Розділ VІ. Графічне зображення статистичних даних

§ 1. Поняття про статистичні графіки

Статистичні дані можна зобразити різними способами. Найбільш наочне зображення дає застосування графіків.

Графіком у статистиці називають наочне зображення статистичних величин за допомогою геометричних фігур.

Графічний засіб зображення статистичних даних доповнює статистичні таблиці, а іноді й замінює їх. За допомогою графіків статистичний матеріал стає більш зрозумілим, краще усвідомлюється і запам`ятовується. Графіки мають велике значення у справі оперативного керівництва, тому при наведенні даних про стан злочинності органами внутрішніх справ обов`язково використовуються графіки.

Графічний метод в статистиці нараховує більш 200 років. Вважається, що перші дані про техніку складання статистичних графіків знаходяться у роботі англійського економіста У.Плейфейра “Комерційний та політичний атлас”, яка була вперше надрукована у 1786 р. Потім вона виходила в світ ще двічі (у 1787 і 1801 рр.). В цій роботі використовувалися лінійні, секторні та стовпчикові діаграми. Вона ґрунтувалась на використанні сучасних досягнень математичної науки. Усі графіки у книзі були виконані на достатньо високому графічному рівні.

Протягом ХІХ сторіччя (особливо у другій його половині) питання використання графічного зображення у статистиці неодноразово висвітлювалося в літературі. Воно було предметом обговорення на багатьох міжнародних статистичних конгресах.: на 3-м у 1857 р. в м. Віні, 7–м у 1869 в м. Гаазі, і 8-м у 1872 р. в м. Петербурзі. На VІІІ Міжнародному статистичному конгресі в Петербурзі вперше в історії статистики була зроблена і обговорена доповідь щодо теорії графічних зображень берлінського статистика Швабе. Доповідь мала назву “Теорія графічни

У 1879 р. була надрукована робота французького вченого-фізіолога проф. Марея, в якій детально обговорювалися різні методи застосування графічних методів в науково-статистичних дослідженнях[42]. Хоча книга була написана на матеріалах статистичної обробки медичних і фізіологічних спостережень, вона була науковим і практичним посібником щодо застосування графічних методів в статистиці. В цій роботі підкреслювалося, що графік не лише засіб ілюстрації наслідків дослідження, а й знаряддя проведення самого дослідження.

У 1887 р. російський статистик Ю.Е.Янсон у другому виданні учбового курсу “Теорія статистики” виклав теорію графічного способу аналізу і викладання статистичних даних.

На початку XX сторіччя видатний німецький вчений-фізик Ф.Аербах в роботі про графічні зображення, яка була надрукована у 1914 роціі писав, що графічний метод робе тріумфальну поступь у науці. Він вперше звернув увагу на те, що графічні методи – це специфічна мова, і визначив значення графічного метода як посередника між спостереженням і дедуктивним мисленням. Ф.Аербах підкреслював, що важко представити наукову статтю без графічного зображення, якщо в ній мова йде або про дійсні виміри, або про теоретичні співвідношення.

Побудувати простий графік було справою дуже складною, посильною лише для професіоналів. Тому дуже рідко на території колишнього Радянського Союзу з`являлися монографічні видання по використанню графічного зображення в статистиці. Зараз побудувати графік за допомогою сучасної техніки не складно. Тому що мова графіку відноситься до мовних система, тобто розвиток графічного методу пов`язано з розвитком семіотики, науки про знаки та знакові системи, яка склалась як наука у 30-х роках ХХ сторіччя. На відповідному етапі розвиток теорії графіків та науки семіотики було пов`язано і з розвитком математичної логіки.

До статистичних графіків ставляться такі основні вимоги :

1) графіки повинні абсолютно точно відображати вихідні дані;

2) бути наочними і зрозумілими;

З) повинні бути художньо оформленими.