ВИДИ ПРОЦЕДУРНИХ ПРАВОВІДНОСИН У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ Г. Чернявська

ВИДИ ПРОЦЕДУРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ

Г. Чернявська

Львівський національний університет імені Івана Франка

вул. Університетська, 1, 79000, Львів, Україна

e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

Проаналізовано види процедурних правовідносин у сфері соціального забезпечення

на випадок безробіття. Автор обґрунтувала доцільність об’єднання досліджуваних

правовідносин в окремі групи. Зроблено висновок про недосконалість правового

регулювання процедурних правовідносин у сфері соціального забезпечення на випадок

безробіття, що суттєво знижує ефективність процедури реалізації права на соціальне

забезпечення на випадок безробіття.

Ключові слова: процедурні правовідносини у сфері соціального забезпечення на

випадок безробіття, реалізація права на соціальне забезпечення на випадок безробіття.

Конституцією України закріплено курс на побудову соціальної правової

держави. Одним із напрямів її соціальної політики є створення умов для реалізації

конституційного права на соціальний захист, складовою якого є право на соціальне

забезпечення у разі безробіття. Однак здійснити його неможливо без дотримання

встановленої законодавством процедури призначення виплати чи надання

соціальної послуги.

Процедурні правовідносини у сфері соціального забезпечення на випадок

безробіття є допоміжними. Їх головною функцією призначенням є сприяння у

виникненні і створенні умов для реалізації матеріальних правовідносин. Водночас,

порушення процедури у разі встановлення окремих юридичних фактів чи

юридичного фактичного складу може призвести до відмови компетентного органу

у призначенні того чи іншого виду забезпечення на випадок безробіття.

Комплексно дослідив процедурні правовідносини у сфері соціального

забезпечення В.К. Суботенко у 80-х роках ХХ ст. [1], а тому до певної міри

втратило свою актуальність. Досліджувані правовідносини також були предметом

наукового аналізу, зокрема, таких вітчизняних вчених-правників: П.Д. Пилипенка

[2; 154], С.М. Синчук [3], Н.М. Стаховської [4; ], Б.І. Сташківа [5] та ін. Окремі

аспекти соціального захисту безробітних досліджували, зокрема, такі українські

науковці: Н.Б. Болотіна (як різновид правовідносин соціального захисту в Україні)

[6; 154], В.В. Юровська (особливості правового регулювання соціально-страхових

відносин на випадок безробіття) [7], О.В. Басай (правове забезпечення соціального

захисту безробітних) [8] та ін.Загалом вчені досліджують правові аспекти матеріального забезпечення

безробітних. Водночас, у правовій науці бракує наукових досліджень саме

процедурних правовідносин у сфері соціального забезпечення на випадок

безробіття, без яких реалізація конституційного права на соціальне забезпечення

стає неможливою.

Метою цього дослідження є комплексний аналіз видів процедурних

правовідносин у сфері соціального забезпечення на випадок безробіття.

Проаналізувавши чинне законодавство, можна дійти висновку, що за цільовим

призначенням усі процедурні правовідносини у сфері соціального забезпечення на випадок безробіття поділяють на правовідносини: 1) пов’язані із встановленням

фактів, що мають правове значення для соціального забезпечення на випадок

безробіття; 2) спрямовані на встановлення юридичного фактичного складу та

призначення соціального забезпечення на випадок безробіття; 3) змішані

правовідносини; 4) пов’язані із виплатою соціального забезпечення на випадок

безробіття.

Головним фактом, який має правове значення для призначення соціального

забезпечення на випадок безробіття та потребує встановлення, є наявність статусу

безробітного.

Процедура встановлення факту безробіття регулюється Порядком реєстрації,

перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних [9].

Усі процедурні правовідносини, що регулюються цим Порядком, можна

поділити на такі, що виникають: 1) з приводу реєстрації особи як такої, що шукає

роботу; 2) з приводу пошуку роботи, щоб задовольняла; 3) з приводу реєстрації

особи, яка шукає роботу, як безробітної; 4) з приводу перереєстрації у державній

службізайнятості.

На підставі усного звернення особи, яка бажає отримати безоплатне сприяння

державної служби зайнятості у працевлаштуванні, виникають процедурні

правовідносини з приводу її реєстрації як такої, що шукає роботу. Правоможчною у

них є особа, яка звертається за сприянням у працевлаштуванні, оскільки вона має

право вимагати від державної служби зайнятості зареєструвати її. На цьому етапі

особа повинна пред’явити паспорт, трудову книжку, цивільно-правовий договір, а в

разі потреби також військовий квиток, диплом чи інший документ про освіту. За

допомогою працівника державної служби зайнятості особа, яка звертається за

сприянням у працевлаштуванні, заповнює облікову картку. Надалі до картки

заносять відомості про всі дії, які вчиняються стосовно такої особи. Юридичним

фактом, що завершує вказані процедурні правовідносини, є реєстрація особи такою,

яка шукає роботу. Особливістю досліджуваних правовідносин є те, що рішення про

набуття статусу особи такою, котра шукає роботу, не оформляється окремим

письмовим документом. Підтвердженням реєстрації особи є занесення даних про неї

у відповідну базу даних державної служби зайнятості та облікову картку.Реєстрація особи такою, що шукає роботу, є водночас підставою виникнення

процедурних правовідносин з приводу пошуку роботи, що влаштовувала б. Пошук

останньої є об’єктом цих правових відносин. Поняття підходящої роботи

визначено у Законі України “Про зайнятість населення” [10]. Згідно зі ст. 7 цього

Закону для громадян, які втратили роботу і заробітну плату (трудовий дохід),

робота, яка б влаштовувала, – це робота, що відповідає їхній освіті, професії

(спеціальності), кваліфікації, доступності послуг транспортного обслуговування,

встановленій рішенням місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів

місцевих рад. Заробітна плата має відповідати рівневі, який громадянин мав за

попереднім місцем роботи, з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що

усталений у відповідній сфері економічної діяльності в регіоніза минулий місяць.

Суб’єктами досліджуваних правовідносин є особа, яка шукає роботу, та

державна служба зайнятості в особі її місцевих органів. У процедурних

правовідносинах з приводу пошуку підходящої роботи відбувається зміна

правового становища суб’єктів: правомочною вважається державна служба

зайнятості, оскільки вона має право вимагати від особи, яка звернулася за

сприянням у працевлаштуванні, з’являтися у визначений час, проходити співбесіди

із потенційними роботодавцями, виконувати інші рекомендації. Г. Чернявська

Особливістю цих правовідносин є те, що їх припиняють у випадку

працевлаштування особи, яка шукає роботу, оскільки навіть набуття статусу

безробітного не є підставою для припинення пошуку підходящої роботи. Зазначена

послуга є однією із тих, що надаються особам, визнаним безробітними, відповідно

до ст. 7 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування

на випадок безробіття” [11].

Важливе значення у досліджуваних процедурних правовідносинах має

закінчення семиденного строку пошуку роботи. Оскільки чинним законодавством

встановлено, що у разі відсутності на ринку праці підходящої роботи протягом

семи днів її пошуку, особа має право звернутися до державної служби зайнятості з

проханням про реєстрацію її як безробітної. У заяві має бути зазначено, що вона не

займається видами діяльності, визначеними ч. 3 ст. 1 Закону України “Про

зайнятість населення” [10], і не отримує пенсію на пільгових умовах.

Звернення із вищезазначеною заявою є підставою виникнення процедурних

правовідносин з приводу реєстрації особи, яка шукає роботу, як безробітної. Їхніми

суб’єктами є особа, яка шукає роботу, та державна служба зайнятості. У

досліджуваних правовідносинах зобов’язаним знову стає державна служба зайнятості,

яка повинна визначити наявність всіх умов для набуття статусу безробітного

(наявність статусу особи, яка шукає роботу, відсутність підходящої роботи на ринку

праці, наявність чи відсутність поважних причин пропуску строку звернення в

державну службу зайнятості тощо). З’ясувавши всі обставини, зобов’язаний суб’єкт

приймає рішення про реєстраціюособи безробітноючи про відмову в цьому.

Об’єктом досліджуваних правовідносин є рішення про реєстрацію, яке

оформляють наказом державної служби зайнятості. Його номер і дата зазначаються

в особовій картці безробітного. Він ознайомлюється з наказом під розписку в

картці обліку прийнятих рішень державної служби зайнятості.

Отож, вищенаведений аналіз чинного законодавства дає підстави зробити

висновок про те, що набуття статусу безробітного відбувається у три послідовні

етапи. На кожному з них виникають, відповідно, процедурні правовідносини з

приводу: 1) реєстрації особи як такої, що шукає роботу; 2) пошуку підходящої

роботи; 3) реєстрації особи, яка шукає роботу, як безробітної. Головною причиною

виділення процедурних правовідносин з приводу пошуку підходящої роботи в

окрему групу є те, що підставою їх припинення є працевлаштування особи. А

останнє унеможливлює виникнення процедурних правовідносин з приводу

реєстрації особи як безробітної Кожному із вищезазначених видів процедурних правовідносин, пов’язаних із

встановленням фактів, що мають правове значення, властиві власні підстави

виникнення та припинення, суб’єкти, об’єкти, особливий зміст прав та обов’язків

сторін. При цьому процедурні правовідносини з приводу набуття статусу особи,

яка шукає роботу, та з приводу пошуку роботи утворюють групу правовідносин, у

які зацікавлена особа вступає з метою встановлення передумов набуття статусу

безробітного. Натомість, призначенням процедурних правовідносин з приводу

реєстрації особи безробітною є набуття статусу безробітного.

Отже, ґрунтуючись на вищезазначеному дослідженні, можна зробити такий

висновок: процедурні правовідносини, пов’язаніз встановленням фактів, що мають

правове значення для призначення соціального забезпечення на випадок

безробіття, об’єднують в собі дві групи правовідносин залежно від мети, з якою

вони виникають. Зокрема, до першої належать ті, в які сторони вступають з метою

підтвердження передумов встановлення необхідного юридичного факту. Другу групу становлять правовідносини, в яких сторони беруть участь безпосередньо для

встановлення факту, що має правове значення.

Іншою групою є правовідносини, спрямовані на встановлення юридичного

фактичного складу та призначення соціального забезпечення на випадок

безробіття. Проаналізувавши чинне законодавство, ми прийшли до такого

висновку. Зазначені правовідносини доцільно класифікувати залежно від виду

забезпечення, щодо якого вони виникають, оскільки законодавець передбачив

різний порядок їх надання. За наведеним критерієм можна виділити процедурні

правовідносини, що виникають з приводу призначення: 1) допомоги по безробіттю;

2) одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації безробітним

підприємницької діяльності; 3) допомоги по частковому безробіттю;

4) матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки чи

підвищення кваліфікації безробітного; 5) допомоги на поховання.

До зазначеної класифікації необхідно зробити одне застереження. Статтею 7

Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на

випадок безробіття” [11] не передбачено такого окремого виду матеріального

забезпечення, як одноразова допомога по безробіттю для організації безробітним

підприємницької діяльності. Остання є одним із способів виплати допомоги по

безробіттю. Водночас, виділення процедури одноразової виплати допомоги по

безробіттю в окремий вид важливий для класифікації процедурних правовідносин,

оскільки законодавством передбачено специфічний порядок її призначення.

Основними відмінностями у правовому регулюванні процедурних правовідносин

з приводу призначення допомоги по безробіттю та одноразової її виплати для

організації безробітним підприємницької діяльності є, по-перше, законодавче

забезпечення. Зокрема, процедура призначення допомоги по безробіттю регулюється

двома підзаконними нормативно-правовими актами. Частково вона закріплена у

Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і

безробітних [9]. У п.11 цього Порядку зазначено правила визначення розміру

допомоги, ознайомлення із наказом про її призначення тощо. Більш детально

процедура передбачена Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі

одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності [12].

Другою відмінністю є різні передумови та підстави виникнення досліджуваних видів правовідносин. Зокрема, передумовами виникнення процедурних

правовідносин з приводу встановлення юридичного фактичного складу та

призначення соціального забезпечення на випадок безробіття є: 1) набуття статусу

безробітного; 2) закінчення семиденного строку пошуку підходящої роботи та її

відсутність на ринку праці. Підставою виникнення зазначених процедурних

правовідносин є особисте подання безробітним письмової заяви, а також

необхідних документів.

Натомість передумовами виникнення процедурних правовідносин з приводу

одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації безробітним

підприємницької діяльності є: 1) наявність статусу безробітного; 2) досягнення

повноліття; 3) неможливість працевлаштування за сприянням державної служби

зайнятості протягом одного місяця у зв’язку із відсутністю на ринку праці

підходящої роботи; 4) відсутність підстав для відмови у призначенні допомоги;

5) бажання особи отримати одноразову виплату допомоги для організації

підприємницької діяльності. За наявності всіх вищеперелічених передумов державна

служба зайнятості або залучає таких безробітних за їх згодою до участі в семінарах,

або організовує навчання основам бізнесу відповідно до чинного законодавства. Особисте подання заяви про надання допомоги шляхом одноразової її виплати та

бізнес-плану є підставою виникнення правовідносин, що розглядаються.

По-третє, особливістю процедурних правовідносин з приводу призначення

допомоги по безробіттю є також те, що після закінчення семиденного строку

пошуку підходящої роботи особа може подати до центру зайнятості одну заяву, в

якій просити і про реєстрацію її як безробітної, і про призначення допомоги по

безробіттю. Натомість процедура отримання одноразової виплати допомоги по

безробіттю відбувається у два окремі етапи: перший – набуття статусу

безробітного; другий – подання заяви про одноразову виплату допомоги після

закінчення місячного строку пошуку підходящої роботи. Чинне законодавство не

забороняє особі отримувати допомогу по безробіттю з моменту реєстрації

безробітним до виникнення права звернення за одноразовою виплатою допомоги

для організації підприємницької діяльності. У цьому випадку безробітному

виплачуватиметься тільки не отриманий залишок допомоги по безробіттю.

Процедурні правовідносини з приводу призначення допомоги по безробіттю та

одноразової її виплати відрізняються також і за суб’єктивним складом. Зокрема,

перші виникають між безробітним та державною службою зайнятості. У других

з’являється такий особливий суб’єкт, як комісія з питань одноразової виплати

допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності. Відповідно до

п. 7.4 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її

виплати для організації безробітним підприємницької діяльності [12], комісія готує

висновок щодо здатності безробітного до підприємницької діяльності на основі

результатів професійної діагностики безробітного, набутих ним знань з організації

підприємницької діяльності та аналізу його бізнес-плану. Він має обов’язковий

характер та є підставою прийняття рішення про одноразову виплату допомоги по

безробіттю для організації підприємницької діяльності.

Процедурні правовідносини з приводу надання матеріальної допомоги у

період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації також

мають свої особливості. Вони регулюються Порядком надання матеріальної

допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення

кваліфікації безробітного [13].Передумовою виникнення процедурних правовідносин з приводу призначення

матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або

підвищення кваліфікації безробітного є професійне навчання за скеруванням

державної служби зайнятості у професійно-технічних та вищих навчальних

закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на

підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності чи

відомчого підпорядкування Досліджувані правовідносини виникають на підставі

особистої заяви безробітного і припиняються за ухваленням рішення про

призначення матеріальної допомоги у період професійного навчання. Останнє

оформляється наказом державної служби зайнятості, номер і дату якого заносять

до картки персоніфікованого обліку безробітного.

Недоліком правового регулювання зазначених процедурних правовідносин є

відсутність чітких строків розгляду заяви та прийняття рішення про надання

матеріальної допомоги у період професійного навчання або про відмову у її наданні.

Ще одним видом процедурних правовідносин, спрямованих на визначення

юридичного фактичного складу та призначення соціального забезпечення на

випадок безробіття, є правові відносини з приводу надання допомоги на поховання

безробітного зазначеного виду забезпечення регулюється Порядком надання матеріальної допомоги по безробіттю, одноразової матеріальної допомоги

безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні,

допомоги на поховання у разі смерті безробітного чи особи, яка перебувала на його

утриманні [14]. Варто зазначити, що вище зазначений Порядок також регулює

процедуру призначення видів матеріального забезпечення, які вже не надаються.

Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет

України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” [15] такі види

соціального забезпечення, як матеріальна допомога по безробіттю та одноразова

матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на

його утриманні, вилучає з ст. 7 Закону України “Про загальнообов’язкове державне

соціальне страхування на випадок безробіття” [11]. Водночас Порядок не втратив

чинність в частині призначенням вищезазначених видів соціального забезпечення.

Вважаємо це недоліком правового регулювання процедурних правовідносин у сфері

соціального забезпечення на випадок безробіття. Адже неузгодженість нормативно-

правових актів створює ілюзію наявності більшої кількості видів забезпечення на

випадок безробіття, ніжце передбачено законами України.

На нашу думку, розгляд правовідносин з приводу надання допомоги на поховання

варто розпочати з аналізу їх правомочних суб’єктів. Особами, які мають право на

отримання допомоги на поховання, є: 1) безробітний, який здійснив поховання свого

утриманця; 2) інша особа, яка здійснила поховання безробітного; 3) інша особа, яка

здійснила поховання утриманця безробітного. Підставою виникнення вказаних

правовідносин є подання правомочною особою відповідної заяви до державного

центру зайнятості. Від суб’єкта права на отримання допомоги залежить перелік

документів, які необхідно додати до заяви. Наприклад, документ, що засвідчує факт

перебування на утриманні безробітного, подається у таких випадках: 1) отримання

допомоги на поховання утриманця безробітного; 2) отримання допомоги на поховання

утриманцем безробітного. Відповідно до чинного законодавства смерть особи,

поховання якої здійснено, є єдиним фактом, що підлягає встановленню у всіх

випадках. Він підтверджується свідоцтвом або довідкою про смерть, що видаються

органами державної реєстрації актів цивільного стану Водночас варто зазначити, що для призначення цього виду забезпечення не

вимагається подання документів, які підтверджують факт поховання. На нашу думку,

це є недоліком правового регулювання зазначених правових відносин зважаючи на

таке. По-перше, чинне законодавство визначило, що допомогу виплачують особам, які

здійснили поховання; по-друге, звернення за допомогою можливе протягом шести

місяців після смерті безробітного. Вище зазначені тези дають підстави стверджувати,

що на момент звернення за допомогою, поховання померлого вже повинно відбутися.

А відтак, факт поховання необхідно підтвердити. Доказами у цьому випадку можуть

слугувати квитанції про купівлю похоронного інвентаря, замовлення похоронних

послуг тощо. Іншим аргументом на користь необхідності підтвердження факту

поховання є те, що це дасть змогу уникнути неправомірного призначення допомоги

особам, якіфактично не здійснювали поховання померлого.

Недоліком правового регулювання зазначених правовідносин є відсутність

чітко визначеної процедури прийняття та розгляду документів. Зокрема, не

визначено строків звернення безробітного за отриманням допомоги на поховання

утриманця, строків прийняття та форми рішення, порядку ознайомлення особи із

ним. Не передбачено такожі порядку отримання виплати.

Виділення змішаних процедурних правовідносин в окремий вид зумовлено

наявністю таких правовідносин, які неможливо зачислити до жодного із трьох розглянутих видів. Вони виникають з приводу підтвердження права на отримання

допомоги по частковому безробіттю та отримання коштів для її виплати, чим

істотно відрізняються від правовідносин з приводу встановлення фактів, що мають

правове значення, з приводу визначення юридичного фактичного складу і

призначення соціального забезпечення.

Допомога по частковому безробіттю є одним із видів забезпечення згідно зі ст. 7

Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на

випадок безробіття” [11]. Статті 24, 25 зазначеного Закону, які регулюють умови

надання вказаного виду матеріального забезпечення, були введені в дію на період

економічної кризи до 01 січня 2010 р. З метою реалізації цих статей Міністерством

праці та соціальної політики було розроблено Порядок фінансування виплат по

частковому безробіттю та надання допомоги по частковому безробіттю [16].

Незважаючи на те, що призначення та виплату цього виду соціального забезпечення

припинено у зв’язку іззакінченням терміну дії наведених статей Закону, вважаємо за

доцільне розглянути особливості процедури надання допомоги по частковому

безробіттю для отримання комплексного дослідження процедурних правовідносин у

сфері соціального забезпечення на випадок безробіття.

Особливостями процедурних правовідносин з приводу підтвердження права на

допомогу по частковому безробіттю та отримання коштів для її виплати є: по-

перше, вони спрямовані одночасно на підтвердження юридичного факту,

встановлення юридичного фактичного складу в цілому та отримання фінансування

для виплати допомоги по частковому безробіттю. У цих правовідносинах не

відбувається встановлення факту наявності права на допомогу по частковому

безробіттю. Воно визначається самостійно роботодавцем, який звертається до

державної служби зайнятості для отримання коштів на виплату допомоги.

Водночас, регіональний центр зайнятості підтверджує наявність чи відсутність

цього права. Передусім це необхідно для встановлення простою, за наявності якого

виплачується допомога, а також для визначення розміру фінансування з

розрахунку на кількість правоможних осіб По-друге, процедурні правовідносини з приводу підтвердження права на

допомогу по частковому безробіттю та отримання коштів для її виплати мають

особливі передумови їх виникнення. А саме: 1) настання простою, що може

призвести до часткового безробіття; 2) повідомлення роботодавцем державної

служби зайнятості про початок такого простою; 3) дотримання строку звернення

про виділення коштів для виплати допомоги.

Особливістю досліджуваних правовідносин є те, що вони виникають між

суб’єктом права на отримання фінансування допомоги, а не суб’єктом права на

допомогу по частковому безробіттю, та державною службою зайнятості.

Підставою виникнення вказаних правовідносин є подання підприємством заяви

про виділення коштів для виплати допомоги по частковому безробіттю до державної

служби зайнятості за місцем реєстрації. Разом із заявою подаються документи, які

підтверджують: 1) факт провадження діяльності не менше ніж 24 календарних місяці

до дня звернення; 2) факт простою, який має невідворотний і тимчасовий характер,

не має регулярного та сезонного характеру і відповідає іншим умовам, за яких є

можливим отримання фінансування допомоги; 3) факт наявності у працівників права

на отримання допомоги по частковому безробіттю [15].

Державна служба зайнятості, в якій зареєстроване підприємство, приймає

документи, готує пропозицію щодо виплати допомоги і разом з інформацією про

сплату внесків підприємством протягом 12 календарних місяців перед місяцем подання заяви подає їх до регіонального центру зайнятості. Він приймає рішення

про виділення підприємству коштів для виплати допомоги або про відмову у

виділенні, яке оформляється наказом директора та є підставою для припинення

правовідносин з приводу підтвердження права на отримання допомоги по

частковому безробіттю та отримання кошів для її виплати.

Останнім видом є процедурні правовідносини з приводу виплати соціального

забезпечення на випадок безробіття. Вони також мають свої особливості залежно

від виду допомоги, яку виплачують. Наприклад, передумовами виникнення

процедурних правовідносин з приводу одноразової виплати допомоги по

безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності є: 1) рішення

про призначення одноразової виплати допомоги по безробіттю; 2) державна

реєстрація фізичної особи-підприємця чи юридичної особи та подання копії

відповідних свідоцтв та установчих документів; 3) дотримання строків подання

вказаних копій документів: у випадку реєстрації фізичної особи-підприємця –

протягом 10 днів з моменту прийняття рішення про одноразову виплату допомоги

по безробіттю; для юридичної особи – протягом 30 днів.

Інші процедурні правовідносини – з приводу виплати допомоги по частковому

безробіттю – мають такі особливості. По-перше, вони виникають тільки між

роботодавцем та працівником, який завжди є застрахованою особою. По-друге,

передумовою їх виникнення є отримання коштів на фінансування допомоги, а

підставою – наказ про виплату допомоги по частковому безробіттю, а не заява

суб’єкта права на цей вид забезпечення. Припиняються ці правовідносини у зв’язку

із здійсненням виплати допомоги по частковому безробіттю, що оформляється як

підпис суб’єкта права на допомогу у відповідній розрахунковій відомості або

платіжним дорученням про перерахування коштів на рахунок працівника. Варто

також зазначити, що досліджувані правовідносини є тривалими, оскільки

виникають щомісяця аждо закінчення простою, що зумовив часткове безробіття.

Як бачимо, процедурні правовідносини у сфері соціального забезпечення на

випадок безробіття є неоднорідними. Всі вони мають свої особливості, що й

зумовлює їхній поділ на окремі види.

Водночас варто відзначити недосконалість їх правового регулювання, що

суттєво знижує ефективність процедури реалізації конституційного права на

соціальне забезпечення у випадку безробіттяподання заяви подає їх до регіонального центру зайнятості. Він приймає рішення