§ 3. Органи, що здійснюють дізнання, їх система і компетенція

Під дізнанням розуміють сукупність оперативно­розшукових та інших передбачених законом дій, які здійснюють спеціально уповноважені на це адміністративні органи та посадові особи з метою своєчасного виявлення ознак злочину та осіб, котрі його вчинили, а також для запобігання та припинення злочинів.

Перелік органів дізнання є вичерпним. Відповідно до ст. 101 КПК органами дізнання є:

1) міліція;

11) податкова міліція — у справах про ухилення від сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), а також у справах про приховування валютної виручки;

2) органи безпеки — у справах, віднесених законом до їх відання;

3) начальники органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники з питань провадження дізнання — у справах про злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних Сил України та військовозобов’язаними під час проходження ними зборів, працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов’язків або в розташуванні військової частини, а командири (начальники) військових частин, з’єднань, начальники військових установ — у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов’язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків або в розташуванні військової частини, з’єднання, установи чи на військових об’єктах;

31) командири кораблів — у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків під час походу за

4) митні органи — у справах про контрабанду;

5) начальники виправно­трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально­трудових та виховно­трудових профілакторіїв — у справах про злочини проти установленого порядку несення служби, вчинені співробітниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені у розташуванні зазначених установ;

6) органи державного пожежного нагляду — у справах про пожежі та порушення протипожежних правил;

7) органи прикордонної служби — у справах про порушення державного кордону;

8) капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні.

На відміну від органів досудового слідства, для яких проведення слідства є основною їх функцією, для органів дізнання проведення дізнання не є їх основним завданням. Так, завданнями міліції є охорона і забезпечення громадського порядку; забезпечення особистої безпеки громадян, їх прав і свобод, законних інтересів; забезпечення безпеки дорожнього руху та ін. А для капітана морського судна дізнання є ви­ключною діяльністю, яка здійснюється лише у разі необ­хідності запобігання, припинення злочину, виявлення особи, яка його вчинила на ввіреному цьому капітану морському судні, що перебуває у далекому плаванні.

У переважній більшості категорій справ дізнання проводить міліція, для якої ця діяльність є найбільш природною, тому законодавець не обмежує її компетенцію ні територіально, ні підвідомчо. Таким чином, міліція здійснює дізнання в усіх справах, за винятком тих, що віднесені до компетенції інших органів.

З метою запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення в Україні діє податкова міліція. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів Державної податкової служби. Податкова міліція здійснює відповідно до закону оперативно­розшукову діяльність, а також провадить дізнання та досудове слідство у межах своєї компетенції.

До завдань Служби безпеки України входить запобігання, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління й економіки. Для ви­рішення цих завдань в органах безпеки створені спе­ціальні під­розділи, що здійснюють оперативно­розшукову діяль­ність, дізнання та досудове слідство.

Закон відрізняє орган дізнання від особи, яка проводить дізнання. Органом дізнання є або установа в цілому (міліція, орган безпеки та ін.), або керівник даної установи (командир військової частини, з’єднання, начальник виправно­трудової установи та ін.). Не всі працівники цих установ можуть проводити дізнання. Цю діяльність здійснюють лише особи, управомочені на це органом дізнання. Вони і є особами, які проводять дізнання. Наприклад, командири (начальники) військових частин, з’єднань, начальники військових установ є органом дізнання у Збройних Силах України. Вони мають право самостійно проводити дізнання, але, як правило, призначають для цього військового дізнавача з числа офіцерів частини або можуть доручити проведення дізнання будь­якому офіцеру частини, з’єднання.

Повноваження органів дізнання визначені у КПК України. На них покладається прийняття необхідних оперативно­розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину та осіб, що його скоїли. При виявленні особи, яка підо­зрю­ється у вчиненні злочину, орган дізнання має право затримати її на строк, що не перевищує 72 години.

Органи дізнання приймають, реєструють та перевіряють заяви і повідомлення про злочини. За наявності ознак злочину орган дізнання порушує кримінальну справу і проводить слідчі дії для встановлення особи, яка вчинила злочин, після чого передає справу слідчому через прокурора. У справі про злочин, який не є тяжким, дізнання проводиться в десятиденний строк з моменту встановлення особи, що його скоїла. У разі, якщо таку особу не було встановлено, дізнання зупиняється, що, однак, не звільняє орган дізнання від обов’язку вжити заходів для встановлення особи, яка вчинила злочин. У справі ж про тяжкий злочин дізнання проводиться у строк не більше десяти днів з моменту порушення кримінальної справи, після чого справа передається слідчому незалежно від того, чи встановлена особа, що скоїла цей злочин. Якщо таку особу не було встановлено, орган дізнання і після передачі справи слідчому продовжує виконувати оперативно­розшукові дії та повідомляти слідчого про їх результати (див. статті 103, 104, 108, 209 КПК України).

Після вступу слідчого до справи орган дізнання зобов’язаний виконувати доручення слідчого по проведенню слідчих та розшукових дій.

Дізнання у кримінальній справі закінчується складенням постанови про направлення справи для проведення досудового слідства, яка затверджується прокурором, або за наявності до того підстав — складенням постанови про припинення кримінальної справи (ст. 109 КПК України).

Дії і постанови органів дізнання можуть бути оскаржені прокурору або до суду.

У дореволюційній Росії функції органу дізнання виконувала поліція. В листопаді 1917 р. постановою Наркомату внутрішніх справ «Про робітничу міліцію» замість ліквідованої поліції при місцевих Радах створювалася міліція, на яку покладалися функції охорони існуючого ладу та боротьби зі злочинністю. Згідно з Інструкцією Наркомату юстиції, виданою у липні 1918 р., розслідування злочинів проводилося у формі дізнання, яке здійснювалося міліцією, та попереднього слідства, яке покладалося на народних суддів та слідчі комісії. При цьому зазначалося, що дізнання полягає у проведенні невідкладних дій у зв’язку з виявленням злочину.

20 жовтня 1918 р. Наркомат внутрішніх справ та Наркомат юстиції видали спільну Інструкцію про організацію Радянської робітничо­селянської міліції. Поряд з іншими функціями на міліцію покладалося дізнання у кримінальних справах, вона виконувала доручення суду та слідчої комісії з дізнання, проводила розшук та затримання осіб, які підозрювалися у вчиненні злочину, обшуки, огляди, виїмки, доставку обвинувачених до суду та слідчої комісії.

Кримінально­процесуальний кодекс РРФСР, прийнятий 15 лютого 1920 р., регламентував систему, завдання і повноваження органів дізнання, до яких належали: а) органи міліції і кримінального розшуку (у складі НКВС); б) органи ГПУ та різних інспекцій (санітарної, продовольчої та інших) у справах, віднесених до їх провадження; в) урядові установи та посадові особи у справах про незаконні дії підпорядкованих їм посадових осіб. У справах, де попереднє слідство було обов’язковим, органи дізнання проводили при виявленні злочину невідкладні слідчі дії, а також виконували доручення слідчого, у справах же, де матеріали дізнання могли служити підставою для віддання обвинуваченого до суду, — пов­ністю розслідували кримінальну справу.

Подальше вдосконалення законодавчої регламентації діяльності органів дізнання було здійснено з прийняттям Основ кримінального судочинства СРСР 1958 р. та на їх підста­ві — Кримінально­процесуального кодексу УРСР 1961 р., який діє до теперішнього часу.