Головне меню
Головна

 

 

 

 

Павло Кислий, Чарльз Звайз. Становлення парламентаризму в Україні на тлі світового досвіду. КИЇВ, 2000 р.

 

 

 

 

 

 

4.1.2. Підготовка законопроекту, законодавча ініціатива

Відповідно до розділу 6 регламенту Верховної Ради України проекти законів розробляються за правом, визначеним законом (на­приклад, законопроект про державний бюджет Кабінет міністрів розробляє таким чином), за дорученням Верховної Ради, на замов­лення на договірній основі, а також в ініціативному порядку. Більшість законопроектів розробляється Кабінетом міністрів. Це за­кономірно, тому що саме Кабінет міністрів, володіючи повною інфор­мацією про стан політичних, економічних і суспільних відносин, має можливості внести пропозиції для їх вдосконалення.

ss="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 35.45pt; background: white;">Як в Україні, так і в більшості країн законопроекти можуть розробляти уряд, депутати, наукові установи, громадські організації, окремі особи. Але для розгляду у парламенті їх можуть внести тільки суб'єкти права, визначені конституцією країни.

В Україні відповідно до Конституції суб'єкти, які мають право законодавчої ініціативи, визначені статтею 93 Конституції України:

Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України нале­жить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету міністрів України і Національному банку України. Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово.

Закон "Про статус народного депутата України" (стаття 11) так обумовлює право законодавчої ініціативи:

"Право законодавчої ініціативи народного депутата України у Верховній Раді реалізується у формі внесення:

• проекту нового закону, проекту закону про зміни чи до­ повнення до чинного закону або про його скасування;

• обгрунтованої пропозиції про необхідніст ь прийняття но­ вого закону, закону про зміни чи доповнення до чинного закону або про його скасування (законодавча пропозиція);

• пропозицій та поправок до документа законодавчої ініціа­ тиви, що розглядається Верховною Радою.

259

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ______________________

Право законодавчої ініціативи народного депутата гаран­тується:

• обов 'язковим розглядом внесеного документа законодав­ чої ініціативи на засіданні Верховної Ради України з прий­ няттям рішення щодо нього;

• забезпеченням виступу ініціатора внесеного документа на засіданні Верховної Ради при його розгляді.

Порядок реалізації права законодавчої ініціативи визначаєть­ся Регламентом Верховної Ради України".

Правом законодавчої ініціативи в деяких країнах користується також певна кількість громадян, які мають право голосу, що видно з нижче наведеної таблиці (Додаток 4.5).

Варто звернути увагу на те, що в Італії правом законодавчої ініціа­тиви, крім перерахованих офіційних інституцій, володіє народ. Він здійснює це право шляхом внесення постатейно змін до розробленого законопроекту від 50000 виборців. В Австрії народна законодавча ініціа­тива повинна бути підтримана 100000 громадян, а в Іспанії - 500000.

В Швейцарії народна ініціатива повинна бути підтримана 100000 громадян, які мають право голосу. Пропозиція може стосува­тися тільки часткового перегляду Конституції. Федеральні збори у дворічний термін вирішують питання про те, чи приймати народну ініціативу, чи не приймати. Якщо буде прийнято позитивне рішення, то парламент виносить проект статті на всенародний референдум. Якщо парламент не згоден з законопроектом він може його відхили­ти, або винести на референдум свій власний проект з цього питання.

< Попередня   Наступна >