248

---

А. ОСОБЛИВОСТІ ПРОКУРОРСЬКОГО НАГЛЯДУ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНІВ ОРГАНАМИ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ ПОЗБАВЛЕННЯ АБО ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ

Виправно-трудові установи - це місця ув'язнення, оскільки в них ізолюються особи, яких позбавлено волі.

Особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у кримінально-виконавчих установах відкритого типу (виправних центрах), як правило, у межах адміністра­тивно-територіальної одиниці відповідно до їх постійного місця про­живання (ст.106 ВТК).

Нагляд прокурора за ними реалізується шляхом здійснення: а) періодичних (інколи комплексних) планових перевірок установ, які виконують покарання у вигляді позбавлення волі (комплексні мають місце тоді, коли у разі необхідності до перевірки залучають відповідних спеціалістів та працівників інших підрозділів прокуратур), і б) перевірок за сигналом (скаргами, повідомленнями спосте­режних комісій, інформацією із засобів масової інформації тощо) про факти порушень закону або надзвичайні події.

Відповідно до пункту 3.2. вищеназваного наказу Генерального прокурора комплексні планові перевірки додержання законів у місцях виконання покарання та інших заходів примусового характеру, що призначаються судом повинні проводитись не рідше одного разу на півріччя.

Під час планових перевірок прокурор з'ясовує комплекс питань:

1. Законність утримання засуджених у колонії (іншій виправній ус­танові) (ст.4 ВТК).

2. Виконання вироку у частині застосування примусових заходів медичного характеру (ст.77 ВТК).

3. Додержання адміністрацією вимог тримання засуджених, їх прав і створення умов для виконання засудженими обов'язків, перед­бачених законодавством. Ці вимоги та обов'язки встановлюються Виправно

-трудовим кодексом України, законом України "Про ви­конавчу службу України", "Положенням про Державний депар­тамент України з питань виконання покарань", "Інструкцією про роботу лікувально-трудових профілакторіїв Державного депар­таменту України з питань виконання покарань", "Типовими пра­вилами внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ",

"Інструкцією про організацію виконання покарання у вигляді ареш­ту в установах кримінально-виконавчої системи", "Тимчасовою інструкцією про охорону та нагляд за засудженими у виховно-трудових колоніях Державного департаменту України з питань виконання покарань" тощо.

4. Виконання вимог закону до проведення із засудженими виховної роботи за правилами ст. ст. 55 - 58 ВТК.

5. Законність застосування до засуджених заходів заохочення і стяг­нення (ст. ст. 65 - 71 ВТК), своєчасність та правильність розгляду й вирішення адміністрацією місць позбавлення волі скарг, заяв і пропозицій засуджених (ст. 44 ВТК) тощо.

Перевірка законності перебування у виправній чи виховній установі передбачає з'ясування таких питань:

• чи є судове рішення (вирок, що набрав законної сили), від­повідно до якого призначено покарання, щодо застосування до засудженого заходів виправно-, та виховно-трудового впливу?

• чи відповідає вид виправної установи тому покаранню, яке ви­пливає із судового рішення?

• чи не спливли строки покарання?

• чи немає випадків зволікань із звільненням осіб, після відбуття ними покарання?

Щодо перевірки виконання примусового лікування, про­курор з'ясовує:

- чи пройшли повний курс лікування засуджені до позбавлення волі, які мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб і щодо яких судом призначені примусові заходи ме­дичного характеру або примусове лікування?

- чи у відповідності із законом адміністрація колонії реагує у разі відмови від лікування особи, яка має хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших або захворіла на неї під час від­бування покарання? (У таких випадках адміністрація повинна внести до суду подання про застосування до такої особи при­мусового лікування).

Перевірка встановленого законом порядку тримання засу­джених у виправних установах зачіпає, в основному, виконання адміністрацією вимог ст. ст.15, 18, 21 ВТК, які регламентують:

- роздільне тримання чоловіків і жінок;

- роздільне тримання неповнолітніх і дорослих;

- вперше засуджених до позбавлення волі чоловіків тримають окремо від тих, хто раніше відбував позбавлення волі;

- вперше засуджених за злочини, що не є тяжкими, тримають окремо від уперше засуджених за тяжкі злочини;

- засуджених, хворих різними інфекційними захворюваннями, утримують окремо між собою й ізольовано від здорових;

- засуджених іноземних громадян і осіб без громадянства три­мають, як правило, окремо від засуджених громадян України.

Ізольовано від інших засуджених, а також роздільно тримають: а)засуджених за особливо небезпечні державні злочини; б) засуджених, яким покарання у вигляді смертної кари замінено позбавленням волі, або яким довічне позбавлення волі замі­нено позбавленням волі на певний строк в порядку помилу­вання або амністії тощо.

Вимоги щодо роздільного тримання засуджених не поширю­ються на лікувальні заклади місць позбавлення волі і виправно-трудові колонії, призначені для тримання й лікування інфекційних хворих засуджених.

Окрім цього прокурор перевіряє додержання вимог статей 22 -27 (розміщення засуджених до позбавлення волі), 108 - 114 (під­стави і порядок звільнення від відбування покарання) ВТК, а саме, чи є випадки незаконного звільнення від відбування покарання, незаконних переведень засуджених з одних виправних установ до інших, необгрунтованого подання до суду матеріалів щодо засто­сування умовно-дострокового звільнення у зв'язку з хворобою, ін­валідністю та з інших підстав тощо.

Особливу увагу звертає прокурор на додержання адміністра­цією прав засуджених, передбачених виправно-трудовим зако­нодавством: на придбання продуктів харчування, предметів по­всякденного вжитку, літератури, письмового приладдя, на одер­жання посилок, передач, відправлення листів, на побачення із ро­дичами, адвокатами тощо (ст.ст. 28-39, 40-43 ВТК).

Прокурор перевіряє законність рішень адміністрації виправної установи щодо надання або відмови у наданні певним категоріям засуджених можливості короткострокових виїздів за межі місць по­збавлення волі (ст. 391 ВТК), перевіряє підстави та порядок надання засудженому дозволу на пересування без конвою (ст.78 - 79 ВТК). Перевірка, що проводиться прокурором у виправно-трудовій уста­нові, може обмежуватись і вужчим колом питань, однак у кожному разі він: а) відвідує штрафні чи дисциплінарні ізолятори, карцери, при­міщення камерного типу; б) з'ясовує законність застосування щодо засуджених дисциплінарних і матеріальних стягнень (ст.ст. 67 - 73 ВТК).

Прокурором вивчаються випадки виробничого травматизму, документи медико-санітарної частини щодо випадків звернення засуджених з приводу заподіяння їм тілесних ушкоджень.

Одночасно з цим прокурор перевіряє законність відмов у по­рушенні кримінальних справ начальником виправно-трудової уста­нови як органом дізнання, законність виконання оперативно-розшукових заходів, хоч кримінально-процесуальна і оперативно-розшукова діяльність є об'єктами іншого напряму прокурорського нагляду.

Коли встановлюються факти порушення закону, прокурор, ви­користовуючи свої повноваження, зупиняє незаконну діяльність, вирішує питання про притягнення винних до відповідальності, за­безпечує додержання тих чи інших правових настанов у подальшій діяльності піднаглядної виправної установи.

 

< Попередня   Наступна >