Радник

---

Правове поняття "оплата праці" є складовою змісту тру­дових правовідносин. За вітчизняним законодавством (ст. 1 Закону "Про оплату праці") заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівнику за виконану ним роботу.

Для заробітної плати як правової категорії характерними є певні ознаки. Передусім, вона є винагородою за виконання працівником трудових обов'язків. Розмір її залежить від склад­ності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його роботи та господарської діяль­ності підприємства.

Заробітна плата — це винагорода, розмір якої визначається за наперед встановленими нормами і розцінками.

І нарешті, заробітна плата — це винагорода, що має гаранто­ваний характер. Заробітна плата має регулярно виплачуватися у строки, встановлені у колективному договорі. Розмір її не може бути нижчим за мінімальний розмір оплати праці, визначе­ний законом.

Розрізняють основну, додаткову заробітну плату та інші за­охочувальні і компенсаційні виплати.

Стаття 2 Закону "Про оплату праці" визначає основну за­робітну плату як винагороду за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вона встановлюється у вигляді від­рядних розцінок, тарифних ставок або посадових окладів.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад встановлені законодавством, колективним чи трудовим догово­ром норми праці за трудові успіхи та винахідливість, а також за роботу в особливих умовах праці.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати встановлю­ються у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премій за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які виплачуються понад встановлені норми. До них належать: оплата простоїв не з вини працівника; надбавки і доплати, які не передбачені

законодав­ством; винагорода за підсумками роботи за рік; одноразові заохочення; матеріальна допомога; суми наданих підприємством трудових і соціальних пільг; інші компенсаційні виплати.

Поділ заробітної плати на 3 частини, як це визначено Законом "Про оплату праці", суперечить певною мірою природі заробіт­ної плати. Якщо розглядати її як винагороду за виконання працівником трудової функції, то до зарплати не повинні вклю­чатись одноразові та компенсаційні виплати.

Джерелами виплати заробітної плати для підприємств є час­тина доходу, для установ та організацій, які фінансуються з бюджету, — кошти відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності.

< Попередня   Наступна >