125

---

§ 2. Трудовий стаж та вислуга років. Інститут пенсій

У деяких випадках право на окремі види забезпечення (пенсії за віком, пенсії за вислугу років) або їх розміри (пенсії, допомога з тимчасової непрацездатності) перебуває у безпосередній залежності від трудового стажу. Він має різне значення і зміст стосовно різних галузей права. Трудовий стаж як інститут права соціального забезпечення має своє визначення.

Трудовий стаж — це час трудової або іншої суспільно корисної діяльності працівника, що включає час роботи і час відпочинку та відповідно оплачується у визначеній формі, юридичне значення якого полягає в існуванні прямої залежності між тривалістю трудового стажу та розміром соціальних виплат.

Трудовий стаж буває таких видів: загальний, безперервний та спеціальний. Трудовий стаж може вимірюватись у днях, місяцях, роках. Будь-які види діяльності без оплати в трудовий стаж не зараховуються. Лише у передбачених законом випадках у стаж входять періоди перерв у діяльності, навіть ті, що не оплачуються (наприклад, відпустка по догляду за дитиною віком від 3 до 6 років), а також час навчання у вищих і середніх спеціальних закладах. Форма оплати діяльності не має значення: це може бути зарплата, стипендія, інші форми винагороди.

Трудовий стаж є юридичним фактом, який породжує різні види пенсійних правовідносин (за віком, з інвалідності, в разі втрати годувальника). Він має значення для визначення розмірів пенсій. Від тривалості трудового стажу залежить розмір допомоги з тимчасової непрацездатності. Правила обчислення стажу досить різні.

Загальний трудовий стаж — це сумарна тривалість трудової та іншої суспільно корисної діяльності, незалежно від перерв.

Загальний трудовий стаж має значення для призначення пенсії, надбавки д

о пенсії, для надання деяких видів допомог. Законом України «Про пенсійне забезпечення» (ст. 56) встановлено, що до стажу включається будь-яка робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню. Це означає, що до пенсійного стажу включається індивідуальна трудова діяльність, у тому числі зайнятих у колективах орендарів, робота за цивільно-правовим договором, якщо сплачувалися внески в Пенсійний фонд та Фонд соціального страхування. У стаж роботи включається творча діяльність письменників, художників, композиторів та інших творчих працівників.

У трудовий стаж включається навчання у вищих навчальних закладах, в аспірантурі, докторантурі. Раніше таке навчання включалось до загального стажу, якщо йому передувала робота чи служба в армії. До стажу входить час догляду за дітьми (до досягнення ними трьох років), за дитиною-інвалідом до досягнення нею 16 років, догляд за пенсіонером, який потребує постійного стороннього догляду за висновком медичної установи.

У стаж роботи при призначенні пенсії за віком включається час інвалідності в зв’язку з нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням.

Зараховується у трудовий стаж і період проживання дружин військовослужбовців офіцерського складу з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їхнього працевлаштування за фахом (не більше 10 років).

Як правило, в стаж зараховується час фактичної роботи, але іноді він обчислюється в пільговому порядку. Так, сезонні роботи, визначені постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Списку сезонних робіт і сезонних галузей» від 28.03.97, зараховуються за повний рік роботи.

У зв’язку з проведенням пенсійної реформи інститут трудового стажу, імовірно, втратить своє значення. Його замінить інститут страхового стажу — це сумарна тривалість періодів трудової діяльності застрахованої особи протягом її життя, за які сплачувались страхові внески.

Спеціальний трудовий стаж — це сумарна тривалість трудової та іншої суспільно корисної діяльності, виокремлена із загального стажу за її змістом або за умовами праці, в тому числі й кліматичними.

Спеціальним стажем вважаються роботи визначені Списками № 1 та № 2. Список № 1 визначає підземні, особливо шкідливі та особливо тяжкі умови праці. Список № 2 визначає інші роботи зі шкідливими і важкими умовами праці.

У стаж, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, включається фактичний час виконання робіт безпосередньо у виробництвах, цехах, ділянках, відділеннях за професіями і посадами, визначеними Списками № 1 і № 2, якщо працівник зайнятий на цих роботах повний робочий день. Робота за сумісництвом не зараховується до спеціального трудового стажу. Крім названих робіт, віднесених до спеціального стажу, законодавством встановлено ряд інших видів робіт і професій, що за своїм змістом є спеціальним ста­жем (трактористи-машиністи, сільськогосподарські працівники — доярки, свинарки, робітниці текстильного виробництва).

Ст. 13—14 Закону «Про пенсійне забезпечення» чітко визначаються тривалість спеціального трудового стажу і вік працівника, що дають право на пенсію на пільгових умовах (тільки для працівників, зайнятих на підземних гірських роботах і в металургії, вік не має значення).

Вислуга років — це особливий вид спеціального стажу окремих категорій працівників, який передбачає пільгове пенсійне забезпечення у зв’язку з утратою професійної працездатності й виходом на пенсію до настання віку, який дає право на пенсію за віком. Пенсія призначається як компенсація втраченої працездатності за професією.

Неперервний трудовий стаж — це тривалість останньої неперервної діяльності працівника на тому самому підприємстві, в установі, організації, в який може зараховуватися час попередньої роботи у визначеному порядку. На сьогодні неперервний стаж втратив своє попереднє значення.

Основним документом, що підтверджує трудову діяльність працівника, є трудова книжка. Запис у трудовій книжці є доказом трудової діяльності у тому випадку, коли він зроблений на підставі документів.

Крім трудової книжки, доказом трудового стажу можуть бути інші документи, видані за місцем роботи або архівними установами. Порядок підтвердження наявного тудового стажу за відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93. Доку­менти, що підтверджують трудовий стаж, можуть бути такі: довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу зарплати, архівні довідки, членські квитки профспілки.

Час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і винятково на їхній праці, установлюється згідно з довідками Пенсійного фонду України про сплату страхових зборів у фонд. Так само підтверджується творча діяльність працівників.

Час навчання у вищих навчальних закладах, ПТУ, аспірантурі підтверджується дипломами та іншими документами, виданими на підставі архівних даних про період навчання.

Конституція України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами. Пенсійне забезпечення громадян України, які проживають за межами України, провадиться на основі договорів з іншими державами.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» визначає два види пенсій: трудові та соціальні.

Трудові пенсії є чотирьох видів: за віком, з інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років. Перші призначаються особам, які мають необхідний трудовий стаж та досягли відповід­ного віку, тобто це особи, які займалися суспільно корисною працею. Право на пенсію за віком за загальним правилом мають чоловіки, які досягли 60 років, при загальному стажі роботи не менше 25 років; жінки, які досягли 55 років, при стажі роботи не менше 20 років. Закон України «Про пенсійне забезпечення» визначає категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Це працівники, які працюють на виробництвах, визначених Списками № 1 і № 2; зайняті на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії. Пільги надаються багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства. Жінки, які народили п’ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми. У разі відсутності матері, коли виховання дитини-інваліда здійснювалось його батьком, йому призначається пенсія за віком після досягнення 55 років при стажі роботи 20 років.

Пенсії за віком призначаються в розмірі 55 % заробітку, але не менше мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 % заробітку, але не менше як на 1 % мінімального розміру пенсії.

Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету. У кризових умовах її розмір встановлюється на рівні межі малозабезпеченості. Сьогодні розмір мінімальної пенсії за віком становить не менше 117 грн (іноді разом з надбавками).

Максимальний розмір пенсії не може перевищувати трьох, а для працівників, визначених п. «а» ст. 13 і ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», чотирьох мінімальних пенсій за віком. Розмір пенсії за віком не може перевищувати 75 % заробітку, а для працівників, визначених п. «а» ст. 13 і статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», — 85 %.

Особам, які не мають достатнього стажу роботи для призначення повної пенсії, призначаються пенсії за віком при неповному стажі в розмірі, пропорційному наявному стажу, але не менше соціальної пенсії.

До пенсії за віком можуть бути встановлені надбавки (ст. 21 вказаного Закону).

Пенсії за віком призначаються довічно, незалежно від стану здоров’я.

Обчислення стажу роботи для призначення пенсії за віком (та інших трудових пенсій) здійснюється у порядку, передбаченому ст. 56—63 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Іноземним громадянам, коли для призначення пенсії потрібний певний стаж роботи, пенсії призначаються за умови, що половина необхідного стажу роботи припадає на роботу в Україні. Якщо ж до Пенсійного фонду України повністю сплачені пенсійні внески, то пенсія може бути призначена незалежно від цього співвідношення.

Угода «Про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.92 регулює питання виплати пенсій у рамках СНД. Згідно з цією Угодою пенсійне забезпечення громадян держав СНД здійснюється згідно із зако­нодавством держави, на території якої вони мешкають. Для призначення пенсії враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав. З переселенням пенсіонера у межах держав СНД виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо виплата пенсії такого ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання.

Трудові пенсії з інвалідності — це щомісячні грошові виплати з Пенсійного фонду, які призначаються в разі настання інвалідності, коли особа повністю чи частково втратила працездатність. Підставою для призначення пенсії з інвалідності, на відміну від пенсії за віком, є чітко виражена непрацездатність громадянина. Підставою для встановлення інвалідності є стійке порушення

функцій організму, яке ставить хворого перед необхідністю припинити професійну діяльність чи значно змінити її умови. Встановлення інвалідності проводять медико-соціальні експертизи (МСЕК) на підставі Порядку організації та проведення МСЕК, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.94.

Поняття «інвалідність» нерозривно пов’язане з групою інвалідності. Залежно від ступеня втрати працездатності інвалідність буває трьох груп. В інструкції «Про встановлення груп інвалідності», затвердженій Міністерством охорони здоров’я України 28.12.91, перелічено конкретні анатомічні дефекти й соціальні підстави для визначення кожної з трьох груп інвалідності. Законодавством передбачено строки встановлення групи інвалідності залежно від стану здоров’я і віку інваліда. Оскільки інвалідність настає внаслідок захворювання, то може настати й одужання. Тому проводяться періодичні огляди через 1—3 роки. Особам пенсійного віку, які мають анатомічні дефекти та деяким іншим, інвалідність встановлюється довічно. В цих випадках переосвідчення може здійснюватися лише за заявою інваліда.

Існують два види пенсій з інвалідності: які призначаються в разі настання інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання; які призначаються в разі настання інвалідності внаслідок загального захворювання. Пенсії з інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи. Вони призначаються незалежно від стажу роботи всім особам, які підлягають державному соціальному страхуванню. При цьому не має значення, на постійній, сезонній чи тимчасовій роботі отримане трудове каліцтво чи професійне захворювання, на основній роботі чи за сумісництвом.

Інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо нещасний випадок, який спричинив інвалідність, стався (ст. 26 Закону «Про пенсійне забезпечення»): при виконанні трудових обов’язків, а також при здійсненні будь-яких дій в інтересах підприємства чи організації, хоча й без спеціального доручення; по дорозі на роботу чи з роботи; на території підприємства, організації або в іншому місці роботи протягом робочого часу, необхідного для приведення в порядок знарядь виробництва, одягу тощо перед початком або після закінчення роботи; поблизу підприємства, організації або іншого місця роботи протягом робочого часу, якщо перебування там не суперечило правилам внутрішнього трудового розпорядку; при виконанні державних або громадських обов’язків; при виконанні дій з рятування людського життя, по охороні державної, колективної та індивідуальної власності, а також по охороні правопорядку.

Окрім перелічених випадків, трудовим вважається каліцтво, отримане під час проходження виробничого навчання, практики чи практичних занять. Інвалідність внаслідок трудового каліцтва встановлюється на підставі акта про нещасний випадок, складеного за місцем роботи, або рішення суду про факт травмування на виробництві.

Під професійним захворюванням розуміється таке захворювання працівника, причиною якого є шкідливий вплив умов праці, притаманних даній професії. Професійне захворювання як причина інвалідності встановлюється МСЕК на підставі списку професійних захворювань і відповідно до висновку спеціалізованої медичної установи про наявність професійного захворювання. Список професійних захворювань та інструкцію з його застосування затверджено Міністерством охорони здоров’я, Мініс­терством соціального захисту населення і Міністерством праці України 02.02.95.

Пенсії з інвалідності від загального захворювання встановлюються в усіх інших випадках настання інвалідності, незгаданих вище. Такі пенсії призначаються тільки за наявності визначеного ст. 25 Закону стажу роботи.

Студентам, аспірантам, докторантам пенсії з інвалідності призначаються в такому порядку: при інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання — незалежно від часу перебування в навчальному закладі; при інвалідності від загального захворювання — якщо особа навчалась протягом часу, передбаченого ст. 25.

Пенсії з інвалідності призначаються в таких розмірах: інвалідам І групи — 70 %; інвалідам ІІ групи — 60; інвалідам ІІІ групи — 40 % заробітку. Якщо у інваліда є право на трудову пенсію за віком, то пенсія по інвалідності призначається в розмірі пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії встановлюється на рівні соціальної пенсії по відповідній групі інвалідності. Максимальний — 3 або 4 мінімальні пенсії за віком.

Для деяких категорій інвалідів (хто отримав інвалідність при перебуванні на фронті, був незаконно репресований) передбачені підвищені розміри пенсій з інвалідності. У разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності.

Пенсії з інвалідності призначаються на весь час інвалідності, встановленої органами МСЕК. Інвалідам пенсійного віку, як уже зазначалося, вони призначаються довічно.

Трудові пенсії в разі втрати годувальника — це щомісячні виплати з Пенсійного фонду, призначені у зв’язку з утратою годувальника непрацездатним членам його сім’ї, які перебували на його утриманні, у розмірах, співвіднесених із заробітком годувальника. До членів сім’ї, яким може бути призначена пенсія в разі втрати годувальника, належать діти, в тому числі всиновлені, пасинки й падчерки, брати, сестри, онуки, подружжя, батьки, усиновлювачі, вітчим, мачуха, дід, баба померлого.

Непрацездатними членами сім’ї згідно зі ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вважаються: діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки — за умови, якщо вони не мають працездатних батьків. Учні, студенти, стажисти мають право на пенсію до закін­чення навчального закладу, але не довше ніж до 23 років. Дітям призначається пенсія незалежно від того, чи перебували вони на утриманні годувальника; батько, мати, дружина, чоловік — якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку (60 або 55 років); один з батьків або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності — якщо він (вона) зай­нятий доглядом за дітьми, онуками, братами чи сестрами помер­лого годувальника, які не досягли 8 років і не працює; дід і  бабуся — в разі відсутності осіб, які за законом повинні їх утримувати. Ці самі правила стосуються сімей безвісти відсутніх, якщо безвістна відсутність годувальника засвідчена у встановленому порядку.

Утриманцями вважаються такі члени сім’ї померлого, які були на його утриманні або одержували від нього допомогу, що була основним і постійним джерелом засобів до існування. Ті утриманці, які одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Усиновителі мають право на пенсію нарівні з рідними батьками, а усиновлені — нарівні з рідними дітьми.

Вітчим і мачуха мають право на пенсію в разі втрати годувальника, в тому випадку, якщо вони утримували або виховували померлого пасинка чи падчірку не менше 5 років. Пасинок і падчірка мають право на цю пенсію, якщо вони не одержували аліментів від рідних батьків.

До умов призначення пенсії можна віднести причину смерті годувальника. Сім’ї годувальника, який помер внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а також сім’ї померлого пенсіонера пенсія призначається незалежно від стажу роботи годувальника. Якщо смерть не пов’язана з виконанням трудових обов’язків, то пенсія призначається за наявності у померлого трудового стажу, який був би йому необхідний для призначення пенсії з інвалідності (ст. 25).

Пенсії в разі втрати годувальника призначаються на кожного непрацездатного члена сім’ї в розмірі 30 % заробітку померлого годувальника, але не менше соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних. На дітей померлої одинокої матері виплачується пенсія не менша двократного розміру соціальної пенсії. Пенсія дітям, які втратили обох батьків, обчислюється із загальної суми заробітку обох батьків.

На всіх членів сім’ї, які мають право на пенсію, призначається одна спільна пенсія. На вимогу члена сім’ї його частка пенсії виділяється і виплачується йому окремо.

Пенсія встановлюється на весь період непрацездатності членів сім’ї померлого годувальника. Членам сім’ї, які досягли пенсійного віку, вона призначається довічно.

Трудові пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, який дає право на пенсію за віком.

Право на пенсію за вислугу років мають працівники, визначені ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (окремі працівники авіації; робітники зайняті на лісосплаві; артисти — при стажі від 20 до 30 років; спортсмени — при стажі не менше 20 років; працівники охорони здоров’я, освіти та соціального захисту — при стажі від 20 до 30 років). Окремими законами врегульовано питання про порядок призначення пенсій державним службовцям, суддям, прокурорам.

Пенсія призначається за умови звільнення з роботи, яка дала право на вислугу років.

Певні особливості має пенсійне забезпечення військовослужбовців. Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 09.04.92 визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України: військовослужбовців Збройних Сил України, Прикордонних військ України, Управління державної охорони, інших військових формувань, що створюються Верховною Радою України, СБУ, осіб начальницького і рядового складу ОВС, осіб начальницького складу податкової мі­ліції, осіб начальницького і рядового складу кримінально-вико­навчої системи та членів їх сімей, а також військовослужбовців колишніх Збройних Сил СРСР, КДБ, військовослужбовців, які в період Великої Вітчизняної війни проходили службу у складі 1-го Чехословацького корпусу під командуванням Л. Свободи та членів їх сімей.

Нарівні з військовослужбовцями забезпечуються: партизани і підпільники та члени їх сімей; робітники та службовці відповідних категорій, які стали інвалідами у зв’язку з пораненням, каліцт­вом або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на військовій службі в період Великої Вітчизняної війни чи на роботі в районах воєнних дій; військовозобов’язані, призвані на навчальні, спеціальні або перевірочні збори, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що були отримані при виконанні службових обов’язків у період проходження цих зборів, та члени їх сімей; працівники воєнізованої охорони, які не підлягають державному соціальному страхуванню, та члени їх сімей.

Перелічені особи мають право на пенсію за вислугою років, з інвалідності, в разі втрати годувальника. Пенсії призначаються і виплачуються тільки після звільнення зі служби.

Законом України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 01.06.00 було введено новий вид пенсій — пенсії за особливі заслуги перед Україною, які призначаються таким категоріям громадян: відзначеним почесним званням «народний», «заслужений», державними нагородами України та колишнього СРСР; народним депутатам України, депутатам колишнього СРСР; Героям України, Героям СРСР, Героям Соціалістичної праці, нагородженим орденом Слави трьох ступенів, чотирма і більше медалями «За відвагу»; видатним спортсменам — переможцям Олімпійських ігор, чемпіонам і рекордсменам світу та Європи; космонавтам і членам льотно-випробувальних екіпажів літаків; матерям, які народили семеро і більше дітей та виховали їх до восьмирічного віку.

За Законом України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» встановлюються пенсії за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника. Вони призначаються тим громадянам, які мають право на таку пенсію за віком, з інвалідності, в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

До пенсії, на яку має право особа, встановлюється надбавка від 50 до 80 % відповідної пенсії. Розмір надбавки визначається Комісією з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Кабінеті Міністрів України залежно від заслуг особи. Встановлена надбавка виплачується в разі, коли пенсіонер не працює.

Пенсія за особливі заслуги перед Україною в разі втрати годувальника встановлюється членам його родини в таких розмірах: за наявності одного непрацездатного члена сім’ї — 70 %; двох і більше — 90 % пенсії померлого годувальника або пенсії, що могла бути йому призначена. Частка пенсії, що належить кожному члену сім’ї, визначається Комісією.

Різниця між пенсією за особливі заслуги та пенсією за Законом України «Про пенсійне забезпечення» фінансується за рахунок коштів Державного бюджету. Дія цього Закону поширюється на осіб, що вийшли на пенсію до набуття ним чинності.

Особливості пенсійного забезпечення осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС (розділ VІІІ Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чор­нобильської катастрофи» від 19.12.91). Спеціальною юридичною підставою для пільгового пенсійного забезпечення є Чорнобильська катастрофа.

Постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлюються такі пенсії: державна пенсія; додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Додаткова пенсія призначається після виникнення права на державну пенсію. Її розмір залежить від категорії постраждалих: для першої категорії: інвалідам І групи — 100 % мінімальної пен­сії за віком; інвалідам ІІ групи — 75 % мінімальної пенсії за віком; інвалідам ІІІ групи; дітям-інвалідам та хворим на променеву хворобу внаслідок Чорнобильської катастрофи — 50 % мінімальної пенсії за віком; для другої, третьої та четвертої категорій — відповідно 30, 25, 15 мінімальної пенсії за віком.

Пенсії за віком надаються постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС із зменшенням пенсійного віку (ст. 55 згаданого Закону) та при пільговому обчисленні стажу (наприклад, час роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження зараховується до трудового стажу до 01.01.88 — в потрійному розмірі).

Право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до 1—4 категорій, за умови стажу роботи не менше як: чоловіки — 20 років, жінки — 15 років зі збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж, але не вище 75 % заробітку.

Існують пільги по обчисленню середньомісячного заробітку особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. За бажанням заявника середньомісячний заробіток може обчислюватися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення. Якщо особа пропрацювала на забруднених територіях менше 12 місяців, середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців. Коли особа пропрацювала на вказаних територіях менше одного місяця, пенсія може обчислюватись із заробітку за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.

На тих громадян, які відмовляються переселятися із зон обов’язкового відселення у побудоване для них житло, у період їх подальшого проживання в радіактивно забруднених зонах не поширюються пільги, що стосуються зменшення пенсійного віку.

Для обчислення пенсій береться середньомісячний фактичний заробіток (за вибором того, хто звернувся за пенсією): за 24 ос­танніх календарних місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності перед зверненням за пенсією незалежно від перерв у роботі. Середньомісячний заробіток за 24 ка­лендарних місяці і за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми заробітку за 24 чи за 60 календарних місяців роботи відповідно на 24 чи на 60.

У заробіток для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, крім виплат одноразового характеру.

Пенсіонерам, які пропрацювали після призначення пенсії за віком (або за інвалідністю) не менше двох років з більш високим заробітком, ніж той, з якого була обчислена пенсія, встановлюється за заявою пенсіонера новий розмір пенсії. Кожний наступний перерахунок може здійснюватися не раніше як через два роки.

Заява про призначення пенсії працюючою особою подається за місцем роботи, а непрацюючою — до районного (міського) відділу соціального захисту населення за місцем проживання заявника. Документи розглядаються протягом десяти днів з дня їх надходження.

У разі відмови в призначенні пенсії орган соціального захисту населення протягом 5 днів надсилає чи передає повідомлення підприємству чи заявникові із зазначенням причин відмови та порядку оскарження.

Пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли вони призначаються з більш раннього строку (ст. 83). Пенсії за віком призначаються з дня досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку.

Пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку за місцем проживання пенсіонера.

Громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються. Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед виїздом за кордон.

Соціальні пенсії виплачуються всім непрацездатним особам, які не мають права на трудову пенсію.

Підставою для призначення соціальної пенсії є непрацездатність і відсутність права на трудову пенсію.

Соціальна пенсія може бути призначена: інвалідам І і ІІ груп, у тому числі інвалідам з дитинства, а також інвалідам ІІІ групи; особам, які досягли віку: чоловіки — 60 років, жінки — 55 років; дітям — в разі втрати годувальника; дітям-інвалідам віком до 16 років.

Соціальні пенсії призначаються в таких розмірах: 30 % мінімального розміру пенсії за віком — особам, які досягли пенсійного віку і не набули права на трудову пенсію без поважних причин; 50 % мінімального розміру пенсії за віком — особам, які досягли пенсійного віку і не набули права на трудову пенсію з поважних причин; інвалідам ІІІ групи; 100 % мінімального розміру пенсії за віком — інвалідам ІІ групи, дітям-інвалідам віком до 16 років, дітям, а також одній із осіб, зазначених в п. «в» ст. 37 у разі втрати годувальника; 200 % мінімального розміру пенсії за віком — інвалідам І групи, матерям, яким присвоєно звання «Мати-героїня».

 

< Попередня   Наступна >