137

---

§ 3. Організація правової статистики у зарубіжних країнах

Організація державної правової статистики у кожній країні має свої осо­бливості. На неї впливають структура економіки, державний устрій, традиції певної країни та інші фактори.

Головною особливістю організації правової статистики у більшості країн світу є те, що вона децентралізована і не має чіткої структурної систе­ми, як в нашій країні. Друга особливість полягає у відсутності єдиної мето­дології і системи збирання даних про правові явища. Третя особливість, це те, що інформацію про правові явища збирають безліч різноманітних органі­зацій. Поширена система приватних статистичних органів, які обслуговують перед усім приватні компанії, а іноді виконують замовлення державних ста­тистичних органів. Четверта особливість – наявність великого обсягу статис­тичної інформації, її безсистемність і непорівнюваність, що не дає можливо­сті органам державної статистики здійснювати перевірку достовірності ста­тистичних даних.

Таким чином єдина статистична реєстрація цивільно-правових фактів та інших явищ і процесів, які характеризують юридичну діяльність у самому широкому розумінні цього слова практично не існує і вона дуже слабко ви­світлюється в офіційній статистиці.

Виходячи з цього, ми головним чином зупинимося на характеристиці кримінально-правової, судової, пенітенціарної і кримінологічної статистики в деяких країнах, яка отримала найбільший розвиток у своїй практичній орга­нізації у розвинутих країнах і являється предметом більш ретельного аналізу.

Під міжнародною кримінальною статистикою розуміється кримінально-правова статистика значної кількості держав, заснованої на вітчизняній сис­темі показників, тотожних по своїй природі, які мають однакові джерела, ре­гулярно збираються і обробляються на засад

ах єдиної методології. На жаль, такої уніфікованої міжнародної кримінальної статистики на сьогодення фак­тично не існує, хоча питання про її заснування має вже більш ніж вікову іс­торію, впродовж якої проходить її становлення як напрямку міжнародних статистичних досліджень.

Кримінальна статистика кожної держави відтворює специфічні особли­вості свого кримінального права, процесу, судового устрою, і вони настільки істотні, що вкрай ускладнюють повноцінний порівняльний статистичний аналіз.

Тому при вивченні показників міжнародної кримінальної статистики на­самперед слід мати на увазі розбіжності кримінального законодавства. В од­них країнах злочинні діяння підрозділяються на злочини, проступки і право­порушення. В інших – на злочини і правопорушення. В третіх – на злочинні діяння, які переслідуються по обвинувальному висновку, або без такого і т. д. Значно розрізняється і коло тих діянь, які визначаються як злочинні і пока­ранні. Є особливості і в юридичному визначені окремих понять: співучасть, замах на злочин, рецидив і багато інших. Істотна різниця і у визначенні скла­дів злочинів. Слід враховувати і ступінь інтенсивності діяльності органів по­ліції і суду у виявленні злочинів, а також кримінально-процесуальне законо­давство і організацію системи протидії злочинності в окремих країнах.

Істотна різниця існує і в самій організації кримінальної статистики в різних країнах світу. В чому ж полягає ця різниця?

По-перше, у системі показників, які характеризують злочин і особу злочинця.

По-друге, значне різноманіття у системі первинного обліку злочинів. А від цього багато в чому залежить повнота і якість статистичних даних, які друкуються в окремих країнах світу. Так, наприклад, викликає значний сум­нів якість офіційних кримінально статистичних відомостей Туреччини, Іспа­нії, Португалії, Мексики, деяких країн Азії, Африки, кримінальна статистич­на звітність яких навіть не поділяє справи на кримінальні та цивільні. В де­яких країнах Азії і Африки офіційної кримінальної реєстрації злочинів зовсім не існує.

По-третє, значні розбіжності існують і у одиницях виміру злочинності і адміністративних правопорушень. Офіційні статистичні дані характеризують зареєстровані злочини, розглянуті кримінальні справи, вироки, заарештова­них, обвинувачених, засуджених і т.д. без особливої їх диференціації. У Ве­ликій Британії (Англія, Уельс, Шотландія, Ірландія) до цього часу немає єди­ної статистики злочинності і судимості, хоча і друкується ряд статистичних збірників, в яких з різних боків висвітлюється діяльність системи криміналь­ної юстиції.

По-четверте, значна різниця у повноті охоплення статистичними показ­никами явищ, що реєструються. У деяких країнах друкуються відносно повні дані про всі виявлені злочини, у інших – вибіркові дані про злочини.

По-п`яте, нерідко із статистичних збірників не вдається з`ясувати на­скільки повна і вичерпна ця інформація.

По-шосте, складнощі порівняльно-статистичного аналізу злочинності у міжнародному масштабі обумовлюються і змінами чинного законодавства, які вносять істотні корективи в статистичні дані, а також змінами в організа­ції структурної побудови правоохоронних і судових органів.

Однак, не зважаючи на всі ці ускладнення порівняльно-статистичне вив­чення злочинності у міжнародному масштабі дає можливість для виявлення основних тенденцій динаміки злочинності у світі, її структури і особливостей регіональних проявів.

Розглянемо стисло систему організації статистичного обліку у деяких зарубіжних країнах.

США. Сполучені Штати Америки – країна з достатньо розвинутою, але далеко не повною кримінально-правовою статистикою. Статистика США де­централізована. Окрім ФБР статистичний облік злочинності в країні прово­дять понад десятка інших організацій: Національна служба інформації по кримінальній юстиції і кримінальній статистиці, Національний інститут по зловживанню наркотиками, Управління федеральних тюрем США, Управлін­ня судами США, Національна рада по злочинності і деліктвентності, Націо­нальний інститут правосуддя і попередження злочинності неповнолітніх, Інститут права і соціальних досліджень, Служба пробації і т.д.

Система державної статистики США будується за принципом створення так званих “фокусних точок”, тобто збирання даних здійснюється у певних відомствах і переважно про тяжкі злочини.

У США збирання статистичних даних про злочинність здійснюється на двох рівнях: на рівні штатів і на федеральному рівні. Звіти надаються відпо­відними агентствами штатів до ФБР. ФБР публікує кримінальну інформацію у різному вигляді. Але основним є щорічник – “Єдиний звіт про злочинність. Злочинність у США (Uniform Crime Reports. Crime in the United States)”. В ньому у федеральному масштабі і в розрізі окремих штатів публікуються ві­домості: 1) відносно восьми видах індексних (найбільш небезпечних) злочи­нах (вбивства, зґвалтування, грабежі, розбійні напади, злочини з проникнен­ням у приміщення, крадіжки, крадіжки автомобілів, підпалювання); 2) показ­ники про розкриті злочини; 3) відомості про арешти по 21 видах злочинної поведінки, у тому числі стосовно індексних злочинів; 4) відомості про працівників правоохоронних органів.

Окрім того адміністрація США не обмежується збиранням офіційної статистики про індексну злочинність. З 70-х років у країні систематично (1 раз в рік) проводиться репрезентативне вибіркове опитування населення з ме­тою виявлення осіб, які стали жертвами злочинів і не зверталися у правоохо­ронні органи (в цілях встановлення латентної злочинності). Одержані дані Міністерство юстиції публікує у загальному довіднику і в спеціальному збірнику про кримінальну віктимізацію в країні.

Германія. В Германії існує чотири самостійні інформаційні підсистеми статистичного обліку злочинності, які регулярно публікуються у розгорну­тому і стислому вигляді у відповідних збірниках. Це – поліцейська кримі­нальна статистика; статистика кримінального переслідування (вироки суду); статистика виконання покарань (охоплює осіб, які засуджені до позбавлення волі); статистика осіб умовно засуджених. Кожна із цих систем взаємно до­повнює одна іншу. Статистика Германії характеризується найбільшою досто­вірністю статистичних даних. Важливе значення віддається чіткому визна­ченню понять, які використовуються для відокремлення одиниць обліку. Одержані статистичні дані відображаються поліцейським відомством в Єди­ному щорічному статистичному звіті. Важливою особливістю німецької кри­мінальної статистики є наявність значної кримінологічної інформації про злочин, особу злочинця, обставини злочину і її жертву, стабільність у друку­ванні звітів, їх доступність і добра адаптація до використання.

Франція. У 1825 році Франція встановила першу національну систему кримінальної статистики. В наш час Французький національний інститут ста­тистики і економічних досліджень випускає статистичний щорічник Франції, у якому є глава “Юстиція”. У цій главі зосереджені дані судової і пенітенці­арної статистики. Дані поліції про кількість зареєстрованих злочинів не пуб­лікуються. Судова статистика містить цифрові дані про кількість осіб, засуд­жених судами присяжних, виправданих трибунальними і апеляційними суда­ми в метрополіях і заморських територіях. Пенітенціарна статистика містить цифрові дані про кількість і рух засуджених у пенітенціарних установах. Особливістю статистичного обліку у Франції є поділ правопорушень на три категорії – злочини, проступки і порушення, що відповідає структурі судо­устрою Франції.

Швеція. В Швеції з 1913 року публікуються офіційні статистичні дані про злочинність. Кримінальна статистика Швеції підрозділяється на: полі­цейську, судову і тюремну. Поліцейська статистика найбільш обмежена. В ній містяться дані тільки про кількість злочинів, які стали відомі поліції, і публікується лише з 1950 р. Судова і тюремна статистика представлена більш детальніше: в ній наводяться дані про кількість засуджених по категоріях злочинів, про міри покарання, про вік, стать правопорушників, злочинців-ре­цидивістів, кількість засуджених, які знаходяться в тюрмах, звільнених і т.д.

Японія. В Японії, так же як і в інших країнах, облік злочинності здійс­нюється державними органами. Статистичні дані надають: Головне полі­цейське управління, органи прокуратури, служби пробації і пенітенціарних органів, секретаріат Верховного суду. Ці органи видають відповідні статис­тичні збірники своїх відомств. Комплексний науково-дослідний інститут Мі­ністерства юстиції узагальнює статистичні дані та видає у вигляді “Білої книги про злочинність”. Крім того, Головним поліцейським управлінням що­річно видається “Біла книга про поліцію”, в якій висвітлюються різні на­прямки діяльності поліції. Поліцейська статистика Японії найбільш достовір­на і придатна для статистичного аналізу.

Особливістю японської кримінальної статистики є роздільний облік зло­чинів, передбачених КК і злочинів, передбачених статутними законами, які не ввійшли до КК. По категоріях злочинів, передбачених КК, облік ведеться як за кількістю злочинів, так і злочинців. По категоріях статутних злочинів враховується тільки кількість справ, переданих до прокуратури.

Країни СНД. В країнах СНД організація кримінально-правової статис­тики багато в чому аналогічна її організації і функціонуванню в Україні. Різниця полягає лише в структуюванні органів, які здійснюють статистичний облік і звітність про окремі показники в документах первинного обліку. Але в сучасних умовах необхідність побудови чіткої і єдинообразної системи кримінально-правової статистики, яка б задовольняла своїми показниками, не тільки оперативні, але й наукові кримінологічні вимоги, особливо відчутна. Інтеграційні процеси в державах СНД, діяльність міждержавних організова­них злочинних угрупувань актуалізували необхідність розробки системи по­казників про злочини для забезпечення міжнародних зіставлень. У Програмі методологічних робіт Статистичного комітету держав СНД і на поточних за­сіданнях Ради керівників статистичних служб країн-учасників СНД на цю проблему неодноразово зверталась увага.

Таким чином, можна зробити загальний висновок, що для конкретного статистичного аналізу показників міжнародної кримінально-правової стати­стики необхідно використовувати матеріали економічної, демографічної, со­ціально-культурної статистики і багато інших матеріалів.

В Україні проводиться робота по вдосконаленню статистичної методо­логії і переходу України на прийняту у міжнародній практиці систему обліку і статистики ринкової економіки відповідно до завдань, які були поставлені в Концепції побудови національної статистики України та Державної програми переходу на міжнародну систему обліку і статистики, затверджених Поста­новою Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 р.

 

< Попередня   Наступна >