148

---

3. ЗМІСТ ПРЕДСТАВНИЦТВА У РОЗГЛЯДІ СУДАМИ ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВ

Під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за змістом п. 2 ст.121 Конституції України та статей 2 і 29 ГПК України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави. Ці дії включають:

а) подання прокурором до господарського суду позовної заяви;

б) його участь у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціа­тивою прокурора чи за ухвалою суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави;

в) внесення апеляційних і касаційних подань та подання про пе­регляд судових рішень за нововиявленими обставинами.

Участь прокурора у господарському судочинстві на усіх його стадіях здійснюється з метою захисту порушених інтересів громадян і держави.

Наказ Генерального прокурора України від 28.10.98 №8 "Про діяльність прокурорів по представництву інтересів громадян і дер­жави" вимагає від прокурорів вживати, в межах своєї компетенції, заходи, спрямовані на своєчасне і повне використання передбачених законодавством повноважень для подання у суди і підтримання позовів на захист прав і законних інтересів громадян та держави, для перегляду незаконних судових постанов.

Наказ вимагає забезпечити першочергово заходами господар­ського судочинства захист соціальних прав громадян, а також від­шкодування шкоди, завданої державі, державним підприємствам, установам і організаціям, стягнення заборгованості перед бюдже­том, Пенсійним фондом та іншими позабюджетними фондами соці­ального спрямування.

На практиці доволі часто вини

кають ситуації, коли порушення державних і громадських інтересів, для захисту яких прокурор звер­тається до господарського суду, одночасно зачіпає й інтереси кон­кретної юридичної особи або громадянина, який здійснює підпри­ємницьку діяльність без утворення юридичної особи.

Інколи інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяль­ності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним понят­тям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту.

У таких випадках позов прокурора про захист порушених інте­ресів держави може бути одночасно скерований і на захист законних прав юридичної особи (організації) або громадянина-підприємця.

Бувають випадки, коли юридичні особи і громадяни-підприємці часто звертаються в прокуратуру з проханням захистити їх порушені економічні інтереси і права шляхом подачі позову до господарського суду.

Це можна пояснити їх бажанням сподіватись на підтримку про­курора. Окрім цього спрацьовує той фактор, що прокуратура не сплачує держмито.

Узгодженню єдиних підходів за таких ситуацій присвячене Рі­шення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної про­куратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про пред­ставництво прокуратурою інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999 року.

Конституційний Суд України з цього приводу вирішив: поло­ження статті 2 АПК в контексті п.2 ст.121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбіт­ражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Це рішення призвело до уточнення чинного господарського процесуального законодавства. І тепер чинний закон (ст.2 ГПК) чітко регламентує порядок, згідно з яким господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звер­таються до суду в інтересах держави.

Окрім цього закон доповнено новою нормою (ч.2 ст.2 ГПК), згідно з якою прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визнає, в чому по­лягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Іншими словами, закон вимагає, щоб прокурори подавали по­зови в інтересах юридичних осіб і громадян-підприємців тільки у випадках встановлення, що порушення законних прав цих суб'єктів поєднано із посяганнями на державні (публічні) інтереси. А це може бути у разі перешкоди випуску соціально важливої продукції, по­рушення нормальної експлуатації об'єктів транспорту, енергетики, оборонного комплексу, медичних, освітніх закладів, створення пе­редумов екологічних катастроф, серйозних соціальних конфліктів.

Прокурори звертаються до господарських судів з позовами в інтересах підприємств, організацій і громадян-підприємців, також у разі потреби у захисті державних і комунальних підприємств, коли ті з певних об'єктивних причин не були в змозі безпосередньо звер­нутися з позовом до суду або коли такого звернення не було через недобросовісність керівників чи інших службових осіб. Коли такі факти виявляються, поряд із поданням до суду позову, прокурор зобов'язаний вирішити питання про притягнення винних до від­повідальності.

Так чи інакше, прокурори зобов'язані захищати інтереси дер­жави шляхом подачі позовів до господарського суду у випадках:

1) виявлення фактів заняття забороненими видами діяльності або заняття комерційною діяльністю, на здійснення якої необхідні спеціальні дозволи (ліцензія), коли такі відсутні або протерміновані;

2) наявності інформації про недійсність оспорюваних угод та про визнання недійсними угод, що не відповідають вимогам закону, або укладених у цілях, які суперечать інтересам держави, пра­вопорядку, моралі;

3) порушень природоохоронного законодавства, заподіяння шкоди здоров'ю людей та навколишньому природному середовищу;

4) невиконання зобов'язань перед державою, якщо це призвело або могло призвести до нездійснення значних інвестиційних про­ектів, цільових програм;

5) невідповідності статутних документів юридичних осіб вимогам законодавства й порушення встановленого порядку їх заснування та легалізації тощо.

За загальним правилом (ст.29 ГПК України) прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави, внести апеляційне, касаційне подання, а також подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

З цією метою прокурор може звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні - також усно.

Відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє по­зивача права вимагати вирішення спору по суті.

Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і ви­магати вирішення спору по суті.

Підготовка позову полягає у діях прокурора щодо отримання необхідних фактичних даних (доказів), що встановлюють: а) харак­тер порушень; б) характер оспорюваних прав і законних інтересів; в) відповідачів у справі; г) наявність третіх осіб, зацікавлених у результатах судового розгляду; д) розмір матеріальних збитків, коли такі заподіяно.

У випадках, коли позов підлягає оцінці, вона визначається. У разі потреби, розрахунки оспорюваної суми або такої, що підлягає стягненню, узгоджуються із організацією або громадянином-підприємцем, в інтересах яких прокурор планує подати позовну заяву до господарського суду.

Під час підготовки позовної заяви прокурор, аналогічно до здійс­нення представництва в цивільних судах, може скористатися пра­вами, наданими йому Законом України "Про прокуратуру" (ст.ст.20 -24): вимагати від керівників та інших службових осіб надання необ­хідних документів, матеріалів, статистичних та інших відомостей; проведення перевірок і ревізій діяльності підконтрольних та під­звітних підприємств, організацій та підлеглих їм службових осіб, виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і по­завідомчих експертиз; проведення перевірок виконання законів за матеріалами і зверненнями громадян, які надійшли в прокуратуру тощо.

Наказ Генерального прокурора України № 8 від 28.10.98р. зо­бов'язує прокурорів дотримуватись вимог ст. 54 ГПК щодо форми і змісту позовів, посилатись на норми закону і на підзаконні акти, якими регулюються дані правовідносини, і на конкретні докази, які мають приєднуватися до позовних заяв.

Зокрема позовна заява прокурора повинна містити:

1) найменування господарського суду, до якого подається заява;

2) найменування сторін (позивача, відповідача, третьої особи, коли така є), їх поштові адреси;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникли при укладанні, зміні та ро­зірванні господарських договорів);

4) зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, -зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначен­ня доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;

6) відомості про вжиття заходів стосовно досудового (претензій­ного) врегулювання спору;

7) перелік документів та інших доказів, які додаються до заяви.

Позовна заява може містити й інші відомості, які необхідні для правильного вирішення спору, зокрема, клопотання про залучення до справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору; про виклик свідків; витребування письмових або речових доказів; призначення експертиз.

У позовній заяві зазначаються також дані про прокурора, що підписав позовну заяву.

Одночасно з поданням позовів, прокурори зобов'язані ініцію­вати вжиття заходів для забезпечення позовних вимог у порядку, встановленому чинним законодавством, добиватися реалізації вжи­тих судами заходів.

Необхідно дотримуватись вимог закону щодо підсудності спорів, особливо щодо відокремлених підрозділів, юридичних осіб та суб'єктів господарювання інших країн, реагувати на факти безпідставного повернення позовів судами.

Згідно із вказівками Генеральної прокуратури України прокурори обов'язково повинні брати участь у розгляді судами всіх справ, порушених за позовами прокурора та його поданнями в першій, апеляційній, касаційній інстанціях тощо.

Для участі у господарських судах цей обов'язок покладено на підрозділи представництва інтересів громадян і держави прокуратур відповідного рівня за місцем знаходження господарського суду.

Генеральним прокурором встановлено порядок, згідно з яким, одночасно зі зверненням з позовом до господарського суду не за місцем знаходження прокуратури, копію позову потрібно надсилати відповідному прокуророві, в районі діяльності якого знаходиться суд, для забезпечення його участі в розгляді справи і письмово інфор­мувати про це суд, до якого направлено позовну заяву.

Прокурор, який забезпечував участь у суді, зобов'язаний негайно повідомляти прокурора, який подав позов, про результати його розгляду.

За загальним правилом позов подається до господарського суду за місцем знаходження відповідача, якщо їх декілька - за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором прокурора.

Разом з тим, під час подання позову, прокурор зобов'язаний направити учасникам справи копії позовної заяви та додатків до неї.

Процесуальне становище прокурора під час розгляду справи в господарському суді не рівнозначне становищу сторони у справі.

Позивачами у справах, порушених за поданими прокуро­ром в інтересах держави позовними заявами, можуть бути під­приємства, організації, органи державної влади чи управління, громадяни-підприємці.

Навіть у тих випадках, коли у справі немає позивача як сторони процесу (у випадках подання прокурором позову щодо захисту так званого неперсоніфікованого інтересу), прокурор зберігає самос­тійний процесуальний статус.

Разом з тим, у відповідності з ч.4 ст.29 ГПК прокурор, який подав позовну заяву до господарського суду, виконує обов'язки і корис­тується правами позивача, крім права на укладення мирової угоди.

Прокурор має право:

а) ознайомлюватися з матеріалами справи;

б) робити з них витяги, копії;

в) брати участь у господарських засіданнях;

г) подавати докази,

ґ) брати участь у дослідженні доказів;

д) заявляти клопотання;

є) давати усні та письмові пояснення господарському суду; є) наводити свої доводи і міркування з усіх питань, які виникають у ході господарського процесу;

ж) заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників процесу,

з) брати участь у прийнятті рішення;

и) вносити подання про перевірку рішення, ухвали, постанови гос­подарського суду та ін.

 

< Попередня   Наступна >