153

---

§ 4. Обчислення строку відбування покарання у виді виправних робіт

Строк покарання у виді виправних робіт обчислюється роками, місяцями і днями, протягом яких засуджений працював і з його за­робітку провадилися відрахування. Початком строку вважається день, з якого фактично розпочато відрахування із заробітку засудженого, але не раніше від дня набрання вироком чинності.

Обчислення строку відбування покарання проводиться на підставі відомостей про роботу засудженого на підприємстві, які кожного міся­ця надсилаються власником підприємства до інспекції. У відомостях зазначаються кількість робочих днів за графіком на підприємстві, кількість фактично відпрацьованих засудженим робочих днів, кількість і причини невідпрацьованих ним днів, кількість днів тимчасової непра­цездатності за листом непрацездатності та з інших причин, розмір за­ робітної плати і утримань з неї за вироком суду. Якщо засуджений пра­цює у приватного підприємця, такі відомості надсилаються до інспекції за його підписом.

Таким чином, число днів, відпрацьованих засудженою особою, має бути не менше за число робочих днів згідно з графіком роботи даного підприємства, які припадають на кожний місяць установленого судом строку покарання. Якщо кількість днів, які зараховуються у строк відбу­вання покарання в даному місяці, перевищує кількість робочих днів за графіком, то в строк відбування покарання зараховується один кален­дарний місяць. Якщо ж засуджений не відпрацював необхідної кількості робочих днів встановленого судом строку покарання і відсутні підста­ви для зарахування невідпрацьованих днів у цей строк, то відбування виховних робіт продовжується до повного відпрацювання засудженим зазначеної кількості днів.

До строку відбування виправних робіт також зараховується:

- час, протягом якого за

...

суджений не працював з поважних причинним, відповідно до закону, зберігалася заробітна плата, а також час, протягом якого засудженому не надавалася робота на підприємстві, в установі, організації через її відсутність, що повинно бути підтверджено наказом або витягом з нього по підприємству;

- час, протягом якого засуджений перебував на обліку в державній службі зайнятості і йому було надано статус безробітного;

- час, протягом якого засуджений перебував під вартою у зв'язку з учиненням злочину, за який відбуває виправні роботи. У строк відбуван­ня виправних робіт зараховується один день ув'язнення за три дні ви­правних робіт відповідно до ч. 4 ст. 338 КПК України.

У строк відбування покарання не зараховується:

- час хвороби, викликаної алкогольним, наркотичним або токсичним сп'янінням або діями, пов'язаними з ними, грубим порушенням правил техніки безпеки, умисним заподіянням собі тілесних ушкоджень;

- час відбування адміністративного стягнення у вигляді адміністра­тивного арешту або виправних робіт;

- час тримання під вартою як запобіжного заходу з іншої криміна­льної справи у період відбування виправних робіт у разі, якщо вина в учиненні злочину доведена в установленому порядку.

Як уже зазначалося, із заробітку засудженого до виправних робіт згідно з вироком суду проводяться відрахування в розмірі від 10 до 20% в дохід держави. Провадяться вони за місцем роботи з усієї суми за­робітку без виключення з неї податків та інших платежів, незалежно від наявності інших претензій до засудженого за виконавчими документа­ми (стягнення аліментів, матеріальної шкоди тощо) за кожний відпраць­ований місяць при виплаті заробітної плати, і починаються з наступного дня після надходження копії вироку та повідомлення на підприємство, але не раніше, ніж вирок набрав законної сили (ч. 2 ст. 42 КВК України).

Якщо засуджений працює за сумісництвом на кількох підпри­ємствах, то відрахування провадяться за кожним місцем його роботи в розмірі, установленому вироком суду. Коли засуджений працює на ро­ботах з періодичним нарахуванням заробітної плати (сезонні роботи в сільському господарстві, на риболовецьких та рибопереробних під­приємствах тощо), то відрахування провадяться у міру її нарахування. В разі, коли особа, яка відбуває виправні роботи, призивається на військові збори, то відрахування провадяться із заробітку, який нарахо­вується їй за місцем роботи.

При проведенні відрахувань із заробітку засудженого до виправних Робіт в нього включається як грошова, так і натуральна частина його прибутку. Натуральна частина прибутку залишається в розпорядженні підприємства, а її вартість за державними закупівельними цінами перераховується в дохід держави.

Відрахування не провадяться з грошових допомог, які одержуються в порядку загальнообов'язкового державного соціального страхування соціального забезпечення, виплат одноразового характеру, не передбачених системою оплати праці, сум, що виплачуються як компенсація за витрати, пов'язані з відрядженням, та з інших компенсаційних виплат.

Утримані в дохід держави кошти підприємства передають до Державного бюджету через банківські установи України. В такому ж порядку перераховують кошти і приватні підприємці, а необхідні документи про це щомісяця надсилають до інспекції. Якщо засуджена особа сама З є приватним підприємцем або фермером, то сума щомісячних утримань 5 визначається, виходячи з прогнозованого прибутку. Кінцевий розрахунок здійснюється за підсумками року, виходячи з розміру отриманого нею прибутку, відомості про це інспекція одержує у податкових органах за місцем проживання засудженого

Працівники інспекції здійснюють контроль за правильністю і своєчасністю відрахувань із заробітку засуджених, щомісяця відвідують установи казначейств з метою отримання виписок з поточних рахунків і копій платіжних доручень. Отримані дані звіряються з відомостями, що надходять з бухгалтерій підприємств, і заносяться до облікової картки засудженого. Самі ж відомості, копії платіжних доручень та виписок З поточних рахунків підшиваються до особової справи засудженого. Одер­жання утриманих коштів готівкою забороняється законом.

З метою виявлення засуджених осіб, які працюють за сумісництвом, працівники інспекції один раз на шість місяців направляють запити до податкової адміністрації.

У разі систематичного неправильного або несвоєчасного відраху­вання сум із заробітку засудженого, а також невиконання інших вимог, передбачених ст. 44 КВК України, працівник інспекції надсилає ма­теріали прокуророві для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Якщо засуджений відбув призначений строк виправних робіт, але відрахування з його заробітної плати через її затримку не були вчасно перераховані в дохід держави в повному обсязі (що підтверджено розра­хунковими відомостями з місця роботи засудженого), то такий засудже­ний знімається з обліку, а його облікова картка вноситься до картотеки дебіторської заборгованості в інспекції, де вона перебуває до того часу, поки підприємство не перерахує всіх належних коштів. При цьому інспекцією вживаються заходи щодо перерахування зазначених коштів.

Нагляд за точним додержанням законів при виконанні виправних робіт покладений на Генерального прокурора України і підпорядкованих йому прокурорів. Здійснюючи вищий нагляд за додержанням законів прокурор зобов'язаний вживати заходів до усунення виявлених порушень поновлення порушених правил і притягнення в установле­ному законом порядку до відповідальності винних осіб.

Засуджені, які відбувають покарання у вигляді виправних робіт, за­лишаються суб'єктами трудових правовідносин. Адміністрація або влас­ник підприємства, установи, організації за місцем відбування покарання Має своє коло обов'язків, передбачених статтями 44 та 46 КВК України: щомісячне відрахування визначеної вироком суду частини заробітної плати і перерахування утриманої суми в дохід держави; додержання порядку і умов відбування покарання; своєчасне інформування кри­мінально-виконавчої інспекції про ухилення засудженого від відбування покарання, переведення його на іншу роботу чи посаду, а також його звільнення; щомісячне інформування кримінально-виконавчої інспек­ції про кількість робочих днів за графіком на підприємстві, в установі, організації, розмір заробітної плати і утримань з неї за вироком суду, кількість прогулів, днів тимчасової непрацездатності за листком непра­цездатності та інших причин.

Сумлінна робота і зразкова поведінка засудженого в період відбування покарання є підставою для застосування до нього заходів заохочення. Саме за цих підстав є можливість, враховуючи думку трудового колекти­ву, зарахувати час щорічної відпустки (яка незалежно від форми власності підприємства складає не менше 24 календарних днів) до строку відбуван­ня покарання. За наявності зазначених підстав за 10 днів до надання за­судженій особі щорічної відпустки працівник інспекції вносить мотиво­вану постанову і направляє її на підприємство для проведення не­обхідних, встановлених законом відрахувань у дохід держави.

При зверненні інспекції до суду з поданням про умовно-достроко­ве звільнення засудженого від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання штрафом характеристика засудженого і викла­дена в ній думка власника підприємства, установи, організації або упов­новаженого ним органу за місцем роботи засудженого враховуються при остаточному вирішенні цього питання. Власник підприємства може призначити працівника, який буде проводити із засудженим виховну роботу, контролювати його поведінку, виконання визначених для ньо­го робіт, застосовувати заходи заохочення і стягнення, передбачені за­конодавством про працю.

Подання про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбу­вання покарання у виді виправних робіт або заміну невідбутої частини покарання штрафом готується інспекцією спільно із спостережною комісією або службою у справах неповнолітніх відносно засудженого, який відбув установлену КК України частину строку покарання і довів своє виправлення. Усебічно вивчивши матеріали про поведінку засудженої особи на виробництві та в побуті, ставлення до праці за період відбування покарання, інспекція надсилає до суду особову справу та подання про умовно-дострокове звільнення.

За порушення порядку та умов відбування покарання у виді виправ­них робіт до засудженого може застосовуватися інспекцією стягнення у вигляді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 4 ст. 46 КВК України). Перед накладенням стягнен­ня засуджений дає письмове пояснення про причини допущеного по­рушення, яке підлягає перевірці і долучається до його особової справи.

Відносно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді ви­правних робіт, інспекція надсилає прокуророві матеріали, що свідчать про ухилення для вирішення питання про притягнення засудженої особи до кримінальної відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 389 КК України.

Ухиленням засудженого від відбування покарання вважається:

- невиконання встановлених обов'язків;

- порушення порядку та умов відбування покарання;

- вчинення проступку, за який його було притягнуто до адміністра­тивної відповідальності;

- допущення більше двох разів протягом місяця прогулів, а також більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця або поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Порушником визнається також засуджений, який не з'явився без поважної причини до інспекції або виїхав без дозволу інспекції за межі України.

Якщо місцезнаходження засудженого до виправних робіт невідоме або він зник з постійного місця проживання, а також у разі неприбуття після звільнення з місць обмеження або позбавлення волі до обраного місця проживання, працівники органу виконання покарання опитують рідних, сусідів, знайомих (установлюють його можливе місцеперебуван­ня за межами місця проживання), співпрацівників засудженого з метою встановлення його зв'язків та можливого місцезнаходження; надсила­ють запити до ЖЕКу, селищної, сільської або міської ради, проводять перевірки за обліками органів внутрішніх справ для виявлення засудже­ного серед затриманих або заарештованих, перевіряють медичні уста­нови і морги — чи не стала засуджена особа жертвою нещасного випадку або злочину.

Коли ж протягом місяця після закінчення початкових розшуковик заходів місцеперебування засудженого залишається невстановленим, інспекція направляє до органу внутрішніх справ подання зі всіма не­обхідними матеріалами для здійснення подальшого розшуку. За наяв­ності достовірних даних про те, що засуджений залишив своє постійне місце проживання з метою ухилення від відбування покарання, орган виконання покарання направляє прокуророві подання для вирішення питання про порушення кримінальної справи за ухилення від відбуван­ня покарання. Зниклим з місця проживання вважається засуджений, місцезнаходження якого не встановлено протягом 30 днів в результаті проведення початкових розшукових заходів.

Після затримання засудженого (установлення місцезнаходження) працівник інспекції з'ясовує всі обставини і причини залишення ним постійного місця проживання і, впевнившись, що мало місце ухилен­ня від відбування покарання, направляє до прокуратури подання та матеріали для вирішення питання про порушення кримінальної спра­ви за ухилення від відбування призначеного судом покарання.

Уразі встановлення місцезнаходження засудженого, який розшуку­вався і проживає в іншому регіоні (за відсутності ухилення від відбуван­ня покарання), працівник інспекції негайно надсилає запит про це до інспекції за новим місцем проживання засудженого з вимогою негай­но перевірити цей факт, установити місце роботи засудженого і при не­обхідності зробити запит для направлення його особової справи. Після отримання такого запиту працівник інспекції протягом десяти днів про­водить перевірку і при позитивному результаті робить запит про направ­лення на його адресу справи засудженого.

Засуджений, розшук якого оголошено у зв'язку з ухиленням від відбування покарання, може бути затриманий органами внутрішніх справ і конвоюється в порядку, передбаченому діючим законодавством (ч. 7 ст. 46 КВК України).

 

< Попередня   Наступна >