 1 грудня 2009 р. // Відомості Верховної Ради УРСР України. - 1984, додаток до № 51. - Ст. 1122. 13. Кодекс адміністративного судочинст­ва України: Наук.-практ. комент. /1. О. Армаш, I. М. Бандурка, А. В. Басов та ін.; за ред. А. Т. Комзюка. - К., 2009. - С 87.

< Попередня   Наступна >