222

---

13.4. Прокурорський нагляд за додержанням законів у місцях тримання затриманих і попереднього ув'язнення

Тримання затриманих і взятих під варту здійсню­ється на принципах неухильного додержання Конституції України, Закону України "Про попереднє ув'язнення", норм КПК України. Підставами тримання затриманих за підозрою у вчиненні злочину, а також обвинувачених під вартою відповідно до норм КПК України є відповідний протокол затримання (ст.ст. 106, 115) і постанова судці (ст. 1652).

Відповідно до ст. 106 КПК затримання підозрюваного у вчиненні злочину не може тривати більше 72 годин. Протягом цього терміну орган дізнання чи слідчий повинні звільнити затриманого, якщо не підтвердилася підозра у вчиненні злочину; звільнити й обрати щодо нього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою; доставити затриманого до судді з поданням про обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Особи, щодо яких на підставі ст. 155 КПК обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, тримаються в слідчих ізоляторах. В окремих випадках ці особи можуть перебувати в місцях тримання затриманих.

У місцях тримання затриманих особи, узяті під варту, можуть перебувати не більш як три доби. Якщо доставка ув'язнених до слідчого ізолятора в цей строк неможлива через віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть перебувати в місцях тримання затриманих до десяти діб (ч. 4 ст. 155 КПК). Якщо взяття під варту як запобіжний захід обрано щодо осіб, які вчинили злочин під час відбування покарання в місцях позбавлення волі, вони можуть перебувати в штрафному ізоляторі виправної колонії або в дисциплінарному ізоляторі виховної колонії (ч. 5 ст. 155 КПК).

Постановою Верховної Ради України від 6 травня 1993 р. "Про тимчасові слідчі ізолятори на те

риторіях виправно-трудових колоній" дозволено Державному департаменту України з питань виконання покарань тимчасово, до нормалізації становища з розміщенням осіб, яких тримають у місцях попереднього ув'язнення, направляти їх із переповнених слідчих ізоляторів до виправно-трудових колоній, де створюються тимчасові слідчі ізолятори.

Тримання під вартою під час досудового розслі­дування не повинне тривати більше двох місяців. Строк тримання під вартою може бути продовжений:

1) до чотирьох місяців - за поданням, погодженим з прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів органами дізнання і досудового слідства, або самим цим прокурором, суддею того суду, який виніс постанову про застосування запобіжного заходу;

2) до дев'яти місяців - за поданням, погодженим із заступником Генерального прокурора України, прокуро­ром АРК, області, міст Києва і Севастополя та прирівня­ними до них прокурорами, або самим цим прокурором у справах про тяжкі й особливо тяжкі злочини, суддею апеляційного суду;

3) до вісімнадцяти місяців - за поданням, погод­женим з Генеральним прокурором України, його заступ­ником, або самим цим прокурором в особливо складних справах про особливо тяжкі злочини, суддею Верховного Суду України (ст. 156 КПК).

У слідчому ізоляторі згідно зі ст. 89 КВК у виняткових випадках може бути залишено для роботи з господарського обслуговування осіб за їх згодою, які вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи тяжкі злочини. Залишення засуджених для роботи з господарського обслуговування проводиться за наказом начальника слідчого ізолятора. Засуджені, які залишилися в слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслуговування, тримаються ізольовано від інших осіб на умовах, передбачених Кримінально-виконавчим кодексом для виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки.

Перевіряючи стан законності в місцях тримання затриманих і попереднього ув'язнення, прокурор звертає увагу перш за все на підстави перебування осіб у цих місцях. Йому необхідно перевірити наявність щодо кож­ного затриманого і взятого під варту певних документів: відповідно до затриманого - протоколу затримання (ст. 106 КПК), щодо заарештованого - постанови судді (ст. 165-2 КПК). Необхідно також ознайомитись із матеріалами, які долучаються до цих процесуальних документів (рапорт працівника міліції, пояснення затриманого, інші документи, вилучені предмети тощо). Перевіряючи підстави затри­мання, прокурор повинен звернути увагу на правильність оформлення протоколу, у якому має бути зазначено підстави, мотиви, день, час, місяць, рік, місце затриман­ня, пояснення затриманого, час складання протоколу, а також роз'яснення підозрюваному його права на захист, у тому числі права мати побачення з захисником з моменту затримання. Протокол повинен бути підписаний особою, яка його склала, і затриманим. Ознайомившись з цими документами, прокурор повинен звернути увагу на термін перебування в місцях тримання затриманого. Він не повинен бути більшим за 72 години.

Ознайомлюючись із постановою судді про застосу­вання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, прокурор звертає увагу й оцінює з точки зору законності застосування такого запобіжного заходу. Крім того, звертає увагу на термін перебування особи в категорії підозрюваного в місцях тримання затриманих (не менше З діб), а у виняткових випадках - до десяти днів, а також на додержання вимог, передбачених кримінально-процесуальним законом, про продовження строків тримання під вартою у випадках, коли вони перевищують два місяці (ст. 156 КПК). Прокурор також з'ясовує загальні питання, які характеризують стан справ і кількість ув'язнених осіб, їх категорії (узяті під варту, засуджені, господарська обслуга, неповнолітні, жінки та інші).

 

< Попередня   Наступна >