§ 3. Звільнення на підставі закону про амністію та акта про помилування

Однією з підстав звільнення засуджених від відбування покарання є амністія. В перекладі з латинської амністія означає прощення, тобто звільнення винної особи від того покарання, яке за загальним прави­лом повинне бути застосоване за певний проступок. Існування цього інституту зумовлене реалізацією приниципу гуманізму в діяльності ор­ганів держави.

Закон України «Про застосування амністії в Україні» в ст. 1 визна­чає, що амністія — це повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів.

Відповідно до положень ст. 92 Конституції України законом України оголошується амністія. Тобто видання актів про амністію належить до компетенції вищого законодавчого органу нашої держави — Верховної Ради України. В законі про амністію вказуються:

- категорії осіб, які підлягають звільненню за цією амністією;

- види покарань, від яких звільнюються засуджені;

- обсяг амністії, тобто її поширення лише на покарання або ж і на кримінальну відповідальність;

- категорії осіб, до яких не застосовується амністія;

- органи, на які покладається виконання закону про амністію;

- інші питання.

Закон підлягає публікації в офіційних виданнях Кабінету Міністрів та Верховної Ради України.

Законом може бути передбачене скорочення строків відбування покарань певних видів. Закон про амністію не може передбачати заміну одного покарання іншим чи зняття судимості щодо осіб, які звільняють­ся від відбування покарання. Особи, на яких поширюється амністія, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом.

Якщо злочином було завдано шкоду, то звільнений на підставі за­кону про амністію повинен її відшкодувати, оскільки амністія не звільняє засудженого від цього обов'язку.

Що стосується питання про погашення чи зняття судимості щодо осіб, до яких застосовано амністію, то воно вирішується відповідно до положень КК України, виходячи із виду і терміну фактично відбутого засудженим покарання.

Теорія та практика правозастосування знає три види амністії:

Повна амністія.

Часткова амністія.

Умовна амністія.

Розглянемо докладніше ці види амністії.

Повна амністія — це повне звільнення зазначених у законі осіб від кримінальної відповідальності або від відбування покарання. Цей вид амністії передбачає повне звільнення особи без будь-яких обмежень. Наприклад, звільнення від покарання ветеранів війни (звільнення від відбування покарання). В цьому випадку засуджений звільняється з ус­танови виконання покарань, але зазнає інших обмежень, які тягне за собою кримінальна відповідальність (наприклад, обов'язок відшкоду­вати шкоду за цивільним позовом у кримінальній справі, судимість тощо). Звільнення від кримінальної відповідальності ветеранів війни, справи яких перебувають у провадженні. Такі випадки передбачають звільнення засудженого від відповідальності взагалі, тобто від усіх не­гативних наслідків та обмежень, які тягне за собою кримінальна відповідальність.

Часткова амністія — це часткове звільнення вказаних у законі ка­тегорій осіб від відбування призначеного судом покарання. Прикладом можуть бути випадки, коли закон про амністію скорочує засудженим невідбуту частину покарання. Цей вид амністії, як правило, застосо­вується до тих категорій осіб, до яких не може бути застосована повна амністія.

Умовна амністія — це поширення дії повної або часткової амністії на ті діяння, які вчинені до певної дати після оголошення амністії, за умови обов'язкового виконання до цієї дати вимог, передбаченних у законі про амністію. Оскільки за загальним правилом дія закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня набрання ним чин­ності включно, і не поширюється на злочини, що тривають або про­довжуються, якщо вони закінчені, припинені або перервані після прийняття закону про амністію, то вказаний вид амністії є винятко­вим. Застосовується він з метою припинення суспільне небезпечних групових проявів. Така амністія може бути оголошена, наприклад, для складання зброї бандитськими угрупованнями, до певної дати після набрання чинності законом про амністію та передбачати їх звільнен­ня від покарання.

Амністія не може бути застосована до таких категорій засуджених:

- до осіб, яким смертну кару в порядку помилування замінено на позбавлення волі, і до осіб, яких засуджено до довічного позбавлення волі;

- до осіб, що мають дві і більше судимості за вчинення тяжких зло­ чинів;

- до осіб, яких засуджено за злочини проти основ національної безпеки України, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обста­винах;

- до осіб, яких засуджено за вчинення тяжкого злочину, крім засу­джених за особливо небезпечні злочини проти держави, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, і які відбули менше по­ловини призначеного вироком суду основного покарання.

Ці категорії засуджених не можуть бути звільнені за амністією ні за яких обставин.

Законом про амністію можуть бути визначені й інші категорії осіб, на які амністія не поширюється. Нерідко закони про амністію назива­ють ще й такі категорії осіб, до яких амністія не застосовується: особи, які після винесення вироку, але до повного відбуття покарання вчини­ли новий умисний злочин; які раніше звільнялися з місць позбавлення волі умовно-достроково і знову вчинили умисний злочин протягом невідбутої частини покарання; до яких протягом певного часу вже було застосовано амністію або помилування та які знову вчинили умисний злочин, та ін.

Звільнення від відбування покарання на підставі закону про амніс­тію проводиться не пізніше трьох місяців після опублікування закону про амністію. Особи, щодо яких відповідно до закону про амністію за­стосовується скорочення терміну покарання, мають бути офіційно поінформовані про нове обчислення терміну покарання і про дату закінчення відбування покарання протягом місяця після опублікуван­ня закону про амністію.

Помилування це також акт прощення засудженного та звільнення його від покарання. Але воно відрізняється від аміністії цілою низкою ознак.

Зокрема, помилування — це акт, який видає Президент України. Це означає, що Президент, як гарант прав і свобод людини, наділений правом прощення навіть найнебезпечнішого злочинця, реалізуючи таким чином соціальну спрямованість держави Україна. Є в цьому акті й елемент каяття засудженого, оскільки, подаючи клопотання про по­милування, засуджений фактично визнає вину, розкаюється та бере на себе моральну відповідальність за вчинений злочин, просить його ви­бачити.

Акт помилування має індивідуальний характер, оскільки сто­сується конкретного засудженого, на відміну від амністії, яка спрямо­вана на невизначену кількість засуджених. Якщо видання амністії не залежить від засудженого, його бажання та волевиявлення, то подан­ня клопотання про помилування — це право засудженого і, як прави­ло, саме він є його ініціатором. Помилування на відміну від амністії не має обмежень щодо категорій засуджених, які можуть бути звільнені на підставі акту помилування. Помилування не може передбачати звільнення засудженого від кримінальної відповідальності, амністія, навпаки, може передбачати таке звільнення. Але актом помилування може бути замінене одне покарання на інше, більш м'яке. Особливістю помилування є також те, що клопотання про нього може бути подане лише після набрання вироком законної сили. Амністія можлива і на стадії слідства або дізнання та судового розгляду справи.

Помилування засуджених здійснюється у вигляді:

- заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк;

- повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання;

- заміни покарання або його невідбутої частини більш м'яким по­каранням.

Право на клопотання про помилування має особа, яка: — засуджена судом України і відбуває або відбула основне покаран­ня в Україні;

- засуджена судом іноземної держави і передана для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування;

- засуджена в Україні і передана для відбування покарання іно­земній державі, якщо відповідна установа цієї держави погодилася виз­нати і виконати прийняте в Україні рішення про помилування.

З наведеного переліку видно, що визначальним моментом щодо подання клопотання про помилування є закон, за яким виконується рішення (вирок) про покарання.

Як уже вказувалося, подання клопотання про помилування — це індивідуальний акт-волевиявлення засудженого, його власне прохання про прощення. Але з клопотанням про помилування можуть звертатися також захисник, батьки, дружина (чоловік), діти, законний представник, громадські організації тощо. Клопотання про помилування, що подає засуджений через установу виконання покарань або інший орган, який відає виконанням вироку, надсилається на адресу Президента України ра­зом з копіями вироку, ухвали і постанови судів, докладною характерис­тикою про роботу і поведінку засудженого із зазначенням думки керівни­ка цієї установи або органу і, як правило, думки спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх (щодо неповнолітніх) по суті клопотан­ня та іншими документами і даними, що мають значення для розгляду пи­тання про застосування помилування.

Засуджені до довічного позбавлення волі також мають право подан­ня клопотання про помилування, але не раніш як по відбутті двадцяти років призначеного покарання.

Для роботи з клопотаннями засуджених створена дволанкова сис­тема органів держави. Перша ланка, яка здійснює підготовку матеріалів для розгляду клопотань про помилування та з'ясування ставлення за­судженого до помилування, — це Служба з питань помилування. Служ­ба наділена компетенцією, яка дозволяє їй виконувати завдання, що стоять перед нею. Зокрема, Служба з питань помилування має право ви­требувати від суду, прокуратури, органів юстиції та органів, які викону­ють покарання, інших органів держави та місцевого самоврядування ма­теріали, необхідні для розгляду клопотань про помилування, їхню дум­ку про доцільність застосування помилування, а також доручати їм проведення перевірок окремих питань. У виняткових випадках, коли засуджений не перебуває під вартою, виконання вироку щодо нього може бути відстрочено до розгляду клопотання про помилування.

Друга ланка — це Комісія з питань помилування (далі — Комісія), яку створює Президент України у складі голови, двох заступників голови і членів Комісії.

Комісія на своїх засіданнях здійснює попередній розгляд підготов­лених Управлінням з питань помилування матеріалів. Під час розгляду клопотань про помилування враховуються ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа засудженого, його поведінка, ставлення до праці, участь у громадському житті в місцях відбування покарання, строк відбутого покарання та інші обставини

Указ Президента України № 1118/2005 від 19 липня 2005 року, яким затверждено Положення про порядок здійснення помилування, вста­новлює категорії засуджених, до яких помилування застосовується у ви­няткових випадках, це, зокрема: особи, яких раніше було неодноразо­во (два і більше разів) засуджено за вчинення умисних злочинів або до яких раніше було застосовано амністію, помилування, умовно-достро­кове звільнення від відбування покарання, заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, звільнення від відбування покарання з випро­буванням, якщо такі особи до погашення чи зняття судимості знову вчи­нили умисний злочин. Клопотання про помилування засуджених, які не стали на шлях виправлення, відбули незначну частину призначено­го їм строку покарання, а також клопотання осіб, засуджених за особ­ливо тяжкі злочини, вносяться на розгляд Комісії лише за наявності обставин, що потребують особливо гуманного ставлення.

Про інші клопотання, що не підлягають задоволенню, Служба з пи­тань помилування доповідає Комісії і про результати розгляду повідо­мляє заявників.

Розглянувши клопотання про помилування і матеріали, підготов­лені Управлінням з питань помилування, Комісія вносить Президентові України пропозицію про застосування помилування. Про клопотання, в яких Комісією не знайдено підстав для помилування, Управління з питань помилування інформує Президента України. Про помилування засудженого Президент України видає Указ.

У разі відхилення клопотання про помилування повторне клопо­тання особи, засудженої за особливо тяжкий злочин, за відсутності нових обставин, що заслуговують на увагу, може бути внесено на роз­гляд Комісії, як правило, не раніш як через рік, а особи, засудженої за інший злочин, — не раніш як через шість місяців з часу відхилен­ня попереднього клопотання. Повторне клопотання, що надійшло до закінчення цих строків, повертається заявникові з відповідним роз'ясненням.

Укази Президента України про помилування засуджених для вико­нання надсилаються:

- щодо осіб, які відбувають покарання в установах виконання по­карань, — Державному департаменту України з питань виконання по­карань;

- щодо осіб, які покарання не відбувають або засуджені до інших мір покарання, не пов'язаних з позбавленням волі, про звільнення від до­даткових мір покарання — відповідним судам;

- щодо осіб, засуджених до відбування покарання у дисциплінар­ному батальйоні або до службових обмежень для військовослужбовців, — Міністерству оборони України.

Крім того, укази Президента України про помилування засуджених надсилаються Міністерству внутрішніх справ України для відома та іншим державним органам для забезпечення соціальної адаптації осіб, які відбули покарання.

Звільнення засудженого проводиться у день надходження Указу Президента про помилування у відповідний орган (установу) виконан­ня покарань, а якщо документи одержані після закінчення робочого дня, — у першій половині наступного дня. Якщо звільнення на підставі акта помилування здійснюється від покарання у виді виправних або гро­мадських робіт, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, кримінально-виконавча інспекція не пізніше на­ступного робочого дня після одержання Указу про помилування направ­ляє повідомлення власнику підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу, де засуджений відбував покарання або працював, про припинення виконання громадських робіт чи відраху­вань з його заробітної плати або зняття обмежень щодо права займати певні посади або займатися певною діяльністю. Засудженому за його вимогою може видаватися довідка про відбуття покарання або про звільнення від нього.

Органи, на які покладено виконання указів Президента України про помилування засуджених, повідомляють Секретаріат Президента Укра­їни про їх виконання. Контроль за виконанням указів Президента України про помилування здійснює Управління з питань помилування.