80

---

46. ПОНЯТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

Правом власності, відповідно до ст. 316 ЦК України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.Праву власності присвячена стаття 41 Конституції України, де зазначається, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст. 317 ЦК України).Володіння - це можливість мати власність у своєму віданні, у сфері свого фактичного господарського впливу.Користування полягає в праві споживання майна залежно від його призначення.Розпорядження - можливість власника самостійно вирішувати долю майна

, відчужувати його іншим особам, змінювати його стан та призначення.Майно може знаходитись у спільній власності, тобто право власності на одне і те ж майно, може належати двом і більше особам. При цьому може бути визначена частка кожного з них за правом власності (спільна часткова власність) або частка кожного з них не визначена (спільна сумісна власність). < Попередня   Наступна >