143

---

2. ХАРАКТЕРИСТИКА СТАДІЇ ПОРУШЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ

2.1. Завдання стадії

Завдання стадії порушення державного обвинувачення є похідними від виконуваних прокурором у цій стадії функцій, яких є дві:

контрольна, пов'язана із контролем за тим, чи досудове слідствопроведено з дотриманням всіх вимог кримінально-процесуальногозакону;

організаційна, що полягає у підготовці прокурора до здійсненняним функції підтримання державного обвинувачення у суді та переведенні порушеного державного обвинувачення до суду для вирішення питання про призначення кримінальної справи до судового розгляду.

Завдання стадії, залежно від того, реалізацію якої функції вони забезпечують, можна поділити на дві групи.

Першу групу завдань спрямовано на реалізацію контрольної функції. Ці завдання полягають у перевірці наявності обставин, зазначених у ст. 228 КПК:

чи мала місце подія злочину;

чи має діяння, яке ставлять у вину обвинуваченому, складзлочину;

чи було додержано під час провадження дізнання і досудовогослідства вимоги КПК про забезпечення права підозрюваного та обвинуваченого на захист;

чи немає в справі обставин, що зумовлюють закриття справизгідно із ст. 213 КПК;

чи пред'явлено обвинувачення за всіма установленими злочинними діями обвинуваченого;

чи притягнуто як обвинувачених всіх осіб, яких викрито у вчиненні злочину;

чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за статтямикримінального закону;

чи додержано вимог закону при складанні обвинувальноговисновку;

чи правильно обрано запобіжний захід;

чи вжито заходів до забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна;

чи виявлено причини та умови, які сприяли вчи

ненню злочину,і чи вжито заходів до їх усунення;

чи додержано органами дізнання або досудового слідства всіхінших вимог КПК.

Друга група завдань спрямована на реалізацію контрольної функції. Ці завдання полягають у тому, що прокурор або його заступник:

направляє кримінальну справу до суду, якому вона підсудна(ч. 1 ст. 232 КПК);

повідомляє обвинуваченого, до якого суду направлено справу(ч. 2 ст. 232 КПК);

відкликає (у необхідних випадках) із суду кримінальну справу,у якій попередній розгляд ще не відбувся (ч. 4 ст. 232 КПК).

2.2. Коло учасників стадії

Особливістю стадії порушення державного обвинувачення є те, що в ній бере участь лише один суб'єкт — прокурор.

2.3. Процесуальні засоби діяльності в стадії

Під час порушення державного обвинувачення прокурор застосовує виключно логічні (розумові) засоби діяльності, оскільки в цій стадії не дозволено використовувати матеріальні засоби пізнання обставин вчиненого злочину (слідчі дії, витребування документів, призначення ревізій тощо).

2.4. Етапи стадії

1-й етап — прийняття до свого провадження кримінальної справи, Що надійшла від слідчого.

2-й етап — реалізація прокурором своїх наглядових повноважень. Прокурор перевіряє наявність обставин, зазначених у ст. 228 КПК (див. вище).

3-й етап — прийняття одного із кінцевих рішень.

4-й етап — підготовка прокурора до здійснення функції підтримання державного обвинувачення у суді.

5-й етап — переведення порушеного ним державного обвинувачення до суду для вирішення питання про призначення кримінальної справи до судового розгляду.

2.5. Кінцеві рішення стадії

Діяльність прокурора в стадії порушення державного обвинувачення, як і в будь-якій іншій стадії, завершується прийняттям одного із кінцевих рішень. Одні з них звернені неначе в минуле (затвердження обвинувального висновку, що констатує виконання прокурором його наглядових повноважень щодо попередньої стадії кримінального процесу), інші — в майбутнє (порушення державного обвинувачення проти конкретної особи і направлення справи до суду для вирішення суддею питання про призначення її до розгляду).

За результатами діяльності в стадії порушення державного обвинувачення у справі, що надійшла до нього із обвинувальним висновком, прокурор (або його заступник) приймає одне з таких рішень.

Рішення про затвердження обвинувального висновку — у разі,якщо прокурор, перевіривши кримінальну справу, дав позитивнівідповіді на всі питання, зазначені в ст. 228 КПК, за винятком питання про наявність обставин, що зумовлюють закриття кримінальної справи. Таке рішення фіксують не в окремому процесуальномудокументі, а шляхом надпису прокурором на обвинувальномувисновку слова "затверджую" і вчинення ним підпису.

Рішення про складання нового обвинувального висновку прокурор (або його заступник) приймає у разі, якщо він не згоден зобвинувальним висновком, складеним слідчим. При цьому ранішескладений обвинувальний висновок із справи вилучають.

Рішення про повернення справи органові дізнання або слідчому зі своїми письмовими вказівками для провадження додаткового розслідування прокурор (чи його заступник) приймає, якщо:

• необхідно змінити обвинувачення на більш тяжке або таке, що істотно змінює пред'явлене обвинувачення за фактичними обставинами (якщо ж зміна початкового обвинувачення не зумовлює застосування статті кримінального закону з більш тяжкою санкцією і не пов'язана з істотною зміною обвинувачення за фактичними обставинами, прокурор або його заступник складає постанову, в якій зазначає зміни, що вносяться до обвинувального висновку);

• допущено порушення під час порушення справи, провадженнядізнання або досудового слідства таких вимог кримінально-процесуального закону, без усунення яких справу не може бути призначено до судового розгляду.

4. Рішення про закриття кримінальної справи. Підстави до закриття справи прокурором визначено в ст. 213 КПК. Прийняття цього рішення оформлюється постановою з додержанням вимог ст. 214 КПК.

При прийнятті перших двох рішень прокурор або його заступник вправі:

змінити складений слідчим список осіб, які підлягають викликув судове засідання;

скасувати чи змінити раніше обраний запобіжний захід;

обрати запобіжний захід, якщо його не було обрано;

поставити перед судом питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

До компетенції прокурора в цій стадії закон відносить і вирішення питання про надання ним згоди щодо направлення кримінальних справ до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі статей 7—11-1 КПК. Одержавши від слідчого кримінальну справу, що надійшла в порядку, передбаченому цими статтями, прокурор перевіряє повноту проведеного розслідування, законність постанови слідчого і приймає відповідно до ст. 232-1 КПК одне з таких рішень:

дає письмову згоду з постановою слідчого і направляє справудо суду;

скасовує постанову слідчого і повертає йому справу з письмовими вказівками;

змінює постанову слідчого або виносить нову постанову.Мають специфіку і рішення прокурора у кримінальних справах

про діяння неосудних або обмежено осудних осіб. Згідно зі ст. 418 КПК, одержавши справу з постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру, прокурор:

погодившись із постановою, затверджує її та надсилає справудо суду;

визнавши, що психіатрична експертиза та інші докази, зібранів справі, є недостатніми для того, щоб зробити висновок про психічний стан обвинуваченого, або що в справі не зібрано достатніхдоказів про те, що суспільно небезпечне діяння, щодо якого провадилось досудове слідство, вчинено цією особою, повертає справузі своєю письмовою вказівкою слідчому для проведення додатковогодосудового слідства.

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 2:

Для стадії порушення державного обвинувачення притаманні всі ознаки стадії кримінального процесу.

Особливостями цієї стадії є те, що учасником її є тільки одинсуб'єкт — прокурор, який здійснює діяльність лише з допомогоюлогічних (мислительних) операцій.

 

< Попередня   Наступна >