99

---

3.2. ФЕДЕРАТИВНА РЕСПУБЛІКА НІМЕЧЧИНА

3.2.1. Попереднє розслідування

1. Порушення публічного обвинувачення. 2. Дізнання. 3. Проста підозра. 4. Достатня підозра. 5. Серйозна , підозра.

1. Порушення публічного обвинувачення. Право порушення публічного обвинувачення належить прокуратурі (§ 152 КПК ФРН). Якщо предметом процесу є проступок, то прокуратура має право за згодою суду вирішити питання про віддання до суду обвинуваченого без кримінального переслідування (якщо вина правопорушника незначна).

У справах про малозначні діяння прокуратура може відмовитися від публічного обвинувачення і одночасно покласти на правопорушника такі зобов'язання:

? виконати певну роботу з метою усунути шкоду, завдану діянням;

? внести певну грошову суму на користь установи чи в державну казну;

? виконати громадсько-корисну роботу.

При цьому встановлюється певний строк (до одного року). Якщо обвинувачений виконує ці обов'язки, то він звільняється від відповідальності.

2. Досудове розслідування у формі дізнання проводиться прокуратурою і поліцією. Провадження дізнання в поліції покладено на визначену категорію урядовців, які згідно з Законом про судоустрій ФРН називаються допоміжними урядовцями. Вони стають такими за належністю до певного розряду урядовців, наприклад інспектор поліції. Цей розряд визначається урядом землі за погодженням з управлінням юстиції землі.

Провадження дізнання в повному обсязі відноситься до компетенції прокуратури. Поліція виконує лише окремі доручення прокуратури, а також за власною ініціативою розслідує кримінальні злочини з метою попередження заплут

аних справ. У цьому випадку вона зобов'язана негайно передати всі матеріали справи прокурору (§163 КПК ФРН).

Основним завданням прокурорського дізнання є встановлення підозри у скоєнні кримінально караного діяння.

В дізнання не входить доведення вини обвинуваченого, а тільки встановлення підозри, так як доведення її ускладнювало б розшук інших підозрюваних і надавало б дізнанню обвинувальний характер. Оскільки поняттю підозри в німецькому кримінальному процесі надається велике значення, то в теорії розроблена концепція підозри, яка за змістом є теоретичною і правовою основою стадії попереднього розслідування.

З методологічної точки зору підозра в кримінальному процесі ФРН відповідає філософській категорії вірогідності і виражає так звану персоналістську інтерпретацію вірогідності (точніше, той чи інший ступінь віри суб'єкта в існуванні якогось явища, якщо віра складає елемент раціонального). Поняття підозри визначається Г. Кюне як ретроспективно – прогностичний висновок, оснований на фактах і такий, що має якість перевірки. За ступенем вірогідності і функціональним призначенням розрізняють три види підозри: проста, достатня, серйозна.

Проста підозра, яка необхідна для початку дізнання, –це мінімальна вірогідність здійснення кримінально караного діяння. На даному етапі розслідування сумнів в тому, що злочин, який мав місце, може бути. Однак простого припущення про здійснення злочину недостатньо. Дізнання починається як за фактом, так і відносно конкретної особи.

Достатня підозра, як роз'яснює Верховний Суд ФРН,означає "Наявність фактів, які з аналізу практичного досвіду вказують на можливість засудження обвинуваченого судом на основі беззаперечного доказування. При цьому прокуратура не повинна з'ясовувати питання про здійснення злочину та про вину в повному обсязі в усіх деталях, а досліджувати тільки достатню підозру в здійсненні злочину та вині, яка вказує на вірогідність засудження обвинуваченого. Для цього повинні бути доказані лише деякі обвинувальні моменти, а вияснення протиріч між показаннями обвинуваченого і отриманими результатами дізнання надається суду".

Поняття серйозної підозри пов'язане з вирішенням питання про застосування такого заходу процесуального примусу, як тримання під вартою. Оскільки цей захід є найбільш радикальним вторгненням у сферу особистої свободи громадян, охоронювану Конституцією, то визначена гарантія законного і обґрунтованого її застосування проглядається в тому, що підозра повинна бути серйозною. Згідно з § 112 КПК ФРН взяття під варту може бути застосоване, якщо обвинувачений серйозно підозрюється у здійсненні злочину і є основи арешту. Серйозна підозра мається на увазі тоді, коли на момент розслідування підозра є високою та вказує на те, що обвинувачений здійснив злочин і є вірогідність засудження його судом. Ступінь вірогідності підозри має бути достатньою.

Як тільки прокуратурі стало відомо із заяв громадян або інших джерел (повідомлень поліції, судових органів) про скоєне кримінально каране діяння, вона зобов'язана для вирішення питання про порушення публічного обвинувачення розслідувати обставини справи. Заяви та повідомлення можуть бути залишені без наслідків з правових або фактичних основ, і прокуратура не зобов'язана повідомляти приватним особам причини, з яких відмовлено в проведенні дізнання.

При провадженні дізнання прокурор має право вимагати від відповідних органів різні відомості (про освіту, майновий стан, податки, місце роботи, стан здоров'я обвинуваченого та ін.); допитати свідків, обвинувачених; застосовувати запобіжні заходи. Згідно з Законом "Про обмеження поштової, телеграфної і телефонної таємниці" від 13 серпня 1968 р. прокурор також має право дозволяти відомству з охорони конституції, управлінню безпеки Бундесверу, федеральної служби розвідки розкривати та переглядати кореспонденцію, а також прослуховувати і записувати на магнітофон телефонні розмови.

Прослуховування телефонних розмов обвинуваченого призначається на основі § 100а КПК ФРН за наявності підозри в здійсненні злочину, обґрунтованого фактичними даними, і тільки в справах про тяжкі злочини, вказані в законі. Прослуховування і запис телефонних розмов згідно з КПК ФРН можуть бути проведені тільки з дозволу судді, а при невідкладності дій – з дозволу прокурора з наступним суддівським підтвердженням. У письмовому суддівському наказі вказується особа, відносно якої застосовується цей захід, вид, обсяг та строк прослуховування. В КПК ФРН встановлений строк до трьох місяців (§ 100 КПК ФРН), але він може бути продовжений. Цей наказ відсилається в органи федеральної пошти, які повинні забезпечити суддю, прокурора або допоміжних поліцейських службовців прослуховуванням телефонних розмов і ознайомленням з записом. Кабіни для прослуховування телефонних розмов розміщуються в приміщенні поліції. Службовці пошти лише забезпечують підключення до телефонної мережі на час і в обсязі, вказаному суддею. Якщо підстави, передбачені в § 100а КПК ФРН, відпали, то прослуховування негайно припиняється. Основний зміст звукозапису повинен бути викладений письмово у формі протоколу і доданий до матеріалів кримінальної справи.

При розслідуванні справи прокуратура має право вимагати від усіх органів і осіб різні відомості. Поліція зобов'язана виконувати усі вимоги і доручення прокуратури.

Затримання громадян з метою встановлення особи не може продовжуватися більше як 12 годин. Затриманий має бути негайно доставлений до дільничного судді для дачі санкцій на взяття під варту. При допиті обвинуваченого суддею дозволяється присутність представника прокуратури і захисника. При допиті свідків або експерта дозволяється присутність представника прокуратури, обвинуваченого і захисника.

Кримінально-процесуальним кодексом ФРН (§ 169) передбачені посади слідчого судді вищого земельного суду і слідчого судді Верховного суду ФРН (які розслідують складні злочини).

 

< Попередня   Наступна >