8.4. Нагляд за додержанням законів при проведенні досудового слідства

Здійснюючи нагляд за додержанням закону під час розслідування кримінальних справ про злочини неповнолітніх, прокурор використовує повноваження, які передбачені нормами КПК України. При цьому врахо­вується специфіка правового статусу підлітків і конкретні вимоги розділу VIII КПК України. Норми цього розділу КПК відображають особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх під час досудового слідства, а також розгляду справ судами.

Стаття 433 КПК України передбачає обставини, що підлягають встановленню при провадженні досудового слідства: 1) вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження); 2) стан здоров'я та загального розвитку неповнолітнього; 3) характеристика особи; 4) умови життя та виховання неповнолітнього; 5) обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього; 6) наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність. Указані обставини, які впливають на міру покарання й усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочину, відносяться до предмета доказування в кримінальній справі.

Якщо слідчий установить, що суспільно небезпечне діяння вчинила особа віком від 11 років до настання віку, з якого можливе настання кримінальної відповідальності, то він виносить мотивовану постанову про закриття справи та застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру. Справа разом із постановою надсилається прокурору, від якого залежить наступне направлення її на розгляд суду (ч. 1 ст. 73 КПК України). Якщо встановлено, що особу, яка вчинила у віці від 11 до 14 років суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачене покарання у вигляді позбавлення волі понад п'ять років, необхідно у зв'язку з цим негайно ізолювати, то за постановою слідчого або органу дізнання, за згодою прокурора за вмотивованим рішенням суду вона може бути поміщена до приймальника-розподільника для неповнолітніх на строк до ЗО діб (ч. З ст. 73 КПК України). Підлітки, які досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, якщо злочини не становлять великої суспільної небезпеки, можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності. Відповідно до ст. 9 КПК України прокурор, а також слідчий за згодою прокурора на підставі, передбаченій ст. 97 КК України, виносять умотивовану постанову про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності. У такому випадку неповнолітньому на виконання вимог ст. 438 і 440 КПК України пред'являється обвинувачення і після оголошення про закінчення досудового слідства пред'яв­ляються всі матеріали справи для ознайомлення. Потім справа надсилається до суду. Згідно зі ст. 105 КК України неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом із застосуванням таких примусових заходів виховного характеру: 1) застереження, 2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповно­літнього, 3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, що їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також: окремих громадян на їхнє прохання, 4) покладення на неповно­літнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків, 5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.

Прокурор повинен особливо уважно підходити до вирішення питання про можливість узяття під варту неповнолітнього, виходячи з того, що цей захід може застосовуватися до підлітків тільки у виняткових випадках, коли це викликається тяжкістю злочину (ст. 434 КПК України).