§ 13. Посвідчення судді

До появи відповідної норми в законі єдиним нормативним актом, що регламентував процедуру видачі посвідчень, було Положення, затверджене Постановою Президії Верховної Ради УРСР від 24 листопада 1989 р., яке фактично не виконувалося. Як наслідок цього, в кожній області це питання вирішували кустарним способом і самостійно: шляхом видачі суддям обласних судів і народним засідателям посвідчень на бланках довільної форми, підписаних головою обласного суду, а для суддів районної ланки — начальником управлін­ня юстиції.

Необхідність належно завіреного посвідчення обумовлена статусом судді, його недоторканністю, можливістю використання пільги для суддів на проїзд в транспорті і реалізації положення ст. 44 закону «Про статус суддів» про право безперешкодного входу до всіх організацій, установ; бронювання місць в готелі та придбання квитків на проїзд в транспорті.

Зразки службових посвідчень суддів, присяжних і народних засідателів затверджені головою Верховного Суду України за погодженням з Радою суддів України. Порядок їх видачі регламентовано відповідним положенням. Усі проблемні питання, пов’язані з видачею посвідчень та особливо з їх заміною у разі псування чи втрати, врегульовані цим під­законним нормативним актом.