109

---

63. НЕПОРУШНІСТЬ ПРАВА ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ

Стаття 1 Протоколу № 11 до Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини містить положення щодо захисту права власності. Відповідно до цієї статті, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.У статті 41 Конституції України також засуджуються порушення права приватної власності: ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.Відповідно до Закону України “Про власність”1, Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння і відшкодування завданих цим збитків.Цивільний кодекс України встановлює, що при порушенні права приватної власності власник має такі права:• право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ст. 386 ЦК України);• право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України);• право вимагати передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним (ч. 1 ст. 390 ЦК України).Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (

добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, якщо майно:• було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;• було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;• вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ст. 388 ЦК України).Власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна. Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість (ч. 2 і 4 ст. 390 ЦК України).Гроші, а також цінні папери на пред’явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача (ст. 389 ЦК України).

 

1 Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, № 20, ст. 249.

< Попередня   Наступна >