Головне меню
Головна Підручники Кримінально-процесуальне право Кримінально - процесуальне право ЛЕКЦІЯ 19 СТАДІЯ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ // 1. ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕННЯ ТА ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ СТАДІЇ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

ЛЕКЦІЯ 19 СТАДІЯ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ // 1. ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕННЯ ТА ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ СТАДІЇ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Кримінально – процесуальне прав - Кримінально - процесуальне право
47

ЛЕКЦІЯ 19

СТАДІЯ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

1. ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕННЯ ТА ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ СТАДІЇ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Касаційне провадження — це стадія кримінального процесу, змістом якої є перегляд (перевірка) за касаційними скаргами та касаційними поданнями сторін рішень місцевих судів, що набрали чинності, та рішень апеляційних судів, постановлених ними по першій або по другій інстанції, що не набрали чинності.

Право учасників кримінального процесу на касаційне оскарження судового рішення регламентовано п. 8 ч. З ст. 129 Конституції України, ст. 12 Закону України "Про судоустрій України" та главою 31 КПК.

Касаційне провадження виникло у Франції та набуло під час свого розвитку рис "змішаної" і чистої касації.

Ознаки "змішаної" касації:

ревізійний характер провадження — перевіряють усю кримінальну справу;

суд вникає в суть справи;

можливість зміни рішення без повернення справи до судунижчого рівня.

Для "чистої" форми касації притаманними є такі ознаки:

справу переглядають лише за проханням сторін;

суд касаційної інстанції не вникає в суть справи, а розглядаєїї лише з погляду застосування закону і форм процесу;

рішення суду касаційної інстанції визнає порушення закону,внаслідок чого скасовують рішення суду нижчого рівня, або констатує, що немає порушень закону, — відхиляють скаргу;

можливість повернення справи до суду нижчого рівня.

В Україні існує "чиста" форма касації, що має всі зазначені вище ознаки. Окрім того, вітчизняна касаційна інстанція має право повернути кримінальну справу не тільки до суду першої інстанції, а й до прокурора для організації

додаткового досудового слідства.

Касаційне провадження не є обов'язковою стадією кримінального процесу. Вона виникає та існує тільки в результаті реалізації кимось із представників сторін свого диспозитивного права на оскарження рішення суду першої чи другої інстанції.

Місце стадії касаційного провадження залежить від того, рішення якого (місцевого чи апеляційного) суду оскаржено:

якщо рішення місцевого суду не було оскаржено в апеляційному порядку, то вона існує в часових межах стадії виконання вироку після стадії судового розгляду перед стадією перегляду судовихрішень у порядку виключного провадження;

якщо рішення місцевого суду переглядали в апеляційномупорядку — то вона існує після стадії апеляційного провадженняперед стадією виконання вироку або в межах останньої;

якщо рішення апеляційного суду, постановлене ним як судомпершої інстанції, — то після стадії судового розгляду і перед стадієювиконання вироку;

якщо рішення апеляційного суду, постановлене ним як судомдругої інстанції, — після стадії апеляційного провадження і передстадією виконання вироку або в межах останньої.

Значення стадії касаційного провадження розкривають такі положення:

це є гарантія від незаконного і необгрунтованого засудженняпідсудного або, навпаки, від залишення непокараними осіб, яківчинили злочини;

ця стадія є гарантією прав і законних інтересів не тількипідсудного, а й потерпілого, цивільного позивача та інших учасників кримінального процесу;

касаційне провадження є формою судового контролю за діяльністю судів нижчого рівня, а тому формує однакове застосуванняними законів на всій території України;

воно формує єдину судову політику, сприяючи підвищеннюякості досудового провадження і судового розгляду кримінальнихсправ;

сприяє тому, щоб не було звернено до виконання незаконніта необгрунтовані рішення апеляційних судів і припинено виконання незаконних і необгрунтованих рішень місцевих судів. Причомув деяких випадках суддя касаційного суду може зупинити виконаннясудового рішення ще до його перегляду (ч. З ст. 388 КПК);

забезпечує виправлення помилок, яких припустилися судипершої та (або) другої інстанції.

Провадження в касаційній інстанції здійснюється за такими загальними положеннями.

Свобода касаційного оскарження судових рішень. Зміст цього положення полягає в тому, що право на оскарження рішення судівпершої та (або) другої інстанції є диспозитивним правом учасників(сторін), яким вони можуть вільно скористатися. Причому свободаучасників виявляється у самостійному вирішенні питання як проподання касації, так і про її зміну, доповнення та відкликання.

Перевірка як законності, так і обґрунтованості рішення судівпершої та (або) другої інстанції. Суд касаційної інстанції перевіряє:

правильність встановлення фактичних обставин справи;

правильність застосування кримінального закону;

дотримання норм кримінально-процесуального закону.

Перевірка законності та обґрунтованості судового рішення тількив межах поданої касації. Це загальне положення має винятки:

не перевіряють висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінальної справи, які ніхто у судовому засіданніне оспорював і стосовно яких докази не досліджували;

якщо розгляд касації дає підстави для прийняття рішення накористь осіб, щодо яких касації не надійшли, касаційний суд зобов'язаний прийняти таке рішення (ч. 2 ст. 395 КПК).

Активна позиція касаційного суду у доказуванні:

обов'язок касаційного суду прийняти від осіб, що подали касацію, документи, яких не було у справі (ч. 1 ст. 393 КПК);

можливість витребування нових матеріалів (ч. 2 ст. 393 КПК).

Заборона провадити судове слідство (ч. 1 ст. 393 КПК).

Заборона погіршення — це недопустимість погіршення становища засудженого, виправданого порівняно із положенням, встановленим вироком місцевого чи апеляційного суду. Винятків із цьогозагального положення в кримінально-процесуальному законі немає.Такі рішення суд касаційної інстанції не може постановити навітьза умови, що в касації прокурора, потерпілого чи його представникаставилося питання про скасування вироку саме з цих підстав.

Короткостроковість термінів подання касації є відносною.

Касаційні скарги і подання на: вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції, в апеляційному порядку, можуть бути подані протягом 1 місяця з моменту проголошення вироку чи оголошення ухвали або постанови, які оскаржують, а засудженим, який перебуває під вартою, — в той самий строк з моменту вручення йому копії вироку чи постанови.

Касаційні скарги і подання на: вироки та постанови районного (міського), міжрайонного (окружного) судів, військових судів гарнізонів, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків та постанов, можуть бути подані протягом 6 місяців із моменту набрання ними законної сили.

Розгляд справ у суді касаційної інстанції відбувається у відкритому засіданні (за винятком випадків, передбачених ст. 20 КПК).

Обоє 'язковість виконання вказівок суду касаційної інстанції длясудів нижчого рівня, прокурора та органів розслідування.

Недопустимість перегляду в касаційному порядку рішень, ухвалених судами в межах стадії досудового слідства (про обшук, взяттяпід варту та ін.).

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 1:

У стадії касаційного провадження переглядають рішення якмісцевих, так і апеляційних судів; як ті, що набрали чинності, такі ті, що її не набрали.

Подання касації, так само, як і подання апеляції, є диспозитивним правом сторін. Тому наявність стадії в структурі кримінального процесу залежить від реалізації сторонами свого права.

Перевірку законності та обгрунтованості судових рішень здійснює суд касаційної інстанції тільки в межах поданої касації, завинятком випадків, якщо є підстави до прийняття рішень на користьосіб, які не подавали касацію.

 

< Попередня   Наступна >