43

---

ТЕМА 10

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ, ІНВАЛІДІВ, ВЕТЕРАНІВ ПРАЦІ ТА ІНШИХ ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ

Поняття і зміст статусу ветерана війни та осіб, на яких поширюється чинність Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту. Соціальний захист інвалідів за законодавством України. Законодавче визначення поняття ветерана праці та кола осіб, які визнаються такими. Пільги ветеранам праці. Статус громадян похилого віку і гарантії їх соціаль­ного захисту. Статус ветеранів військової служби. Їх соціальний захист.

Поняття і зміст статусу ветерана війни та осіб, на яких поширюється чинність Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

Основу правового статусу ветеранів складають конституційні права і свободи людини і громадянина. Обсяг прав і свобод, якими може користуватися громадянин в державі, та коло його обов’язків залежить від його правового статусу. Статус ветеранів закріплений спеціальними законами. Він відрізняється деякими особливостями від статусу громадянина. Ці особливості виражаються в підставах визнання громадянина ветераном війни і в засобах їх соціальної захищеності.

Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Учасники бойових дій — це особи, які брали безпосередньо участь у виконанні бойових завдань як у воєнний, так і у мирний час [4, ст. 6]. До них належать:

військовослужбовці, які проходили службу в діючій армії, партизани та підпільн

ики громадянської та Великої Вітчизняної воєн;

учасники бойових дій на території інших країн — військовослужбовці Радянської Армії, СБУ, ВМФ, МВС, працівники певних категорій, які направлялися урядом у країни, в яких велися бойові дії (брали участь у бойових діях, забезпечували бойову діяльність військ, виконували миротворчі місії);

військовослужбовці, які в роки Великої Вітчизняної війни проходили службу в містах, участь в обороні яких дає право на певні пільги (Ленінград, Севастополь);

колишні бійці винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу, які брали участь у бойових операціях з ліквідації диверсійно-терористичних груп;

працівники, які були переведені у період Великої Вітчизняної війни на становище військовослужбовців (комісаріат шляхів, зв’язку, охорони здоров’я, річкового флоту і деякі інші);

сини полків та юнги, які перебували у діючих частинах до досягнення ними повноліття;

особи, які брали участь у боротьбі з фашистською Німеччиною та її союзниками у роки Другої світової війни на території інших держав у складі армій колишніх союзників СРСР, партизанських загонів, підпільних груп та інших антифашистських фор­мувань;

працівники сфери культурного обслуговування фронтів, які в період Великої Вітчизняної війни або в період ведення бойових дій виступали перед воїнами;

особи, які в період блокади (8.09.41—27.01.44) працювали в Ленінграді і нагороджені медаллю «За оборону Ленінграда» та особи, нагороджені знаком «Жителю блокадного Ленінграда»;

військовозобов’язані, які призивалися на навчальні збори і направлялися до Афганістану у період ведення там бойових дій;

військовослужбовці автомобільних батальйонів, які доставляли вантажі до Афганістану, військовослужбовці льотного складу, які здійснювали бойові вильоти до Афганістану з території СРСР;

вояки УПА, які не вчинили злочинів проти людства і миру та реабілітовані відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні».

До учасників бойових дій прирівнюються колишні неповноліт­ні (до 16 років) в’язні концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання.

Інваліди війни — це військовослужбовці, партизани, підпіль­ники, працівники, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних (або пов’язаних з) під час захисту Батьківщини в період Великої Вітчизняної та громадянської воєн, в період ведення бойових дій у мирний час на території інших держав.

Також інвалідами війни визнаються:

військовослужбовці, які стали інвалідами в зв’язку з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

малолітні (до 14 років) в’язні фашистських концтаборів та інших місць примусового утримання, які визнані інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин;

особи, які стали інвалідами внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних у районах бойових дій в період Великої Вітчизняної війни та від вибухових речовин, боєприпасів у повоєнний період (в тому числі і неповнолітні) та під час виконання робіт, пов’язаних з розмінуванням боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни незалежно від часу їх виконання;

учасники бойових дій на території інших держав.

Учасники війни — це військовослужбовці, трудівники тилу та інші особи, які не брали безпосередньої участі у бойових діях [4, ст. 9]. До них належать:

військовослужбовці, які проходили службу в армії (але не в діючих частинах) або навчалися в цей період у військових училищах, школах і на курсах;

особи, які в період Великої Вітчизняної війни працювали в тилу або навчалися у ремісничих, залізничних училищах, ФЗУ та інших спеціальних навчальних закладах, працювали на відбудові об’єктів. Якщо перелічені в цьому пункті особи, які народилися до 31 грудня 1932 року, з поважних причин не мають документів, які підтверджують факт роботи в період війни, статус учасника війни може бути встановлений за поданням відповідних комісій (на підставі показань свідків). Особам, які народилися після 31 грудня 1932 року, статус учасника війни може бути встановлено лише у разі наявності документів та інших доказів, що беззапереч­но підтверджують факт роботи в період війни [14];

члени груп самозахисту, народного ополчення, що діяли в період Великої Вітчизняної війни;

сини полків, юнги, які перебували в армії (але не в діючій частині);

колишні в’язні концтаборів та інших місць примусового утри­мання, особи, які були вивезені для примусових робіт;

працівники, які на контрактній основі направлялися на роботу в держави, де велися бойові дії, і не входили до обмеженого контингенту;

дружини (чоловіки) військовослужбовців, які на контрактній основі направлялися на роботу в держави, де велися бойові дії, і не входили до обмеженого контингенту;

особи, які в період Великої Вітчизняної війни відбували покарання в місцях позбавлення волі або перебували в засланні і реабілітовані відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», діти партизанів і підпільників, які піддавалися репресіям у зв’язку з діяльністю їх батьків;

особи, які в період Великої Вітчизняної війни добровільно надавали матеріальну, фінансову чи іншу допомогу військовим частинам, госпіталям, партизанським загонам.

Стаття 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх захисту» визначає коло осіб, на яких поширюється чинність цього Закону. Такими особами є сім’ї військовослужбовців-вете­ранів війни, які загинули або померли внаслідок поранення чи контузії, одержаних під час виконання обов’язків. До членів сімей військовослужбовців належать: утриманці загиблого; батьки; один із подружжя, який не одружився вдруге; діти, які не мають своїх сімей; діти, які мають свої сім’ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття.

Серед ветеранів війни виділяється категорія осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною. До них належать:

Герої Радянського Союзу;

повні кавалери ордена Слави;

особи, нагороджені чотирма і більше медалями «За відвагу»;

Герої Соціалістичної Праці, удостоєні цього звання за працю в період Великої Вітчизняної війни.

Пільги ветеранам війни та гарантії  їх соціального захисту

Питання соціального захисту ветеранів війни врегульоване Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про пенсійне забезпечення» та «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ».

Пенсійне забезпечення ветеранів війни має ряд особливостей.

На пільгових умовах нараховується стаж роботи реабілітованим громадянам. Час перебування в місцях позбавлення волі та на засланні зараховується до загального трудового стажу у потрійному розмірі.

Робота на підприємствах та як вільнонайманих у військових частинах в період Великої Вітчизняної війни зараховується у подвійному розмірі, а перебування у концтаборах та гетто, період перебування в інших країнах примусово вивезених — у потрійному розмірі.

Праця в Ленінграді в період блокади зараховується до стажу в потрійному розмірі, а час проживання — у подвійному розмірі.

Доказом трудової діяльності в роки війни можуть бути різні документи і відомості довідково-інформаційного характеру, а також державні нагороди, отримані за трудову доблесть у роки війни [14]. Час перебування в місцях позбавлення волі, в засланні, на примусовому лікуванні підтверджується довідками ОВС і зараховується до загального трудового стажу за наявності докумен­тів про реабілітацію. Період проживання в Ленінграді під час його блокади встановлюється на підставі довідки органу управління житловим фондом, виписки з домової книжки, довідки про строк евакуації, евакуаційного посвідчення.

Факт перебування в концтаборах підтверджується будь-якими документами того часу, в яких вміщено необхідні відомості. Ці факти можуть бути підтверджені показаннями свідків.

Військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов’яз­ку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, які померли під час виконання обов’язків військової служби або внаслідок захворювання, отриманого під час перебування на фронті, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виконання інтернаціонального обов’язку, мають право на пенсію за віком: чоловіки — після досягнення 55 років і при стажі не менше 25 років; жінки — після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років [8, ст. 16]. Для призначення пенсії за віком на пільгових умовах для названої категорії громадян необхідною є наявність спеціальної юридичної підстави — участі у бойових діях, а для інвалідів війни — поранення, контузії чи каліцтва. Участь у бойових діях чи наявність інвалідності, пов’язаної з військовою службою, мають бути підтверджені відповідними документами.

Мінімальний розмір пенсії особам, які є інвалідами війни, вста­новлюється в таких розмірах [8, ст. 29]:

інвалідам І та ІІ груп — у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком;

інвалідам ІІІ групи — у розмірі 1,5 мінімальної пенсії за віком.

Призначені пенсії ветеранам війни підвищуються:

пенсії за віком інвалідам війни — на суму мінімального розміру пенсії з інвалідності, встановленого Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців» для інвалідів війни (4, 3, 2 мінімальні пенсії за віком);

іншим учасникам бойових дій та дружинам і батькам загиблих на фронті, при виконанні інтернаціонального обов’язку — на 50 % мінімальної пенсії за віком;

пенсії з інвалідності інвалідам з дитинства внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, пов’язаних з бойовими діями в період Великої Вітчизняної війни чи пов’язаних з їх наслідками, — на 15 % мінімальної пенсії за віком;

громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, — на 50 % мінімальної пенсії за віком, а членам їх сімей, які були примусово переселені, — на 25 % мінімальної пенсії за віком.

Пільги ветеранам війни надаються з метою створення належних умов для підтримання здоров’я та активного довголіття ветеранів. Рівень пільг залежить від того, до якої групи належать ветерани. Такими пільгами є:

Безплатне одержання ліків за рецептами лікарів.

Першочергове безплатне зубопротезування (крім протезування із дорогоцінних металів).

Знижка плати за користування житлом, комунальні послуги, паливо. Розмір знижки становить: для учасників бойових дій — 75 %, інвалідів війни — 100 %, учасників війни — 50 %.

Безплатний проїзд всіма видами міського та міжміського пасажирського транспорту (для учасників бойових дій, інвалідів війни, членів сімей загиблих учасників бойових дій, інвалідів війни).

Переважне право на залишення на роботі при скороченні штатів.

Учасникам бойових дій, учасникам війни надається право на безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, повітряним, міжміським автомобільним транспортом (або раз на рік, але з 50 % знижкою); інвалідам війни — І та ІІ групи — один раз на рік безплатний проїзд в обидва кінці, для ІІІ групи та супроводжуючого інваліда І групи — раз на рік з 50 % знижкою.

Звільнення від сплати прибуткового податку з усіх одержуваних доходів (в межах 15 неоподатковуваних мінімумів за місяць), податку з власників транспортних засобів, земельного податку.

Пільгове встановлення та користування телефоном — для інвалідів війни І та ІІ групи і для учасників бойових дій.

Позачергове влаштування до закладів соціального захисту населення.

Щорічно до 5 травня передбачена виплата разової грошової допомоги: учасникам бойових дій — 5 мінімальних пенсій за віком; інвалідам війни — 10, 8, 7 (залежно від групи інвалідності) мінімальних пенсій за віком; учасникам війни — 4 (нагородженим орденами і медалями), 3 (для інших учасників війни) мінімаль­ні пенсії за віком.

Дещо більший рівень пільг передбачено для осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною:

надбавка до пенсії у розмірі 250 % мінімальної пенсії за віком;

безплатний проїзд один раз на рік залізничним транспортом у двомісному купе, водним транспортом у каютах 1 класу, повітряним або автомобільним міжміським транспортом;

щомісячна виплата грошової компенсації витрат на автомобільне паливо (50 літрів високооктанового бензину на місяць);

безплатне поховання з військовими почестями, спорудження на могилі надгробка;

виплата дружині (чоловіку) і дітям до 18 років в разі смерті ветерана одноразової допомоги у розмірі 20 мінімальних зарплат, встановлених законодавством на день смерті (загибелі).

Фінансування витрат здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Слід зазначити, що пільги не утворюють самостійної організаційно-правової форми соціального забезпечення. Тому вони додатково навантажують Державний бюджет України, що призводить до зменшення виплат на пенсії та допомоги.

Соціальний захист інвалідів за законодавством України

Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначає основи соціальної захищеності інвалідів і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами умови для ведення повноцінного способу життя.

Інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі та захисті.

Соціальний захист інвалідів з боку держави полягає у наданні грошової допомоги, засобів пересування, протезування, орієнтації та сприйняття інформації, пристосованого житла, у встановленні опіки або стороннього догляду, а також пристосуванні забудови населених пунктів, громадського транспорту, засобів ко­мунікацій і зв’язку до особливостей інвалідів.

Підприємства та організації інвалідів мають право на пільги зі сплати податків і зборів відповідно до законів України з питань оподаткування.

Інвалідам забезпечується право на працю. Відмова в укладенні трудового договору, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення на іншу роботу без згоди інваліда з підстави інвалідності не допускається (крім випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню трудових обов’язків).

Відповідні органи щорічно визначають нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Нормативи визначаються для всіх підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності та господарювання) у розмірі не менше 4 % від загальної чисельності працюючих; якщо працює від 15 до 25 чоловік — встановлюється норматив у кількості одного робочого місця. Якщо на підприємстві, в установі, організації працює менше інвалідів, ніж встановлено нормативом, вони відраховують до відділень Фонду України соціального захисту інвалідів цільові кошти на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Розмір відрахувань визначається середньою річною заробітною платою на відповідному підприємстві, в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення інвалідів здійснюється у вигляді грошових виплат, забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи автомобілі, крісла-коляски, а також шляхом надання послуг з медич­ної, соціальної, трудової реабілітації.

Фінансування роботи з соціальної захищеності інвалідів здійс­нюється фондом України соціального захисту інвалідів.

Законодавче визначення поняття ветерана праці та кола осіб, які визнаються такими. Пільги ветеранам праці

Статус ветеранів праці регламентується Законом Ук­раїни «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні». Ветерани праці — це громадяни, які сумлінно працювали в народному господарстві, державних установах, організаціях та об’єднаннях громадян і мають трудовий стаж: жінки — 35 років, чоловіки — 40 років. Також ветеранами праці визнаються громадяни, яким призначені пенсії на пільгових умовах (які працювали за Списком № 1 та за Списком № 2 за наявності загального трудового стажу — 30 років у жінок і 35 років у чоловіків); пенсіонери, нагороджені медаллю «Ветеран праці» за законодавством Союзу РСР; інваліди І та ІІ групи, які одержують пенсії з інвалідності, якщо вони мають загальний трудовий стаж не менше 15 років.

Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» їм надано ряд пільг в галузі соціального захисту (безплатний проїзд в міському транспорті, першочергове безплатне зубопротезування, звільнення від плати за землю, переважне право на встановлення домашніх телефонів та ін.). Пільги ветеранам праці невеликі і не відіграють істотної ролі у формуванні рівня їх життя. Дещо більший обсяг пільг передбачений для осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною. До них належать Герої Соціалістичної Праці та повні кавалери ордена Трудової слави. Ці особи мають право на надбавку до пенсії, звільняються від сплати більшості податків, зборів та мита; мають пільги щодо сплати комунальних послуг.

Статус громадян похилого віку і гарантії їх соціального захисту

До ветеранів праці прирівнюються громадяни похилого віку. Громадянами похилого віку є особи, які досягли: чоловіки — 60 років, жінки — 55 років та особи, яким до досягнення пенсійного віку залишилося 1,5 року. Вони мають право на працю нарівні з іншими громадянами, забороняється відмова в прийнятті на роботу і звільнення з ініціативи власника з підстави виходу на пенсію. На підприємствах розробляються спеціальні програми підготовки до виходу на пенсію за віком: щадні умови праці, поступове скорочення робочого часу за бажанням працівника.

Громадяни похилого віку мають право на соціальне обслуговування, яке включає надання різних послуг щодо підтримання їх життєдіяльності і соціальної активності.

Особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника в зв’язку із змінами в організації виробництва або виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров’я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають необхідний страховий стаж [3, ст. 21].

Самотнім громадянам похилого віку, які за медичним висновком потребують постійного стороннього догляду, призначається щомісячна допомога в порядку, встановленому Законом України «Про пенсійне забезпечення», або надається соціально-побутове обслуговування вдома.

Громадяни похилого віку мають право на соціальне обслуговування. Соціальну допомогу вказаним громадянам, які частково або повністю втратили здатність до самообслуговування, за їх ба­жанням може бути надано безпосередньо вдома або у відповід­ній установі (будинку-інтернаті; будинку для ветеранів або в іншій установі), де вони перебувають тимчасово або постійно.

Жилі приміщення, які займають громадяни похилого віку, за їх бажанням передається їм в особисту власність безплатно в межах встановлених норм.

Статус ветеранів військової служби. Їх соціальний захист

Закон України «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист» встановлює статус ветеранів військової служби, визначає основні засади їх соціального захисту.

Ветеранами військової служби визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі 25 і більше років і звільнені в запас або у відставку, а також інваліди І та

ІІ груп, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби [7, ст. 5].

Держава гарантує кожному ветерану військової служби різні види допомоги шляхом надання пільг, переваг та соціальних гарантій. Для них передбачена 50-відсоткова знижка плати за користування житлом та плати за комунальні послуги. Ветерани мають право на безплатне отримання у власність займаного ними та членами їх сімей житла незалежно від розміру його загальної площі в будинках державного житлового фонду.

При переїзді до місця постійного проживання після звільнення з військової служби ветерани та члени їх сімей користуються правом на безплатний проїзд і перевезення багажу. Один раз на два роки вони користуються безплатним проїздом в межах Ук­раїни залізничним, водним чи автомобільним транспортом для лі­кування у санаторіях.

Ветерани військової служби та члени їх сімей поряд з пільгами, передбаченими Законом України «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист», користуються пільгами, встановленими для них іншими нормативно-правовими актами. У разі, якщо право на одну і ту саму пільгу передбачено різними нормативно-правовими актами, ця пільга надається по одному із них за вибором ветерана військової служби. Йдеться, зокрема, про пільги та гарантії, передбачені Законом України «Про соціаль­ний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» [6]. Вказаний Закон досить детально регулює питання пільг щодо проїзду [6, ст. 14], пенсійного забезпечення та надання грошової допомоги [6, ст. 15], визначає соціальні гарантії прав членів сімей військовослужбовців [6, ст. 18].

Література по темі:

Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості ВР України. — 1996. — № 30. — С. 141.

України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 р. № 875-ХІІ // Відомості ВР України. — 1991. — № 21. — С. 252.

Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.93 р. № 3721-ХІІ // Відомості ВР України. — 1994. — № 4. — С. 18.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 р. № 3551-ХІІ // Відомості ВР України. — 1993. — № 45. — С. 425.

Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 9 квітня 1992 р. № 2262-12 // Відомості ВР України. — 1992. — № 29. — С. 399.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослуж­бовців і членів їх сімей» від 20.12.91 р. № 2011-ХІІ // Відомості ВР України. — 1992. — № 15. — С. 191.

Закон України «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист» від 24.03.98 р. № 203/98-ВР // Відомості ВР України. — 1998. — № 40—41. — С. 249.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 5 листопада 1991 р. // Відомості ВР України. — 1992. — № 3. — Ст. 10.

Закон України «Про Державний бюджет на 2004 рік» № 1344-IV від 26 листопада 2003 р. // Урядовий кур’єр. — 2003. — 3 грудня. — № 228.

Постанова Верховної Ради України «Про заходи щодо поліпшення соціального захисту інвалідів» від 3.12.1998.

Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992.

Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців (від 15.04.94 року).

Угода про встановлення для учасників Великої Вітчизняної війни, трудівників тилу воєнних років та вдів загиблих воїнів додаткових пільг і матеріальної допомоги у зв’язку з 50-річчям Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років (ратифікована Законом України від 26 квітня 1996 року).

Про комісії для розгляду питань, пов’язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 року.

Типове положення про комісії для розгляду питань, пов’язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: Затверджено Наказом Міністерства соціального захисту населення України від 30 травня 1996 року.

Сирота І. М. Право соціального забезпечення в Україні. — Х., 2001.

 

 

< Попередня   Наступна >