ТЕМА 10: НАГЛЯД ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНІВ ПРИ ВИКОНАННІ СУДОВИХ РІШЕНЬ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ, А ТАКОЖ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ІНШИХ ЗАХОДІВ ПРИМУСОВОГО ХАРАКТЕРУ, ПОВ'ЯЗАНИХ З ОБМЕЖЕННЯМ ОСОБИСТОЇ СВОБОДИ ГРОМАДЯН

1. СУТЬ, ЗАВДАННЯ, ПРЕДМЕТ ТА ОБ'ЄКТИ НАГЛЯДУ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНІВ У ХОДІ ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ, А ТАКОЖ ПІД ЧАС ЗАСТОСУВАННЯ ІНШИХ ЗАХОДІВ ПРИМУСОВОГО ХАРАКТЕРУ

Згідно зі ст. 121 Конституції України обо­в'язок здійснення нагляду за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також у ході засто­сування інших заходів примусового харак­теру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, покладено на прокура­туру.

Це ж положення закріплене у ст. 415 КПК.

Прокурорський нагляд за законністю кримінально-виконавчої діяльності певним чином відрізняється від інших прокурорських функцій, але в той же час знаходиться з ними в тісних робочих стосунках, забезпе­чуючи захист громадянських прав засуджених, одночасно виконуючи роль засобу превалювання каральної функції держави, захисту суспільства та громадян, примусового засобу виконання державної волі і засобу гарантії проти зловживань правами.

Галузеве законодавство (кримінальне, кримінально-процесуальне, кримінально-виконавче) повно і чітко визначає підстави виконання покарань, порядок і умови утримання засуджених до позбавлення волі осіб, а також тих, до котрих застосовані інші заходи примусового ха­рактеру, пов'язані з обмеженням особистої свободи громадян.

Міжнародні договори закріплюють загальновизнані норми, що характеризують виконання покарань, відносини між персоналом виправних закладів та засудженими тощо.

Так, Мінімальні стандартні правила поводження із засуджени

1) роздільне утримання різних категорій засуджених;

2) вимоги до приміщень, у яких утримуються особи, до яких засто­совані обмеження особистої свободи;

3) забезпечення цих осіб одягом, харчуванням, медичним обслу­говуванням;

4) порядок накладення стягнень на порушників режиму тощо.

Специфічні риси цієї галузі прокурорського нагляду полягають у тому, що:

1) вона виконує роль головного гаранта дотримання прав і свобод громадян, які перебувають в органах і установах, котрі реалі­зовують заходи процесуального примусу та судові рішення у кри­мінальних справах (органи і установи Державного департаменту України з питань виконання покарань). Ця роль гаранта обу­мовлена наявністю у прокуратури імунітету від місцевих та ві­домчих впливів, її особливим становищем у системі контролю шляхом нагляду за законністю дій та актів службових осіб на­званих вище органів і установ;

2) їй властивий ініціативний характер його здійснення, й такий що не вимагає обов'язкової наявності сигналів про порушення за­конності;

3) вона має чітко виражений владний характер повноважень про­курора, якими забезпечується його безпосередня участь у вста­новленні й усуненні порушень законодавства.

Дана галузь прокурорського нагляду має важливе значення для додержання норм кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого законодавства, які регламентують порядок та умови утримання під вартою, виконання покарання й засто­сування інших заходів примусового характеру, сприяючи досягненню їх завдань.

Прокурорський нагляд чинить позитивний вплив на функціо­нування кримінально-виконавчої системи, беручи активну участь у вирішенні завдань щодо неухильного додержання й правильного застосування законів, які регламентують основні питання діяльності органів та установ цієї системи.

Прокурорам належить провідна роль у припиненні, усуненні й попередженні порушень законів в місцях утримання під вартою підозрюваних та обвинувачених у вчиненні злочинів осіб, а також тих, щодо котрих застосовані примусові заходи медичного характеру.

Окрім цього, діяльність прокурора слугує справі реального забезпечення прав і свобод специфічної категорії осіб, які утри­муються у кримінально-забезпечувальних та кримінально-вико­навчих органах і установах. Адже можливості цих громадян щодо забезпечення ними свого захисту, слід визнати, справді доволі об­межені.

Можна також наголосити на значущості наглядової діяльності прокурорів щодо охорони законних інтересів співробітників кри­мінально-виконавчої системи, праця котрих, значною мірою, про­ходить у складних і важких умовах.

Предмет цієї галузі прокурорського нагляду визначено статтею 44 Закону України "Про прокуратуру", як:

а) законність перебування осіб у місцях тримання затриманих, по­переднього ув'язнення, виправно-трудових, інших установах, що виконують покарання або заходи примусового характеру, які при­значаються судом;

b) додержання встановленого кримінально-виконавчим законодав­ством порядку та умов тримання або відбування покарання осо­бами у цих установах;

с) додержання встановлених законодавством прав осіб, що пере­бувають у цих установах і виконання ними своїх обов'язків;

d) законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації виправ­но-трудових та інших установ, що виконують покарання або за­ходи примусового характеру, пов'язані з обмеженням особистої свободи громадян.

Відповідно до предмету завдання цієї галузі прокурорського нагляду полягають у наступному:

1) не допускати незаконних і безпідставних обмежень особистої свободи громадян, гарантованої Конституцією України;

2) поновлювати порушені права громадян, усувати допущені не­законні та безпідставні обмеження особистої свободи громадян,

3) систематично здійснювати нагляд з тим, щоб обмеження осо­бистої свободи громадян застосовувалися тільки тоді, коли для невідкладного захисту інтересів громадян або держави інші за­ходи будуть визнані недостатніми чи малоефективними;

4) щоби примусові заходи медичного і виховного характеру засто­совувалися лише до суспільно-небезпечних осіб за наявності достатніх медичних, психіатричних підстав1.

Мета нагляду - сприяти законному виконанню кримінального рішення; контролювати, щоб визначені засоби впливу діяли за своїм призначенням; забезпечити координацію та уніфікацію практики різних органів, які беруть участь у виконанні покарань та інших примусових заходів, що обмежують особисту свободу особи.

Прокурор, здійснюючи цей нагляд, зобов'язаний:

• забезпечити, щоб своєчасно і правильно зверталися до ви­конання і виконувалися відповідно до закону судові рішення у кримінальних справах;

• забезпечувати, щоб на законних підставах перебували особи в місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, ви­правно-трудових та в інших органах і установах, які виконують кримінальні покарання або реалізують застосування заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

• слідкувати, щоб забезпечувалось додержання встановлених законом прав осіб, взятих під варту, засуджених, виконання ними обов'язків, а також додержання порядку, умов утримання цих осіб та відбування покарання;

• слідкувати за виконанням законодавства про звільнення за­суджених від відбування покарання та за іншими питаннями, пов'язаними з виконанням вироків.

До державних органів і установ, які виконують судові рішення у кримінальних справах і застосовують заходи примусового характеру, пов'язані з обмеженням особистої свободи громадян (безпосередні об'єкти нагляду) належать:

1) органи і установи Державного департаменту України з питань виконання покарань (центральний орган виконавчої влади, який безпосередньо реалізує єдину державну політику у сфері вико­нання кримінальних покарань): а) кримінально-виконавчі інспек­ції; б) слідчі ізолятори; в) тюрми; г) лікувально-трудові профі­лакторії; 0 виправно-трудові колонії; д) виховно-трудові колонії; є) арештні доми; є) колонії поселення; ж) кримінально-виконавчі установи відкритого типу (виправні центри) тощо;

2) місця утримання затриманих (ІТЗ) органів внутрішніх справ і прикордонної служби;

3) органи внутрішніх справ (на них покладається контроль за ви­конанням покарань у вигляді індивідуально-профілактичної ро­боти за місцем засудженого до громадських робіт, а також здійс­нюють контроль за поведінкою осіб, звільнених судом від від­бування покарання з випробовуванням(ст. 75 КК); вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до семи років, звільнених від від­бування покарання з випробовуванням (ст. ст. 79. 83 КК); умов­но-достроково звільненими від відбування покарання (ст.81 КК) тощо);

4) дисциплінарні батальйони (роти), виконують покарання у ви­гляді тримання у них засуджених військовослужбовців строкової служби;

5) гарнізонні гауптвахти, виконують покарання у вигляді відбування військовослужбовцями арешту на гауптвахті (ст.60 КК);

6) психіатричні стаціонари Міністерства охорони здоров'я (пси­хіатричні лікарні (відділення лікарень, військових госпіталів)), ви­конують рішення судів у кримінальних справах щодо застосу­вання примусових заходів медичного характеру, виконують ста­ціонарні судово-психіатричні експертизи;

7) спеціалізовані державні органи (спеціальні виховні або ліку­вально-виховні установи для неповнолітніх), які реалізують при­мусові заходи виховного характеру, застосовані судом щодо не­повнолітніх, звільнених від покарання, а також щодо неповно­літніх, які вчинили суспільно-небезпечні діяння до досягнення віку кримінальної відповідальності.

У Наказі Генерального прокурора України від 5 квітня 2000 року №3 "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням за­конів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян" визначено конкретних суб'єктів цього виду наглядової діяльності, зокрема (п. 1):

1.1. У слідчих ізоляторах управлінь (відділів) Державного департа­менту України з питань виконання покарань в Автономній рес­публіці Крим та областях обов'язок із забезпечення цього на­прямку діяльності покладено-на начальників відділів, старших помічників прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах.

1.2. У слідчих ізоляторах управлінь Служби безпеки України в об­ластях - на начальників відділів, старших помічників прокурорів областей з нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та прикордонної охорони при про­вадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства.

1.3. У слідчому ізоляторі Служби безпеки України - на начальника

управління нагляду за додержанням законів органами СБУ. державної митної служби та прикордонної охорони при про­вадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства Генеральної прокуратури України.

1.4. У психіатричних лікарнях (відділеннях лікарень) з суворим і по­силеним наглядом - на начальників відділів і старших поміч­ників прокурорів Автономної Республіки Крим і областей з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах.

1.5. У тюрмах, виправно-трудових і виховно-трудових колоніях, лі­кувально-трудових профілакторіях і тимчасових слідчих ізоля­торах на територіях виправно-трудових колоній - на прокурорів з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рі­шень у кримінальних справах, за відсутності таких проку­ратур - на міських, районних та міжрайонних прокурорів.

1.6. У дисциплінарних батальйонах (ротах) - на військових про­курорів регіонів.

1.7. В інспекціях виправних робіт (кримінально-виконавчих інспек­ціях) - на міських, районних та міжрайонних прокурорів.

Цей перелік доцільно доповнити:

1.8. У місцях утримання затриманих (КПУ (камери попереднього ув'язнення) райвідділів та міськвідділів управлінь внутрішніх справ - на міських, районних та міжрайонних прокурорів

1.9. На гауптвахтах військових гарнізонів чи військових частин (з'єднань) - на військових прокурорів гарнізонів.