Головна

Страховий стаж як пенсійний юридичний факт

С. Сивак©

Львівський національний університет імені Івана Франка, вул. Університетська, 1, 79000 Львів, Україна

 

 

 

 

 

 

Однією з передумов динаміки пенсійних правовідносин є юридичні факти. Як у загальній теорії, так і в галузевій правовій літературі наводяться різнома­нітні за формою викладу, але близькі за змістом поняття юридичного факту. Це: конкретні обставини [1, с.225], події та дії [2, с.258], життєві факти певного виду і комплекс таких фактів [3, с.212-213], конкретні життєві ситуації [4, с.276], факт об’єктивної дійсності [5, с.77], конкретні соціальні факти реального життя [6, с.8], з настанням яких правова норма пов’язує виникнення, зміну, припинення правовідносин.

Фактичною передумовою динаміки саме пенсійних правовідносин є складний юридичний факт – фактичний склад. Юридичний фактичний склад – це сукупність юридичних фактів, з якими норми права пов’язують рух правовідносин. Факти, що входять у фактичний склад, формують єдину систему, яка спрямована на досягнення певного правового наслідку – реалізації пенсій­ного права особи. Юридичні фактичні склади у сфері пенсійного забезпечення є аб

солютно визначеними. Це позбавляє можливості розширено трактувати положення пенсійного законодавства; сприяє легкому застосуванню на практиці та дотриманню законності в процесі реалізації пенсійних норм.

У теорії пенсійних правовідносин виділяють необхідні елементи юридичного фактичного складу, а саме: об’єктивні факти, волевиявлення особи та компетент­ного органу [7, с.155; 8, с.13-14]. Одні з них характерні для всіх пенсійних право­відносин, інші – для якоїсь групи цих правовідносин, а окремі – тільки для певних правовідносин. Залежно від складу юридичних фактів, зокрема, від виду об’єктивного факту, визначаються й різні види пенсійного забезпечення. Необхідні для виникнення пенсійних прав громадян, а відтак і для здійснення пенсій­ного забезпечення громадян об’єктивні факти визначаються пенсійними ризиками. Систему останніх становлять: старість, інвалідність, втрата годувальника.

Юридичним фактом, що зумовлює виникнення у особи права на будь-який вид трудової пенсії, є трудовий стаж. Правова природа трудового стажу достатньо вивчена і узагальнена в юридичній літературі [9; 10; 11].

Трудовий стаж – це проміжок часу, упродовж якого працівник займався певною трудовою діяльністю, а також інші визначені в законі періоди суспільно корисної діяльності, яким законодавець надає правового значення. Як юридич­ний факт трудовий стаж, дає підстави для призначення премій, підвищення заробітних плат, просування по службі (у сфері трудових правовідносин). Крім того, згідно з діючим законодавством він це є основною підставою для призначення трудової пенсії. Разом з тим проведення пенсійної реформи змушує дещо переоцінити традиційні постулати. Зокрема, можна по-новому осмислити і таку категорію, як трудовий стаж.

Як відомо, у зарубіжному законодавстві (зокрема, США, Німеччина, Велико­британія) використовують термін страховий стаж. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування вперше визначив поняття страхового стажу як основної підстави, що зумовлює право на соціальне забезпечення в системі соціального страхування. Проект Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” також передбачає страховий стаж як підставу для призначення трудової пенсії. Такий підхід видається правильним з погляду його відповідності принципам ринкової еконо­міки. І не можна сказати, що це кардинально новий підхід. Адже аналіз діючого пенсійного законодавства свідчить про те, що саме страховий стаж є загальним пенсійним юридичним фактом. Зокрема, згідно із Законом “Про пенсійне забезпечення”, до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховують роботи, під час яких працівник підлягав державному соціальному страхуванню чи за умови сплати страхових внесків, тобто фактичний страховий стаж особи (ст.56). Роботодавці (юридичні чи фізичні особи), фізичні особи – суб’єкти підприєм­ницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, нотаріуси, а також фізичні особи, які працюють на умовах трудового чи цивільно-правового договору, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок, є платниками збору на обов’язкове пенсійне страхування, що в свою чергу підтверджує важливість значення саме страхових внесків громадян для пенсійного забезпечення [12]. Право іноземних громадян та осіб без громадянства на пенсійне забезпечення за законодавством України виникає за умови сплати страхових внесків у Пенсійний фонд України. У заробіток для обчислення пенсій входять усі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески.

Усі викладені положення, як видається, дають підстави зробити висновок, що основним і визначальним юридичним фактом, який зумовлює право на трудову пенсію, є не трудовий, а страховий стаж особи. І не викликає жодних сумнівів щодо доцільності застосування цієї соціально-правової категорії у пенсійному забезпеченні громадян.

За правовою природою страховий стаж – це період, протягом якого особа підлягає обов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який спла­чено страхові внески на обов’язкове державне пенсійне страхування або період сплати страхових вкладів на пенсійне забезпечення у сфері недержавного пенсійного страхування.

Страховий стаж можна віднести до фактів відносних подій (а не дій). Під відносними подіями у правовій літературі розуміють явища, викликані діяльністю людини, розвиток яких відбувається незалежно від причин, що їх спричинили [9, с.169-170]. Причиною формування страхового стажу є вольова діяльність особи – суспільно корисна праця, яка спрямована та здійснюється з метою отримання матеріального доходу за виконувану роботу. Водночас відповідно до положень пенсійного законодавства про обов’язкове державне пенсійне страхування вона стає суб’єктом сплати страхових внесків і створює страховий стаж як пенсійний юридичний факт, незалежно від суб’єктивної волі.

Характеризуючи страховий стаж, вбачається можливим використати названі в літературі кількісну та якісну властивості трудового стажу [див.: 9, с.10-11]. Перша вказує на сумарну тривалість у часі і формується з розрахунку суми страхових періодів. Вартісна величина одного страхового періоду може відповідати тривалості календарного року. Друга зумовлюється специфікою трудової діяльності суб’єкта. Ця властивість пов’язана із спеціальним страховим стажем, який дає право особі на забезпечення пільговою (професійною) пенсією за рахунок професійних (корпоративних) пенсійних фондів.

Визначена тривалість необхідного страхового стажу для реалізації особою права на пенсію залежатиме від того, повна чи неповна призначається пенсія. У Проекті закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачена вимога щодо наявності мінімального 5-річного страхового стажу для розрахунку неповної трудової пенсії. Для призначення повної трудової пенсії тривалість страхового стажу до 31.12.1999р. буде збережено 25 років для чоловіків та 20 років для жінок. З 01.01.2000р. тривалість страхового стажу для призначення повної пенсії збільшиться до 30 років у чоловіків і 25 років у жінок, а з 1 січня 2010 року – до 35 років незалежно від приналежності до статі.

За критерієм причетності до трудового внеску весь страховий стаж, на нашу думку, можна поділити на внесковий та невнесковий періоди.

Внесковими вважатимуть періоди праці, під час яких стягуються страхові внески з працівників і роботодавців. За окрему категорію працівників внески сплачуватимуться з державного бюджету. Невнесковий період складатиметься з таких періодів, коли особа не працювала з поважних причин, але ці періоди також вважатимуться належними до страхового стажу особи.

Поняття внесковий та невнесковий періоди та діяльність, пов’язану з ними доцільно легалізувати в законодавстві. Це дасть змогу пов’язувати періоди страхового стажу особи та формулу розрахунку пенсії (скажімо, за внесковий період відсоток зарплати до пенсії повинен бути більшим).

Проект Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не визначає поняття невнесковий період хоч і передбачає ці періоди, а саме: 1) час проходження професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації з відривом від виробництва у разі, коли вони дістають стипендії відповідно до Закону України “Про зайнятість населення”; 2) час отримання допомоги у зв’язку з безробіттям; 3) час отримання допомоги для догляду за дітьми до досягнення ними 3-річного віку; 4) час догляду працездатних батьків або осіб, що їх замінюють, за дитиною-інвалідом або за дитиною-інвалідом віком до 16 років, також час догляду за інвалідом І групи або особою, яка досягла 80-річного віку (ст.4).

Законодавчо визначаючи перелік невнескових періодів, держава зобов’язана визначити суб’єктів такої сплати і стати гарантом виконання цього обов’язку. У Проекті Закону “Про державне обов’язкове пенсійне страхування” це зобов’язання покладається на місцеві бюджети.

Запровадження страхового стажу замість трудового містить переваги і в процесі доказування. Так трудовий стаж підтверджується записами в трудовій книжці чи показами свідків за браком письмових даних про роботу працівника. При цьому можливі фальсифікації трудової книжки, нещирість свідків або, навпаки, невизнання показів належних свідків, що призводить до порушення прав громадян чи до невиправданих витрат коштів Пенсійного фонду.

В умовах ринкової економіки, можливостей вибору видів діяльності визначення розміру пенсії повинно відбуватися в міру участі кожного в забезпеченні своєї старості, залежно від розмірів внесків на власне пенсійне забезпечення. Важливим інструментом з цього погляду може стати плановане запровадження персоніфікованого обліку страхового стажу, розміру заробітку, з якого сплачені внески, розміру внесків. Персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов’язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням. Запровадження персоніфікованого обліку зборів (внесків) на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування як одне з першочергових завдань реформування системи пенсійного забезпечення України передбачено в Указах Президента.

Такий облік, на нашу думку, забезпечить належний державний контроль за сплатою страхових внесків роботодавцями, сприятиме реєстрації населення, зайнятого в неформальній економіці, що позитивно відіб’ється і на фінансуванні пенсійного забезпечення, зробить більш прозорими для громадян усі питання, пов’язані з пенсійним забезпеченням і, нарешті, поставить розрахунок розміру пенсії кожної особи у пропорційну залежність до страхового стажу та розміру зарплати.

––––––––––––––––––––

1. Основы теории государства и права / Под ред. А.С.Пиголкина. – М.: Высшая шк., 1988.

2. Марксистко-ленинская общая теория государства и права. Социалистическое право. – М.: Юрид. л-ра, 1973.

3. Александров Н.Г. Право и законность в период развернутого строительства коммунизма. – М.: Госюриздат, 19.

4. Фаткуллин Ф.Н. Проблемы государства и права. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1987.

5. Зайкин А.Д. Советское право социального обеспечения. – М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1982.

6. Сташків Б.І. Юридичні факти в праві соціального забезпечення: Автореф. дис… канд. юрид. наук / Національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1997.

7. Зайкин А.Д. Правоотношения по пенсионному обеспечению. – М., 1979.

8. Иванова Р.И. Соотношение пенсионных и трудовых правоотношений. Автореф. дис. … канд. юрид наук. – М., 1974.

9. Безугла Я.І. Трудовий стаж і його юридичне значення. – К.: Знання, 1979

10. Бодерскова Н.Н. Трудовой стаж рабочих и служащих. – М.: Юрид. лит-ра, 1978.

11. Гинцбург Л.Я. Трудовой стаж рабочих и служащих. – М.: Изд-во АН СССР, 1958.

12. Закон “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.97р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №37. – Ст. 237.

13. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. – М.: Госюриздат, 1958.

 

© Сивак С., 2001

< Попередня   Наступна >