Підручники Адміністративне право Адміністративне право України ОСОБЛИВОСТІ ДОПИТУ НЕПОВНОЛІТНІХ ПОТЕРПІЛИХ ВІД ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАНОСТІ. І.В. Басиста, С. О. ПришлякОСОБЛИВОСТІ ДОПИТУ НЕПОВНОЛІТНІХ ПОТЕРПІЛИХ ВІД ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАНОСТІ. І.В. Басиста, С. О. Пришляк
| Адміністративне право - Адміністративне право України |
І.В. Басиста, С.О. Пришляк
ОСОБЛИВОСТІ ДОПИТУ НЕПОВНОЛІТНІХ
ПОТЕРПІЛИХ ВІД ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ СТАТЕВОЇ
СВОБОДИ ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАНОСТІ
Така слідча дія, як допит, досить часто практикується у процесі розслідування більшості кримінальних справ, тактика його проведення, пов’язаного з окремими видами злочинів, має ряд особливостей. Це стосується, зокрема, підготовки та проведення допиту неповнолітніх потерпілих у кримінальних справах, порушених за фактами вчинення зґвалтувань. Саме цьому аспекту приділяється особлива увага авторів.
Ключові слова: допит, неповнолітні потерпілі, злочин, зґвалтування, психологічний контакт, тактика допиту, подолання психологічного бар’єру, забезпечення безпеки, законний представник.
Постановка проблеми. Як важлива і найчастіше практикована слідча дія, допит є однією з форм отримання доказової інформації, процесуальний засіб формування
Стан дослідження. У криміналістичній та процесуальній літературі поняття допиту як слідчої дії тлумачиться по-різному. Колись відомий криміналіст Ганс Грос писав: «Свідок невмілому слідчому або нічого не розповість, або розкаже несуттєве, або зовсім невірне, і той же свідок дасть досить правдиві, точні і докладні свідчення тому слідчому, який зуміє заглянути в його душу, зрозуміти його і зуміти з ним зійтись» [1, с. 45–46].
Досліджуючи тактику слідчих дій, Є.М. Лівшиць та Р.С. Бєлкін визначають поняття допиту як процес передачі слідчому допитуваним інформації про подію, яка розслідується, або про пов’язані з нею обставини і про причетних осіб [2, с. 97].
На погляд українських науковців, допит – це процесуальна дія, яка являє собою регламентований кримінально-процесуальними нормами інформаційно-логічний процес спілкування осіб, котрі беруть у ньому участь, та спрямований на отримання інформації про відомі факти, що мають значення для встановлення істини у справі [3, с. 252]. За визначенням В.М Тертишника, допит – це слідча дія, в процесі якої слідчий отримує від особи, яка володіє відомостями, що мають значення у кримінальній справі (свідка, потерпілого, експерта, підозрюваного або обвинуваченого), словесну інформацію про обставини події злочину та інші факти, які мають значення для встановлення об’єктивної істини і забезпечення правильного застосування закону [4, с. 506].
Виклад основних положень. Відповідно до чинного Кримінально-процесуального кодексу України, є такі види цієї слідчої дії: допит підозрюваного; допит обвинуваченого; допит свідка; допит потерпілого; допит експерта; допит підсудного.
Допит – ефективний засіб виховання особи, яку допитують. Ця слідча дія багатопланова, складна, вона охоплює процесуальний, криміналістичний, організаційний, психологічний і етичний аспекти. Проведення допиту вимагає не тільки знань вимог кримінально-процесуального закону та творчого його переосмислення, а й уміння інтерпретувати і використовувати різні законні заходи впливу на особу з урахуванням її індивідуальних, вікових та інших особливостей. Саме врахування вікових особливостей під час допиту неповнолітніх потерпілих у кримінальних справах, порушених за фактами вчинення зґвалтувань, має низку особливостей, на які доцільно звернути особливу увагу.
Особливості допиту неповнолітніх обумовлені не тільки специфікою їх психіки, а й своєрідним процесуальним порядком проведення в плані забезпечення гарантій об’єктивності – участю педагога, лікаря, родичів чи опікунів. Допит підлітка потребує глибокого знання особливостей його психіки, виняткового вміння проводити цю слідчу дію, тактовності і стриманості, культури спілкування [5, с. 15]. Для успішного проведення допиту неповнолітнього необхідне вміле використання слідчим не тільки тактичних і психологічних прийомів, які розроблені криміналістикою, а й знань педагогіки. Крім того, для належного проведення допиту неповнолітнього потерпілого доцільно детально вивчити наявні матеріали кримінальної справи для з’ясування низки обставин, а саме: встановлення обставин події злочину, всіх можливих даних про особистість потерпілої, її родинних зв’язків з обвинуваченим, встановлення осіб, котрі можуть бути зацікавленими у зміні чи відмові потерпілої від своїх попередніх показань, визначення напрямів подальших досліджень особистості потерпілої тощо.
Як вважають Л.М. Карнєєва та С.С. Ординський, обізнаність слідчого з умовами життя, особливостями виховання, інтересами, соціальними зв’язками неповнолітніх сприяє встановленню комунікативного та психологічного контактів із ними під час допиту [6, с. 194]. Саме тому центральне місце при підготовці до допиту малолітньої чи неповнолітньої потерпілої особи, займає вивчення її особистості, яке слід починати із ознайомлення з біографічними та іншими даними, що є у матеріалах справи. Зазвичай цих відомостей недостатньо для прийняття обґрунтованого тактичного рішення щодо визначення тактики допиту малолітньої чи неповнолітньої потерпілої. У зв’язку з цим, на думку Л.В Васильєва, слідчому доцільно витребувати та ознайомитися з іншими документами, зокрема характеристиками, що розкривають моральні якості потерпілої, рівень інтелектуального розвитку, умови та спосіб життя, виховання, особливості мислення, відомості про фізичний та психологічний стан. Науковець також вважає, що слід допитати як свідків тих осіб, які можуть дати характеристику особистості потерпілої; доручити оперативним працівникам встановити певні дані про особистість потерпілої відповідно до ст. 114 КПК України; використовувати спеціальні психологічні методи (спостереження, бесіди з малолітньою чи неповнолітньою потерпілою і узагальнення незалежних характеристик про її особистість) [7, с. 373]. Так, при визначенні кола учасників допиту слідчому необхідно неухильно дотримуватися вимог ст. 168 КПК України, якою визначено перелік осіб, котрі мають право участі в допиті, а саме педагог, а при необхідності лікар, батьки чи інші законні представники неповнолітнього. Ми погоджуємося з думкою А.Н. Васильєва, що при допиті неповнолітніх потерпілих від злочинів, порушених за фактом зґвалтування, не потрібно запрошувати для участі у допиті тих близьких родичів, які можуть, на думку слідчого, негативно вплинути на показання неповнолітньої потерпілої [8, с. 176].
Аналіз спеціальної юридичної літератури свідчить, що окремі науковці пропонують залучати до участі в допиті як законних представників батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників малолітньої чи неповнолітньої потерпілої. На нашу думку, однією з проблем, що потребує подальших досліджень, є визначення доцільності залучення до участі в допиті неповнолітньої потерпілої як законного представника її матері, яка зазвичай може негативно впливати на показання потерпілої. Так, В.Г. Дрьомов, досліджуючи питання допиту неповнолітнього обвинуваченого, стверджує, що підліток може відчувати в присутності батьків почуття страху, сорому тощо, чутливо реагувати на емоції батьків, стежити за їх мімікою, жестами, рухами і відповідно до цього давати показання або зовсім відмовитись відповідати на запитання слідчого [9, с. 7]. З цього ж приводу В.Л. Васильєв зазначає, що аналогічні реакції спостерігаються й при допиті малолітніх потерпілих від статевих злочинів [10, с. 377].
Відповідно до ст. 171 КПК України, виклик неповнолітнього потерпілого для допиту здійснюється через законного представника. У практичній діяльності органів внутрішніх справ виклик неповнолітніх потерпілих проводиться через керівників чи працівників загальноосвітніх навчальних закладів. Виходячи з етичних міркувань, вважаємо недоцільним таким чином здійснювати виклик неповнолітніх потерпілих від зґвалтувань. На нашу думку, при підготовці до допиту малолітньої чи неповнолітньої потерпілої від злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи слід безпосередньо повідомляти потерпілу та її законного представника про час і місце допиту повісткою, яку вручати особисто законному представнику або викликати телефоном. Із цього приводу Т.П. Матюшкова дотримується думки, що місце допиту неповнолітньої потерпілої від зґвалтування слідчому слід обирати з урахуванням слідчої ситуації. Повною мірою погоджуємося із думкою цього науковця, що малолітніх потерпілих тактично правильно і доцільно допитувати у звичній для них обстановці, наприклад, вдома. У ситуації, коли місце проживання неповнолітньої потерпілої є місцем скоєння злочину, доцільно проводити допит за місцем проживання її родичів. Виняток може становити ситуація, за якої допит малолітньої чи неповнолітньої потерпілої в тактичних цілях проводиться саме на місці події, що тактично складно з огляду на особистість потерпілої. При виборі місця допиту як малолітньої, так і неповнолітньої потерпілої слід дотримуватися вимог конфіденційності (місце допиту, а при можливості і сам факт його проведення не повинні стати предметом обговорення знайомих, однокласників, сусідів допитуваної чи інших сторонніх осіб).
Слідчому слід передбачити, яким чином процедура допиту може вплинути на комунікативну активність і здатність до встановлення психологічного контакту з допитуваною [11, с.143-150].
Під час наступного етапу необхідно визначитися із питаннями, які в обов’язковому порядку слід поставити потерпілій. Так, Л.М Карнєєва вважає, що слідчому доцільно при розробці плану та визначенні предмета допиту враховувати вікові та індивідуально-психологічні особливості малолітньої й неповнолітньої потерпілої від злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. Важливо питання формулювати таким чином, щоб зайвий раз не загострювати увагу потерпілої на обставинах скоєного відносно неї злочину, але загалом підводити її до дачі правдивих і об’єктивних показань. Допит повинен відбуватися у формі вільної розповіді із детальним викладенням обставин події, що розслідується. Однак здебільшого неповнолітні потребують детального розтлумачення того, що потрібно розповісти, які обставини цікавлять слідчого. Тому слід після вільної розповіді потерпілої задати ряд простих запитань, які жодним чином не стосуються події злочину (наприклад, звідки він щойно прийшов, що робив, коли отримав повістку тощо). Вільну розповідь неповнолітнього потерпілого слідчому не варто порушувати, а зосереджено вислуховувати. Таким чином можна виявити той елемент показань, на котрий доцільно звернути особливу увагу. Саме на ньому слід згодом зупинитися детальніше, поставити уточнюючі чи доповнюючі запитання, які важливо правильно сформулювати, та визначити послідовність оголошення з метою встановлення всіх обставин події злочину [8, с. 184–186].
Важливо на початку процедури допиту встановити психологічний контакт шляхом впливу на соціально-психологічні риси підлітка, його психофізіологічний стан (звернення до совісті, справедливості, чесності, правдивості, сміливості, непримиренності до правопорушень тощо).
Завдання слідчого під час допиту неповнолітнього – активно використати всі законні можливості, досягнення криміналістики й судової психології, свою професійну і життєву практику для отримання правдивих свідчень. При допиті неповнолітньої потерпілої від злочинів за фактом зґвалтування слідчому доцільно застосовувати тактичні й психологічні прийоми, що сприяють адаптації потерпілої до обстановки допиту та усуненню небажаних станів її психічної діяльності, встановленню комунікативного та психологічного контакту з потерпілою, стимулюють у потерпілої установку на необхідність дати правдиві показання. Зазначені тактичні прийоми можуть полягати у повідомленні про ціль, порядок проведення допиту осіб, які беруть у ньому участь. Доречною буде пропозиція консультації психолога з метою адаптації потерпілої до ситуації допиту. Слід переконати неповнолітню потерпілу, що жодні відомості, які вона повідомить про обставини скоєння злочину, не стануть відомими широкому загалу, до того ж потрібно ознайомити її із правом на забезпечення безпеки у разі наявності реальної загрози її життю, здоров’ю, житлу чи майну.
Слідчий повинен розтлумачити неповнолітній потерпілій один із важливих принципів кримінального судочинства – невідворотність покарання винуватих осіб та необхідність надати допомогу працівникам міліції своїми правдивими показаннями. Доцільно роз’яснити також потерпілій особі її право щодо уточнення, доповнення протоколу допиту. Доречним буде використання слідчим даних криміналістичного вивчення особи потерпілої, спостереження за невербальними проявами (мімікою, жестами, поведінкою потерпілої) для коригування своєї діяльності; позитивної оцінки окремих якостей допитуваної; активізація в її пам’яті забутого, послідовне підведення до питання, яке необхідно з’ясувати: пред’явлення доказів; уточнення показань, усунення в них суперечностей, викриття неправди в показаннях [11, с. 148].
Висновки. Отже, слід погодитися із криміналістами, процесуалістами та психологами у тому, що однією з основних особливостей при підготовці й проведенні допиту малолітньої чи неповнолітньої потерпілої від зґвалтування є отримання слідчим у порядку, визначеному ст. 1281 КПК України, консультативної допомоги фахівців, насамперед, психолога, спеціаліста у галузі дитячої чи юнацької психології. Так, з цього приводу В.Л Васильєв зазначає, що при підготовці до допиту психолог допоможе слідчому: визначити особливості психічних процесів, властивостей і станів потерпілої; встановити властивий їй тип темпераменту, риси характеру, інтелектуальні здібності; пояснити психологічні особливості, притаманні її віковій групі; рекомендувати засоби, за допомогою яких можуть бути виявлені певні психологічні якості особистості, та прийоми, використання яких зніме стрес потерпілої й нормалізує її психічний стан; спрогнозувати можливу поведінку потерпілої при допиті; скласти детальний план допиту й визначити тактичні прийоми, які доцільно використовувати з урахуванням її психологічних особливостей, особистісних властивостей, віку. Консультативна допомога психолога під час допиту допоможе слідчому встановити психологічний контакт із малолітньою чи неповнолітньою потерпілою, виключити тактичні помилки, дати об’єктивну оцінку отриманим показанням [7, с. 377].
–––––––––
1.Гросс Г. Руководство для судебных следователей как система криминалистики. – СПб.,1908.
2.Лившиц Е.М., Белкин Р.С. Тактика следственных действий. – М., 1997.
3.Криміналістика: Підручник / Кол. авт.: В.М. Глібко, А.Л. Дудніков, В.А. Журавель та ін.; за ред. В.Ю. Шепітька. – К.:Видавничий дім «Ін Юре», 2001. – 684 с.
4.Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те вид. – К.: А.С.К., 2003. – 1120 с.
5.Лукьянов Е. Особенности допроса несовершеннолетнего свидетеля и потерпевшего // Закон и жизнь. – 2005. – № 1. – С. 15–18.
6.Карнеева Л.М., Ордынский С.С., Розенблит С.Я. Тактика допроса на предварительном следствии. – М.: Юридическая литература, 1958. – 203 с.
7.Васильев В.Л. Юридическая психология. /0 СПб., 2000. – 440 с.
8.Васильев А.Н., Карнеева Л.М. Тактика допроса при расследовании преступлений. – М.: Юридическая литература, 1970. – 208 с.
9.Дремов В.Г. Показания несовершеннолетнего обвиняемого в советском уголовном процессе: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. – М.,1970. – 23 с.
10.Васильев В.Л. Юридическая психология. – СПб., 2000. – 440 с.
11.Матюшкова Т.П. Допит неповнолітньої потерпілої від сексуальних злочинів: деякі питання підготовки та проведення // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2004. – ? 1. – С. 143–150.
12.Basysta I.V. Pryshlyak SO. The peculiarities of interrogating juvenile victims of crimes against sex freedom and sex immunity
Such investigative act as interrogation is used rather often in the process of investigating most of the criminal cases, the tactic of its conduction connected with the specific types of crimes has some peculiarities. It concerns, in particular, preparing and conducting interrogation of the juvenile victims of rape. The author pays special attention to this aspect.
Басиста І.В., Пришляк С.О. Особливості допиту неповнолітніх потерпілих від злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості
Така слідча дія, як допит, досить часто практикується у процесі розслідування більшості кримінальних справ, тактика його проведення, пов’язаного з окремими видами злочинів, має ряд особливостей. Це стосується, зокрема, підготовки та проведення допиту неповнолітніх потерпілих у кримінальних справах, порушених за фактами вчинення зґвалтувань. Саме цьому аспекту приділяється особлива увага авторів.
< Попередня Наступна >