Радник

---

Р.М. Ляшук

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ЗАСТОСУВАННЯ СИЛОВИХ ЗАХОДІВ ДЕРЖАВНОЮ ПРИКОРДОННОЮ СЛУЖБОЮ УКРАЇНИ

Визначено принципи застосування заходів адміністратив­ного припинення спеціального призначення Державною прикордон­ною службою України, розкрито обсяг та зміст загальних прин­ципів застосування сили.

Ключові слова: принципи, силові заходи, Державна прикордон­на служба України, заходи адміністративного припинення спеціаль­ного призначення.

Определены принципы применения мер административного пресечения специального назначения Государственной пограничной службой Украины, раскрыт объем и содержание общих принципов применения силы.

Ключевые слова: принципы, силовые мероприятия, Государ­ственная пограничная служба Украины, меры административного пресечения специального назначения.

text-indent: 1.0cm; background: white;">The principles of applying the measures of the administrative sus­pension of the special imposition by the State Border Guard Service of Ukraine are determined; the volume and content of the general principles of applying the force are exposed.

Key words: principles, force measures, State Border Guard Service of Ukraine, measures of the administrative suspension of the special imposition.

Постановка проблеми. Відповідно до Закону України завдання Державної прикордонної служби України (ДПСУ) полягає у забезпеченні недоторканності державного кордону та охороні суве­ренних прав України в її виключній (морській) економічній зоні [1]. У процесі виконання цього завдання для припинення правопорушень ДПСУ, застосовує силові заходи. Слід мати на увазі, що використо­вуючи такі заходи, ДПСУ може сама стати правопорушником, якщо у своїй діяльності не буде дотримуватися обґрунтованих юридичною наукою, перевірених практикою, а також закріплених нормативно відповідних принципів, застосування силових заходів.

Стан дослідження. Окремі аспекти цієї тематики висвітлено у наукових   працях   В.Б. Авер’янова,   Д.М. Бахраха,   Т.О. Коломоєць, Ю.І. Ляпунова, О.С. Фролова, А.П. Коренева, В.М. Іщенко, М.М. Гуренко, Л.Г. Чистоклєтова, А.С. Шляпочнікова, В.А. Владімірова, М.О. Бє-ляєва, А.Т. Комзюка та ін.

У загальній формі принципи можна визначити як основні ідеї, що відображають об’єктивну реальність та визначають зміст процесів, що відбуваються в житті, які закріплені в різних формах – у правових нормах, наукових роботах, свідомості людей тощо. При­значення принципів застосування вогнепальної зброї, бойової техніки, службових собак, спеціальних засобів і фізичної сили полягає у тому, що вони здійснюють універсальне і узагальнене закріплення правових основ застосування сили; забезпечують одно­манітне формулювання норм права та їх вплив на суспільні відносини у формі правового регулювання застосування сили. Ці принципи безпосередньо впливають на виникнення і стале існу­вання правових відносин із застосування силових заходів Принципи виконують роль перехідної ланки від суспільних відносин до сис­теми права і правового регулювання [2, с. 109]. Принципи, що не зафіксовані у Законах України, не визначають конкретних правил поведінки.

Щоправда, науковці недотримуються єдиної позиції щодо ви­значення переліку принципів застосування заходів припинення право­порушень. Так, А.С. Шляпочников відносив до них принципи законності, демократизму, гуманізму, попередження злочинності [3, с. 64]. В.А. Владимиров і Ю.І. Ляпунов – принципи демократизму, законності та гуманізму [4, с. 63]. В.Є. Квашис – принципи демокра­тизму, гуманізму, законності та попередження злочинності [5, с. 32]. Натомість О.С. Фролов принципи застосування сили поділяє на загальні (законності, гуманізму, поваги до особи, гласності) і спеціа­льні (стримування, заподіяння якнайменшої шкоди, співрозмірності, достатності) [6, с. 126–129].

Під принципами застосування силових заходів слід розуміти універсальні, науково-обґрунтовані й апробовані практикою, закріп­лені прямо, або опосередковано в нормативно-правових актах основні ідейні засади, які виражають сутність і специфіку застосування сило­вих заходів як самостійного правового явища, і які є орієнтиром для практичної діяльності ДПСУ у цій сфері. На нашу думку, принципи застосування зброї, спеціальних засобів, службових собак і фізичної сили прикордонниками, що містяться в нормативно-правових актах, які регулюють діяльність ДПСУ, є загальними. Комплексного дослідження загальних принципів застосування силових заходів в діяльності ДПСУ не проводилося.

Наша мета - розглянути обсяг та зміст загальних принципів за­стосування силових заходів ДПСУ.

Виклад основних положень. Аналізуючи нормативно-правові акти, які регулюють діяльність ДПСУ, ми виділяємо такі загальні принципи застосування силових заходів: верховенства права; законності застосування сили; поваги і дотримання прав, свобод лю­дини та громадянина; гласності; гуманізму; справедливості; пріоритету договірних (мирних) засобів у розв’язанні конфліктів; пріоритету за­хисту життя і прав осіб, які наражаються на небезпеку внаслідок терористичної діяльності.

Принцип верховенства права означає, що при припиненні пра­вопорушень людина, її права та свободи визнаються найвищими соціальними цінностями та визначають зміст і спрямованість правоохоронної діяльності ДПСУ.

Принцип законності застосування сили [1, ст. 3] полягає в тому, що діяльність посадових осіб ДПСУ із застосування заходів адміністративного припинення спеціального призначення повинна проводитися у повній відповідності з вимогами чинного законодавства і не виходити за його межі, зміст і мету. Законність застосування вогнепальної зброї, бойової техніки, службових собак, спеціальних засобів та фізичної сили - це стан суспільного життя, який характеризується неухильним дотриманням і виконанням законів суб’єктами застосування сили [7, с 29].

Прикордонники застосовують силові заходи тільки для при­пинення правопорушень та у відповідності до підстав визначених у Законах України «Про міліцію», «Про Державну прикордонну службу України» та у відомчій інструкції про застосування засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону. Ніякі інші факти й обставини не можуть служити підставою для застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів і фізичної сили.

Сила застосовується тільки компетентними військово­службовцями та працівниками ДПСУ. Право застосування силових заходів має особовий склад ДПСУ, який залучається до оперативно-службової діяльності, та тільки під час виконання завдань з охоро­ни державного кордону [1, ст. 21]. Застосування здійснюється в суворій відповідності з порядком, встановленим чинним законодавством, з дотриманням передбачених ним процесуальних дій. Окремі вчені розглядають подвійний зміст принципу законності. Він полягає в неухильному додержанні підстав застосування силових заходів та в обов’язковому виконанні ряду процесуальних умов [6, с. 126].

Виходячи з принципу законності, який включає в себе не тільки право, а й обов’язок компетентних органів і їх посадових осіб застосовувати адміністративно-правові норми, маємо підстави вважати, що органи прикордонної служби не в праві відмовлятися від будь-яких дій, які становлять предмет їх діяльності при реалізації своїх обов’язків, бо незастосування норми в тих випад­ках, коли це визначається законом, буде означати порушення законності [8, с. 26].

Принцип поваги і дотримання прав, свобод людини та громадя­нина. Цей принцип був проголошений ще 1863 р. в «Інструкції польо­вим військам США», яку розробив Френсіс Лібер. У ст. 15 Кодексу Лібера зазначено: «Люди, що піднімають зброю одне проти одного в ході війни між державами, не перестають бути при цьому носіями моральних цінностей, відповідальними одне перед одним і перед Богом» [9, с. 105]. З розвитком правового регулювання застосуван­ня різних видів сили у війні та правоохоронній діяльності такі ж положення все частіше ставали істотними. «Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню…», – зазначено у ст. 28 Конституції України. Якщо застосування силових заходів супроводжується ви­щеописаними діяннями, то згідно з кримінальним законом вони кваліфікуються як тяжкий злочин.

Діяльність ДПСУ по застосуванню вогнепальної зброї, бойової техніки, службових собак, спеціальних засобів і фізичної сили здійс­нюється на основі дотримання прав і свобод людини та громадянина. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямо­ваність діяльності держави, в тому числі і ДПСУ. Органи, військово­службовці та працівники ДПСУ зобов’язані поважати гідність людини, виявляти до неї гуманне ставлення. Важливість забезпечення прав і свобод людини та громадянина важко переоцінити. Навіть сама непорушність прав людини розглядається як принцип діяльності пра­воохоронних органів [10, с. 136]. Неправомірне обмеження прав і сво­бод людини в ході застосування силових заходів неприпустиме і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Принцип гласності полягає у відкритому доступі широкого кола громадськості до інформації стосовно підстав, фактів та наслідків застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів і фізичної сили особовим складом ДПСУ. Подвійне значення прин­ципу гласності розкриває О.С. Фролов [6, с. 128-129]. По-перше, діяльність ДПСУ із застосування силових заходів має бути гласною, важливо, щоб вона була відкритою для демократичного цивільного контролю. По-друге, про факт і наслідки застосування сили згідно з нормами міжнародного права негайно мають бути повідомлені близькі родичі постраждалих. Ця норма не визначена національним законодавством. На наш погляд, повідомлення близьких родичів правопорушника про застосування щодо нього силових заходів не завжди буде доцільним. Часто для прикордонників можуть бути невідомими справжня мета незаконного перетинання особою дер­жавного кордону, наявність співучасників припинюваного злочину, зв’язки між складом злочинної групи тощо. Під час розкриття каналів переправи незаконних мігрантів, зброї, наркотичних речо­вин та іншої контрабанди дуже важливо дотримуватися таємниці слідства. Тому ми пропонуємо визначити у вітчизняних норматив­но-правових актах необхідність повідомлення близьких родичів правопорушника про застосування щодо нього силових заходів ДПСУ у випадку, коли це не зашкодить слідству та притягненню винних до юридичної відповідальності.

Принцип гуманізму проголошує, що застосування заходів адмі­ністративного припинення спеціального призначення забезпечує, на­самперед, безпеку людини і суспільства, а припинення правопорушень не має на меті заподіяння фізичних страждань чи приниження людської гідності осіб, які вчинили правопорушення. Серед усіх мож­ливих і придатних засобів застосування сили, по можливості, обира­ються ті, що завдають найменшої шкоди особам, тваринам та предме­там, проти яких вона спрямовується, а також їх оточенню.

Гуманне ставлення повинно проявлятись до всіх людей. Цей принцип виражено у нормах права, які забороняють «…засто­совувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров’ю людей…, або збройного нападу чи збройного опору» (ч. 3 ст. 12 Закону України «Про міліцію»). При заподіянні шкоди прикордонники забезпечують подання необхідної допомоги потерпілим у найкоротший строк.

Велике значення принципу гуманізму приділяють норми міжнародного права. Основні принципи застосування сили і вогнепальної зброї посадовими особами щодо підтримання правопо­рядку забороняють застосовувати зброю, крім виняткових випадків; використання тих видів зброї, які служать джерелом невиправдано­го ризику, завдають важкі поранення [11, с. 84]. З цієї причини у підрозділах ДПСУ проведено заміну групової стрілецької зброї і зброї, яка за своїми технічними характеристиками здатна завдати невиправданої шкоди, на спеціальні засоби несмертельної дії. Про­те науковці допускають застосовування, як крайнього заходу при­пинення правопорушення, при форс-мажорних обставинах, не тільки штатну зброю і спеціальні засоби, а й мисливську зброю, зброю великих калібрів, зброю відібрану у злочинця та інші підручні засоби [6, с. 128].

Принцип справедливості встановлює, що силові заходи, які застосовуються до особи, котра чинить правопорушення, повинні відповідати характеру й суспільній небезпеці вчинюваного діяння, обставинам його вчинення та характеристикам особи порушника. Він виражає загальносоціальну сутність права, прагнення до пошу­ку компромісу між особою, до якої застосовується сила, і суб’єктом її застосування. Справедливість вимагає відповідності між діями особи та застосованими до неї заходами примусу [12, с. 206]. Дот­римання принципу справедливості означає, що, по-перше, не можна застосовувати заходи адміністративного припинення до осіб, які чинять «малозначні» правопорушення (які не є підставою для за­стосування сили); по-друге, силові заходи застосовуються лише до осіб, які чинять правопорушення; по-третє, застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів і фізичної сили повинно бути пропорційним до розміру скоєного правопорушення.

Порушення принципу справедливості означає незаконність за­стосування силових заходів. Звичайно, у суспільстві, яке харак­теризується суперечливими інтересами і правовими поглядами, прин­цип справедливості може розумітися і застосовуватися різним чином. Рішення, яке однією частиною населення може визнаватися справед­ливим, часом оцінюється прямо протилежно іншими. Тому критерієм справедливості повинні виступати не стільки моральні норми, які оцінюються тією чи іншою частиною населення, скільки норми права, засновані на загальнолюдських цінностях та інтересах суспільства, чи більшості його членів.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про основи національної без­пеки України» ДПСУ є суб’єктом забезпечення національної безпе­ки, тому, крім описаних принципів, під час застосування сили слід керуватися принципом забезпечення національної безпеки -пріоритет договірних (мирних) засобів у розв’язанні конфліктів [13, ст. 5], ціллю якого є збереження найбільшої цінності суспільства -життя і здоров’я людини. Слово «пріоритет» тлумачиться як пере­важне, провідне значення кого-, чого-небудь; перевага над кимось, чимось. По можливості, при розв’язанні різних конфліктів припи­нення правопорушень повинно проводитися мирно, без застосуван­ня сили, навіть коли на це є законні підстави. У Законі України «Про міліцію» передбачено, що сила застосовується «у разі неможливості уникнути застосування», і «якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов’язків» ст.ст. 12,13. За згаданою інструкцією, «…прикор­донники повинні використовувати наявні можливості розв’язувати завдання з охорони державного кордону ненасильницькими мето­дами». Правоохоронець має використати кожну можливість домо­витись з правопорушниками припинити суспільно небезпечні діяння, звільнити заручників без силового протистояння.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про боротьбу з терориз­мом» ДПСУ здійснює боротьбу з тероризмом. У ході антитерористичної діяльності ДПСУ при застосуванні силових заходів, необхідно враховувати принцип пріоритетності захисту життя і прав осіб, які наражаються на небезпеку внаслідок терористичної діяльності [14, ст. 3]. Крім дотримання прав людини самого правопорушника необхідно захищати життя і права осіб, на яких посягають дії зловмис­ника. Під час припинення злочинів, жертвами яких можуть бути люди, першочерговим є захист саме їх життя і здоров’я. У момент кожного вибору застосування сили до терориста необхідно переслідувати мету пріоритетності захисту життя і прав осіб, які наражаються на небезпе­ку внаслідок терористичної діяльності.

Висновок. Дотримання загальних принципів застосовування вогнепальної зброї, бойової техніки, службових собак, спеціальних засобів і фізичної сили ДПСУ забезпечить діяльність служби у рамках законності і застереже від переходу тієї межі, за якою реакція на пра­вопорушення стає новим правопорушенням. Тобто застосування заходів адміністративного припинення спеціального призначення ДПСУ повинно неодмінно відповідати основним засадам, основоположним, вихідним ідеям і установленням, які сконцентровані у принципах їх застосування.

Також застосування силових заходів повинно здійснюватись відповідно до спеціальних принципів, притаманних тільки цьому виду діяльності.

–––––––––––

1.Див.: Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 27. – Ст. 208.

2.Загальна теорія держави і права / за ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 109.

3.Шляпочников А.С. Ленинские принципы уголовной политики Советского государства / А.С. Шляпочников // Совет. гос. и право. – 1968. – № 4. – С. 64.

4.Владимиров В.А. Советская уголовная политика и ее отражение в действующем законодательстве / В.А. Владимиров, Ю.И. Ляпунов. – М., 1979. – С. 61–93.

5.Квашис В.Е. Принципы советской уголовной политики / В.Е. Квашис // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1981. – Вып. 35. – С. 32.

6.Фролов О.С. Проблеми правового регулювання і практики застосу­вання вогнепальної зброї, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу працівниками органів внутрішніх справ: дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / О.С. Фролов. – Х., 2000. – 233 с.

7.Правознавство / за редакцією М. Настюка. – Львів: Світ, 1995. – С. 29.

8.Коренев А.П. Требования правильного применения норм админист­ративного права / А.П. Коренев // Правоведение. – 1973 – № 6. – С. 26.

9.Цибуленко Є. Обмеження застосування звичайної зброї / Є. Цибу-ленко // Юридический вестник. – 2000. – № 1. – С. 105.

10.Іщенко А.В. Непорушення прав людини як принцип діяльності міліції / А.В. Іщенко, М.М. Гуренко // Науковий вісник національної академії внутрішніх справ України. – 2002. – № 3. – С. 135–140.

11.Біленчук П.Д. Зброєзнавство: правові основи обігу вогнестрільної зброї. Порівняльний аналіз вітчизняного та зарубіжного законодавства: Україна. Європа. Світ: монографія / П.Д. Біленчук, А.В. Кофанов, О.Ф. Сулева; за ред. проф. П.Д. Біленчука. – К.: Міжнародна агенція «BeeZone», 2004.

12.Кельман М.С. Загальна теорія держави і права: підручник / М.С. Кельман, О.Г. Мурашин. – К.: Кондор, 2006. – С. 206.

13.Див.: Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 39, – Стор. 351, – Ст. 5.

14.Див.: Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 25.

< Попередня   Наступна >