196

---

10.3. Представництво прокуратурою інтересів держави в розгляді судами господарських справ

Прокурорсько-представницькі правовідносини після звернення прокурора з позовом до суду набувають розвитку в наступній стадії господарського судочинства - стадії розгляду справи по суті. У цій стадії реалізується головна і відповідальна частина всієї роботи прокуратури зі здійснення конституційної функції представництва. Прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України (п. 2 ст. 121), Законом України "Про прокуратуру" (п. 2 ст. 5) та ст. ст. 2 і 29 ГПК повноваження, провадить в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Процесуальне становище прокурора, який заявив позов в інтересах держави, у господарському процесі можна визначити так. Це: а) сторона в процесі, оскільки він пред'являє докази й прагне добитися визнання правильності своїх вимог; б) захисник держави, оскільки має державну заінтересованість, захищаючи права та інтереси не свої, а інших осіб, і рішення суду за позовом прокурора поширюються не на самого прокурора, а на особу, в інтересах якої подано позов.

Усе це свідчить про те, що прокурор, який подав позов в інтересах інших осіб, не може мати процесуальне становище позивача. Водночас прокурор як суб'єкт господарського процесу не має ніяких додаткових повноважень або переваг у порівнянні з іншими особами, які беруть участь у справі. Прокурор, який подав позов, має обов'язки та користується правами позивача, крім права на укладення мирової угоди (ст. 22 ГПК).

Діяльність прокурора в господарському судочинстві, крім звернення до суду з позовами та заявами, включає: а) участь у розгляді судом будь-якої справи з ініціативи прокурора чи за ухвалою суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави; б) внесення апеляційних та касаційних подань і подань про перегляд судових р

ішень за нововиявленими обставинами.

Отже, як зауважує М.В. Руденко, процесуальні форми участі прокурора в господарському судочинстві - це закріплена законом можливість його впливу на розвиток позовного провадження: на порушення справи в господарському суді чи вступ в уже розпочатий іншими особами судовий процес у справі1.

Генеральний прокурор у наказі № 6/Згн від 7 травня 2004 р. вимагає від прокурорів уживати в межах своєї компетенції, за наявності підстав для захисту інтересів громадян або держави, заходів, спрямованих на своє­часне і повне застосування повноважень для подання і підтримання позовів.

Відповідно до ст. 29 ГПК прокурор бере участь у господарському процесі при розгляді справ, які порушені за його заявою, а також у випадках, коли це передбачено законом або визнано за необхідне господарським судом. Про свою участь у справі прокурор повідомляє суд письмово. Господарський суд згідно зі ст. 64 ГПК України у випадках прийняття позову повинен не пізніше п'яти днів із дня надходження даного документа повідомляти про порушення провадження в справі. У ст. 2 ГПК зазначено, що господарський суд вирішує справу за позовними заявами прокурорів і заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Узявши до уваги, що в практичній діяльності виникли питання щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 ГПК, Конституційний Суд України своїм рішенням від 8 квітня 1999 р. дав роз'яснення, що положення ст. 2 ГПК в контексті п. 2 ст. 121 Конституції України слід Розуміти так, що прокурор і його заступник подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форми власності. Прокурор самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому полягає порушення інтересів держави чи загроза її інтересам, і ця заява за ст. 2 ГПК України є підставою для порушення справи в господарському суді. При цьому в позовній заяві має бути зазначено орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (п. 2 рішення КС за № 3 -рп).

Таке обмеження кола суб'єктів, в інтересах яких прокурор може подати заяву, тільки державою, як уважають деякі науковці, суперечить п. б ст. 20 Закону "Про прокуратуру", п. 5 ст. 2 Закону "Про власність". Погоджуючись із такою позицією, ми визначаємо, що зараз у практичній діяльності прокурор, звертаючись до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також; зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

Прокурори звертаються до господарських судів з позовами в інтересах підприємств, організацій і громадян-підприємців в особі органу, який здійснює функції держави у випадках, коли встановлено, що порушення законних прав цих суб'єктів поєднано із посяганням на державні інтереси. Це може бути в разі порушення нормальної експлуатації об'єктів телекомунікацій, транс­порту, енергетики, медичних закладів, перешкоджання діяльності підприємств оборонної промисловості, паливно-енергетичного комплексу та інших. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокуро­ром в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави в спірних правовід­носинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Особливість процесуального становища прокурора, який у разі подання ним позову в інтересах держави не є позивачем, полягає в тому, що відмова прокурора від поданого ним позову, зменшення розміру позовних вимог, зміна підстави або предмета позову не позбав­ляють позивача права підтримувати позовні вимоги (ч. 4 ст. 29 ГПК).

Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті. Відповідно до наказу Генерального прокурора України № 6 від 28 жовтня 2002 р. прокурори обов'язково повинні брати участь у розгляді господарськими судами всіх справ, порушених за позовами прокурора та його поданнями в першій, апеляційній і касаційній інстанціях: "Організацію забезпечення участі прокурора в розгляді справ у апеляційних судах, місцевих господарських судах покласти на підрозділи представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратур областей і прирівняних до них за місцем знаходження апеляційного суду, місцевого господарського суду" (п. 3.2. наказу за № 6).

Крім цього, Генеральний прокурор вимагає, у разі звернення з позовом до господарського суду не за місцем знаходження прокуратур, копію позову (заяви) разом із матеріалами надсилати відповідному прокурору для забезпечення участі в розгляді справи й письмово інформувати про це суд, до якого направлено позов (заяву). Прокурор, який забезпечував участь у суді, невід­кладно письмово повідомляє прокурора, який направив позов, про результати його розгляду (п. 1.9 наказу).

Обсяг і межі повноважень прокурора, який приймає участь у господарському судочинстві, визначаються Господарсько-процесуальним кодексом, зокрема ст. 22, де передбачено, що прокурор, який бере участь у Господарському процесі, має право знайомитися з матеріалами справи, робити витяги, знімати копії, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати пояснення в справі, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників процесу, підтримувати поданий позов і відмовлятися від нього, одержувати копію рішень, ухвал, постанов, вносити апеляційне, касаційне й окреме подання на рішення, ухвали та постанови судів.

Відповідно до ст. 91, ст. 106 ГПК прокурор має право внести апеляційне подання на рішення (ухвалу) місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом. Подання вноситься через місцевий господарський суд, який розглядав справу. Апеляційне подання розгляда­ється у двомісячний термін з дня надходження справи разом з апеляційним поданням в апеляційну інстанцію.

За результатами розгляду апеляційного подання апеляційний господарський суд приймає постанову, що набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову апеляційного суду, рішення й ухвали місцевих госпо­дарських судів прокурор має право внести касаційне подання. Касаційне подання може бути внесене Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами обласного рівня, їх заступниками та прирівняними до них прокурорами. За касаційним поданням прокурора рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду перевіряє Виший господарський суд України, а судова палата в господарських справах Верховного Суду України виступає судовою інстанцією повторної касації на постанови Вищого господарського суду України.

Касаційне подання вноситься до Вищого господарсько­го суду через місцевий і апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржене рішення чи постанову. Термін для внесення касаційного подання - один місяць з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили. Згідно зі ст. 37 Закону України "Про прокуратуру" касаційне подання на рішення судів вноситься проку­рором і його заступником в межах їх компетенції, незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції. Помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть внести касаційне подання тільки в справах, у розгляді яких вони брали участь. Процесуальне законодавство не визначає рівень прокурора, який має право на касаційне оскарження. Тому, зважаючи на положення Закону України "Про прокуратуру", можна зробити висновок, що право на внесення касаційного подання мають ті прокурори та їх заступники, які беруть участь у розгляді справ в апеляційних судах.

Згідно з п. 9.1 наказу № 6/3 у розгляді справ в апеля­ційних і місцевих господарських судах зобов'язані брати участь прокурори підрозділів представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратур обласного рівня.

Касаційне подання прокурора розглядається у двомісячний строк з дня надходження справи разом із касаційним поданням до Вищого господарського суду України (ст. 111-8 ГПК), який за результатами його розгляду приймає постанову, яка набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Вищого господарського суду України відповідно до ст. 111-14 ГПК може бути оскаржена в касаційному порядку Генеральним прокурором України до Верховного Суду України не пізніше одного місяця з дня прийняття постанови Вищим господарським судом України. Провадження з перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду порушу­ється за згодою не менш ніж п'яти суддів Верховного Суду і здійснюється протягом місяця з дня надходження касаційного подання (ст. 111-17 ГПК).

Постанови Вищого господарського суду перегляда­ються в касаційному порядку за правилами розгляду справи в господарському суді першої інстанції, за винят­ком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин та їх доказуванням. За результатами розгляду касаційного подання приймається постанова Верховного Суду України, яка оскарженню не піддягає. Поряд із цим ст. 113 ГПК України передбачає право прокурора вно­сити подання щодо перегляду судового рішення господарського суду, яке набрало законної сили, за ново-виявленими обставинами, які мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Таке подання може бути внесене не пізніше двох місяців з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. Прокурор за наявності таких обставин вносить подання до господарського суду, який прийняв судове рішення. Господарський суд, приймаючи подання до перегляду, вносить ухвалу, у якій визначає час і місце розгляду подання. Рішення й ухвали, що набрали законної сили і прийняті судом першої інстанції, переглядаються господарським судом, який прийняв ці судові рішення. Перегляд за нововиявленими обставинами постанов і ухвал апеляційної та касаційної інстанції, якими змінено або скасовано судове рішення суду першої інстанції, здійснюється судом тієї інстанції, якою змінено або прийнято нове судове рішення.

Подання прокурора про перегляд рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами розглядаються господарським судом у місячний строк з дня їх надходження. Участь прокурора при цьому обов'язкова (ст. 114 ГПК).

 

< Попередня   Наступна >