§ 7. Організація роботи Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
Державне будівництво та місцеве самоврядування - Державне будівництво і місцеве самоврядування |
§ 7. Організація роботи Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
У більшості конституційних держав, які декларують свою прихильність до гуманістичних ідеалів, існує інститут парламентського комісара з прав людини. У кожній із країн цей інститут має власну назву, тому загалом його називають омбудсманом, — за назвою найбільш раннього з них — Уповноваженого шведського Ріксдагу, який був сформований ще в 1809 році згідно з Актом про форму правління. Таким спеціальним контрольним органом Верховної Ради України є Уповноважений з прав людини, запровадження якого є безумовним кроком на шляху до правової держави і являє собою важливий елемент національного механізму охорони й захисту прав людини.
Правовий статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини регулюється Конституцією України, законами «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про державну службу», «Про звернення громадян», постановами Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1999 року «Про умови оплати праці Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, представників Уповноваженого та працівників його секретаріату» та від 29 листопада 1999 року «Про забезпечення діяльності Уповноваженого Верховної Ради України та його Секретаріату».
Уповноважений призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою на п'ять років таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів. На цю посаду може бути призначено тільки громадянина України, який на день обрання досяг сорока років, володіє державною мовою, має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності та протягом останніх п'ять років проживає в Україні. Не може бути призначено Уповноваженим особу, яка має судимість за вчинення злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята в установленому законом порядку.
Пропозиції щод
Для забезпечення діяльності Уповноваженого утворюється секретаріат, який є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка. Структура секретаріату, розподіл обов'язків та інші питання щодо організації його роботи регулюються Положенням про секретаріат. Призначення та звільнення працівників секретаріату здійснюються Уповноваженим. На сьогодні секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини складається із таких підрозділів: керівник секретаріату та його заступник; перший помічник Уповноваженого; консультативна рада (створюється з осіб, що мають досвід роботи в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина з метою надання консультаційної підтримки, проведення наукових досліджень, вивчення пропозицій щодо поліпшення стану захисту прав і свобод людини і громадянина); секретар консультативної ради; департаменти; управління, відділи; інші працівники секретаріату.
Уповноважений розробляє, подає на затвердження Верховної Ради України кошторис своїх витрат. Фінансування його діяльності провадиться за рахунок Державного бюджету України. Зокрема, в Державному бюджеті України на 2004 рік на здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини було виділено 9707,6 тис. грн.1 Верховна Рада України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування створюють необхідні умови для діяльності Уповноваженого. У межах виділених коштів Уповноважений має право призначати своїх представників, організація діяльності та межі повноважень яких регулюються спеціальним Положенням.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 1999 року № 2164 «Про забезпечення діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та його секретаріату» встановлено, що за умовами матеріально-побутового, медичного, санаторно-курортного та транспортного обслуговування, забезпечення засобами зв'язку він прирівнюється до Голови Конституційного Суду України, а його представники та керівник секретаріату — до членів Кабінету Міністрів України.
Діяльність Уповноваженого здійснюється в таких організаційних формах: персональна робота зі зверненнями громадян та їх індивідуальний прийом; зустрічі з керівниками органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій; участь у засіданнях органів державної влади, колегії прокуратури України та інших органів; відвідування органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, участь у їх засіданнях; відвідування місць тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установ відбування покарань та примусового лікування і перевиховання; участь у судових засіданнях; участь у науково-практичних конференціях; прес-конференції, інтерв'ю.
Серед правових форм діяльності Уповноваженого пріоритетне місце посідають контрольна і правозастосовча. Установча та нормотворча форми стосуються лише внутрішньоорганізаційних питань діяльності Уповноваженого та його секретаріату, а інтерпретаційна форма не застосовується. Актами реагування Уповноваженого щодо порушень положень Конституції, законів України, міжнародних договорів України стосовно прав і свобод людини і громадянина є конституційне подання Уповноваженого та подання Уповноваженого до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій та їх посадових і службових осіб.
На практиці поряд з поданням та конституційним поданням Уповноважений з прав людини використовує й інші, не передбачені законом форми впливу на посадових осіб, що порушили права людини. До їх числа слід віднести оприлюднення заяв, звернень Уповноваженого з прав людини, надсилання відкритих листів до вищих органів державної влади та їх посадових осіб2.
Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує трьома шляхами: 1) за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників; 2) за зверненнями народних депутатів України; 3) за власною ініціативою. Щоденно до Уповноваженого звертається 50—70 осіб3. З 14 квітня 1998 року (дня обрання Ніни Карпачової омбудсманом) по 23 вересня 2003 року Уповноважений отримав понад 305 тисяч звернень4.
1Додаток№ ЗдоЗакону України від 17червня 2004 року № 1801-Г/«Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік"» // Президентський вісник. — 2004. — № 24. — 20 серпня.
2 Див.: Марцеляк О. В. Інститут омбудсмана: теорія і практика: Монографія. — X.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. — С. 417.
3 Див.: Карпачоеа Н. І. Народний правозахисник завжди в опозиції до влади: Інтерв'ю // Голос України. — 1998. — 26 вересня.
4 Див.: Ніна Карпачова: «Я залишаюся поза політикою» // Голос України. - 2003. - № 178 (3178). - 23 вересня.
< Попередня Наступна >