170

---

§ 7. Організація роботи Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

У більшості конституційних держав, які декларують свою при­хильність до гуманістичних ідеалів, існує інститут парламентського комісара з прав людини. У кожній із країн цей інститут має власну на­зву, тому загалом його називають омбудсманом, — за назвою найбільш раннього з них — Уповноваженого шведського Ріксдагу, який був сфор­мований ще в 1809 році згідно з Актом про форму правління. Таким спеціальним контрольним органом Верховної Ради України є Уповно­важений з прав людини, запровадження якого є безумовним кроком на шляху до правової держави і являє собою важливий елемент національ­ного механізму охорони й захисту прав людини.

Правовий статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини регулюється Конституцією України, законами «Про Уповнова­женого Верховної Ради України з прав людини», «Про державну служ­бу», «Про звернення громадян», постановами Кабінету Міністрів Укра­їни від 10 листопада 1999 року «Про умови оплати праці Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, представників Уповнова­женого та працівників його секретаріату» та від 29 листопада 1999 року «Про забезпечення діяльності Уповноваженого Верховної Ради України та його Секретаріату».

Уповноважений призначається на посаду і звільняється з посади Вер­ховною Радою на п'ять років таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів. На цю посаду може бути призначено тільки громадянина України, який на день обрання досяг сорока років, володіє державною мо­вою, має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності та про­тягом останніх п'ять років проживає в Україні. Не може бути призначе­но Уповноваженим особу, яка має судимість за вчинення злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята в установленому законом порядку.

Пропозиції щод

о кандидатур (и) на посаду Уповноваженого вносять Голова Верховної Ради України або не менше чверті народних депутатів України від конституційного складу парламенту. Голосування проводить­ся під час пленарних засідань. Призначеним вважається той кандидат, за якого проголосувала більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради України, про що приймається постанова. Повно­важення Уповноваженого починаються з моменту складення присяги на пленарному засіданні парламенту.

Для забезпечення діяльності Уповноваженого утворюється секре­таріат, який є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печат­ку встановленого зразка. Структура секретаріату, розподіл обов'язків та інші питання щодо організації його роботи регулюються Положенням про секретаріат. Призначення та звільнення працівників секретаріату здійснюються Уповноваженим. На сьогодні секретаріат Уповноважено­го Верховної Ради України з прав людини складається із таких підроз­ділів: керівник секретаріату та його заступник; перший помічник Упов­новаженого; консультативна рада (створюється з осіб, що мають досвід роботи в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина з метою надання консультаційної підтримки, проведення наукових досліджень, вивчення пропозицій щодо поліпшення стану захисту прав і свобод людини і громадянина); секретар консультативної ради; департаменти; управління, відділи; інші працівники секретаріату.

Уповноважений розробляє, подає на затвердження Верховної Ради України кошторис своїх витрат. Фінансування його діяльності прова­диться за рахунок Державного бюджету України. Зокрема, в Державному бюджеті України на 2004 рік на здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини було виділено 9707,6 тис. грн.1 Верховна Рада України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування створюють необхідні умови для діяль­ності Уповноваженого. У межах виділених коштів Уповноважений має право призначати своїх представників, організація діяльності та межі повноважень яких регулюються спеціальним Положенням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 1999 року № 2164 «Про забезпечення діяльності Уповноваженого Верхов­ної Ради України з прав людини та його секретаріату» встановлено, що за умовами матеріально-побутового, медичного, санаторно-ку­рортного та транспортного обслуговування, забезпечення засобами зв'язку він прирівнюється до Голови Конституційного Суду України, а його представники та керівник секретаріату — до членів Кабінету Міністрів України.

Діяльність Уповноваженого здійснюється в таких організаційних формах: персональна робота зі зверненнями громадян та їх індивіду­альний прийом; зустрічі з керівниками органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підпри­ємств, установ, організацій; участь у засіданнях органів державної влади, колегії прокуратури України та інших органів; відвідуван­ня органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, ор­ганізацій, участь у їх засіданнях; відвідування місць тримання затри­маних, попереднього ув'язнення, установ відбування покарань та примусового лікування і перевиховання; участь у судових засіданнях; участь у науково-практичних конференціях; прес-конференції, інтерв'ю.

Серед правових форм діяльності Уповноваженого пріоритетне місце посідають контрольна і правозастосовча. Установча та нормотворча форми стосуються лише внутрішньоорганізаційних питань діяльності Уповноваженого та його секретаріату, а інтерпретаційна форма не засто­совується. Актами реагування Уповноваженого щодо порушень поло­жень Конституції, законів України, міжнародних договорів України сто­совно прав і свобод людини і громадянина є конституційне подання Уповноваженого та подання Уповноваженого до органів державної вла­ди, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, уста­нов, організацій та їх посадових і службових осіб.

На практиці поряд з поданням та конституційним поданням Упов­новажений з прав людини використовує й інші, не передбачені законом форми впливу на посадових осіб, що порушили права людини. До їх числа слід віднести оприлюднення заяв, звернень Уповноваженого з прав людини, надсилання відкритих листів до вищих органів держав­ної влади та їх посадових осіб2.

Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує трьома шляхами: 1) за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без гро­мадянства чи їх представників; 2) за зверненнями народних депутатів України; 3) за власною ініціативою. Щоденно до Уповноваженого звер­тається 50—70 осіб3. З 14 квітня 1998 року (дня обрання Ніни Карпачової омбудсманом) по 23 вересня 2003 року Уповноважений отримав по­над 305 тисяч звернень4.

 

1Додаток№ ЗдоЗакону України від 17червня 2004 року № 1801-Г/«Про вне­сення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік"» // Президентський вісник. — 2004. — № 24. — 20 серпня.

2 Див.: Марцеляк О. В. Інститут омбудсмана: теорія і практика: Моно­графія. — X.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. — С. 417.

3 Див.: Карпачоеа Н. І. Народний правозахисник завжди в опозиції до вла­ди: Інтерв'ю // Голос України. — 1998. — 26 вересня.

4 Див.: Ніна Карпачова: «Я залишаюся поза політикою» // Голос України. - 2003. - № 178 (3178). - 23 вересня.

 

< Попередня   Наступна >