Підручники Прокуратура Прокурорський нагляд в Україні § 2. Мета і функції прокуратур в зарубіжних країнах.§ 2. Мета і функції прокуратур в зарубіжних країнах.
| Прокуратура - Прокурорський нагляд в Україні |
§ 2. Мета і функції прокуратур в зарубіжних країнах.
Під метою прокуратури слід розуміти соціальне призначення інституту прокуратури, що визначає напрямки і методи її діяльності. Незалежно від конкретних функцій прокуратура (у всіх державах, де вона існує) розглядається як правоохоронний інститут, що підтримує правопорядок і захищає інтереси особистості, суспільства і держави. Мета прокуратури зазвичай визначається в законодавчих актах, рідше — у конституціях. Іноді у відповідних актах замість поняття "мета" використовуються категорії: "ціль", "обов'язок", "задачі", "роль" чи інші формулювання, зміст яких приблизно однаковий.
Більшість законів зарубіжних країн метою прокуратури визначають забезпечення верховенства закону, зміцнення законності, захист прав і свобод громадян, законних інтересів держави, суспільства, різних юридичних осіб.
Закріплена в конституціях і законах, мета прокуратури дає певне уявлення про покладені на цей орган функції. Обсяг і характер виконуваних прокуратурою функцій має визначальне значення для характеристики статусу прокуратури як особливого інституту. Саме набір функцій прокуратури визначає її місце в системі поділу влади. Функції являють собою основні напрямки діяльності прокуратури, здійснювані з використанням специфічних форм і методів у рамках окреслених повноважень (компетенції).
Перелік функцій прокуратури певним чином залежить від соціальних і правових умов розвитку суспільства і держави, а також визнаних у країні пріоритетів подальшого соціального і правового розвитку.
На даний час у світі склалися дві основні функціональні моделі прокуратури: прокуратура як (переважно) орган кримінального переслідування і прокуратура як (насамперед) орган нагляду за законністю. До передумов формування різних функціональних моделей
Першої моделі дотримується абсолютна більшість країн континентальної системи права. Їй значною мірою відповідає інститут атторнейської служби в США. У зазначених країнах прокуратура являє собою орган, функції якого зазвичай полягають в кримінальному переслідуванні осіб, які вчинили злочини, у підтриманні публічного обвинувачення в суді, а також у нагляді за законністю попереднього розслідування злочинів і утримуванням осіб у місцях позбавлення волі.
Відсутність у західних державах загального нагляду пояснюється тим, що в розвинутих країнах правом, правовою культурою перейняті всі структури соціального і державного організму. Там вже створене цивільне суспільство, сформовані його регулятори, у тому числі стабільне законодавство, що охоплює всі істотні явища, діють правові традиції поваги до закону і відповідальності перед ним.
Другої моделі дотримують соціалістичні (КНР, КНДР, Куба, В'єтнам) і цілий ряд колишніх соціалістичних країн. В цих державах прокуратура виступає як багатофункціональний орган, що здійснює поряд із загальним наглядом за законністю й іншими наглядовими функціями також кримінальне переслідування, процесуальне керівництво слідством, підтримання обвинувачення в суді. Віднесення до основних наглядових функцій прокуратури пояснюється характерними для цих країн невисоким рівнем правової культури, правовим нігілізмом, відсутністю традицій цивільного суспільства.
Наведені моделі прокуратур дають лише загальне уявлення про функції цих правоохоронних органів. Як правило, кожній національній прокуратурі (чи аналогічній їй системі) притаманний свій, специфічний набір функцій і повноважень, обумовлених як загальною логікою моделі, так і особливостями, традиціями національної правової культури, іншими об'єктивними і суб'єктивними факторами (наприклад, прагненням політичного керівництва деяких постсоціалістичних країн наслідувати певні західні зразки).
У тих державах, де прокуратура є конституційним інститутом, її функції з більшим чи меншим ступенем конкретизації закріплюються зазвичай в основних законах. Кількість визначених основними законами функцій прокуратури в різних країнах сильно різниться. Дуже часто у конституції законодавець указує тільки головну функцію (кримінальне переслідування — в Італії, нагляд за точним і однаковим виконанням законів — у Таджикистані, Туркменістані, Узбекистані). У більшості випадків конституційний перелік функцій не є вичерпним і може бути доповнений в спеціальному законі. Лише в деяких випадках перелік носить вичерпний характер, хоча б щодо основних функцій (наприклад, конституція Грузії).
Немає вказівок на функції прокуратури в конституціях Росії, Румунії, Словаччини і ряду інших країн. Повний перелік функцій прокуратури наведено в спеціальних законах про ці органи. В певних випадках функції цього органу закріплюються в законах про судоустрій, процесуальних кодексах та інших актах, що не мають прямого відношення до інституту прокуратури (наприклад, закони про оперативно-розшукову діяльність, про поліцію (міліцію), про пенітенціарну систему).
Не тільки склад функцій, але і критерії їх класифікації знаходяться в прямій залежності від традицій даної правової системи. Якщо не вдаватися до специфіки національної функціональної моделі прокуратури окремої країни, то численні функції, властивим прокуратурам різних країн світу, можна розділити на наступні основні групи: 1) функція кримінального переслідування і пов'язані з нею функції; 2) нагляд за діяльністю правоохоронних і пенітенціарних установ; 3) участь у некримінальних видах судочинства; 4) здійснення загального нагляду за законністю; 5) інші.
Ці функції, зрозуміло, притаманні не всім національним прокуратурам і аналогічним їм органам. Найбільш розповсюджений характер мають функції, пов'язані з кримінальним переслідуванням і (у меншому ступені) участю в некримінальних видах процесуальної діяльності. Однак їх зміст у різних країнах і правових системах далеко не однаковий.
Практично універсальними для всіх прокуратур і аналогічних їм органів є функції порушення кримінального переслідування і підтримання обвинувачення в суді. В Англії і державах-членах британської Співдружності Націй, де немає прокуратур, цими функціями наділені директори публічних переслідувань, які очолюють відповідні служби (в Англії — служба державних обвинувачів), а також генеральні атторнеї.
Дуже широко поширена така функція прокуратури, як безпосереднє ведення попереднього слідства (Вірменія, Азербайджан, Бєларусь, Болгарія, Угорщина, Німеччина, КНР, Киргизія, Латвія, Молдова, Норвегія, Росія, США, Узбекистан, Японія). При цьому, як правило, прокуратура поділяє ці повноваження з іншими правоохоронними органами (поліцією, міліцією, органами держбезпеки). У ряді країн попереднє слідство з кримінальних справа здійснюється спеціальними органами, що організаційно відділені від прокуратури (Казахстан).
Також широко розповсюдженою функцією є нагляд за законністю попереднього слідства і дізнання (Вірменія, Бєларусь, Болгарія, Угорщина, Італія, Казахстан, Киргизія, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Росія, Туркменістан, Узбекистан, Франція, Швейцарія, Японія). В останні роки в ряді країн починаються кроки в напрямку звільнення прокуратури від нагляду за слідством, оскільки це нібито суперечить ролі прокуратури як сторони обвинувачення (Азербайджан, Латвія, Литва), залишивши їй лише контроль за дізнанням. Нерідко на прокуратуру покладається нагляд за здійсненням оперативно-розшукової діяльності (Азербайджан, Грузія, Казахстан, Киргизія, Росія, Туркменістан).
Законодавство деяких держав особливо виділяє таку функцію прокуратури, як здійснення процесуального керівництва попереднім слідством (Азербайджан, Вірменія, Грузія, Чехія). Фактично цю ж функцію виконує у Франції прокурор щодо слідчого судді.
Практично скрізь, де є прокуратури чи аналогічні органи, їх посадові особи беруть участь у цивільному і деяких інших видах некримінального судочинства з захисту державних, суспільних чи особистих інтересів. Зокрема, можливість участі прокурорів у цивільному судочинстві прямо закріплена в конституціях і законах Азербайджану, Вірменії, Болгарії, Бразилії, Угорщини, Німеччини, Іспанії, Італії, КНР, Молдови, Перу, Польщі, Росії, Румунії, США, Франції, Японії.
Функція прокурорського нагляду за законністю судових рішень (у широкому розумінні) полягає, як правило, у можливості їх опротестування у вищестоящому суді. Ця функція є прямим продовженням процесуальних повноважень прокурора у всіх видах судочинства і тому вона закріплюється в конституціях і законах багатьох держав, зокрема Азербайджану, Вірменії, Бєларусі, Казахстану, Киргизії, Латвії, Молдови, Росії, Узбекистану. У той же час вона не згадується в законах про прокуратуру Грузії, Естонії. У Грузії прокурор подає касаційні й інші скарги в звичайному порядку як одна із сторін у процесі.
Нагляд за застосуванням покарань і інших форм примусу, з одного боку, пов'язаний з основною функцією кримінального переслідування, а з іншого — з наглядовими і правозахисними функціями прокуратури. Ця функція передбачена конституціями і законами Вірменії, Бєларусі, Угорщини, Грузії, Казахстану, Киргизії, Латвії, Молдови, Росії, Румунії, Туркменістану, Узбекистану, Естонії. У той же час вона невідома багатьом західним країнам (наприклад, Франції), в Азербайджану і Польщі від неї відмовилися наприкінці 90-х рр.
Функція так званого “загального нагляду” в даний час здійснюється прокуратурами соціалістичних, багатьох постсоціалістичних країн (Бєларусь, Болгарія, Угорщина, Казахстан, Киргизія, Росія, Румунія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан), а також ряду держав Латинської Америки: Бразилії, Колумбії (однієї з двох прокуратур — Ministerio Publico).
Інші функції носять допоміжний характер і зустрічаються досить рідко. Так, консультування уряду з правових питань — одна з найголовніших функцій генеральних атторнеєв у країнах англійського загального права (але власне прокуратурами майже не здійснюється). Виключення складають деякі країни Латинської Америки (Мексика, Панама), що є у даному випадку наслідком впливу правової системи США. Координація діяльності правоохоронних органів з боротьби зі злочинністю як функція прокуратури передбачена законами про прокуратуру Грузії, Росії й Узбекистану.
< Попередня Наступна >