Радник

---

ІСТОРИКО-ПРАВОВІ ДЖЕРЕЛА ЩОДО

ІНСТИТУТУ ПРОКУРАТУРИ В ГАЛИЧИНІ У СКЛАДІ

АВСТРІЇ І АВСТРО-УГОРЩИНИ (1849–1918 рр.)

Н. Панич

Львівський національний університет імені Івана Франка

вул. Університетська, 1, 79000 Львів, Україна

тел. (0322) 74–03–80; e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

 

 

 

У статті досліджено проблематику історико-правових джерел щодо інституту

прокуратури в Галичині у складі Австрії і Австро-Угорщини у 1849–1918 рр. Зокрема,

значну увагу автором приділив аналізу праць українських та зарубіжних вчених-

правознавців на цю тематику, окресленню висвітлення нашого питання у австрійських і

німецьких періодичних виданнях.

Ключові слова: наукова праця, стаття, прокуратура, Галичина, Австрія, Австро-

Угорщина.

Аналіз праць українських вчених-правознавців у галузях історії держави і

права України та прокурорського нагляду в Україні дає підстави констатувати

зростання зацікавленості проблематикою становлення та розвитку інституту

прокуратури в Україні. Одним з аспектів дослідження цієї проблематики є

вивчення історико-правових джерел щодо інституту прокуратури на українських

землях у складі іноземних держав, зокрема, в Галичині у складі Австрії та Австро-

Угорщини.

Історія перебування західноукраїнських земель, зокрема Галичини, у складі

Австрії та Австро-Угорщини, становлення та розвитку в Галичині органів влади та

самоврядування за австрійською системою управління неодноразово ставала

об’є

ктом дослідження українських вчених. Окремі такі дослідження стосуються

передумов анексії Галичини Австрією у 1772 р. та наслідків її перебування у складі

австрійської та австро-угорської імперії до 1918 р.. Інші наукові розвідки мають на

меті окреслити організацію та діяльність органів влади та самоврядування в

Галичині, поширення дії австрійського права на її території.Серед першої категорії наукових праць варто відзначити, зокрема, праці

В. Барвінського [1, с. 13], М. Возняка [2, с. 3], В. Левицького [3, с. 15],

М. Лозинського [4, с. 7], О. Сухого [5, с. 6], в яких автори аналізують національні,

соціально-економічні та правові процеси в Галичині у період з 1772 р. до 1918 р.

В процесі дослідження історії перебування Галичини у складі Австрії та

Австро-Угорщини привертає увагу праця О.В. Кондратюка і П.М. Лепісевича

“Галичина в XIX ст.: соціально-економічне, правове та внутрішньополітичне

становище” [6, c. 18]. Автори окреслюють не лише соціально-економічне

становище Галичини, але здійснюють також наукові розвідки щодо утворення в

Галичині австрійських органів влади та поширення австрійського права на її

території.

Під час дослідження проблематики історико-правових джерел щодо інституту

прокуратури в Галичині не можуть бути залишені без уваги праці відомого

вченого-правознавця М.B. Никифорака, зокрема, монографія [7, с. 174] цього

автора та його статті [8, с. 133] у періодичних виданнях. У своїх працях автор

фахово аналізує питання утворення і діяльності органів прокуратури на Буковині,

окреслює структуру і повноваження Буковинської фінансової прокуратури Серед наукових досліджень чільне місце займають вузькоспеціалізовані

розвідки окремих проблематик, зокрема, щодо виникнення та функціонування

інституту прокуратури в країнах Європи. Цікавою у цьому аспекті є, на наш

погляд, праця В. Клочкова [9, с. 105], в якій проаналізовано історію становлення

інституту прокуратури на прикладі утворення цієї інституції в Стародавньому

Римі, її подальшого розвитку у Франції, Німеччині, Англії та Росії. Доцільно також

відзначити праці В. Малюги [10, с. 99] та В. Сухоноса [11, с. 103], в яких міститься

багато корисного матеріалу щодо ґенезису органів прокуратури на українських

землях.

Багато наукового матеріалу міститься і в інших дослідженнях, автори яких

цікавилися різнобічними питаннями перебування Галичини у складі Австрії і

Австро-Угорщини. Серед них варто виділити, зокрема, дослідження М. Мудрого

[12, с. 115], Р. Петріва [13, с. 114], І. Трайнина [14, с. 180].

Особливо вагомий науковий внесок у дослідження історії входження та

перебування Галичини у складі Австрії і Австро-Угорщини було здійснено

відомим українським вченим-правознавцем В.С. Кульчицьким До таких наукових

розвідок слід насамперед зачислити його працю “Державний лад і право в

Галичині (в другій половині XIX – на початку XX століття)” [15, с. 51]. У ній автор

детально зупиняється на органах прокуратури, які були запроваджені у Галичині в

1849 р., окреслює загальну структуру цих органів та характеризує їх компетенцію.

Велику кількість матеріалу, необхідного для комплексного дослідження цієї

проблематики подає В.С. Кульчицький також у його працях, написаних у

співавторстві. Насамперед, це праця В.С. Кульчицького, І.Й. Бойка, І.Ю. Настасяк

та О.І. Мікули “Апарат управління Галичиною в складі Австро-Угорщини”

[16, с. 64], стаття В.С. Кульчицького та І.Й. Бойка “Суд, прокуратура та адвокатура

в Галичині у складі Австро-Угорщини” [17, с. 23], а також стаття

В.С. Кульчицького “Джерела права в Галичині за часів австрійського панування”

[18, с. 44]  Ґрунтовне висвітлення питання про історико-правові джерела щодо

інституту прокуратури в Галичині неможливо уявити без опрацювання та аналізу

наукових праць відомого українського вченого-правознавця Б.Й. Тищика. До

сфери наукового зацікавлення автора належить, серед іншого, також дослідження

національних, соціально-економічних та правових процесів в Галичині після

розпаду Австро-Угорщини. Цю проблематику висвітлено, зокрема, в посібнику

“Суд і судочинство в Українській Народній Республіці, українській державі,

Західноукраїнській Народній Республіці (1917–1920 рр.)” [19, с. 87], де професор

Б.Й. Тищик компетентно аналізує, зокрема, і діяльність органів прокуратури в

Галичині.

Вагомий науковий внесок в дослідження інституту прокуратури в Україні було

також зробили вчені-правознавці В.Т. Нор, І.І. Когутич та А.А. Павлишин.

Результати їхніх досліджень у галузі сучасного кримінального процесу України, а

також прокурорського нагляду в Україні були викладені, зокрема, у праці

“Прокурорський нагляд в Україні” [20, с. 13]. Актуальність зазначених розвідок

полягає, зокрема, у тому, що в них ґрунтовн проаналізовано історію становлення та

розвитку прокуратури на українських землях у складі Російської імперії.

Проведення комплексного дослідження проблематики історико-правових

джерел щодо інституту прокуратури в Галичині у складі Австрії і Австро-

Угорщини було б неможливим без використання праць польських та

австрійських вчених Аналізуючи польськомовні джерела, слід передусім відзначити видатний

внесок у дослідження історії Галичини у складі Австрії і Австро-Угорщини, її

адміністрації та права відомого польського науковця, директора крайового

архіву актів гродських і земських у м. Львові, професора університету у

м. Львові О. Бальцера. Серед його наукового доробку варто, насамперед,

відзначити “Нарис історії устрою Австрії” [21, S. 453], в якому автор, поряд з

аналізом судової системи Австрії, висвітлює також утворення органів

прокуратури у Галичині наприкінці першої половини XIX – на початку другої

половини XIX ст.

Цінною з погляду дослідження проблематики становлення та розвитку

інституту прокуратури в Галичині у складі Австрії та Австро-Угорщини є також

праця професора юридичного факультету університету у м. Львові

Ю. Макаревича “Небезпечність нового закону про пресу для Галичини” [22, S. 9],

у якій автор аналізував положення проекту закону “Про пресу”, що його було

розроблено австрійським урядом на початку XX ст. з метою оновлення правового

регулювання у законі “Про пресу” від 17 грудня 1862 р.

Широко представлена дослідженнями означуваної проблематики також і

австрійська наукова література. Так, значна кількість австрійських вчених

цікавилася питаннями утворення та розвитку австрійської імперії, її трансформації

в дуалістичну австро-угорську державу. В ході цього дослідження певну увагу

дослідники приділяли також і анексії Австрією західноукраїнських земель,

зокрема, Галичини.

Історію Австрії досліджували такі науковці як Е. Цьольнер [23, с. 392],

Б. Мольден [24, S. 242], А. Губер [25, S. 184]. У своїх працях автори насамперед

акцентували увагу на питаннях поділу Речі Посполитої, відносин Австрії з

Пруссією, Туреччиною і Російською імперією.

Політику австрійського уряду щодо анексованої Галичини аналізував

А. ф. Е. Лушін [26, S. 568], а правовий статус селян після скасування в Австрії у

1848 р. панщини вивчав С. Ґєкер [27, S. 35].   Значна частина австрійських дослідників як у минулому, так і на етапі

сьогодення займаються питаннями кримінально-процесуального права,

дослідженням окремих його інститутів, зокрема, інституту прокуратури. Однак у

цьому контексті зазначимо, що вони досліджували і досліджують лише окремі

аспекти функціонування інституту прокуратури, тоді як розвідок у галузі

організації та діяльності прокуратур окремих країв австрійської імперії немає.

Ведучи мову про наукові праці, автори яких аналізували кримінально-

процесуальне право Австрії, слід насамперед відзначити праці авторів

кримінально-процесуальних кодексів Австрії 1850, 1853 та 1873 рр., зокрема:

1. Працю автора кримінально-процесуального кодексу Австрії 1850 р.

Й. ф. Вюрта “Австрійський кримінально-процесуальний закон від 17 січня 1850 р.”

[28, S. 139];

2. Надруковане у 1854 р. у м. Відні дослідження автора кримінально-

процесуального кодексу Австрії 1853 р. А. Р. ф. Гує-Ґлунека “Основні положення

кримінально-процесуального кодексу Австрії від 29 липня 1853 р.” [29, S. 28];

3. Дослідження міністра юстиції Австрії, Генерального прокурора та автора

кримінально-процесуального кодексу Австрії 1873 року Ю. Ґлязера Cеред праць,

які належали перу цього автора, відзначимо також “Довідник з кримінального

процесу”, зокрема, другий том цього видання [30, S. 132], що був виданий у

м. Ляйпцігу  Окремі питання щодо становлення та розвитку інституту прокуратури в

Австрії було висвітлено в “Австрійському словнику” за редакцією Е. Мішлєра та

Й. Ульбріха. Так, питання утворення та функціонування фінансових прокуратур в

Австрії було проаналізовано у статті Й. Майзеля “Фінансова прокуратура”

[31, S. 66]; історичні передумови, структуру і діяльність прокуратур досліджував

Ф. Шторх у статті “Прокуратура” [32, S. 304].

Корисними у вивченні досліджуваної проблематики є також коментарі

кримінально-процесуального законодавства тогочасних австрійських юристів-

практиків. До таких, насамперед, належить праця Вищого судового радника

Ю. Міттербахера “Кримінально-процесуальний кодекс від 23 травня 1873 року”

[33, S. 50], що вийшла друком у м. Відні в 1882 р. У ній автор здійснював

ґрунтовний аналіз та характеристику правових норм австрійського кримінально-

процесуального кодексу 1873 р.

Увагу варто також звернути на працю доцента Віденського університету

В. Браунедера та Вищого урядового комісара Ф. Лахмаєра “Історія Австрії”

[34, S. 146]. З–поміж багатьох питань, які досліджують автори даної праці, є

питання утворення, структурної побудови та діяльності судових та

правоохоронних органів на території Австрії наприкінці першої – початку другої

половини XIX ст., в тому числі і органів прокуратури. Значними науковими

здобутками у цій проблематиці характеризується також праця Державного радника

та Вищого державного прокурора у м. Ґраці A. Амшля “Питання застосування

кримінального процесу” [35, S. 79] 1911 р. Не можна залишати поза увагою і праці тих австрійських дослідників, які

цікавилися питаннями становлення та розвитку прокуратури за межами Австрії і

Австро-Угорщини. До них, насамперед, належить, Вищий крайовий судовий

радник, професор австрійської академії у Відні Г. Келлер, перу якого належить

праця “Прокуратура Німеччини. Її історія, сучасність та майбутнє” [36, S. 21].

Актуальність цього дослідження полягає перш за все у тому, що автор, будучи

австрійським юристом-практиком, здійснював порівняльний аналіз діяльності

прокурорських інституцій в австрійському та зарубіжному праві. У своїй праці

автор детально проаналізував історію розвитку прокуратури в Австрії у 1848–

1866 рр., а також охарактеризував прокуратури окремих німецьких держав,

зокрема, королівств Ганновера та Пруссії, коротко проаналізував діяльність

прокуратур уФранції, Англії, Шотландії, Ірландії та Північній Америці.

Суттєвим у цьому контексті є також науковий доробок німецьких вчених-

правознавців, оскільки значна їх частина цікавилася австрійським кримінальним

правом та процесом, в тому числі й органами прокуратури.

Значний науковий інтерес становить собою, зокрема, праця прокурора

апеляційного суду в м. Айзенасі А. Бернінґера “Інститут прокуратури у цивільному

процесі” [37, S. 5]. Автор цієї праці детально аналізує походження інституту

прокуратури, окреслює компетенцію французької прокуратури. Крім того,

дослідник характеризує також питання діяльності прокуратур в окремих німецьких

державах.

Вартою уваги є також праця професора університету у м. Мюнхен

К. Біркмаєра “Німецьке кримінально-процесуальне право з посиланнями на норми

прусського та баварського права з врахуванням австрійського кримінально-

процесуального права” [38, S. 307], що вийшла друком в Берліні у 1898 р.

Статистичні дані австро-угорської імперії в галузі кримінального та

кримінально-процесуального права за різні роки, зокрема, за 1866–1907 рр. з окремими перервами аналізували Г. Гьоґль [39, S. 112], К. Зеефельд [40, S. 539],

А. Цукер [41, S. 130].

Значним є також обсяг законодавчих джерел досліджуваної проблематики. Він

охоплює конституційні акти австрійської та австро-угорської держав, кримінальні

кодекси Австрії 1803 і 1852 рр., а також кримінально-процесуальні кодекси Австрії

1850, 1853 і 1873 рр.. Окремі повноваження органів прокуратури врегульовувалися

цивільним кодексом Австрії 1812 р., а також цивільно-процесуальним кодексом

Австрії 1895 р.

До переліку законодавчих джерел, які визначали правовий статус органів

прокуратури в Галичині у складі Австрії та Австро-Угорщини належать також

закони, патенти, декрети та листи, розпорядження, положення, постанови та укази,

котрі приймав імператор, парламентом та окремими міністерствами.

Вагому частину історико-правових джерел щодо інституту прокуратури в

Галичині становлять також матеріали українських та австрійських державних

архівів.

Серед цих джерел зазначимо, насамперед, архівні матеріали Центрального

державного історичного архіву у м. Львові. Особливе значення у цьому контексті

мають матеріали фонду № 458 “Державна прокуратура, м. Львів” [42], фонду

№ 156 “Вища державна прокуратура, м. Львів” [43], а також фонду № 159

“Галицька фінансова прокуратура, м. Львів” [44]. У цих фондах зберігаються

документи з відомостями про звернення прокуратур в Галичині до судів з заявами

про вчинення окремих процесуальних дій тощо. В цих архівних фондах широко

представлені обіжники і розпорядження міністерств юстиції та фінансів, а також

списки службовців органів прокуратури в Галичині.

Особливо цінні архівні матеріали з тематики становлення і розвитку

інституту прокуратури в Галичині у складі Австрії і Австро-Угорщини містяться

в архіві міністерства юстиції, фонди якого є складовою частиною

Адміністративного архіву [45]. Водночас, цей Адміністративний архів є відділом

Державного архіву Республіки Австрія. Значна кількість цих архівних справ

стосується органів прокуратури, а також судової системи та судочинства в

Галичині у складі Австрії і Австро-Угорщини у 1849–1918 рр.  Узагальнюючи стан досліджень проблематики історико-правових джерел

щодо інституту прокуратури у Галичині в означуваний період, зазначити, що

переважна більшість наукових розвідок зарубіжних учених стосувалася

інституту прокуратури Австрії і Австро-Угорщині загалом, а особливості

прокуратур в окремих коронних краях досліджені не були. Більшу увагу цьому

питанню було приділено з боку українських науковців. Однак попри це

комплексного аналізу і вивчення історико-правових джерел у вітчизняній

правовій літературі проведено не було, що вкотре підтверджує актуальність і

необхідність такого дослідження.

––––––––––––––––––––

1. Барвінський В. Досліди з поля статистики. – Львів: ЛНБ, 1901. – 56 с.

2. Возняк М. Як пробудилося українське народне життя в Галичині за Австрії. – Львів: З

друкарні видавничої спілки “Діло”, 1924. – 180 с.

3. Левицький В. Як живеться українському народови в Австрії. – Відень: накладом

“Союзу визволення України”, з друкарні А. Гольцґавзена, 1915. – 31 с.

4. Лозинський М. Утвореннє українського коронного краю в Австрії. – Відень: накладом

“Союза визволення України” з друкарні Ад. Гольґавзена в Відні, 1915. – 78 с 5. Сухий О. Галичина: між Сходом і Заходом. Нариси історії XIX – початку XX ст. –

Львів: Львівський державний університет імені Івана Франка: Інститут українознавства

ім. І. Крип’якевича НАН України, 1997. – 204 с.

6. Кондратюк О.В., Лепісевич П.М. Галичина в XIX ст.: соціально-економічне, правове та

внутрішньополітичне становище. – Львів: Видавництво Апріорі, 2004 – 60 с.

7. Никифорак М.В. Державний лад і право на Буковині в 1774–1918 рр. – Чернівці: Рута,

2000. – 280 с.

8. Никифорак М. Фінансова прокуратура Буковини у 1867–1918 рр. // Право України. –

2001. – № 1. – С. 133–134.

9. Клочков В. Джерела створення прокуратури // Право України. – 2001. – № 7. – С. 105.

10. Малюга В. Формування принципів організації та діяльності прокуратури в період з

найдавніших часів до XIX ст. // Право України. – 2001. – № 10. – С. 99–100.

11. Сухонос В. Виникнення і розвиток інституту прокуратури // Право України. – 2001. –

№ 8. – С. 103–107.

12. Мудрий М. Формування новочасної національно-політичної культури українського

суспільства Галичини (проблеми зовнішніх моделей) // Вісник Львівського

університету. Серія історична. – 2003. – Вип. 38. – С. 115–147.

13. Петрів Р. Адміністративно-територіальний поділ і місцеві органи управління Східної

Галичини (70-ті роки XVIII ст. – 70-ті роки XIX ст.) // Право України. – 2000. – № 9. –

С. 114–115 14. Трайнин И.П. Национальные противоречия в Австро-Венгрии и ее распад. – Москва-

Ленинград: Издательство академии наук СССР, 1947. – 305 с.

15. Кульчицький В.С. Державний лад і право в Галичині (в другій половині XIX – на

початку XX століття). – Львів: Львівський ордена Леніна державний університет імені

Івана Франка, 1966 р. – 62 ст.

16. Кульчицький В.С., Бойко І.Й., Настасяк І.Ю., Мікула О.І. Апарат управління

Галичиною в складі Австро-Угорщини. – Львів: Тріада плюс, 2002. – 88 с.

17. Кульчицький В.С., Бойко І.Й. Суд, прокуратура та адвокатура в Галичині у складі

Австро-Угорщини // Вісник Чернівецького університету. Cерія юридична. – 2000. –

Вип. 125. – С. 22–24.

18. Кульчицький В.С. Джерела права в Галичині за часів австрійського панування //

Проблеми правознавства. – 1971. – Вип. 19. – С. 42–50.

19. Єфремова Н.В., Тищик Б.Й., Марчук В.Т. Суд і судочинство в Українській Народній

Республіці, Українській державі, Західноукраїнській Народній Республіці (1917–

1920 рр.). – Одеса: Фенікс, 2007. – 280 с.

20. Когутич І.І., Нор В.Т., Павлишин А.А. Прокурорський нагляд в Україні: Курс лекцій

для студентів юридичних вищих навчальних закладів. – К.: Атіка, 2004. – 352 с.

21. Balzer O. Historya ustroju Austryi w zarysie. – Lwуw: Nakіadem K.S. Jakubowskiego, 1899.

– 512 s.

22. Makarewicz J. Niebezpieczeсstwo projektu nowej ustawy prasowej dla Galicyi. – Krakуw:

Druck W. L. Anczyca i Spуіlki, 1903. – 23 s.

23. Цьольнер Е. Історія Австрії. Переклали з німецької Р. Дубасевич, Х. Назаркевич,

А. Онишко, Н. Іванчук. – Львів: Літопис, 2001. – 712 с.

24. Molden B. Unsere künftigen Beziehungen zu Russland // Österreichische Rundschau. – Wien

und Leipzig: Buchdruckerei und Verlagsbuchhandlung Karl Fromme, 1917. – Band LI. –

S 241–248.

25. Huber A. Österreichische Reichsgeschichte. – Prag: F. Tempsky; Wien: F. Tempsky; Leipzig:

G. Freytag G.m.b.H, 1895. – 280 s26. Luschin A.E.v. Österreichische Reichsgeschichte. – Bamberg: C.C. Buchner Verlag, 1896. –

585 s.

27. Häcker S. Der Bauernbesitz in Galizien // Die Zeit. – 1895. – Nr. 42. – 20. Juli – S. 35–37.

28. Würth J.v. Die österreichische Strafprozessordnung vom 17. Januar 1850. – Wien: Wilhelm

Braumüller, k.k. Hofbuchhändler, 1851. – 780 s.

29. Hye-Gluneck A.R.v. Die leitenden Grundsätze der österreichischen Strafprozessordnung vom

29. Juli 1853. – Wien: Verlag von Friedrich Manz, 1854. – 394 s.

30. Glaser J. Handbuch des Strafprozesses. Band II. – Leipzig: Verlag von Duncker & Humblot,

1883.

31. Meisel J. Finanzprokuratur // Österreichisches Staatswörterbuch. – Band II. – 1906. –

S. 66–86.

32. Storch F. Staatsanwaltschaft // Österreichisches Staatswörterbuch. – Band IV. – 1906. –

S. 304–305.

33. Mitterbacher J. Die Strafprozessordnung für die im Reichsrate vertretenen Königreiche und

Lönder der österreichisch-ungarischen Monarchie vom 23. Mai 1873 und deren

Einführungsgesetz. – Wien: Manz’sche k.k. Hofverlags und Universitätsbuchhandlung, 1882.

– 786 s.

34. Brauneder W., Lachmayer F. Österreichische Verfassungsgeschichte. – Wien: Manz’sche

Verlags und Universitätsbuchhandlung, 1976. – 288 s.

35. Amschl A. Beiträge zur Anwendung des Strafverfahrens. – Wien: Manz’sche k.u.k.

Hofverlags und Universitätsbuchhandlung, 1911. – 228 s.

36. Keller G. Die Staatsanwaltschaft in Deutschland. Ihre Geschichte, Gegenwart und Zukunft. –

Wien: Wilhelm Braumüller, 1866. – 333 s.

37. Berninger A. Das Institut der Staatsanwaltschaft im Verfahren über bürgerliche

Rechtsstreitigkeiten mit Rücksicht auf eine gemeinsame deutsche Zivilprozessordnung. –

Erlangen: Verlag von Ferdinand Enke, 1861. – 48 s.

38. Birkmayer K. Deutsches Strafprozessrecht mit eingehender Bezugnahme auf die preußischen

und bayerischen Ausführungsbestimmungen und unter Berücksichtigung des österreichischen

Strafprozessrechtes. – Berlin: Verlag von H.W. Müller, 1898. – 879 s.

39. Hoegel H. Die österreichische Kriminalstatistik des Jahres 1889 // Gerichtssaal. – Stuttgart:

Verlag von Ferdinand Enke, 1894. – Band XLIX. – S. 112.

40. Seefeld K. Chronik der österreichischen Strafrechtspflege im III. und IV. Quartal 1886 //

Gerichtssaal. – Stuttgart: Verlag von Ferdinand Enke, 1887. – Band XXXIX. – S. 539.

41. Zucker A. Einige Ergebnisse der österreichischen Strafrechtspflege im Jahre 1893 //

Gerichtssaal. – Stuttgart: Verlag von Ferdinand Enke, 1897. –Band LIV. – S. 130.

42. ЦДІА України, м. Львів, фонд № 458 (Державна прокуратура, м. Львів)

43. ЦДІА України, м. Львів, фонд № 156 (Вища державна прокуратура, м. Львів)

44. ЦДІА України, м. Львів, фонд № 159 (Галицька фінансова прокуратура, м. Львів)

45. Allgemeines Verwaltungsarchiv (Abteilung des Österreichischen Staatsarchivs, Stadt Wien)

< Попередня   Наступна >