Радник

---

Тема № 6.

ПРИНЦИПИ ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Загальнотеоретична характеристика принципів права. Поняття принципу права соціального забезпечення. Риси принципу права соціального забезпечення. Класифікація принципів права соціального забезпечення. Принципи права соціального забезпечення. Значення викристалізування права соціального забезпечення. Юридичні концепції принципів права соціального забезпечення. Міжнародні акти по принципах права соціального забезпечення. Принципи права соціального забезпечення від теорії до практики. Загальні принципи права соціального забезпечення України. Міжгалузеві принципи права соціального забезпечення України. Галузеві принципи права національного забезпечення України.

Однією з важливих ознак самостійної галузі права є наяв­ність галузевих принципів. Тому визначення та дослідження принципів права соціального забезпечення має важливе теоретичне та практичне значення саме в умовах формування нових економічних відносин. Особливого значення набувають вони і в процесі кодифікації соціально-забезпечувального законодавства.

Принципами права соціального забезпечення є такі правові засади, які визначають сферу його правового регулювання, по­рядок та умови встановлення прав та обов’язків суб’єктів, юри­дичний механізм забезпечення їх прав та законних інтересів.

Потрібно зазначити, що у галузевій літературі небагато авто­рів звертались до визначення суті принципів права соціального забезпеченн

я. Ця проблема досліджувалась у працях К. С. Батигіна, В. А. Тарасової, А. Д. Зайкіна, О. Є. Мачульської, Р. І. Іванової, Є. І. Астрахана.

Ґрунтовними дослідженнями поняття та правової природи принципів радянського права соціального забезпечення є моно­графії В. Ш. Шайхатдинова „Теоретичні проблеми радянського права соціального забезпечення“ [8] та А. Н. Єгорова „Основні принципи радянського права соціального забезпечення” [3].

Безперечно, поняття принципів будь-якої галузі права слід визначати із загального вчення про принципи права. Труднощі полягають у тому, що відсутність єдиних загальнотеоретичних поглядів на проблему принципів права призвели до того, що в окремих галузях права та юридичної науки це питання взагалі упускається або підміняється іншим. Так, у науці адміністративного права розглядаються принципи державного управління; в науці трудового права принципи суспільної організації праці; в науці конституційного права - не принципи цієї галузі права, а принципи державного будівництва; в науці кримінально-процесуального права принципи кримінального процесу або судочинства і т. п. Досліджуючи наукову правову літературу з права соціального забезпечення, зустрічаємо аналогічну ситуацію: у галузевій літературі не склалось єдиного підходу до визначення системи принципів права соціального забезпечення.

Багато дослідників принципів права соціального забезпечення ототожнювали принципи права та принципи функціонування його окремих елементів. Саме тому наявність різноманітних принципів у праві соціального забезпечення характеризується великою досліджуваністю принципів його інститутів, а не прин­ципів соціального забезпечення як системи юридичних норм, що врегульовує однорідну сферу суспільних відносин специфіч­ним методом правового регулювання. Більшість авторів розглядають принципи окремих частин, елементів, інститутів, а не комплексно всієї галузі права. Нерідко за основу аналізу брались різноманітні об’єкти: система соціального забезпечення в цілому, її підсистеми, організаційно-правові форми тощо.

Так Є. І. Астрахан вважає, що принципи є найбільш загальними характерними ознаками правової організації соціального забезпечення [1, 6]. Запропоновані автором визначення принци­пів права соціального забезпечення та їх система є лише прин­ципами інституту соціального забезпечення як одного з напрямків соціальної політики держави.

Принципи права (у галузевому їх розумінні) зумовлюються специфікою предмету тої чи іншої галузі. Принципи права со­ціального забезпечення - це галузеві принципи, які потрібно ви­водити з самої природи соціального забезпечення та суспільних відносин щодо реалізації основного права людини на соціальне забезпечення.

Принципи права соціального забезпечення - це основні ідеї, що виражають об’єктивні закономірності та визначають науко­во обґрунтовані напрямки розвитку галузі. Це: „закріплені в нормах даної галузі права керівні начала, які виражають суть і зміст галузевих норм, які регулюють суспільні відносини що­до надання громадянам матеріальних благ і послуг із суспільних фондів споживання в індивідуальній формі [8, 80]; керівні засади, які з одного боку характеризують внутрішню єдність даної системи права, а з іншого - вказують основні напрямки подальшого розвитку [6,26]; об’єктивно зумовлені нормативні керівні положення, які визначають найбільш характерні ознаки змісту права соціального забезпечення та вказують на загальну спрямо­ваність в майбутньому та правозастосовчу діяльність в сфері законодавства про соціальне забезпечення в широкому розумінні даного поняття [2, 55] і такі інші.

Галузеві принципи права соціального забезпечення являють собою такі керівні положення, які визначають конкретний зміст та особливості його норм. Історично принципи права як загально-соціального феномену виникають раніше галузі права. Принципи права об’єднують різні елементи системи права в єдину структурну організацію; обумовлюють значимість, законність і соціальну цінність суспільних відносин в сфері соціального забезпечення; віддзеркалюють сутність, характер та основні риси цієї галузі. Значення їх також полягає у впливі на нормотворчу діяльність: зміни у законодавстві не повинні суперечити його принципам. „Принципи права як вихідні положення права є тим підґрунтям, на якому утворюються норми права, саме вони визначають, якими мають бути норми, щоб забезпечити належне регулювання суспільних відносин“ [5, 60].

Використовуючи загальнотеоретичні підходи, спробуємо визначити основні ознаки принципів права соціального забезпечення. Ними, на нашу думку, є:

1. Є найбільш загальними, вихідними положеннями, ідеями, які мають фундаментальне значення при регулюванні со­ціально-забезпечувальних правовідносин;

2. Визначають спрямованість, зміст інститутів права соціального забезпечення;

3. Виражають переважаючі в даній державі правові ідеї, які складають завдання інституту соціального забезпечення;

4. Вони поширюються на всі правовідносини, що складають предмет відповідної галузі права;

5.           Прямо або опосередковано відображені в нормах права. Спробуємо визначити систему принципів права соціального забезпечення.

Вчені, які займались дослідженнями в сфері соціального забезпечення не однаково визначають систему принципів цього права. У галузевій літературі запропоновані різноманітні принципи, які на думку фахівців з права соціального забезпечення, відображають соціальне призначення права соціального забезпечення; об’єктивні закономірності його функціонування та розвитку. Вперше система принципів права соціального забезпечення була запропонована та обґрунтована В. С. Андреевим. Систему їх складають:

1) всезагальність та різноманітність видів забезпечення гро­мадян;

2) забезпечення за рахунок державних та суспільних фондів;

3) забезпечення у високих розмірах, відповідно рівню забезпечення потреб громадян в суспільстві;

4) здійснення забезпечення самими працівниками через органи державного управління та суспільні громадські організації.

Згодом, досліджуючи загальну частину права соціального забезпечення А. Н. Єгоров, В. А. Тарасова, А. Д. Зайкін, підтвер­дили доцільність виділення такої системи принципів права со­ціального забезпечення, уточнивши лише четвертий принцип: забезпечення в розмірах, які відповідають рівню забезпечення потреб громадян, яка склалась на даному етапі розвитку суспільства [3, 25].

У згадуваній вже нами монографії А. Н. Єгорова [3, 65] зустрічаємо більш уточнену та деталізовану систему принципів права соціального забезпечення. Це: право на соціальне забезпечення і поширення його на всіх громадян; різноманітність видів і форм соціального забезпечення; здійснення соціального забезпечення за рахунок суспільства; єдність і диференціація у соціальному забезпеченні громадян; здійснення соціального забезпечення в обсязі, який задовольняє основні матеріальні і духовні потреби громадян; участь громадян у реалізації права на соціальне забезпечення; стимулювання суспільно корисної праці інвалідів і пенсіонерів; охорона прав громадян при соціальному забезпеченні.

З інших принципів, що так чи інакше зустрічаються у літе­ратурі можна відзначити такий, як побудова системи соціального забезпечення на основі принципу матеріальної зацікавленості [7, 68-73].

В. Ш. Шайхатдінов до галузевих принципів права соціально­го забезпечення відносить: 1) зв’язок забезпечення, як правило, з працею; 2) забезпечення не тільки самих працівників, а й їх сімей; 3) свобода набуття громадянами своїх прав та розпоряд­ження ними; 4) пріоритет у забезпеченні деяких категорій працівників [8, 81].

У більш сучасному дослідженні О. Є.Мачульської до системи основних принципів права соціального забезпечення віднесено: всезагальність соціального забезпечення; фінансування соціального забезпечення за рахунок обов’язкових страхових внесків, а також за рахунок державного бюджету; диференціація соціального забезпечення в залежності від умов праці (шкідливі, тяжкі і т. д..), природнокліматичної зони, тривалості трудового (страхового) стажу та інших факторів; універсальність та ком­плексність, тобто гарантування соціального забезпечення при настанні всіх соціально-важливих обставин, встановлених у законі [4, 32].

Є. Г. Тучкова визначає та обґрунтовує наступну систему принципів права соціального забезпечення: 1) справедливість, тобто гарантування оптимального узгодження інтересів особи, сус­пільства і держави; 2) диференціація рівня, умов та видів забезпечення в залежності від трудового внеску, причин непрацездат­ності та інших соціально-важливих обставин; 3) обов’язок держави гарантувати рівень соціального забезпечення не нижче прожиткового мінімуму; 4) гарантування соціальної допомоги у всіх випадках, визнаних соціально-важливими; 5) різноманітність видів соціального забезпечення [6, 25-30].

Без сумніву, що запропоновані вченими-правознавцями сис­теми принципів права соціального забезпечення, заслуговують на увагу. Та видається, що не всі вище вказані положення можна беззаперечно віднести до принципів права соціального забезпечення як самостійної галузі. Більшість з них не завжди відо­бражають правову природу тих суспільних відносин, що складають предмет права соціального забезпечення. Важливою ознакою галузевих принципів є те, що вони об’єднують в єдине ціле всі інститути та норми галузі права. Для прикладу візьмемо згадуваний принцип свободи набуття громадянами своїх прав. Традиційно загальна теорія права визначає зміст будь-якого суб’єктивного права особи як можливість, а не обов’язок цієї особи здійснювати свої права і обов’язки власними діями. Свобода реалізації свого права суб’єктом не є особливістю суб’єктивних прав громадян в сфері соціального забезпечення, а тому, очевид­но, не доцільно виділяти таке положення як принцип права соціального забезпечення.

Перехід до ринкових відносин, інтеграція України до світової економічної системи, зміни у політичній сфері, а також переорієнтація з юридичного позитивізму на доктрини природного права потребують нових підходів і до поняття та системи принципів права соціального забезпечення.

Якщо спробувати визначити систему принципів права соціального забезпечення як вихідні положення, які відображають сутність суспільних відносин, то такими на нашу думку є:

1) сфера правового регулювання визначається відносинами, що виникають внаслідок настання соціального випадку;

2) переважаюча роль централізованого правового регулювання умов та порядку здійснення соціального забезпечення;

3) уніфікація та диференціація правового забезпечення;

4) гарантії права на достатній життєвий рівень.

Звичайно, аналізуючи законодавство про соціальне забезпечення, можна виділити ще ряд положень, які в тій чи іншій мі­рі можна віднести до принципів права соціального забезпечення. Однак ми намагаємось приділити увагу найбільш важливим положенням, які відносяться до всієї системи права соціального забезпечення. А тому вважаємо, що не доцільно відносити в си­стему права соціального забезпечення ще й інші, хоча важливі положення.

Усі ці принципи тісно пов’язані між собою, постійно взаємо­діють та доповнюють один одного. Чітке дотримання принципів права соціального забезпечення є неодмінною умовою ефектив­ності правового регулювання відповідної сфери суспільних відносин, а реалізація правових принципів може привести до виконання завдань соціального забезпечення.

1. Астрахан Е. И. Принципы пенсионного обеспечения рабочих и слу-жащих.- М.: Госюриздат, 1961.- С6.

2. Егоров А. Н. Основные принципы советского права социального обеспечения.- М: Изд. МГУ, 1984.- С. 55.

3. Егоров А. Н., Тарасова В. А., Зайкин А. Д. Методические разработ-ки по курсу права социального обеспечения СССР.- М., 1975.-Ч. 1.-С.25, 65.

4. Мачульска Е. Е. Право социального обеспечения.- М., 1999.- С.32.

5. Пилипенко П. Д. Проблеми теорії трудового права.- Львів, 1999.-С. 60.

6. Право социального обеспечения!: Практикум, нормативные акты, образцы документов / Под ред. Э. Г. Тучковой.- М.: Новый юрист, 1997.- С.25-30.

7. Таращанский А.С. Право социального обеспечения членов колхо­зов.- Кишинев: Штиинца, 1972.- С. 68 -73.

8. Шайхатдинов В. Ш. Теоретические проблемы советского права соци­ального обеспечения.- Свердловск: Изд. Уральского ун-та, 1986.-С. 80-81.

Наступна >