107

---

Тема 6. Правові основи державного кредиту

Сутністю державного кредиту є фінансові відносини держави в особі її органів влади і управління, з одного боку, і фізичних та юридичних осіб – з іншого, в яких держава виступає як позичальник, кредитор чи гарант. У більшості випадків переважає діяльність держави як позичальника коштів.

Економічним змістом державного кредиту виступає акумуляція державою фінансових ресурсів на підставі принципу зворотності для фінансування державних витрат. Державний кредит дозволяє державі як позичальнику використовувати додаткові кошти для покриття бюджетного дефіциту без здійснення з цією метою грошової емісії. Державний кредит має характерні риси: по-перше, у якості одного із суб’єктів кредитних правовідносин обов’язково виступає держава, поза залежністю від сфери розміщення своїх боргових зобов’язань (зовнішня або внутрішня), по-друге, такий спосіб залучення коштів здійснюється на принципах зворотності, терміновості, платності, забезпеченості і цільового характеру використання.

Принцип зворотності, терміновості і платності передбачає обов’язок позичальника повернути в точно встановлений термін суму основного боргу і виплатити відсотки у встановленій сумі за користування кредитом.

Принцип забезпеченості передбачає наявність у кредитора права захисту своїх інтересів, недопущення збитків через неплатоспроможність позичальника.

Принцип цільового характеру використання знаходить своє вираження у певному об’єкті кредитування – покриття дефіциту державного бюджету.

В залежності від сфери розміщення державою своїх фінансових вимог і зобов’язань, що виникають із кредитних відносин, державний кредит розділяють на внутрішньодержавний і зовнішній.

Як фінансова кат

егорія державний кредит виконує три функції фінансів: розподільну, регулюючу і контрольну.

Через розподільну функцію державного кредиту здійснюється формування централізованих грошових фондів держави та їх використання на принципах терміновості, платності і зворотності. Виступаючи як позичальник, держава забезпечує додаткові ресурси для фінансування своїх витрат.

Регулююча функція державного кредиту полягає в тому, що вступаючи у кредитні відносини, держава впливає на стан грошового обігу, рівень процентних ставок на ринку грошей і капіталів, на виробництво і зайнятість.

Контрольна функція державного кредиту пов’язана з визначенням та оцінкою стану централізованого фонду коштів, руху вартості в обидва боки.

Діяльність держави в галузі державного кредиту незмінно породжує проблему державного боргу – сукупності однорідних фінансових відносин, що виникають у процесі залучення державою тимчасово вільних коштів населення і зовнішніх ресурсів на основі забезпеченості, зворотності, платності і терміновості. Обслуговування та ліквідація державного боргу регулюється Бюджетним кодексом, відповідно до якого розмір основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 відсотків фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту України.

Структура державного кредиту складається з його взаємозалежних компонентів і видів. В залежності від статусу позичальника розрізняють централізований і децентралізований кредит. У першому випадку державні цінні папери випускаються урядом (Міністерством фінансів), в іншому – місцевими органами влади. В залежності від термінів погашення державою своїх боргових зобов’язань розрізняють: короткострокові позики (поточні, як правило, до 1 року) середньострокові позики (як правило, від 1 року до 5 років) і довгострокові позики (як правило, понад 5 років). Надзвичайно великі терміни погашення державних позик є недоцільними, оскільки в цьому випадку обтяжуються наступні покоління громадян. За видами прибутковості державні позики підрозділяють на: процентні позики – власники державних цінних паперів одержують доход з розрахунку визначених, як правило, фіксованих відсотків річних, безпроцентні (дисконтні) позики – державні цінні папери реалізуються за ціною нижче їх номінальної вартості, а різниця між ціною придбання і номінальною вартістю облігації, що відшкодовується власнику в момент погашення, складає доход з цінних паперів, виграшні позики – державні цінні папери реалізуються без встановлення фіксованих відсотків, а власники одержують доход за умови включення даного номера облігації у виграшний тираж погашення.

Специфічне місце в системі державного фінансування і кредитування займають державні лотереї – розиграш державою грошових чи сум речей за допомогою платних квитків. Лотерея виступає як форма залучення у відповідний бюджет коштів населення через продаж номерних лотерейних квитків, коли лише частина зібраних коштів розігрується у виді виграшів. Держава одержує при цьому доход, що дорівнює різниці між коштами.

Державний кредит – це сукупність суспільних відносин, що виникають із приводу надання і залучення коштів відповідно з і в державний бюджет.

 

< Попередня   Наступна >