50
95. ЗАСТАВА
Застава - це спосіб забезпечення зобов’язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає в силу договору чи закону.Основні положення про заставу визначаються Законом України “Про заставу”.1 Заставі присвячено також параграф 6 глави 48 Цивільного кодексу України “Забезпечення виконання зобов’язання”.Предметом застави, відповідно до ст. 4 Закону “Про заставу” може бути майно або майнові права.Предметом застави може бути майно, яке може бути відчуже-но заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення, а також те майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.Предметом застави не можуть бути:• національні культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;• вимоги, які мають особистий характер;• інші вимоги, застава яких забороняється законом;• об’єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами;• майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації. Сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно (ст. 11 Закону “Про заставу”).Договір застави повинен бути укладений у письмо
вій формі, а у випадках, встановлених законом, засвідчений нотаріально.Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення (ст. 16 Закону “Про заставу”).Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч. 1 ст. 20 Закону “Про заставу”).Право застави припиняється:• з припиненням забезпеченого заставою зобов’язання;• в разі загибелі заставленого майна;• в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно;• в разі примусового продажу заставленого майна;• після закінчення терміну дії права, що складає предмет застави (ст. 28 Закону “Про заставу”).Різновидом застави є іпотека та заклад.Іпотекою визнається застава землі, нерухомого майна, при якій земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи (ст. 30 Закону “Про заставу”).Предметом іпотеки також може бути майно, пов’язане із землею - будівля, споруда, квартира, підприємство (його структурні підрозділи як цілісний майновий комплекс), а також інше майно, віднесене законодавством до нерухомого. Відповідно до законодавчих документів України, предметом іпотеки можуть бути також належні громадянам на праві приватної власності земельні ділянки та багаторічні насадження. Договір про іпотеку повинен бути нотаріально посвідчений. Основними нормативними актами, що регулюють іпотеку, є Закон “Про іпотеку” від 5 червня 2003 року № 898-IV; Цивільний кодекс України; Закон України “Про заставу”.Заклад - це застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя. За угодою заставодержателя із заставодавцем, предмет застави може бути залишено у заставодавця під замком та печаткою заставодержателя (тверда застава). Індивідуально визначена річ може бути залишена у заставодавця з накладенням знаків, які засвідчують заставу. Правила цього розділу поширюються на тверду заставу у випадках, коли її застосування не суперечить суті відносин заставодержателя із заставодавцем.Крім майна, у заставі можуть також перебувати майнові права. Заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги за зобов’язаннями, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У договорі застави прав повинна бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця. Заставодавець зобов’язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав. Строкове право вимоги, яке належить заставодавцю-кредитору, може бути предметом застави тільки до закінчення строку його дії. У договорі застави прав, які не мають грошової оцінки, вартість предмета застави визначається угодою сторін (ст. 49 Закону “Про заставу”).
1 Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, № 47, ст. 642. 124
< Попередня Наступна >