183

---

ЛЕКЦІЯ 24 ОСОБЛИВОСТІ ПРОВАДЖЕННЯУ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ПРИВАТНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ

1. ПОНЯТТЯ І ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ПРИВАТНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ

Кримінальні справи приватного обвинувачення — це справи, що порушують не інакше як за скаргою потерпілого, якому належить право підтримувати обвинувачення у суді, і які може бути закрито за примиренням потерпілого з підсудним.

У КПК порядок провадження у справах про такі злочини визначено лише трьома статтями (27, 111 і 251). Таку незначну увагу законодавця до кримінально-процесуального провадження у справах про зазначені злочини можна пояснити лише тим, що відповідно до чинного кримінального законодавства вони належать до категорії злочинів невеликої тяжкості (ч. 2 ст. 12 КК). Неповне правове регулювання провадження у справах приватного обвинувачення зумовлює багато проблем із відновленням громадянами своїх законних прав.

Загальні особливості справ приватного обвинувачення полягають у такому:

провадження у справах стосується певної категорії злочинів — передбачених ст. 125 "Умисне легке тілесне ушкодження", ч. 1 ст. 126 "Побої" та ст. 356 "Самоправство" КК (останній — щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян). Переважну більшість із них вчинюють на побутовому грунті. Учасниками кримінально-правових конфліктів є родичі, знайомі, товариші, співробітники. Тому в разі застосування публічного порядку провадження у таких кримінальних справах відносинам між учасниками конфлікту може бути заподіяно більшу шкоду, ніж та, що буде завдано загальносуспільним інтересам через незвернення потерпілого до державних органів.

кримінальні справи порушуються виключно за скаргою потерпілого. Винятком є випадки, коли:

-align: justify;">справа має особливе громадське значення;

потерпілий через свій безпорадний стан, залежність від обвинуваченого чи з інших причин не може захистити свої законніінтереси.

За наявності таких обставин прокурор порушує справу і без скарги потерпілого. Після порушення така кримінальна справа стає справою публічного обвинувачення. У ній здійснюють досудове розслідування, її не може бути закрито за примиренням потерпілого з підсудним, тощо;

порушення кримінальних справ приватного обвинувачення євиключною компетенцією судді;

дізнання і досудове слідство не провадяться. Останнє — лише увипадках, якщо злочин вчинено неповнолітнім чи особою, яка черезсвої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати своє право на захист, а також якщо це визнає за необхідне прокурор чи суд(ст. 111 КПК);

обвинувачення в суді підтримує потерпілий. Він має повнусвободу у розпорядженні обвинуваченням, що регламентується іззастосуванням диспозитивного методу правового регулювання:

якщо потерпілому було завдано шкоду кількома особами, товін самостійно визначає, щодо кого з них чи щодо всіх подаватискаргу і підтримувати обвинувачення;

якщо у справі декілька потерпілих, то кожен підтримує обвинувачення самостійно, однак примирення одного із обвинуваченихз підсудним не може бути підставою до закриття справи, якщо обвинувачення підтримують інші потерпілі;

потерпілий може в будь-який момент відмовитися від обвинувачення, що зумовлює закриття справи.

У справу приватного обвинувачення вправі в будь-який момент вступити прокурор і підтримувати обвинувачення в суді, якщо цього вимагає охорона державних або громадських інтересів чи прав громадян. Вступ прокурора в справу не позбавляє потерпілого його прав, але справа в цих випадках за примиренням потерпілого з підсудним закриттю не підлягає;

справи підлягають закриттю, якщо потерпілий примириться зпідсудним. Примирення може статися тільки до видалення суду донарадчої кімнати для постановлення вироку.

 

< Попередня   Наступна >