Радник

---

Термінологічне поняття "дисципліна" означає ви­ховання, розпорядок, що вказує на відповідну пове­дінку в колективі. Трудова ж дисципліна — це, по-перше, спеціальний напрям, складовий не­від'ємний елемент особливої частини трудового права. По-друге, трудова дисципліна є необхідною умовою будь-якої колективної праці незалежно від її суспіль­ної організації. Тому в широкому розумінні трудова дисципліна включає: 1) виробничу дисципліну, тобто дотримання послідовності процесів виробництва (постачання сировини, додержання умов праці тощо); 2) технологічну дисципліну, тобто дотримання техно­логії виготовлення товарів, продукції тощо; 3) дисцип­ліну робочого часу, тобто дотримання розпорядку дня, перерв у роботі, відпочинку тощо. Але як правове яви­ще трудова дисципліна характеризується тим, що вона є елементом трудових правовідносин, тобто обов'язком працівника; обов'язковим підпорядкуван­ням усіх учасників колективної праці встановленому порядку; самостійним інститутом трудового права як сукупності правових норм.

Отже, на основі зазначених загальних положень можна дійти висновку, що трудова дисципліна — це сукупність, правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок і встановлюють трудові права та обов'язки сторін трудового договору, а також за­охочення за успіхи в роботі та відповідальність за умисне невиконання трудових обов'язків.

Головним змістом трудової дисципліни є не лише виконання правових норм у галузі праці, а й свідоме та творче ставлення до виконуваної роботи, забезпе­чення високої якості в роботі, раціональне викори­стання робочого часу, прагнення до співробітництва та взаємоповаги.

Правова сутність внутрішнього трудового розпо­рядку як передумови забезпечення трудової дисципліни залежить від багатьох чинників. Але найповніше вона визначається в чіткості прав і обов'язків сторін трудового процесу, що передбачаються: а) типовими, галузевими і локальними правилами внутрішнього трудового розпорядку; б) спеціальними

статутами про дисципліну; в) технічними правилами чи інструкціями загального або посадового характеру.

Згідно з цими нормами права основними правами працівників є такі: 1) на забезпечення належної орга­нізації праці; 2) на поновлення трудових витрат; 3) на охоронні та процесуальні права. До основних прав власника підприємства належать розпорядчі, нормо-творчі та дисциплінарні.

Основні трудові обов'язки працівників: а) додер­жання дисципліни (трудової, технологічної, виробни­чої); 6) збереження майна підприємства; в) виконання трудових завдань; г) обов'язок працювати чесно, сумлінно, підвищувати кваліфікацію та продуктив­ність праці.

Основними обов'язками власника підприємства є забезпечення: 1) фактичної зайнятості працівників; 2) належних умов праці; 3) оплати праці за виконану роботу; 4) зростання продуктивності праці та дотри­мання норм з охорони праці.

Важливим стимулюючим фактором у забезпеченні трудової дисципліни є правові методи. Зокрема, це правове заохочення, мета якого — виявлення поваги до працівників; визнання заслуг працівника; виявлен­ня громадської пошани до зразкового та творчого ви­конання працівником трудових завдань. Правова при­рода заохочення виявляється в тому, що воно застосо­вується власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим комітетом; оголо­шується наказом (розпорядженням); заноситься до трудової книжки працівника.

Крім зазначеного, до правових методів забезпечен­ня трудової дисципліни належать переконання та ви­ховання, а до несумлінних працівників може вжива­тися метод примусу, який полягає в застосуванні до порушників трудової дисципліни заходів дисциплі­нарного та громадського впливу.

Слід зазначити, що порушення трудової дисцип­ліни зумовлюються певними недоліками: а) зовнішніми (непостачання товарів, продукції тощо); б) внутріш­німи (огріли в організації праці, виробництві тощо); в) соціально-побутовими; г) суб'єктивного характеру. Зазначені недоліки можуть стати причиною вчинення працівником дисциплінарного проступку, за який він несе дисциплінарну відповідальність за одночасної наявності таких чотирьох умов: 1) скоєння дисциплі­нарного проступку, під яким слід розуміти протипра­вну дію чи бездіяльність працівника, що порушує встановлений на підприємстві внутрішній трудовий розпорядок; 2) протиправності поведінки працівника; 3) причинного зв'язку між порушенням трудової дисципліни та його наслідками; 4) вини працівника як психічно обумовленого ставлення правопорушника до своїх дій та їх наслідків, що виявляється у формі умислу або необережності.

Дисциплінарній відповідальності притаманні риси, що виявляються у таких загальнодемократичних принципах, як законність, справедливість, невідво­ротність і наявність правових гарантій від безпідстав­ного застосування стягнень. З урахуванням багато­гранності трудового процесу, складності трудових функцій працівників і залежно від їх правового стату­су дисциплінарну відповідальність поділяють на за­гальну та спеціальну.

Загальна дисциплінарна відповідальність за пору­шення працівником трудової дисципліни встановлює­ться за такими нормами права: а) Кодекс законів про працю України; б) правила внутрішнього трудового розпорядку.

Спеціальна дисциплінарна відповідальність за по­рушення працівником дисципліни встановлюється за такими нормами права: а) спеціальні закони, на­приклад Закони України "Про адвокатуру" і "Про статус суддів" тощо; б) спеціальні дисциплінарні ста­тути чи положення, наприклад Дисциплінарний статут прокуратури України, Статут про дисципліну працівників зв'язку, Положення про дисциплінарну відповідальність працівників залізничного транспорту тощо. Найхарактерніші особливості спеціальної відпо­відальності: а) наявність кола працівників (суддів, прокурорів, адвокатів тощо); б) специфічні заходи дисциплінарного впливу (догана, пониження кваліфі­каційного класу, звільнення з посади для суддів); в) порядок накладення та оскарження дисциплінар­них стягнень.

Найпоширеніша загальна дисциплінарна відпові­дальність, її характерні ознаки полягають у тому, що вона охоплює широке коло робітників та службовців і передбачає лише два види дисциплінарних стягнень — догану та звільнення з роботи.

До порядку застосування дисциплінарного стяг­нення встановлені такі обов'язкові вимоги: а) вияв­лення дисциплінарного проступку; б) отримання від порушника письмового пояснення; в) додержання строків накладення дисциплінарного стягнення — один місяць із дня виявлення дисциплінарного про­ступку і шість місяців із дня його вчинення працівни­ком; г) видання власником наказу чи розпорядження про застосування дисциплінарного стягнення; д) дове­дення наказу (розпорядження) під розписку до відома працівника.

Особливе місце серед дисциплінарних стягнень на­лежить дисциплінарним звільненням, які застосовую­ться за такі проступки: 1) систематичне порушення трудової дисципліни; 2) прогул; 3) поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсич­ного сп'яніння; 4) розкрадання за місцем роботи дер­жавного або громадського майна.

Специфічні ознаки дисциплінарного звільнення як виняткового виду покарання: а) застосовується з обов'язковим попереднім погодженням із профкомом, якщо працівник є членом профспілки; б) запис про нього обов'язково заноситься до трудової книжки працівника; в) у працівника переривається безпе­рервний трудовий стаж і він позбавляється права на допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю протягом шести місяців після звільнення.

Не втратили правового значення щодо забезпечен­ня трудової дисципліни й громадські заходи. У ст. 152 КЗпП України закріплено положення про те, що власник або уповноважений ним орган має право за­мість накладення дисциплінарного стягнення переда­ти питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу. Рішен­ня громадського органу про застосування до поруш­ника трудової дисципліни заходу громадського впли­ву не є дисциплінарним стягненням. Проте якщо пра­цівник упродовж року з дня винесення трудовим колективом або його органом громадського стягнення знову порушив трудову дисципліну, то власник має право звільнити його за систематичне порушення трудової дисципліни. Отже, за певних умов громадсь­ке стягнення може бути прирівняне до дисциплі­нарного.

< Попередня   Наступна >