81

---

134. ОСОБИСТЕ МАЙНО ПОДРУЖЖЯ

Сімейний кодекс України передбачає особисту приватну власність окремо як дружини, так і чоловіка. Тобто до майна, набутого кожним з них до шлюбу або ж під час спільного проживання за договором дарування чи у спадок, прирівнюється і майно, набуте дружиною або чоловіком у шлюбі, але за кошти, які належали їй або йому особисто. Сімейний кодекс встановлює, що особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, у тому числі коштовності (навіть коли вони придбані за спільні кошти подружжя), але крім цих речей індивідуального користування, кожна інша річ, набута за час шлюбу, належить подружжю на праві спільної сумісної власності і не має значення, що в одного з подружжя з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) не було самостійного заробітку (доходу). Такою спільною власністю подружжя вважаються будь-які речі, заробітна плата, пенсія, інші доходи, одержані кимось із них і внесені до сімейного бюджету або на особистий рахунок у банківську (кредитну) установу. При розірванні шлюбу кожен з подружжя має право на спільну сумісну власність на таке майно. Незалежно від розірвання шлюбу дружина і чоловік також мають право на поділ цього майна. Процедура визначається законом.Право спільної сумісної власності на майно, набуте під час спільного проживання, виникає також у жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою.Одним із способів врегулювання майнових відносин між подружжям є шлюбний договір.Договір укладають у письмовій формі і обов’язково нотаріально засвідчують особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу (набирає чинності в день реєстрації шлюбу), або подружжя (набирає чинності у момент нотаріального засвідчення). Його укладення неповнолітньою особою можливе лише за наявності засвідченої нотаріусом письмової згоди її батьків (піклувальника).Шлюбний до

говір не може зменшувати обсяг прав дитини та ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.У шлюбному договорі можна зазначити:• загальний термін його дії;• терміни тривалості окремих прав та обов’язків;• чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу;• майно, яке дружина чи чоловік передає для використання на спільні потреби сім’ї;• правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з одруженням;• використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб;• можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу;• встановлення за майном, набутим за час шлюбу, статусу спільної часткової власності або особистої приватної власності кожного з них;• будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства;• можливість проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з них чи є їхньою спільною власністю, власністю родичів;• порядок користування житловим приміщенням, якщо у зв’язку з укладанням шлюбу один із подружжя вселяється в житло, яке належить другому. В разі розірвання шлюбу подружжя може домовитися про звільнення житлового приміщення тим з них, хто вселився з виплатою грошової компенсації або без неї;• надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором.Шлюбним договором може бути встановлено можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв’язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації. Якщо у договорі визначено умови, розмір та терміни виплати аліментів, то в разі невиконання обов’язку їх можуть стягувати на підставі виконавчого припису нотаріуса.Шлюбний договір може змінюватися подружжям шляхом укладання нотаріально посвідченої угоди. Зміна умов договору на вимогу однієї сторони можлива лише на підставі рішення суду, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення, або в разі неможливості його виконання. < Попередня   Наступна >