АВТОРСЬКЕ ПРАВО І СУМІЖНІ ПРАВА

Право інтелектуальної власності Дахно, 2006

§1. Україна

Власної системи охорони авторського права Україна в історичному минулому не мала. Якщо простежити історію вітчизняного правового регулювання в даній сфері, то слід згадати нормативно-правовий акт Російської імперії від 20 березня 1911 p., що мав назву «Положення про авторське право». Зазначене положення запозичило накопичений Європою досвід з правової охорони авторських прав. Фахівці відзначають, що «міцність» охорони авторських прав у Росії поступалася європейській. Після революції 1917 р. концепція націоналізації була поширена й на інтелектуальну сферу. Радянське авторське право містило норму про можливість примусового викупу державою авторського права. Автори позбавлялися права давати чи не давати дозвіл на публічне виконання їхніх творів, у тому числі за допомогою технічних засобі

в (кіно, радіо, телебачення тощо). Цивільний кодекс УРСР від 18 липня 1963 р. не передбачав охорони суміжних прав. У цьому Кодексі авторському праву було відведено розділ IV. Він охоплював статті 472-513.

31 травня 1991 р. Верховна Рада СРСР прийняла «Основи цивільного законодавства Союзу РСР і республік». Вони розширили коло об'єктів, що охороняються, подовжили термін чинності авторського права до 50 років від дати смерті автора, запровадили охорону суміжних прав. Невдовзі деінтегрувався СРСР, і Україна стала незалежною. Зазначені «Основи» в Україні чинності не набирали. В Росії вони використовувалися як тимчасовий цивільний кодекс.

23 грудня 1993 р. Верховна Рада України першого скликання прийняла Закон України «Про авторське право і суміжні права» (№ 3792-XII). Його було опубліковано у «Відомостях Верховної Ради України» за 1994 рік (№ 13). Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про авторське право і суміжні права"» від 11 липня 2001 р. (№ 2627-ИІ) зазначений закон було викладено в новій редакції (див «Офіційний вісник України», 2001, № 32, «Відомості Верховної Ради України», 2001, № 43)

Авторське право — особисті (немайнові) і майнові права авторів та їхніх правонаступників, пов'язані зі створенням і використанням наукових літературних і мистецьких творів Суміжні права — права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення Французькою мовою суміжні права звучать як les droits voisins (сусідські права), а англійською — related rights (пов'язані, родинні права) Трапляється й термін neighbouring rights

Стаття 8 («Об'єкти авторського права») містить перелік, який охоплює 16 видів творів Сімнадцята позиція названа як «інші» і встановлена законодавцем на той випадок, коли з'являться види творів, яких нині немає Не станемо перераховувати зазначені у статті 8 об'єкти Читач може зробити це самостійно Для порівняння наведемо перелік об'єктів копірайту з нині чинного законодавства США Цей перелік містить 8 позицій

1) літературні твори (literary works),

2) музичні твори, включаючи будь-які супровідні слова (musical works including any accompanying words),

3) драматургічні твори, включаючи будь-яку акомпанівну музику (dramatic works including any accompanying music),

4) пантоміми й хореографічні твори (pantomimes and choreographic works),

5) малюнкові, графічні та скульптурні твори (pictorial, graphic and sculptural works),

6) кінофільми та інші аудіовізуальні роботи (motion pictures and other audiovisual works),

7) фонограми (sound recordings),

8) архітектурні твори (architectural works)

Зіставляючи американський і український переліки об'єктів авторського права, можна дійти висновку, що між ними немає принципових відмінностей Та це й не дивно, хоч би з огляду на ту обставину, що і Україна, і США є державами-учасницями Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів Практично всі об'єкти, на які в Україні поширюється авторське право, є копірайтоспроможними й у США Український перелік можна вважати більш деталізованим, ніж американський Законодавство України надає правову охорону виступам, лекціям, промовам, проповідям та іншим усним творам (див. ст. 8). Ось тут між законодавствами України і США можна побачити значні відмінності, що ілюструються подальшим аналізом основних норм копірайтного законодавства США. У США твір має фіксуватися в будь-якій осяжній формі. Хоч український законодавець і вважає усну форму об'єктивною, все-таки вона є суб'єктивною. Спираючись на неї, важко, а то й неможливо відтворити, сприйняти чи передати твір.

Американські фахівці Р.Дорр та К.Манч зазначають: «Роботи не є копірайтоспроможними, якщо вони є просто ідеями чи ефемерними звуками та жестами. Вони мають бути в осяжній (tangible) формі, що означає форму, спроможну візуально чи звуково відтворювати відображення (representation) оригінальної роботи». У нас така, як і в американців, ситуація навколо об'єктів, що не охороняються.

Виникнення і здійснення прав, передбачених Законом України, не вимагає виконання будь-яких формальностей. Це ж саме і у США. У нас, як і у США, попереджувальне маркування © є факультативним. В обох країнах діє інституція державної реєстрації авторських прав.

Між авторським правом і правом власності на матеріальний об'єкт Україна, як і США, проводять чітку лінію (див. ст. 12).

Українське законодавство, як і законодавство США, сприймає автора як первинного суб'єкта авторського права (див. ст. 11). Практично однаково в Україні і США розуміють співавторство, особисті та майнові права автора (див. ст. 13, 14, 15).

Статті 21-25 нашого Закону містять положення про, кажучи по-американськи, добросовісне використання копірайтних творів (fair use).

Американський фахівець з копірайту не здивувався б, ознайомившись з нормами нашого законодавства про перехід авторського права у спадок та до суспільного надбання, передавання авторського права, виняткову і невиняткову ліцензії.

І в Україні, і у США об'єктом авторського права є результат творчої праці. Суто технічній роботі (передруку, коректурі, редагуванню, механічному складанню довідника тощо) правова охорона не надається.

Охорона надається будь-якому твору, незалежно від його художньої цінності, форми і готовності.

За законодавством України існує чотири види особистих немайнових прав: право авторства, право автора на ім'я, право на недоторканність твору, право на його обнародування.

Суміжні права базуються на використанні чужих авторських прав. Часто необхідно, щоб між автором і публікою був посередник. Ним є виконавець (наприклад, автор вміє створювати чудові пісні, але має кепський голос, щоб самому їх співати). Окрім виконавців, посередниками між авторами і громадськістю вважаються виробники фонограм та організації радіотелемовлення (див. ст. 39, 40, 41 Закону).

Суб'єкти суміжних прав мусять користуватися своїми правами так, щоб не порушувати права авторів творів, які використовуються ними. Виробники фонограм і організації мовлення не повинні порушувати права авторів і виконавців, а організації мовлення мають під час своєї діяльності не порушувати права виробників фонограм, авторів і виконавців.

Закон України передбачає лише цивільно-правові способи захисту авторського права й суміжних прав.

Стаття 176 «Порушення авторського права й суміжних прав» Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. сформульована так:

«1. Незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури, мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі, —

караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, —

караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі від двох до п'яти років з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи, —

караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років».

Примітка. У статтях 176 та 177 цього Кодексу матеріальна шкода вважається завданою у великому розмірі, якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі, — якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Процитуємо і статтю 216 «Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок» Кримінального кодексу України.

«1. Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних чи голографічних захисних елементів, —

караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, —

караються штрафом від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років з конфіскацією товарів, промаркованих підробленими марками чи голографічними захисними елементами».

Слід у даній лекції згадати і про чотири статті з Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стаття 164е «Демонстрування фільмів або розповсюдження фільмів без державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів».

«Демонстрування фільмів або розповсюдження фільмів шляхом продажу чи передачі в прокат фільмокопій без державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, —

тягне за собою накладання штрафу від двадцяти до сорока п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією фільмокопій, а ткож грошей, отриманих від їх демонстрування, продажу або передачі в прокат.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після застосування заходів адміністративного стягнення, —

тягнуть за собою накладення штрафу від сорока п'яти до дев'яноста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією кіно- і відеофільмів, а також грошей, отриманих від їх демонстрування, продажу або передачі в прокат.

Розповсюдження фільмів шляхом виготовлення фільмокопій без державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів з метою їх демонстрування, продажу, передачі в прокат, —

тягне за собою накладання штрафу від шістдесяти до дев'яноста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією фільмокопій, засобів їх виготовлення, а також грошей, отриманих від їх демонстрування, продажу або передачі в прокат.

Дії, передбачені частиною третьою цієї статті, вчинені повторно протягом року після застосування заходів адміністративного стягнення, —

тягнуть за собою накладення штрафу від дев'яноста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією фільмокопій, засобів їх виготовлення, а також грошей, отриманих від їх демонстрування, продажу або передачі в прокат».

Стаття 1647 «Порушення умов розповсюдження і демонстрування фільмів, передбачених державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів» встановлює:

«Розповсюдження і демонстрування фільмів з порушенням умов, передбачених державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів, —

тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до тридцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією фільмокопій, а також грошей, отриманих від їх демонстрування, продажу або передачі в прокат.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після застосування заходів адміністративного стягнення, —

тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти п'яти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією фільмокопій, а також грошей, отриманих від їх демонстрування, продажу або передачі в прокат».

Стаття 1649 «Незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних».

«Розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних, упаковки яких не марковані контрольними марками, що мають серію чи містять інформацію, які не відповідають носію цього примірника, або номер, який не відповідає даним єдиного реєстру одержувачів контрольних марок, —

тягне за собою накладення штрафу від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних.

Та сама дія, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті, —

тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних».

Можливо, у зазначених вище статтях вбачається передусім намагання держави забезпечити належні правила гри в підприємницькій діяльності, а не турбота про неухильне дотримання авторських і суміжних з ними прав. Дехто стверджуватиме, що малося на увазі і те, і інше.

А тепер варто звернути увагу на копірайтне законодавство США. Мова піде про великий за обсягом і складний закон — «Акт про копірайт».

< Попередня Наступна >

Радник