184

---

§ 10. Поняття, види, підстави та порядок застосування матеріальної відповідальності

Працiвник, який завдав матерiальної шкоди пiд­приємству, органiзацiї, установi, несе матерiальну вiдповi­дальнiсть незалежно вiд того, чи був вiн притягнутий до дисциплiнарної вiдповiдальностi за дiяння, якими спричинено цю шкоду. Пiдставою для застосування матерiальної вiдповiдаль­ностi до працiвника є наявнiсть матерiальної шкоди, спричиненої втратою, пошкодженням, знищенням майна пiдприємства, установи, органiзацiї внаслiдок протиправних дiянь працiвника, з яким укладено трудовий договiр. Отже, умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: пряма шкода; протиправнiсть поведiнки працiвника; причинний зв’язок мiж протиправними дiями та заподiяною шкодою; вина працiвника. Підстави та умови матеріальної відповідальності діють у сукупності. Якщо немає однієї з умов або підстави, не настає обов’язок працівника покривати матеріальну шкоду.

Кодекс законів про працю України встановлює два види матерiальної вiдповiдальностi: обмежену i повну. Законом України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей» від 06.06.95 передбачена підвищена матеріальна відповідальність, тобто відшкодування вартості нанесених збитків у подвійному і потрійному розмірах.

Обмежена матеріальна відповідальність — це обов’язок працівника покрити заподіяну шкоду повністю, але не більше встановленої законом межі (середнього місячного заробітку цього працівника). Обмежену матеріальну відповідальність несуть: працівники — за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні; за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювал

ьних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники, якщо шкоду заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випуску недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і псуванню матеріальних чи грошових цінностей.

Повна матеріальна відповідальність — це обов’язок працівника покрити заподіяну шкоду повністю, з урахуванням прямої дійсної шкоди. Повна матеріальна відповідальність може бути індивідуальна або колективна (бригадна). Повна матеріальна відповідальність настає в таких випадках: за наявностi мiж працiвником i пiдприємством, установою, органiзацiєю письмового договору про взяття на себе працiвником повної матерiальної вiдповiдальностi (такi договори можуть бути укладенi тiльки з працiвниками, якi досягли 18-рiчного вiку та обiймають посади чи виконують роботи, безпосередньо пов’язанi зi сховом, продажем, переробкою, перевезенням матерiальних цiнностей, наприклад, касирами, комiрниками, експедиторами); коли майно та iншi цiнностi були одержанi працiвником пiд звiт за разовою довiренiстю або за iншими разовими документами (отримання працiвником майна в такий спосiб можливе лише за наявностi згоди працiвника); якщо шкода завдана дiями працiвника, якi мають ознаки злочину; якщо шкода завдана працiвником, який був у нетверезому станi (стан працiвника необхiдно довести, наприклад, актом медичного обстеження); коли шкода завдана недостачею, умисним знищенням або умисним зiпсуттям матерiалiв, iнструментiв, вимiрювальних приладiв, спецiального одягу та iнших предметiв, виданих пiдприємством, установою, органiзацiєю працiвниковi в користування; якщо на працiвника законодавством покладено повну матерiальну вiдповiдальнiсть; у разi завдання шкоди не пiд час виконання трудових обов’язкiв; якщо посадова особа є винною в незаконному звiльненнi або переведеннi працiвника на iншу роботу.

Шкода може бути вiдшкодована працiвником добровiльно, а в разi вiдмови вiдшкодувати заподiяну шкоду питання вiдшкоду­вання вирiшується судом.

Законодавством України передбачена і матеріальна відповідальність власника підприємства, установи, організації. Вона регулюється Законом України «Про охорону праці».

Майнову шкоду, заподіяну працівникові, власник зобов’яза­ний відшкодувати в разі незаконного звільнення, переведення чи відсторонення працівника; неправильного запису формулювання у трудовій книжці при звільненні працівника, що унеможливлювало б влаштування його на роботу; затримки видачі трудової книжки або розрахунку під час звільнення з роботи; псування, знищення чи крадіжки особистих речей працівника під час виконання ним трудової функції та в інших, передбачених законодавством випадках.

Обов’язком власника є відшкодування працівникові втраченого заробітку, допомоги на членів сім’ї, які перебувають на його утриманні, витрат на соціальну та медичну допомогу (протезування, харчування, сторонній догляд тощо). Підлягає відшкодуванню і моральна шкода, заподіяна працівникові.

 

< Попередня   Наступна >