95

---

§ 4. Механізм правового регулювання

Правове регулювання засновується на складній взаємодії май­же всіх правових явищ, які розглядалися в попередніх розділах підручника: правової свідомості принципів права, правових норм, актів їхнього тлумачення і застосування, юридичних фактів, пра­вових відносин, суб'єктивних юридичних прав і обов'язків, актів реалізації юридичних норм, правової культури, законності і т. ін. Для відображення характеру зв'язків між цими явищами, що ви­ступають як своєрідні засоби (форми) вирішення завдань правово­го регулювання, висвітлення функціонального призначення кож­ного з них у цьому процесі, у правознавстві використовується така категорія, як механізм правового регулювання.

Механізм правового регулювання (МПР) може бути визначений як система послідовно організованих юридичних засобів (явищ), за допомогою яких досягаються цілі правового регулювання.

МПР має свій склад, до якого входять вищезазначені юридичні засоби, і структуру — способи їхнього поєднання між собою, пев­ну послідовність обов'язкових і факультативних стадій МПР, що в цілому збігаються з відповідними стадіями правового регулювання. Як правило, правове регулювання починається з формування нормативної основи МПР. Нормативна основа МПР має значення вихідного елементу, так би мовити, генератора МПР, оскільки сама від неї розгортається ланцюг всіх інших юридичних явищ, задіяних у цьому процесі. На даному етапі уповноважені суб'єкти формулюють (санкціонують) і викладають у різних правових джерелах (нормативно-правових актах, нормативних правових договорах та ін.) юридичні норми — правила поведінки людей за­гального характеру, в яких визначаються дозволені і необхідні правові форми взаємодії учасників суспільних відносин, а також конкретні обставини (юридичні факти), що обумовлюють зміни в їхньому правовому положенні.

ustify">Власне «запуск» МПР пов'язаний з моментом введення в дію правових норм, що були сформульовані на попередньому етапі. Залежно від того, в яких саме правових джерелах дістали закріплення відповідні юридичні приписи, ця процедура може де­що відрізнятися. Зокрема, закони (якщо спеціально не встановле­ний інший порядок) вступають у дію через десять днів з моменту офіційного оприлюднення, нормативно-правові акти уряду — од­разу після оприлюднення тощо.Слід зазначити, що вже на першій стадії МПР право здатне впливати на характер відносин між соціальними суб'єктами через нормативне визначення їхнього правового статусу. Так, для пе­реважної більшості самої лише заборони в законі певної по­ведінки (у прямій або ж в опосередкованій формі — через вста­новлення покарання за її суспільно шкідливі прояви) достатньо, щоб утримуватися від неї. І тільки в разі, коли "заборона пору­шується, правове регулювання продовжується з використанням інших юридичних засобів.

На цій же стадії МПР на доповнення до правових норм інколи підключаються і такі юридичні засоби, як акти тлумачення право­вих норм (інтерпретаційні акти), необхідність у яких обумов­люється, з одного боку, загальним характером правових при­писів, що інколи ускладнює їх однакове розуміння, а з другого — недоліками, яких припускалися на етапі юридичної регламентації суспільних відносин. До найпоширеніших в Україні офіційних інтерпретаційних актів, що роз'ясняють окремі положення дію­чих нормативно-правових документів, належать зараз акти Кон­ституційного Суду України, прийняті у зв'язку з тлумаченням відповідних статей Конституції України та інших законів, Поста­нови Пленумів Верховного Суду України та колишнього СРСР (у тій їх частині, що не суперечать законодавству України), роз'яс­нення та інформаційні листи Вищого Господарського Суду України з питань вирішення судами деяких категорій юридичнихсправ.

Перехід до наступної стадії МПР пов'язаний з виникненням між суб'єктами права за наявністю, передбачених правовими нор­мами юридичних фактів індивідуалізованих правових зв'язків, правовідносин, сторони яких наділяються суб'єктивними юридичними правами і обов'язками. На даному етапі дії МПР забезпе­чується деталізація, уточнення на рівні конкретних осіб загальних моделей їхніх стосунків, зафіксованих у юридичних нормах. Встановлення правових відносин дозволяє їх учасникам розпоча­ти безпосереднє здійснення програм поведінки, що становлять зміст реалізації норм.

Ще однією стадією МПР є застосування_норм_права. Правозастосування може як передувати стадії виникнення правовідносин, після неї. У першому випадку застосування правових норм має оперативно виконавчий характер, тобто правозавозастосовні норми має що при цьому приймаються , відіграють роль юри­дичних фактів, яких бракує для встановлення правових відносин. Наприклад, акт державної реєстрації шлюбу в органах РАГС у є однією з необхідних умов започаткування між подружжям шлюб­них правовідносин. У другому випадку правозастосовна діяльність служить додатковим забезпечувальним фактором реалізації сто­ронами правовідносин належних ним юридичних прав та обов'яз­ків (зокрема, в разі спору між їх учасниками або ж відмови особи — носія юридичного обов'язку від його добровільного виконання).

Дві останні з розглянутих стадій МПР (виникнення пра­вовідносин та застосування правових норм) не є обов'язковими. Правове регулювання може здійснюватися і без встановлення правових відносин. Саме таким чином, як це було показано раніше;відбувається в багатьох випадках правове регулювання, спрямоване на обмеження (заборону) певних видів поведінки, а також забезпечується реалізація юридичних норм, здійснення яких одними не потребує обов'язкових кореспондую­чих дій з боку інших осіб (як, наприклад, норми статті 35 Консти­туції України, що закріплює право кожного на свободу світогля­ду і віросповідання).

Так само ж і необхідність у правозастовній діяльності дер­жавних та інших уповноважених державою органів існує не завжди, а лише тоді, коли внаслідок складної структури правових відносин, неможливості їх функціонування без втручання правозастосовчих органів або ж виняткової важливості деяких соціальних зв'язків для суспільства є доцільним встановлення без­посереднього контролю над ними. На даному етапі суб'єкти правового спілкування здійснюють свої юри­дичні права і виконують покладені на них юридичні обов'язки. Якщо при цьому характер_поведінки вказаних осіб узгоджується з вимогами юридичних приписів, — мета правового регулювання досягнута, отже, МПР спрацював.

Особливу роль у правовому регулюванні суспільних відносин відіграє правосвідомість, яка опосередковує всі стадії МПР, так чи інакше пов'язані із свідомовольовою поведінкою соціальних суб'єктів. До інших факторів, що суттєво впливають на функ­ціонування МПР, належить також правова культура населення і законність. Ці правові явища створюють своєрідне тло для право­вого регулювання і таким чином, залежно від їхнього стану, під­силюють або ж, навпаки, знижують його позитивний ефект.

< Попередня   Наступна >