67. ПОНЯТТЯ ВОЛОДІННЯ
Цивільне право - Галюк В. В. Курс цивільного та сімейного права |
67. ПОНЯТТЯ ВОЛОДІННЯ
Володіння - фактичне, законне або протиправне перебування майна у конкретної фізичної або юридичної особи. Володіння може здійснюватись за договором оренди, застави, відповідального схову, комісії тощо і без утримання майна у власності.1Суб’єктами володіння можуть бути фізичні та юридичні особи, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та ін.Стаття 395 Цивільного кодексу України серед видів речових прав на чуже майно виділяє право володіння чужим майном.Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна (ст. 396 ЦК України).Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом (ст. 398 ЦК України).Право володіння припиняється у разі:• відмови володільця від володіння майном;• витребування майна від володільця власником майна або іншою особою;• знищення майна;• в інших випадках, встановлених законом (ст. 399 ЦК України).Закон України “Про власність” передбачає різні способи захисту прав володільця, такі як:• право на витребування майна із чужого незаконного володіння;• право на витребування майна від добросовісного набувача;• захист права володіння від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння; визнання права володіння;• визнання незаконним правового акта, що порушує право володіння• інші права, які надаються законом власнику майна.У цьому законі також зазначається, що положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (ч. 5 ст. 48 Закону України “Про власність”).