Розділ III. СТАТИСТИЧНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

§ 1. Сутність і організаційні форми статистичного спостереження

Другим етапом якого завгодно статистичного дослідження є статистичне спостереження, а саме з нього починається збирання первинних статистичних даних.

Статистичне спостереження – це планомірне, систематичне, науково організоване збирання даних про явища суспільного життя шляхом реєстрації їх істотних ознак. В Законі про державну статистику дається таке його визначення: “статистичне спостереження – планомірний, науково організований процес збирання даних щодо масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній та інших сферах життя України та її регіонів, шляхом їх реєстрації за спеціальною програмою, розробленою на основі статистичної методології”.

Усі дані, які ми одержуємо під час проведення статистичного спостереження, на наступних етапах статистичного дослідження можуть суттєво вплинути на вірогідність теоретичних і практичних висновків. Найважливішими завданнями статистичного спостереження є досягнення: 1) повноти одержаних даних з тим, щоб усі явища і процеси були зареєстровані в повному обсязі; 2) вірогідності, об'єктивності їх відображення; 3) порівнянності одержаних даних з тими, які були отримані раніш і в інших територіальних одиницях. Відповідно до Закону обов`язково складається “план державних статистичних спостережень – офіційний документ, що містить перелік статистичних спостережень, які проводяться органами державної статистики, з визначенням порядку та термінів їх проведення”.

Статистичне спостереження відповідно до вимог статистичної науки має бути всебічно продуманим, добре підготовленим і чітко організованим. Воно складається із чотирьох етапів: проектування спостереження, підготовка, проведення та контроль одержани

Проектування спостереження – це розробка плану статистичного спостереження, який обов'язково охоплює собою програмно-методологічні та організаційні питання його проведення. Підготовка спостереження полягає у підготовці інструментарію спостереження (друкування бланків, перевірка реєстрів об'єктів, які повинні подавати дані, підготування осіб, які будуть про­водити спостереження, а також проведення пробного спостереження, якщо це потрібно). Як правило, перед проведенням перепису населення в країні необхідно провести пробне спостереження з метою перевірки надійності розроблених документів і програми перепису. Проведення спостереження – це процес безпосередньої реєстрації фактів і явищ. Контроль одержаних даних зводиться до перевірки достовірності одержаних даних в результаті проведеного спостереження.

Статистичне спостереження завжди представляє собою кількісну реєстрацію окремих явищ, які відбираються за якісно визначеними ознаками. При статистичному спостереженні реєструються індивідуальні явища досліджуваної сукупності (наприклад, злочини, особи, що їх вчинили, причини злочинів, цивільні правопорушення тощо) або окремі їх ознаки (юридична кваліфікації злочину, соціально-демографічні дані осіб, що вчинили злочини, види та строки покарання і т.п.).

Схематично усі види та форми статистичного спостереження, його класифікацію за різними ознаками можна представити у вигляді наступної схеми, яка наочно характеризує усі класифікаційні ознаки даного етапу статистичного дослідження.

До організаційних форм проведення статистичного спостереження відносяться звітність і спеціальне організоване статистичне спостереження.

Звітність – це така форма статистичного спостереження, яка характеризує систему взаємопов'язаних показників, які дають змогу одержати дані наслідків роботи підприємства, установи або організації за звітний період, і періодично подається у вигляді встановлених законодавством звітних доку­ментів (статистичних звітів) статистичним, контролюючим та вищим органам за підписом осіб, які відповідають за своєчасне подання і вірогідність цих даних. Інакше кажучи, це така форма статистичного спостереження, при

якій кожна установа за єдиними бланками в суворо затверджені строки (кожний квартал, півріччя або за рік) надає своєму вищому органу і органу державної статистики документально підтверджені дані.

У правовій статистиці звітність є основною організаційною формою статистичного спостереження, оскільки вона дає змогу одержати дані, які характеризують діяльність правоохоронних і правозастосовчих органів з різних сторін, оперативно керувати розвитком правових явищ і процесів у суспільстві. Вони широко застосовуються для проведення різноманітних наукових досліджень. Зміст звіту, його форма та термін подання встановлюється вищим статистичним органом країни – Державним комітетом статистики України.

Але у реальній дійсності не усі суспільні явища і процеси можна охопити статистичною звітністю. Є такі сфери діяльності суспільства, які можна встановити лише шляхом опитуванням громадян (наприклад, структура прибутків і витрат населення, особливості детермінації окремих видів злочинів). Для одержання даних, які не відображені в звітності, здійснюються спеціаль­но організовані статистичні спостереження. Вони також можуть проводитися для уточнення і перевірки звітних даних та даних, одержаних при проведенні перепису. В цьому разі таке спостереження називається контрольним. Спеціально організовані статистичні спостереження проводяться і для вирішення самостійних наукових завдань, і для обґрунтованого прийняття важливих управлінських або політичних рішень.

До спеціально організованих статистичних спостережень належать переписи, різні види опитувань, одноразові обліки, несуцільне обстеження. Але найбільше значення мають різноманітні переписи, які дають всебічну харак­теристику масового явища станом на ту чи іншу дату, або певний момент часу. Класичний приклад – перепис населення, в результаті якого можна одер­жати демографічні характеристики громадян (дані про склад та родинні стосунки членів домогосподарства), соціально-економічні умови їх існування і багато інших показників, які можна одержати лише при проведенні перепису всього населення країни.

Закон України “Про Всеукраїнський перепис населення” було прийнято Верховною Радою України 19 жовтня 2000 року. Цей закон України було націлено на: створення необхідних законодавчих передумов для проведення суцільного статистичного спостереження, яке передбачає отримання від респондентів первинних (персональних) даних щодо них, визначення спеціальних повноважень органів, що залучаються до робіт із перепису населення, а також порядку використання його результатів та гарантій щодо збереження і захисту конфіденційної інформації перепису населення; забезпечення правової узгодженості у діючому законодавчому полі України щодо питань статистики та інформації, а також здійснення послідовної гармонізації та адаптації національного статистичного законодавства до міжнародних норм і стандартів; надання Всеукраїнському перепису населення загальнодержавної ваги, підвищення його суспільно-політичного значення і формування позитивного ставлення до нього громадськості.

Закон України “Про Всеукраїнський перепис населення” складається із 6 розділів, які містять: загальні положення щодо перепису населення; методологічно-організаційні принципи його проведення; повноваження, обов`язки та заходи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо організаційного, матеріально-технічного та фінансового забезпечення підготовки і проведення перепису населення, оброблення, узагальнення, поширення та використання його результатів; регламентацію основних прав, обов`язків та відповідальності суб`єктів перепису населення; норми щодо порядку використання результатів перепису населення; прикінцеві положення.

У статті 1 даного закону України надано визначення основних термінів та понять, характерних для перепису населення. Стаття 2 визначає правову основу перепису населення. У статті 3 викладено мету проведення перепису населення, а також визначено, що підставою для його проведення є постанова Кабінету Міністрів України, яке приймається не пізніше ніж за три роки до початку перепису населення. Стаття 4 визначає суб`єктів перепису населення. Стаття 5 містить програму перепису населення. Стаття 6 стосується методів проведення перепису населення і містить надзвичайно важливу норму, яка встановлює, що заповнення переписної документації здійснюється на підставі повідомлень, отриманих від респондентів, без їх документального підтвердження. У статті 7 визначено основні методологічно-організаційні принципи проведення перепису населення, а також встановлено процедуру розроблення, опрацювання та затвердження програми і методу перепису населення, переписного інструментарію тощо. Стаття 8 регламентує підготовчі заходи до перепису населення. Стаття 9 визначає основні положення та певні обмеження щодо залучення до робіт з перепису населення осіб, з яких формується тимчасовий переписний персонал. Стаття 10 встановлює порядок фінансування перепису. У статтях 11 – 15 закону визначено права, обов`язки та відповідальність суб`єктів перепису населення. Стаття 16 встановлює гарантії захисту первинних (персональних) даних, отриманих від респондентів під час перепису. Стаття 17 регламентує поширення результатів перепису. Стаття 18 обумовлює порядок та умови доступу користувачів до даних перепису населення.

Відповідно до вимог даного закону України були внесені певні зміни до чинного законодавства, зокрема до Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст. ст. 186 -3 та 244-3).

Більшість вчених вважають, що в майбутньому спеціально організовані спостереження будуть матимуть значно більше значення, ніж зараз. Тому і вважається за доцільне розроблення редакції закону, який регламентує не лише проведення якогось конкретного перепису населення, а є загальноприйнятим для правового забезпечення здійснення такого спостереження протягом тривалого часу. Саме такі підходи були використані під час підготовки закону України “Про Всеукраїнський перепис населення”.