332

---

§5. Порядок підготовки та виконання органами прокуратури доручень про проведення процесуальних дій відповідно до міждержавних угод про надання правової допомоги.

За загальним правилом компетентні органи запитуваної держави зобов’язані виконувати доручення органів слідства про проведення на їх території оглядів, обшуків, виїмок, допитів підозрюваних, об­винувачених, потерпілих, свідків; експертів, інших слідчих дій, а також передавати речові докази, документі, інші матеріали (ст.3 Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальних справах; ст.6, п.1 ст.8 Конвен­ції СНД про вза­єм­ну до­по­мо­гу у кри­мі­наль­них спра­вах). При цьому, зносини з питань виконання процесуальних та інших дій, яки потребують санкції прокурора (суду), здійснюються органами прокуратури в порядку, встановленому Генеральними прокурорами країн-учасниць, а з інших питань – безпосередньо зацікавленими установами (ст.ст.5, 80 Конвенції СНД про вза­єм­ну до­по­мо­гу у кри­мі­наль­них спра­вах).

Ратифікував Європейську конвенцію про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 р., України залишила за собою право не виконувати доручення про допит свідків, якщо вони використали надане їм законодавством України право відмовитись від свідчень (ст.63 Конституції України, ст.69 КПК України), а також не виконувати судові доручення щодо обшуку або арешту майна, якщо вони несумісні з її внутрішнім законодавством.

Доручення органів прокуратури про проведення процесуальних дій на території іноземної держави складаються письмово, підписуються посадовою особою, яка його на­правляє, посвідчуються печаткою відповідного органу.

При підготовці доручень на адресу компетентних установ іноземних держав про проведення процесуальних дій прокурори повинні:

- забезпечувати ретельне вивчення

кримінальних справ, звертаючи ува­гу на наявність підстав для звернення і відповідність змісту та форми доручень положенням міжнародних договорів;

- вказувати, із застосуванням якого законодавства необхідно виконувати запитувані процесуальні дії. У разі постановки питання про проведення слід­чих дій згідно з вимогами кримінально-процесуального законодавства України долучати виписки з відповідних статей КПК України, що регламентують порядок їх виконання;

- не допускати випадків направлення міжнародних слідчих доручень, у яких ставиться питання про проведення процесуальних дій, що обмежують права та свободи громадян, а також за­чіпають інтереси юридичних осіб, за відсутності передбачених законом підстав для їх проведення та без наявності процесуальних рішень з цього приводу;

- виключити випадки направлення міжнародних слідчих доручень, як і не містять у собі достатньої інформації про зв'язок розслідування у справі з необ­хідністю проведення на території іноземної держави конкретних процесуальних дій.

Запити про проведення на території України процесуальних дій у кримінальних справах, що надійшли до Генеральної прокуратури України або, у випадках, ви­значених відповідними міжнародними договорами, надійшли безпосередньо нижчестоящим органам прокуратури від компетентних установ інших держав, приймаються для виконання у разі відсутності обставин, які в силу чинного законодавства України та положень міжнародних договорів перешкоджають наданню правової допомоги. Обласні та прирівняні до них прокурори організують їх виконання з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства України протягом одного місяця з дати їх надходження. При неможливості повного або часткового виконання запитуваних процесуальних дій у цей строк потрібно проінформувати відповідно Генеральну про­куратуру України або установу, що надіслала запит.

Оскільки особа, яка з’явилась за викликом, знаходиться поза юрисдикцією держави свого громадянства або останнього місця проживання, в міжнародних договорах передбачаються міри захисту такої особи від можливих неправомірних дій органів запитуючої держави, зокрема виклик свідка, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників, а також експерта в органи прокуратури не повинні містіть погроз застосування засобів примусу, наприклад зобов’язання про явку, привід, штраф у випадку неявки. Ці особи не можуть бути притягнути до кримінальної або адміністративної відповідальності, затримані, взяти під варту, покарані за діяння, скоєні до перетинання державного кордону, а також вони не можуть бути притягнути до відповідальності, взяти під варту або покарані у зв’язку з їх свідченнями або висновками, наданими по цієї кримінальній справі (ст. 8 Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальних справах; п. 4 ст. 9 Конвенції СНД про вза­єм­ну до­по­мо­гу у кри­мі­наль­них спра­вах).

В Конвенції СНД про вза­єм­ну до­по­мо­гу у кри­мі­наль­них спра­вах, передбачені обов’язки держав – учасниць за проханням надавати одна одної предмети, що були використані при скоєні злочину, за якій до особи застосовується видача іноземної державі, в том числі знаряддя злочину; предмети, що були здобути в результаті злочину чи в якості винагороди за його скоєння (ст. 78). Органи прокуратури надають допомогу у встановлені адреси осіб, яки проживають на їх територіях, якщо це потрібно для здіснення прав їх громадян, а також для встановлення місця роботи і розміру доходів осіб, до яких у запитуваної країні пред’явлені майнові вимоги у кримінальних справах.

Докази, отримані на території іноземної держави її посадовими особами в ході виконання доручень про надання правової допомоги у кримінальних справах або направлені в Україну у додатку до доручення про здійснення кримінального переслідування, яки засвідчені і передані у встановленому порядку, за юридичною силою прирівнюються до доказів, отриманих на території України в повної відповідності з вимогами КПК України. Вказані докази оцінюються з точки зору їх допустимості й достовірності на загальних підставах, закріплених в ст. 67 КПК України.

 

< Попередня   Наступна >