91

---

2.4. Права та обов’язки адвокатів

Здійснення адвокатської діяльності неможливе без наді­лення адвоката значними професійними правами. Професійні права адвоката можна класифікувати у такий спосіб.

1. Права, що випливають зі статусу адвоката. Так, згідно із ст. 6 Закону України «Про адвокатуру» адвокат має право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази у цивільних, кримінальних, господар­ських і справах про адміністративні правопорушення, зокрема:

— запитувати і отримувати документи та їх копії від підприємств, установ, організацій, об’єднань, а від громадян — за їх згодою. У новій редакції ст. 48 КПК України виключено обов’язковість згоди громадян на одержання від них документів чи їх копій (п. 13). Право адвоката на звернення до громадян при виконанні доручення клієнта стосується лише отримання від них документів згідно з законом «Про адвокатуру». Однак відповідно до внесених у закон змін (ст. 48 КПК, абз. 6 ст. 6 Закону «Про адвокатуру») захиснику надане право з моменту допуску до участі у справі опитувати громадян;

— ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом. В Указі Президента України «Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури» наголошується на тому, що органи державної влади та місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ і організацій повинні сприяти реалізації права адвокатів збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази. При цьому встановлено, що відповідні відомості та копії документів за запитами адвокатів та адвокатських об’єд­нань у справах, що перебувають у їхньому провадженні, повинні надаватися безкоштовно.

Адвокат при виконанні дор

учення клієнта має дотримуватись етичних норм, зокрема, не розголошувати пов’я­зану з діяльністю певної юридичної особи інформацію, таємниця якої охороняється законом. У разі перешкоджання виконанню доручення клієнта (та за його згодою) адвокат може оскар­жувати незаконні дії посадових осіб;

— отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, опитувати громадян. Адвокат не є суб’єктом призначення експертизи, він лише має право заявляти клопотання про її призначення, котре може бути задоволено або відхилено особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором, суддею (судом). У разі необхідності встановлення певних даних за допомогою осіб, що мають спеціальні знання, адвокат має можливість звернутися до відповідного фахівця, висновок якого може бути визнаний слідчим або суддею (судом) джерелом доказів (ст. 65 КПК).

Захиснику надано право з моменту допуску до участі у справі опитувати громадян. Законодавець не визначив процедуру такого опитування, його доказове значення, але оскільки ця дія названа серед інших способів збирання захисником відомостей про факти, що можуть використовуватися як докази у справі, то інформація під час такого опитування має фіксуватися, а її письмове викладення має завірятися підписами опитуваного та адвоката або посвідчуватися нотаріально. Захисник може заявляти клопотання про залучення такої інформації до матеріалів справи на підставі наданого йому права подавати докази (п. 8 ст. 48, ст. 219 КПК);

— застосовувати науково­технічні засоби відповідно до чинного законодавства. Частина 5 статті 48 КПК встановлює, що захисник може їх застосовувати при провадженні тих слідчих дій, в яких він бере участь, при ознайомленні з матеріалами справи, при розгляді справи у відкритому судовому засіданні. Дозвіл на застосування таких засобів дає особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя (суд). Такі дії захисника процесуальному оформленню не підлягають. Згідно зі ст. 87­1 КПК можливе повне фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів, яке здійснюється на вимогу хоча б одного учасника розгляду справи в суді першої чи апеляційної інстанції;

— доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові вмотивовані відповіді на ці клопотання і скар­ги. Клопотання є важливим засобом здійснення функції захисту прав людини, воно дає можливість адвокату звертати увагу на необхідність відповідної діяль­ності посадових осіб щодо встановлення істини, забезпечення прав і законних інтересів громадян, брати активну участь у збиранні доказів. Право доповідати клопотання і скарги кореспондує обов’язку посадової особи надавати на них адвокату письмові мотивовані відповіді. Кримінально­процесуальний кодекс наділяє захисника правом заявляти клопотання, при цьому їх кількість, види, форми, стадії, в яких вони заявляються, а також інші питання не обмежуються чинним законодавством.

Адвокат може бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг.

Професійне право адвоката на збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази, слід розуміти як можливість адвоката застосувати всі не заборонені законодавством засоби, спрямовані на отримання необхідної адвокату інформації для здійснення своїх повноважень.

Адвокат може мати помічника чи декількох помічників з числа осіб, що мають вищу юридичну освіту (ст. 8 Закону України «Про адвокатуру»). Умови праці визначаються контрактом між адвокатом (адвокатським об’єднанням) і по­мічником адвоката з дотриманням законодавства про працю. Помічник адвоката може виконувати доручення по справах, що знаходяться у провадженні адвоката, крім тих, що стосуються процесуальних повноважень останнього. Не можуть бути помічником адвоката особи, позбавлені права займатися адвокатською діяльністю.

2. Процесуальні права адвоката при здійсненні ними представництва в суді чи захисту обвинувачуваного (підо­зрюваного, підсудного) закріплені в Кримінально­процесуальному, Цивільному процесуальному, Господарському процесуальному кодексах та Кодексі адміністративного судочинства України.

3. Права адвокатів як членів адвокатських об’єднань. Адвокати й адвокатські об’єднання мають право утворювати регіональні, загальнодержавні і міжнародні спілки й асоціації.

4. Соціальні права адвокатів. Відповідно до Закону України «Про адвокатуру» адвокат, як і його помічник, користується правом на відпустку, а також на усі види допомоги по державному соціальному страхуванню. Щодо розмірів внесків на нього, то вони виплачуються адвокатами як особами, що займаються діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи і винятково на її праці.

Призначення і виплата допомоги і пенсій адвокатам та їхнім помічникам здійснюється відповідно до законодавства про соціальне страхування і соціальне забезпечення.

Адвокат та його помічник мають право на надання їм усіх видів матеріального забезпечення та соціальних по­слуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням відповідно до закону (ст. 11 Закону України «Про ад­вока­туру»).

Обов’язкам адвоката присвячена ст. 7 Закону України «Про адвокатуру». При здійсненні своїх професійних повноважень адвокат зобов’язаний: неухильно дотримуватися вимог чинного законодавства; використовувати усі передбачені законом способи захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб.

Адвокат не має права: використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої він прийняв доручення; відмовитись від прийнятого захисту підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного; прийняти доручення про надання юридичної допомоги у випадках, коли він у конкретній справі надає чи раніше надавав юридичну допомогу іншим особам, інтереси яких суперечать інтересам тієї особи, що наразі звернулася з проханням про ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, що провадила дізнання, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий, у випадках, коли він є родичем особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, будь­кого із складу суду, потерпілого, цивільного позивача, а також в інших випадках, передбачених ст. 61 КПК України.

Правила адвокатської етики дещо збільшують обсяг обов’язків адвоката порівняно з Законом «Про адвокатуру». Це пояснюється необхідністю вироблення найбільш оптимальних засобів захисту, оскільки адвокат, як зазначено у Правилах, виступає носієм обов’язків, іноді суперечливих по відношенню як до клієнтів, так і до суддів, державних органів, адвокатури та окремих адвокатів. Так, Правила встановлюють, що адвокат має виконувати свою професійну діяльність компетентно і сумлінно, від нього вимагається глибоке знання законодавства і вміння його практичного застосування (ст. 10). Адвокат має бути чесним і порядним у приватному житті (ст. 11), забезпечувати високий рівень культури, поведінки, мати пристойний зовнішній вигляд, поводити себе стримано, тактовно тощо (ст. 13). Порушення адвокатом професійних обов’язків може призвести до притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Закон «Про адвокатуру» забороняє адвокату відмовлятися від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного. Разом з тим у КПК України внесено зміни стосовно права захисника відмовлятися від виконання своїх обов’язків після допуску до участі у справі за наявності обставин, які згідно зі ст. 61 КПК виключають його участь у справі, а також коли свою відмову він мотивує недостатніми знаннями чи некомпетентністю (п. п. 1, 2 ч. 7 ст. 48 КПК).

 

< Попередня   Наступна >