119

---

3.1.5. Зупинення і закінчення досудового слідства

1. Зупинення досудового слідства. 2. Закінчення досудо слідства. 3. Закінчення слідства з направленням - • справи до суду.

1. Зупинення досудового слідства – тимчасова перерва в проваджені слідчих дій. Воно провадиться на підставі спеціально винесеної постанови. Слідство зупиняється у таких випадках:

а) коли місцезнаходження обвинуваченого не встановлено;

б) коли психічне або інше тяжке захворювання перешкоджає закінченню провадження у справі;

в) коли не встановлено особу, яка вчинила злочин. Зупинення в першому і в третьому випадках допускається лише після закінчення строків слідства.

Коли особа захворіла, то зупинити слідство можна і раніше, про що виноситься мотивована постанова.

Якщо у справі двоє чи більше підсудних, а підстави зупинення стосуються не всіх, тоді потрібно виділити справу і зупинити її відносно окремих обвинувачених. Якщо виділення справи неможливе, то зупиняється слідство в усій справі (ст. 206 КПК).

Коли місцезнаходження особи, що вчинила злочин, невідоме, то оголошується державний чи міждержавний розшук. Про це виноситься постанова і направляється до міліції, крім цього виноситься постанова про взяття під варту особи, що вчинила злочин. У ч. 5 ст. 120 КПК зазначено, що коли невідома особа, що вчинила злочин, то перебіг строків слідства не починається.

При зупиненні слідства у зв'язку з хворобою обвинуваченого необхідним документом є висновок експерта. Після цього справа відновлюється і направляється в суд для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Зупинені с

прави підлягають закриттю в таких випадках:

1) по закінченню строків давності (ст.49 і ст.106 КК);

2) внаслідок зміни обстановки, коли вчинене діяння втратило суспільно небезпечний характер (ст. 7 КПК);

3) у випадках, передбачених ст.6 КПК.

2. Закінчення досудового слідства. Слідство може закінчуватися в трьох формах:

а) складанням обвинувального висновку і направленням справи до суду;

б) закриттям справи;

в) направленням справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 212 КПК).

Справа закривається в таких випадках:

1) за наявності підстав, зазначених у ст. 6 КПК;

2) при недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину (ст. 213 КПК).

Закриття справи у зв'язку із закінченням строків давності та в зв'язку з помилуванням не допускається, якщо особа не визнає себе винною або заперечує проти закриття справи.

Закриття справи за мотивами недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину допускається тоді, коли встановлено подію злочину, певній особі пред'явлено обвинувачення, але зібрані матеріали не дають підстав для висновку про доведеність цього обвинувачення. Всі можливості для подальшого збирання доказів вичерпані.

Справа закривається за мотивованою постановою слідчого, в якій зазначається: 1) відомості про особу обвинуваченого; 2) суть справи; 3) рішення про застосування запобіжного заходу; 4) підстави для закриття справи; 5) скасування заходів щодо забезпечення цивільного позову; 6) рішення щодо речових доказів.

Якщо є дані про вчинення службового проступку, аморального вчинку, то в цій постанові вказується про можливість притягнення до дисциплінарної відповідальності або про застосування заходів громадського впливу.

Копія постанови направляється прокурору і обвинуваченому. Потерпілому і позивачеві повідомляється про закриття справи.

У разі закриття справи через смерть обвинуваченого близькі родичі з метою реабілітації особи можуть просити про направлення справи до суду і її розгляду.

Постанова про закриття справи може бути оскаржена прокурором у семиденний термін до суду. Слідство в закритій справі може бути відновлено прокурором в межах встановлених строків давності.

3. Закінчення слідства з направленням справи до суду. Коли слідчий закінчує слідство, він повідомляє про це потерпілого, позивача, відповідача або їх представників, роз'яснює їх право на ознайомлення з матеріалами справи. Про ознайомлення з матеріалами справи складається протокол. При . ознайомленні вони мають право заявляти клопотання. Про відмову у таких клопотаннях складається мотивована постанова. При ознайомленні із матеріалами справи можна робити виписки. Якщо обвинувачених декілька, то справа для ознайомлення надається кожному з них. При необхідності для ознайомлення із справою запрошується перекладач.

Якщо захисник не може разом з обвинуваченим знайомитися зі справою, то ознайомлення можна відкласти на строк до трьох днів. Час для ознайомлення зі справою необмежений. Але якщо обвинувачений навмисно затягує цей час, то слідчий складає графік ознайомлення зі справою, який оформлюється постановою. Така постанова має бути затверджена прокурором.

Права захисника при ознайомленні зі справою: 1) мати побачення з обвинуваченим; 2) знайомитися з усіма матеріалами справи і робити виписки з них; 3) обговорювати з обвинуваченим питання про заявлення клопотань; 4) заявити клопотання про провадження слідчих дій; 5) вимагати витребування нових доказів; 6) вимагати роз'яснення змісту постанови про притягнення як обвинуваченого; 7) заявляти відвід слідчому чи експерту; 8) подавати скарги на дії слідчого; 9) бути присутнім при провадженні додаткових слідчих дій.

Усні клопотання заносяться до протоколу ознайомлення зі справою, письмові – підшиваються до справи. Слідчий складає протокол про ознайомлення зі справою. Цей протокол підписує обвинувачений, слідчий, захисник, перекладач (якщо брав участь у справі).

При проведенні додаткових слідчих дій слідчий зобов'язаний ознайомити з їх результатами обвинуваченого.

 

< Попередня   Наступна >