186

---

11.2. Діяльність прокурора щодо усунення порушень законів при розслідуванні злочинів

Один із принципів організації та діяльності про­куратури - ужиття заходів до усунення порушень закону, поновлення порушених прав і притягнення у вста­новленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення (п. 4 ст. 6 Закону "Про про­куратуру"). Обов'язок прокурора щодо усунення по­рушень закону закріплено й у ст. 25 КПК. Прокурор зобов'язаний на всіх стадіях кримінального судочинства "своєчасно вживати передбачених законом заходів до усунення всяких порушень закону, від кого б ці порушення не виходили".

Для реалізації цих вимог прокурор у законодавчому порядку наділений широкими правами, у тому числі правом давати вказівки органам дізнання і досудового слідства. Такі вказівки прокурор в межах своєї компетенції може давати в кожній справі, що перебуває в провадженні органів дізнання та слідства. Характерно, що в нормах КПК визначено ряд слідчих дій, за якими доцільним є втручання прокурора. Зокрема, він "дає письмові вказівки про розслідування злочинів, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини" (п. З ст. 227 КПК). Законом чітко визначено перелік важливих процесуальних дій, до яких прокурор обов'язково повинен втрутитися з метою усунення порушень. Це дуже важливо при вирішенні питань про кваліфікацію злочинів; обрання запобіжних заходів; розшук осіб, які вчинили злочини, та ін. З цього можна зробити висновок, що прокурор, здійснюючи нагляд, повинен приділити особливу увагу вирішенню слідчими цих питань, щоб своєчасно усунути порушення закону.

У практичній діяльності реагування прокурора, як правило, здійснюється у формі письмових указівок. Це пояснюється тим, що письмові вказівки прокурора при розслідуванні злочинів слі

д розглядати як процесуальні документи, які приєднуються до матеріалів справи, а копії цих документів залишаються в наглядовому провадженні. Виконання вказівок прокурора для слідчих і органів, що проводять дізнання, є обов'язковим, за винятком випадків, передбачених у ст. 114 КПК, коли це вказівки про притягнення як обвинуваченого; про кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення; про направлення справи для віддання обвинуваченого до суду; про закриття справи. У цих випадках слідчий у разі незгоди з указівками, вправі подати справу вищому прокурору з письмовим викладом своїх заперечень. У Цьому випадку прокурор скасовує вказівки нижчого прокурора або доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому. Водночас необхідно зазначити, що згідно зі ст. 32 Закону України "Про прокуратуру" вказівки прокурора, його заступника органам, що проводять дізнання і досудове слідство, щодо порушення кримінальних справ і провадження розслідування, які даються відповідно до кримінально-процесуального законодавства, також є обов'язковими для цих органів.

Однак слід визнати, що право слідчого на оскарження вказівок прокурора не варто розглядати як обмеження повноважень прокурора. Навпаки, це є Гарантією процесуальної самостійності слідчого, а також гарантією прийняття прокурором законного рішення в справі.

У законодавчому порядку не регламентовано строки виконання вказівок прокурора. Тому в практичній діяльності виникає питання про те, чи вправі прокурор визначити строк виконання своїх указівок. Практика свідчить, що прокурори, направляючи вказівки, зазвичай визначають терміни їх виконання. Така практика підтримується і науковцями. Так, Д.М. Бакаєв зазначав, що "визначення строку виконання дисциплінує слідчого, дає можливість прокурору проконтролювати своєчасність виконання вказівок". Погоджуючись з позицією про встановлення строків для виконання вказівок прокурора, ми виходимо з того, що вказівка прокурора в кримінальній справі - це акт реагування, а в усіх актах прокурорського реагування згідно з вимогами Закону України "Про прокуратуру" повинні зазначатися строки їх розгляду.

Використовуючи вказівку як акт прокурорського реагування, прокурор не лише усуває порушення закону при розслідуванні, але й попереджає їх. Контроль за виконанням вимог, що передбачається у вказівках, прокурор здійснює шляхом перевірки наглядових проваджень, де знаходяться копії вказівок у справі, із зазначенням терміну їх виконання.

До актів прокурорського реагування на порушення закону при провадженні дізнання та досудового слідства слід віднести постанову прокурора про скасування незаконних і необґрунтованих постанов слідчих та осіб, які проводять дізнання.

Кримінально-процесуальний кодекс України вимагає від слідчих і органів дізнання приймати згідно з постановою рішення, які повинні бути законними й обґрунтованими. Порушення цих вимог веде до порушення законності та прав громадян, негативно впливає на хід розслідування злочинів. Тому прокурору необхідно приділяти особливу увагу законності й обґрунтованості постанов, які виносять слідчі й органи дізнання. Незаконну постанову прокурор зобов'язаний скасувати або змінити. У постанові прокурора про скасування або зміну незаконної постанови обов'язково вказуються причини скасування (зміни), а також: термін, у який необхідно усунути допущені порушення закону.

Необхідно також ураховувати, що деякі постанови слідчих не підлягають виконанню без санкції прокурора, тому немає необхідності їх скасовувати, а деякі не скасовуються, бо вони вже виконані, і в такому випадку допущене порушення закону не буде усунуто. Наприклад, слідчий виносить необґрунтовану постанову про привід свідка. Якщо привід свідка не виконано, то прокурор скасовує таку постанову, а якщо постанову виконано, то прокурор не скасовує її, а тільки звертає увагу на допущене порушення закону і вирішує питання про відповідальність винної особи.

Отже, використовуючи у своїй діяльності такий акт прокурорського реагування, як постанова, прокурор не лише скасовує незаконні рішення органів досудового слідства і дізнання, але й захищає законні права, у першу чергу права й законні інтереси громадян.

3. Нормами Кримінально-процесуального кодексу України передбачено й такі повноваження прокурора, як усунення особи, яка провадять дізнання, або слідчого від дальшого ведення дізнання або досудового слідства за порушення закону при розслідуванні справи (п. 10 ст. 227 КПК).

Законодавством не визначено, за які порушення і за яких обставин прокурор повинен застосовувати вказані повноваження. Практика свідчить, що в кожному конкретному випадку він особисто вирішує це питання, ураховуючи характер порушень, обставини справи, наслідки, що настали або могли настати, а також дані про осіб, які провадять слідство чи дізнання.

Крім цього, прокурор усуває слідчого або особу, яка проводить дізнання, у випадках, коли заявлено відвід стосовно них або самовідвід. Законодавство (ст. 60 КПК) визначає підстави, які можуть бути покладені в основу такого рішення прокурора. За заявою, що надійшла до прокурора, про відвід або самовідвід, прокурор повинен провести перевірку й одержати пояснення від слідчого й інших осіб, витребувати необхідні документи, вивчити матеріали кримінальної справи й тільки після цього винести вмотивовану постанову про відвід слідчого чи особи, яка провадить дізнання, або про відмову в задоволенні заяви про відвід чи самовідвід. Про прийняте рішення прокурор письмово повідомляє заявників.

4. Однією з форм реагування на порушення закону є закриття провадження в кримінальній справі.

Справу, що перебуває в провадженні слідчого або органу дізнання, прокурор повинен закрити, якщо будуть установлені обставини, які виключають провадження, передбачені ст. 6 КПК, або за недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину (ст. 213 КПК).

Перевірку кримінальної справи з метою виявлення підстав для її закриття прокурор проводить як з особистої ініціативи, так і за скаргою заінтересованої особи або її представника. Приймаючи рішення про закриття кримінальної справи, прокурор повинен ураховувати право на його оскарження вищому прокурору, а якщо він відмовить у задоволенні скарги, то ця постанова може бути оскаржена до суду (ст. 236 КПК).

До заходів, які прокурор застосовує з метою усунення чи попередження порушень законів органами дізнання і досудового слідства, слід віднести вилучення від органу дізнання будь-якої справи і передачу її слідчому, передачу від одного органу досудового слідства іншому, а також від одного слідчого іншому.

У Кримінально-процесуальному кодексі України передбачаються повноваження прокурора (п. 9 ст. 227 КПК) щодо забезпечення найбільш повного й об'єктивного розслідування. Прокурор, виконуючи наглядову функцію, може, наприклад, вилучити справу з органів міліції та передати її слідчим органу податкової міліції. Якщо прокурор установить, що справа про злочин, який не є тяжким або особливо тяжким, перебуває в провадженні органів дізнання більше десяти днів з моменту встанов­лення особи, яка його вчинила, то він зобов'язаний вилучити справу з органів дізнання та передати її слідчому.

У випадках, якщо справа про тяжкий або особливо тяжкий злочин перебуває в провадженні органу дізнання більше десяти днів з моменту порушення справи, або якщо цей строк не вийшов, але в справі виконано невідкладні слідчі дії, прокурор зобов'язаний вилучити таку справу з органів дізнання і передати слідчому. Такими ж мають бути дії прокурора і стосовно справ, у яких розслідування проводять органи дізнання, у разі, коли до підозрюваного обрано запобіжний захід і дізнання проводиться більше п'яти діб з моменту обрання цього заходу.

Згідно з п. 9 ст. 227 КПК прокурору надано право передавати справу від одного органу досудового слідства іншому, але це положення не конкретизується з ураху­ванням вимог ст. 112 КПК, яка визначає підслідність. Думаємо, що вилучення і передача справи від одного органу досудового слідства іншому можуть здійснюва­тися прокурором у випадках виявлення порушень закону про підслідність. Виходячи з буквального тлумачення п. 9 ст. 227 КПК, справи можна передавати від одного органу досудового слідства іншому, ураховуючи підслідність, за винятком передачі справ слідчим прокуратури. Слідчі прокуратури можуть розслідувати справи не прокурорсь­кої підслідності у випадках, якщо про це буде відповідна постанова Генерального прокурора України, його заступників, прокурора області та прирівняних до них прокурорів (ст. 112 КПК).

Можна зробити висновок, що слідчим прокуратури, прокурору району, міста можна доручити розслідування справ, які підслідні іншим органам, тільки за постановою прокурора області.

Внесення прокурором подання про порушення законів при розслідуванні злочинів. Для здійснення нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання і досудове слідство, прокурор наділяється владно-розпорядчими повноваженнями. Це означає, що він нікому не довіряє усунути порушення закону, а зобов'язаний усувати їх сам. Арсенал актів проку­рорського реагування дуже широкий: дача письмових указівок у справі; скасування незаконних і необґрунтованих постанов органів дізнання чи слідчого; усунення особи від подальшого ведення дізнання чи слідства й ін. Тим же часом у практичній діяльності прокурорів активно використовується і така форма реагування, як внесення подання, що передбачено ст. 23 Закону "Про прокуратуру". Незважаючи на те, що ця стаття закону присвячена поданню прокурора при здійсненні функції нагляду за додержанням і застосуванням законів (загальний нагляд), застосування його при нагляді за розслідуванням кримінальних справ цілком виправдане й не суперечить нормам КПК України та Закону України "Про прокуратуру". Прокурор району, міста може вносити подання начальнику слідчого підрозділу або керівникам вищих органів МВС, податкової міліції через прокуратуру області.

Безумовно, такий акт прокурора за своїм змістом відрізняється від загальнонаглядового подання, у якому він просить особу усунути порушення закону. У поданні, яке вноситься прокурором при нагляді за додержанням законів при розслідуванні кримінальних справ, як правило, констатуються факти порушень, а також; їх усунення в результаті застосування прокурором владно-розпорядчих повноважень і пропонується вжити заходів щодо усунення причин і умов, які сприяють порушенню закону, а також заходи реагування щодо винних посадових осіб.

Таким чином, у поданні прокурора викладаються порушення, які вже, як правило, прокурором усунуто. Хоча є підстави стверджувати, що мета подання - це попередження порушень закону шляхом спонукання відповідних керівників органів дізнання і досудового слідства до вжиття заходів з ліквідації причин та умов, які сприяють порушенню закону.

В основу подання покладаються матеріали узагаль­нень практики нагляду, перевірки виконання законів, вивчення динаміки та причини порушення. Подання необхідно вносити тим посадовим особам, від яких залежить своєчасність ужиття найбільш дієвих заходів до усунення порушень законів, причин порушень і умов, що їм сприяють. У кожному конкретному випадку прокурор, ураховуючи стан законності при розслідуванні злочинів, сам визначає адресата, якому доцільно направити подання.

 

< Попередня   Наступна >