Радник

---

§ 3. Основні напрями державного регулювання у сфері науки

Нормативно-правова база державного управління у сфері науки визначає «правила гри» стосовно впливу держави на наукову га­лузь Керуючись ними, суб'єкти адміністративно-правового регу­лювання у сфері науки здійснюють функції щодо державного ре­гулювання зазначеної сфери Водночас, важливо орієнтуватись у тих напрямах, які для держави є основними, пріоритетними, на реалізацію яких звертається основна увага та зосереджуються основні зусилля Необхідно вирізняти такі основні напрями дер­жавного регулювання у сфері науки (рис 15 2)

Рис  15 2 Основні напрями державного регулювання у сфері науки

Визначення пріоритетних напрямів наукових досліджень

Держава не в змозі підтримувати всі наукові дослідження у пов­ному обсязі Йдеться як про значні матеріальні витрати, так і про ефективність розподілу бюджетних коштів   3 метою оптимізації підтримки вітчизняної науки доцільно визначатися з пріоритетами, себто з тими науковими напрямами (колективами), які здатні за­безпечити суттєві позитивні наукові результати чи значну користь практиці Це завдання вирішується за допомоги експертної діяль­ності Наукова і науково-технічна експертиза - діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оц

інювання науково-технічною рівня об'єктів експертизи і підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо таких об'єктів

Обов'язковій науковій і науково-технічній експертизі підлягають

- державні цільові наукові та науково-технічні програми,

- міждержавні наукові і а науково-технічні програми, що реалі­зуються на підставі міжнародних договорів України в межах п території,

- галузеві та міжгалузеві програми у сфері наукової та науково-технічної діяльності,

- інноваційні програми та проекти державного значення (Закон України від 10 чютого 1995 р N° 51/95-ВР «Про наукову і науково-технічну експертизу»)

Керуючись цим, а також враховуючи інші важливі чинники, Кабінет Міністрів України визначає перелік пріоритетних тем нау­кових досліджень, які й підтримуються у подальшому державою Прикладом може слугувати постанова Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2001 р № 1716 «Про затвердження переліку держав­них наукових і науково-технічних програм з пріоритетних напря­мів розвитку науки і техніки на 2002-2006 роки»

Загалом метою визначення пріоритетних напрямів наукових досліджень є концентрація ресурсів держави на провідних напря­мах науково-технологічного розвитку, забезпечення внутрішнього ринку конкурентною наукоємною продукцією та виходу з нею на світовий ринок Визначені пріоритетні напрями наукових дослі­джень зобов'язують органи виконавчої влади України всіх рівнів створювати режим найбільшого сприяння виконанню робіт, спря­мованих на реалізацію відповідних пріоритетних напрямів, і кон­центрації на них фінансово-економічних та інтелектуальних ре­сурсів

Державне фінансування наукових досліджень

Держава забезпечує бюджетне фінансування наукової та науко­во-технічної діяльності (крім видатків на оборону) у розмірі не мен­ше 1,7 відсотка валового внутрішнього продукту України  Видатки на наукову і науково-технічну діяльність є захищеними статтями видатків Державного бюджету України. Ці норми чинного законо­давства позитивно впливають на стан державного регулювання у сфері науки, оскільки вказані відсотки не зменшуються залежно від політичних, соціально-економічних чи інших чинників.

Бюджетне фінансування наукових досліджень здійснюється шляхом:

а) базового фінансування;

б) програмно-цільового фінансування.

Базове фінансування надається для забезпечення:

- фундаментальних наукових досліджень;

- найважливіших для держави напрямів досліджень, зокрема в інтересах національної безпеки та оборони;

- розвитку інфраструктури наукової та науково-технічної діяль­ності;

- збереження наукових об'єктів, що становлять національне надбання;

- підготовки наукових кадрів.

Програмно-цільове фінансування здійснюється на конкурсній основі для:

- науково-технічних програм і окремих розробок, спрямованих на реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки;

- забезпечення проведення найважливіших прикладних науково-технічних розробок, які виконуються за державним замовленням;

- проектів, що виконуються в межах міжнародного науково-технічного співробітництва (Закон України від 13 грудня 1991 р. № 1977~ХП «Про наукову і науково-технічну діяльність»).

Для реалізації цієї ж ідеології в Україні створено Державний фонд фундаментальних досліджень, метою діяльності якого є під­тримка на конкурсній основі фундаментальних наукових дослі­джень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук, що проводяться науковими установами, вищими навчальними закла­дами, вченими. Фонд є державною науковою установою, що нале­жить до сфери управління МОН.

Основними завданнями Фонду є:

- підтримка на конкурсній основі фундаментальних наукових досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук, що проводяться науковими установами, вищими навчальними за­кладами, вченими;

- провадження діяльності, спрямованої на методичне, організаційне і фінансове забезпечення фундаментальних наукових до­сліджень,

- організація і виконання наукознавчих і наукометричних дослі­джень з питань перспективного розвитку науки в Україні та світі,

- сприяння науковим контактам і розповсюдження інформації в галузі фундаментальних наукових досліджень, у тому числі за кордоном,

- налагодження та підтримка міжнародного наукового співро­бітництва в галузі фундаментальних наукових досліджень (поста­нова Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2001 р № 1717 «Про Державний фонд фундаментальних досліджень»)

Ще один важливий аспект реалізації державного фінансування наукових досліджень - надання грантів Особливість грантів у сфері наукової діяльності є те, що вони спрямовані або на конкретні наукові дослідження (що виконуються певними науковцями), або з метою отримання певних результатів (тобто коли є фактичне дер­жавне замовлення). Як приклад нормативно-правового регулю­вання зазначеного аспекту можна навести Указ Президента Украї­ни від 24 грудня 2002 р № 1210/2002 «Про Положення про поря­док надання грантів Президента України для підтримки наукових досліджень молодих учених»

Сприяння інноваційній діяльності

Одним із найбільш значущих практичних вгілень результатів наукової діяльності є інновації, під якими необхідно розуміти новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технологи, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншо­го характеру, що істотно поліпшують структуру та якість ви­робництва і (або) соціальної сфери Таким чином, інноваційна діяльність спрямована на використання і комерціалізацію резуль­татів наукових досліджень, і, як наслідок - зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг

Головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефектив­ного відтворення, розвитку й використання науково-технічного поте­нціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чис­тих, безпечних, енерго- та ресурсозберігальних технологій, виробни­цтва та реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції

Об'єктами інноваційної діяльності є:

- інноваційні програми і проекти;

- нові знання та інтелектуальні продукти;

- виробниче обладнання та процеси;

- інфраструктура виробництва і підприємництва;

- організаційно-технічні рішення виробничого, адміністратив­ного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери;

- сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;

- товарна продукція;

- механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Суб'єктам інноваційної діяльності для виконання ними іннова­ційних проектів може бути надана фінансова підтримка шляхом:

а) повного безвідсоткового кредитування (на умовах інфляцій­ної індексації) пріоритетних інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів місцевих бюджетів;

б) часткового (до 50%) безвідсоткового кредитування (на умо­вах інфляційної індексації) інноваційних проектів за рахунок кош­тів Державного бюджету України, коштів місцевих бюджетів за умови залучення до фінансування проекту решти необхідних кош­тів виконавця проекту і (або) інших суб'єктів інноваційної діяль­ності;

в) повної чи часткової компенсації (за рахунок коштів Держав­ного бюджету України та коштів місцевих бюджетів) відсотків, сплачуваних суб'єктами інноваційної діяльності комерційним бан­кам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів;

г) надання державних гарантій комерційним банкам, що здійс­нюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів;

д) майнового страхування реалізації інноваційних проектів у страховиків відповідно до чинного законодавства (Закон України від 4 липня 2002 p. № 40-IV «Про інноваційну діяльність»).

Реалізації цієї ж мети (сприяння інноваційній діяльності) при­свячена діяльність у нашій державі технологічних парків (технопарків), під якими необхідно розуміти юридичних осіб або групи юридичних осіб що діють відповідно до договору про спільну діяль­ність без створення юридичної особи та без об'єднання вкладів з метою створення організаційних засад виконання проектів тех­нологічних парків з виробничого впровадження наукоємних розробок   високих технологій та забезпечення промислового випуску конкурентоспроможної на світовому ринку продукції

Спеціальний режим інноваційної діяльності запроваджується для технологічного парку строком на 15 років і діє при виконанні проектів технологічного парку Державне сприяння інноваційній діяльності технологічних парків здійснюється шляхом державної фінансової підтримки та цільового субсидіювання проектів техно­логічних парків Для фінансової підтримки проектів технологічних парків запроваджується бюджетна програма підтримки діяльності технологічних парків

Соціальний та правовий захист науковців

Свої зусилля держава спрямовує також і на самих наукових працівників, забезпечуючи їм соціальний та правовий захист Го­ворячи про складові такого захисту, необхідно підкреслити, що ними, згідно з нормами чинного законодавства про науку та нау­ково-технічну діяльність, є

Оплата праці науковця Оплата праці наукового працівника повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для ефективної самостійної творчої діяльності, підвищення престижу професії наукового працівника, стимулювати залучення талановитої молоді в науку та підвищення кваліфікації наукових працівників

Заробітна плата наукових працівників складається з посадових окладів (ставок), премій, доплати за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової (науково-педагогічної) роботи та інших надбавок, доплат і винагород за наукову (науково-педагогічну) діяльність, передбачених законодавством

2 Доплати за науковий ступінь і вчене звання Слід також ука­зати про довічну плату дійсним членам і членам-кореспондентам Національної академії наук України та галузевих академій наук

3 Пенсійне забезпечення Держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенси на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів

Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівникові призначається з досягненням пенсійного віку

- чоловікам за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років,

- жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років, у то­му числі стажу наукової роботи не менше 15 років.

Пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призна­чаються в розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до чинного законодавства. За кожний повний рік роботи понад стаж наукової роботи пенсія збільшується на один відсоток заробіт­ної плати, але не може бути більше 90 відсотків середньомісячної заробітної плати.

4. Призначення іменних стипендій. Науковим працівникам, які зробили вагомий внесок у розвиток науки, можуть установлюва­тися державні стипендії, а для підтримки наукової молоді - стипен­дії для молодих учених відповідно до законодавства.

5. Додаткова житлова площа. Науковим працівникам, які ма­ють науковий ступінь кандидата або доктора наук, для забезпе­чення умов для наукової діяльності надається в установленому законодавством порядку додаткова житлова площа у вигляді кім­нати (кабінету) або в розмірі до 20 кв. метрів. Зазначена додаткова житлова площа оплачується в одинарному розмірі.

Контрольні питання та завдання

1 Дайте визначення науки та охарактеризуйте й як об'єкт адміністратив­но-правового регулювання

2 Назвіть найбільш пріоритетні напрями державної підтримки у сфері на­укового розвитку відповідно до Концепції науково-технолопчного та інновацій­ного розвитку України, затвердженої Постановою Верховної Ради України 13 липня 1999 р.

3 Назвіть принципи державного управління та регулювання науковою ді­яльністю Проаналізуйте принцип свободи поширення наукової та науково-технічної інформації

4 Назвіть документи, положення яких складають нормативно-правову ба­зу адміністративного-правового регулювання у сфері науки

5 Наведіть класифікацію суб'єктів адміністративно-правового регулюван­ня у сфері науки

6 Проаналізуйте повноваження у сфері державного управління наукою МОН України, ВАК України, Державного агентства України з інвестицій та інновацій, НАН України

7 Назвіть консультативно-дорадчі суб'єкти адміністративно-правового ре­гулювання у сфері науки та проаналізуйте їхні повноваження

8 Зробіть аналіз визначення пріоритетних напрямів наукових досліджень і державного фінансування наукових досліджень як основних напрямів держав­ного регулювання у сфері науки

9   Охарактеризуйте сприяння інноваційній діяльності і соціальний та правовий захист науковців як основні напрями державного регулювання у сфері науки

Теми рефератів

1 Національна академія наук України та державні галузеві академії наук аналіз структури та повноважень

2 Соціальний та правовий захист науковців проблеми і перспективи

3 Наукові ступені та вчені звання український досвід і європейські традиції

Рекомендована література

Основна

1 Адміністративне право України   Академічний курс   Підручник У2т-Т 2 Особлива частина / Ред колегія В Б Авер'янов (голова) та ш - К   Юрид думка, 2005 - С 264-281

2 Адміністративне право України Підручник / За заг ред С В Кі-валова-Одеса Юридична література, 2003 - С 596-626

3 Адміністративне право України Підручник / Ю П Битяк, В М Га-ращук, О В Дьяченко та ш , За ред Ю ГТ Битяка - К Юршком Гнтер, 2005 - С 420-427

4 Мироненко Н М Правовые проблемы государственного управле­ния НТП в промышленности / АН Украины, Институт государства и права им В М Корецкого-К   Наукова думка, 1992-227 с

5 Сетванов Л О Наука і закон Перший досвід системного аналізу законодавства в сфері науки і науково-технічної діяльності - К ЛОГОС, 2003 - 264 с

Додаткова

1 Андрійчук О Гранти в Україні дякую за обід, що наївся дармоїд // Дзеркало тижня - 2006 -№ 18 - С  19

2 Верхатський О Лідери на задвірках, або як вийти з найглибшої кризи, що охопила нашу академічну систему // Дзеркало тижня - 2005 -№7-С   16

3 Гаїкоеська Т Академічні фінанси хором співають романси // Дзер­кало тижня - 2005 -№ 15-16 - С  18

4 Гсипаш В Куди приведе дорожня карта науки? // Дзеркало тижня -2006-№ 18 - С   14

5 Гаташ В Наука між молотом полііики і ковадлом економіки // Дзеркало тижня - 2005 - № 11 - С  17

6 Дідх Я У монети є зворотній бік // Дзеркало тижня- 2005-№ 10-С  15

7. Звіт Національної академії наук України про використання коштів Державного бюджету України за 2004 рік // Урядовий кур'єр.- 2005.-13 квітня.-С. 13-14.

8. Мриглод І. І чужому научитись, і свого не цуратись // Дзеркало тижня.-2005.-№ 10.-С 15.

9. Писарєва Л. Інноваційний потенціал України: оцінка статусу та перспективи реалізації // Підприємництво, господарство і право.- 2006.-№ 10.-С 180-184.

10. Рожен О. Технопарки подають сигнали SOS // Дзеркало тижня.-2005.- №44.- С 14.

11. Филь М. М. О некоторых аспектах правового статуса работника науки // Административно-правовой статус гражданина. Сборник мате­риалов седьмого «круглого стола» «Лазаревские чтения» / Отв. ред. Н. Ю. Хамалтева.- М.: Институт государства и права РАН, 2004.- С. 121-133.

12. Хуторян Н. Правове регулювання сумісництва наукових та нау­ково-педагогічних посад: парадокси законодавства і практики // Юри­дична Україна.- 2006.- № 8.- С 4-7.

< Попередня   Наступна >